м. Вінниця
25 травня 2021 р. Справа № 120/2594/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,
представника позивача: Федик Ю.Ю.,
представника відповідача: Малишенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу за результатами проведеної перевірки, згідно з яким у 2017 році позивач отримав дохід від ТОВ "ОТП Факторінг Україна" у вигляді додаткового блага в сумі 2706356,45 грн. внаслідок списання заборгованості по кредиту відповідно до умов Угоди про врегулювання боргу по Кредитному договору №СМ-SMEB00/131/2007 від 07.08.2007. При цьому, представник позивача вказує, що сума списаної заборгованості в розмірі 2706356,45 грн. складається з тіла кредиту в сумі 2488596,99 грн. та пені в сумі 217759,46 грн. Зважаючи на те, що тільки списане тіло кредиту вважається додатковим благом та підлягає оподаткуванню за ставкою податку на доходи фізичних осіб - 18 % та військовим збором в розмірі 1,5 %.
Таким чином, на переконання сторони позивача ППР №0025411305 від 01.08.2019 прийнято незаконно в частині основного боргу на суму 39196,72 грн. та штрафних санкцій на суму 9802,18 грн.; ППР №0025431305 від 01.08.2019 прийнято незаконно в частині основного боргу на суму 3266,40 грн. та штрафних санкцій на суму 816,60 грн.
Водночас позивач вказував на помилковість зазначеного висновку, посилаючись на те, що він не отримував додаткового блага, оскільки банк списав нараховану пеню, яка не є доходом позичальника та не підлягає оподаткуванню.
Ухвалою від 02.04.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку, визначеному ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 03.06.2019 за №2916 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи ОСОБА_1 ..
Згідно інформації ЦБР ДРФО ДПС України, інформації з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від 03.10.2018 за №8451 позивач за 2017 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 2706356,45 грн., який згідно п.п. 164.2.17. п.164.2 ст.164 ПК України підлягає включенню до загального річного оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.
За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, встановлено порушення п. п. "д" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України, а саме: позивачем подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік з нульовим показниками, внаслідок чого не відображено доходу, отриманого платником як додаткове благо в сумі 2706356,45 грн. та не сплачено податки та збори з таких доходів.
За результатом встановлених порушень п.п. "д" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на суму 487144,16 грн. та штрафні санкції 121786,04 грн. За порушення п. п. 1.2. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за 2017 рік на суму 40595,35 грн. та штрафні санкції 10148,84 грн.
Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Вінницькій області вважає, що податкові повідомлення-рішення від 01.08.20219 за №0025431305 на суму 608930,20 грн. та №0025431305 на суму 50744,19 грн. прийняті відповідно до вимог чинного податкового законодавства, а відтак не підлягають скасуванню.
Ухвалою від 20.04.2021 вирішено подальший розгляд справи здійснювати з викликом сторін у судове засідання, яке призначено на 20.04.2021.
Ухвалою від 12.05.2021 замінено відповідача в особі Головного управління ДПС у Вінницькій області як юридичну особу публічного права його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
В судовому засіданні 25.05.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні повідомила, що зважаючи на обставини, які були досліджені та встановлені відповідальним структурним підрозділом під час надання оцінки наявній в матеріалах позовної заяви угоді про врегулювання боргу кредитного договору від 24.04.2017, яка являється предметом доказування в даних спірних правовідносинах та не були відомі суб'єкту владних повноважень під час проведення перевірки, з метою повного та всебічного дослідження справи управлінню супроводження судових справ було надано висновок щодо перерахунку основної суми донарахованих податків і зборів та штрафних санкцій до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 08.07.2019 р. 2375/13/ НОМЕР_1 , згідно з яким, розрахунок податку на доходи фізичних осіб за 2017 року, який належить сплатити позивачу слід здійснювати виходячи з суми основного боргу, яка підлягає оподаткуванню становить 744 081,08 грн. В зв'язку з чим, належний розмір суми ПДФО за 2017 рік, який належить сплатити позивачу становить 167418,24 грн., з яких 133934,59 грн. - основний платіж, 33483,65 грн. - штрафні санкції; розмір військового збору за 2017 рік, який належить сплатити позивачу становить 13951,52 грн., з яких 11161,22 грн. - основний платіж, 2790,30 грн. штрафні санкції.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини.
24 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено угоду про врегулювання боргу до кредитного договору CM-SMEB00/131/2007 від 07.08.2007.
Відповідно до довідки вих.№11 від 29.01.2021, ТОВ «ОТП Факторинг Україна" повідомило, що ОСОБА_1 станом на дату підписання Угоди про врегулювання боргу до кредитного договору CM-SMEBOO/131/2007 від 07.08.2007 мав загальну заборгованість в розмірі 98 702,68 USD.
24.04.2017 року на погашення заборгованості було внесено 150 000,00 UAN, що по курсу НБУ 26,73278 на дату внесення становить 5 611,09 USD.
Відповідно до умов вищезазначеної Угоди сторонами було досягнуто домовленість про списання заборгованості по кредиту в розмірі 2706356,45 грн., з яких основна заборгованість по кредиту 2488596,99 грн., сума пені (штрафних санкцій) 217759,46 грн.
Також, судом встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 ПК України та наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 03.06.2019 за №2916, згідно службової записки відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб №5626/02-32-50-06 від 24.10.2018, посадовою особою ГУ ДПС у Вінницькій області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку діяльності фізичної особи ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 08.07.2019 за №2375/13/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано порушення позивачем:
- п.п. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 487144,16 грн.;
- п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військовий збір за 2017 рік на суму 40595,35 грн.
01.08.2019 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0025411305 та 0025431305 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДФО на загальну суму 608930,20 грн. та з військового збору на загальну суму 50744,19 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується та виходить з наступного.
Згідно з п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України (тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзаців другого, третього пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Законом України від 9 квітня 2015 № 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".
Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 19 липня 2019 року у справі №826/4240/18, від 14.11.2019 року у справі №52010880/18.
Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
Як повідомила в судовому засіданні представник відповідача, контролюючим органом під час опрацювання інформації, що міститься в доданій позивачем до матеріалів позовної заяви Угоді про врегулювання боргу кредитного договору від 24.04.2017, яка являється предметом доказування в даних спірних правовідносинах та зміст якої не був відомий суб'єкту владних повноважень під час проведення перевірки, з метою повного та всебічного дослідження справи управлінням супроводження судових справ було надано висновок щодо перерахунку основної суми донарахованих податків і зборів та штрафних санкцій до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 08.07.2019 за 2375/13/ НОМЕР_1 .
Так, відповідачем у зазначеному висновку №2113/02-32-07-10 від 23.04.2021, окрім іншого, зазначено, що основна сума боргу станом на дату зміни валюти (24.04.2017) складає: 2 488 598,86 грн. (93 091,59 доларів США * 26,7328 грн. офіційний курс Національного банку України), сума станом на 01.01.2014 складає 744 081,08 грн. (93 091,59 доларів США * 7,993 грн. офіційний курс Національного банку України), різниця відповідно до якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу та складає - 1 744 517,78 гри. Тобто, відповідачем зроблено висновок, що відповідно до матеріалів які надані до суду, сума основного боргу складає 2 488 598,86 грн., не підлягає оподаткуванню 1 744 517,78 грн., а розмір отриманого додаткового блага, яке підлягає оподаткуванню становить 744 081,08 грн.
З огляду на встановлені обставини, відповідачем самостійно проведено розрахунок заборгованості позивача по ПДФО та військовому збору, з урахуванням отриманих під час розгляду справи відомостей. Так, згідно наведеного у висновку податкового органу розрахунку, належний розмір суми ПДФО за 2017 рік, який належить сплатити позивачу становить 167418,24 грн., з яких 133934,59 грн. - основний платіж, 33483,65 грн. - штрафні санкції; розмір військового збору за 2017 рік, який належить сплатити позивачу становить 13951,52 грн., з яких 11161,22 грн. - основний платіж, 2790,30 грн. штрафні санкції.
За наведених обставин, представник відповідача в судовому засіданні погодилась, що оскаржувані в даній адміністративній справі ППР підлягають коригуванню, з урахування наведеного у висновку №2113/02-32-07-10 від 23.04.2021 розрахунку.
Водночас, частина 1 статті 77 КАС України вказує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем необґрунтовано визначено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та військового збору від всієї суми анульованої банком.
Також суд враховує, що повноваження щодо визначення податкових зобов'язань є дискрецією контролюючого органу.
Згідно підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України саме контролюючі органи, а не суд мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
В даному випадку, відповідачем до суду надано скориговані розрахунки ПДФО та військового збору за 2017 рік, які враховують наведені в позовній заяві доводити сторони позивача та забезпечують відновлення порушених прав позивача.
Таким чином, беручи до уваги те, що наданий стороною відповідача розрахунок суми, яка підлягає оподаткуванню, як отримане ОСОБА_1 у 2017 році додаткове благо та, відповідно, сума ПДФО та військового збору, що належить сплатити позивачу є відмінними від сум зазначених в прохальній частині позовної заяви, але дана розбіжність спрямована на користь фізичної особи, та представник позивача не заперечувала щодо скасування оскаржуваних ППР в частині з урахуванням відповдного розрахунку, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, водночас обравши правильний і найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві, а саме шляхом визнання протиправним та скасування прийнятого ГУ ДПС у Вінницькій області ППР №0025411305 від 01.08.2019, в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з ПДФО на суму 441 511,96 грн. та визнання протиправним та скасування прийнятого ГУ ДПС у Вінницькій області ППР №0025431305 від 01.08.2019, в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з військового збору на суму 36 792,67 грн.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкове-повідомлення рішення №0025411305 від 01.08.2019, в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 441 511,96 грн.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкове-повідомлення рішення №0025431305 від 01.08.2019, в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з військового збору на суму 36 792,67 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код. ЄДРПОУ 43142454)
Повний текст виготовлено та підписано: 31.05.2021
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна