м. Вінниця
01 червня 2021 р. Справа № 120/1076/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови йому у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків заробітної плати, без обмеження її максимальним (граничним) розміром. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10.03.2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції, посилаючись на положення Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для проведенні відповідного перерахунку пенсії без обмеження її максимальним (граничним) розміром. За таких умов, вимоги позивача щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, не містить підґрунтя в національному законодавстві та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оригінали матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
На виконання вказаної ухвали суду представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надала оригінал пенсійної справи позивача та 25.05.2021 року подала клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
27.05.2021 року від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
В судове засідання сторони не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. (частина 3 статті 194 КАС України).
З огляду на положення статті 194 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугою років, що призначена в розмірі 90% середньомісячного заробітку відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
В грудні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням довідок прокуратури Вінницької області №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404, №18Ф-405 та №18Ф-406 від 20 грудня 2019 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905050139925 від 28 квітня 2020 року позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що відповідний перерахунок здійснюється у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року у справі № 120/5813/20-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905050139925 від 28 квітня 2020 року про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 13 грудня 2019 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідках прокуратури Вінницької області №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405 від 20 грудня 2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В грудні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про проведення перерахунку, виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.12.2020 року №0200-01-8/63306 ОСОБА_1 повідомлено, що з 13.12.2020 року йому здійснюється перерахунок пенсії за вислугу років, виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідках прокуратури Вінницької області №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405 від 20 грудня 2019 року. Разом з тим, із даного листа слідує, що йому встановлено обмеження максимального розміру пенсії в сумі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України "Про прокуратуру": до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Згідно із частиною 13 вказаної статті Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ).
01.04.2015 року набрав чинності Закон № 213-VIII (крім, зокрема, положень пункту 15 розділу І цього Закону, що стосуються внесення змін до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, які набрали чинності з 25.04.2015 року) частину 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ замінено чотирма частинами у новій редакції (п'ятнадцятою-вісімнадцятою).
Зокрема, частина 15 (у новій редакції цієї статті) серед іншого передбачала, що "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Щодо умов і порядку перерахунку такої пенсії встановлено, що з 01.01.2015 року частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ викладено у новій редакції (у відповідності до Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України"), відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Поряд із цим, з 15.07.2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (за винятком окремих його положень), який також містить положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (стаття 86).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII з набранням чинності цим Законом таким, що втратив чинність, зокрема, є Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, крім частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1.
Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, містились у частинах 13, 18 статті 50-1 цього Закону, отже з набранням чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII ці положення статті 50-1 втратили чинність.
Згідно з частиною 13 статті 86 Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку його пенсії у розмірі 90 відсотків заробітної плати, без обмеження її максимальним (граничним) розміром та зобов'язати перерахувати та виплачувати пенсію з 13.12.2020 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405, що видані прокуратурою Вінницької області 20.12.2019 року, без обмеження її максимальним розміром.
При дослідженні матеріалів адміністративної справи встановлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року у справі № 120/5813/20-а, відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивача, при якому врахувати довідки прокуратури Вінницької області від 20.12.2019 року №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405.
Однак, при огляді матеріалів пенсійної справи позивача, судом не встановлено прийняття відповідачем рішення у формі окремого документа про проведення відповідного перерахунку, яке б за формою та змістом відповідало загальним вимогам до індивідуального акту у розумінні КАС України.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що задоволення позову в обраний позивачем спосіб призвело б до зупинення правових наслідків рішення відповідача, яке буде прийнято на виконання рішення суду від 23.11.2020 року у справі № 120/5813/20-а, адже при перерахунку розміру пенсії відповідачем пенсійний орган зобов'язаний врахувати довідки прокуратури Вінницької області від 20.12.2019 року №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405.
При цьому, на переконання суду, відсутні підстави для дублювання обов'язку відповідача, під час такого перерахунку, врахувати довідки прокуратури Вінницької області від 20.12.2019 року №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405, оскільки по-перше такий обов'язок покладено на відповідача рішенням суду від 23.11.2020 року у справі № 120/5813/20-а, а по-друге, на момент розгляду цієї справи та прийняття рішення, спір виник лише в частині встановлення максимального (граничного) розміру пенсії позивача.
Тому, визначаючись щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо не проведення перерахунку його пенсії у розмірі 90 відсотків заробітної плати, без обмеження її максимальним (граничним) розміром та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити відповідні дії, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, пенсія позивачеві призначена в розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати, тобто максимальному розмірі, встановленому статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ.
Водночас частиною другою статті 86 Закону №1697-VII встановлено, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
При цьому абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, у зв'язку з прийняттям Закону №1697-VII розмір пенсії прокурорів становить 60 відсотків місячної заробітної плати та обмежується максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, на думку суду, вказані норми статті 86 Закону №1697-VII не можуть застосовуватись при перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, з огляду на таке.
Так, у Рішенні №3-рп/2001 від 05.04.2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Верховний Суд у постанові від 3 травня 2018 року (справа №308/11498/16-а) висловив правову позицію про те, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, то при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Крім того, у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18 Верховний Суд зазначив, що застосування нового відсоткового розміру до перерахунку пенсії є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм Закону №1697-VІІ в частині визначення як відсоткового розміру пенсії, так і обмеження її максимальним розміром, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
В контексті наведеного суд зауважує, що обмеження максимального розміру пенсій десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, стосовно пенсій, призначених, зокрема, відповідно Закону України «Про прокуратуру», було введено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон №3668-VІ), який набув чинності 01.10.2011.
Водночас пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VІ визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Наведене дає підстави дійти висновку про те, що законодавче нововведення щодо обмеження максимального розміру пенсій не може застосовуватись до раніше призначених пенсій, оскільки в даному випадку буде порушуватись принцип незворотності нормативно-правових актів у часі, закріплений у статті 58 Конституції України.
Відповідно до частини 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач має право на перерахунок пенсії, який Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов'язане здійснити на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року у справі № 120/5813/20-а, без обмеження її максимальним (граничним) розміром, тому дії відповідача, щодо відповідного обмеження пенсії позивача є протиправними.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків заробітної плати, без обмеження її максимальним (граничним) розміром та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року у справі № 120/5813/20-а, без обмеження її максимальним (граничним) розміром.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , без обмеження її максимальним (граничним) розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , без обмеження її максимальним (граничним) розміром.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).
Рішення в повному обсязі виготовлене: 01.06.2021 року..
Суддя Чернюк Алла Юріївна