24 травня 2021 р. Справа № 120/1222/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Панасюк В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Чубенко С.В.,
представника відповідача Довбенко М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, зобов'язання вчинити певні дії,
16.02.2021 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Чубенко С.В., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області).
Згідно зі штампом на поштовому конверті позовна заява здана на пошту 13.02.2021.
Відповідно до прохальної частиною вказаної позовної заяви позивач заявляє до суду такі позовні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати висновок Дисциплінарної комісії ГУНП у Вінницькій області за результатами службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни дисциплінарною комісією ГУПН під час проведення службового розслідування за фактом травмування інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_1 від 24.11.2020;
- визнати протиправним та скасувати Акт від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв (форма Н-5);
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі отримання поліцейським травми, пов'язаної із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності, без визначення йому інвалідності.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно з наказом Тренінгового центру ГУНП у Вінницькій області № 1981 від 26.11.2019 позивач був залучений до проведення навчально-тренувальних стрільб з працівниками ООС з 03.12.2019, де виконував обов'язки інструктора та здійснював організаційне забезпечення практичних занять на станції стрільби з пістолетів "Макарова" та "Форт 12". Під час практичних занять позивач відчув погіршення сприйняття звуків, шум в голові та невелике запаморочення внаслідок впливу звуків пострілів. Відтак, 06.12.2019 позивач звернувся до закладу охорони здоров'я за медичною допомогою. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 16.12.2019 позивачу встановлено діагноз "Акубаротравма, гострий неврит слухового нерва справа". У зв'язку з цим в період з 06.12.2016 по 16.12.2019 позивача було тимчасово увільнено від служби за станом здоров'я, а за фактом нещасного випадку під час виконання позивачем службових обов'язків призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування 21.12.2019 комісією складено Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв. Відповідно до ч. 6 вказаного Акта "Висновок комісії" комісія, ознайомившись з матеріалами справи, прийшла до висновку, що нещасний випадок з позивачем стався у період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Крім того, у Висновку від 22.01.2020 за результатами службового розслідування щодо травмування інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_1 комісія зауважила, що порушень службової дисципліни у його діях не установлено.
26.10.2020 позивач звернувся до начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом про виплату йому одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, додавши до нього необхідні документи.
02.12.2020 позивачу вручено Акт № 1 форми НТ1 без зазначення дати складання та Акт від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв (форма Н-5), з яких вбачається, що підстави для призначення одноразової допомоги відсутні.
Окрім того, листом від 04.12.2020 № 1961/04/29-2020 відповідач відмовив позивачу у виплаті такої допомоги, посилаючись на відсутність правових підстав для її призначення.
Позивач зазначає, що до зазначеного листа відповідач не долучив наказ про скасування вищевказаних актів. Тому позивач знову звернувся до начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом, в якому просив надати йому належним чином засвідчені копії наступних документів: наказу про скасування актів форми Н-1 від 26.03.2020 та Н-5 від 21.12.2019, наказу про призначення повторного службового розслідування та висновку за результатами повторного службового розслідування. 14.01.2021 позивач отримав копії вказаних документів. Так, з Акта від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв (форма Н-5) вбачається, що комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Крім того, згідно з Висновком Дисциплінарної комісії ГУНП у Вінницькій області за результатами службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни дисциплінарною комісією ГУПН під час проведення службового розслідування за фактом травмування інструктора з особистої безпеки ТЦ ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_1 від 24.11.2020 проведеним службовим розслідуванням установлено порушення службової дисципліни у діях майора поліції ОСОБА_2 та сержанта поліції ОСОБА_3 .
Позивач вважає протиправними Акт від 26.11.2020 та Висновок від 24.11.2020, а відтак за захистом своїх прав та законних інтересів звернувся до суду.
Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160, ч. 3 ст. 161 КАС України. У зв'язку з цим позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
03.03.2021 поштою до суду надійшла заява за підписом представника позивача, якою повністю усунено недоліки позовної заяви, про які було зазначено в ухвалі від 22.02.2021, а саме сплачено судовий збір в ромірі 2724,00 грн та подано уточнену позовну заяву, в якій зазначено усі обов'язкові відомості щодо відповідача, зокрема його ідентифікаційний код як юридичної особи.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 16.03.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
05.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Крім того, разом з відзивом відповідач подав клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
Так, відповідач зазначає, що про порушення свого права у спірних правовідносинах позивач дізнався ще 09.12.2020, отримавши відповідь від 04.12.2020 № 1961/04/29-2020 за підписом заступника начальника ГУНП у Вінницькій області Кашперука О.Є., якою позивача повідомлено про скасування раніше оформлених актів Н-5 та Н-1. Тому, на думку відповідача, перебіг місячного строку звернення до адміністративного суду в даному випадку необхідно обчислювати саме з 09.12.2020, тоді як позивач звернувся до суду з цим позовом лише в лютому 2021 року.
26.04.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача, адвоката Чубенко С.В., про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження Акта форми Н-5 від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв.
Клопотання обґрунтовуються тим, що про наявність вказаного акта позивачу стало відомо 02.12.2020, а саме коли позивач отримав його копію від свого безпосереднього керівника ОСОБА_4 . Однак зі змісту акта неможливо зрозуміти, чим керувався відповідач, приймаючи такий акт. Це закономірно позбавляло можливості позивача підготувати до суду належно оформлений позов про його оскарження. Відтак 23.12.2020 позивач звернувся на ім'я начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом, в якому просив надати йому засвідчені копії наказів про скасування актів форми Н-1 від 26.03.2020 та Н-5 від 21.12.2020, наказу про призначення повторного службового розслідування та висновку за результатами його проведення. Лише 14.01.2021 позивач отримав від відповідача окремі документи, в тому числі висновок Дисциплінарної комісії ГУНП у Вінницькій області за результатами службового розслідування від 24.11.2020, після у встановлений законом строк, а саме 13.02.2021, до суду було подано відповідний позов.
Також представник позивача заперечує доводи відповідача, наведені у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, та звертає увагу, що відповіддю ГУ НП у Вінницькій області від 04.12.2020 № 1961/04/29-2020 позивача повідомлено про скасування актів Н-1 та Н-5 та відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. При цьому до відповіді додано документи, що подавалися самим позивачем для виплати такої допомоги. Однак жодних документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії, разом з вказаною відповіддю надано не було. Тому, на думку представника позивача, ця відповідь не може свідчити про необхідність обчислення строку звернення до суду з дати її отримання позивачем, тобто з 09.12.2020.
В судовому засіданні від 24.05.2021 позивач та його представник клопотання про поновлення строку звернення до суду підтримали та просять його задовольнити. Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду заперечують.
Натомість представник відповідача вважає клопотання про поновлення строку звернення до суду безпідставним і таким, що не містить поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду. Відтак просить суд відмовити у його задоволенні та залишити позовну заяву без розгляду.
Вирішуючи заявлені сторонами клопотання, суд керується такими мотивами.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Так, статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів у сфері правовідносин, що безпосередньо пов'язані з проходженням ним служби в органах поліції. При цьому предмет спору стосується оскарження індивідуальних актів відповідача, оформлених саме у зв'язку з проходженням позивачем публічної служби.
Таким чином, у даному випадку для звернення до адміністративного суду законом встановлено місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно з матеріалів справи, позовна заява здана позивачкою на пошту 13.02.2021, а надійшла до суду 16.02.2021 (вх. 7931/21).
Отже, за правилами обчислення процесуальних строків днем звернення позивача до суду вважається саме 13.02.2021.
Водночас в цілях обчислення строку звернення до суду визначальним є встановлення тієї обставини, коли саме позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів у зв'язку з оформлення (прийняттям) відповідачем незаконних, на його думку, рішень (оскаржуваного висновку за результатами службового розслідування від 24.11.2020 та Акта розслідування нещасного випадку форми форми Н-5 від 26.11.2020.
Суд зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Отже, закон обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.
Крім того, установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень (див. постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19).
Таким чином, висновуючись на основі аналізу положень частини першої-третьої статті 122 КАС України, суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин необхідно обчислювати з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах.
Водночас конструкцію "повинна була дізнатися" в контексті норм ч. 3 ст. 122 КАС України слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав (див. постанову Великої Палаи Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Як видно з матеріалів справи, копію Акта форми Н-5 від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв, позивач фактично отримав ще 02.12.2020. Цей факт визначається позивачем та беззаперечно підтверджується його ж рапортом від 23.12.2020 на ім'я начальника ГУНП у Вінницькій області.
З наведеного суд робить висновок, що позивач не міг не знати про порушення своїх прав та законних інтересів у зв'язку оформленням (прийняттям) вказаного акта, отримавши його копію. Адже зміст цього акта містить висновок комісію, згідно з яким нещасний випадок визнаний таким, що стався в період проходження служби, але не пов'язаний з виконанням службових обов'язків внаслідок порушення позивачем службової дисципліни, а також посилання на висновок службового розслідування ГУ НП у Вінницькій області від 24.11.2020.
Втім, суд погоджується з доводами представника позивача, що сам по собі акт позбавляв позивача можливості підготувати належним чином обґрунтований позов до суду, оскільки у даному випадку визначальним слід вважати питання щодо порушення позивачем службової дисципліни. Водночас це питання було предметом відповідного службового розслідування, оформленого висновком від 24.11.2020, а тому для звернення до суду необхідним було ознайомлення позивача (його адвоката) як з цим висновком, так й з іншими пов'язаними з ним документами, що були в розпорядженні відповідача.
Судом встановлено, що 23.12.2020 позивач звернувся до начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом, в якому просив надати йому належним чином засвідчені копії наступних документів: наказу про скасування актів форми Н-1 від 26.03.2020 та Н-5 від 21.12.2019, наказу про призначення повторного службового розслідування та висновку за результатами повторного службового розслідування.
Вказані документи позивач фактично отримав 14.01.2021, після чого у місячний строк звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 з поважних причин пропустив строк звернення до суду з позовоними вимогами про визнання протиправним та скасування Акта форми Н-5 від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв, але не пропустив строк звернення до суду в ншій частині позовоних вимог.
Водночас суд відхиляє твердження відповідача про те, що у даному випадку строк звернення до суду необхідно обчислювати з 09.12.2020, коли позивач отримав відповідь від 04.12.2020 № 1961/04/29-2020 за підписом заступника начальника ГУНП у Вінницькій області Кашперука О.Є.
Вказаною відповіддю позивача повідомлено про скасування актів Н-1 та Н-5, а також про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим позивачу повертаються документи, що подавалися для отримання зазначеної допомоги.
Разом з тим, враховуючи предмет спору та наведені вище мотиви, суд вважає, що ця відповідь не дає достатні підстави для обчислення строку звернення до суду з дати її отримання позивачем 09.12.2020.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Водночас поважність таких причин повинен доводити саме заявник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).
У відповідності до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 1140/2209/18, при вирішенні питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк з поважних причин.
Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.
Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене, враховуючи принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд приходить до переконання, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду з цим позовом в частині позовних вимог. Відтак клопотання представника позивача підлягає задоволенню.
Відповідно, у задоволенні клопотання представника ГУНП у Вінницькій області належить відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 121, 122, 123, 166, 240, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд
1. Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду в адміністративній справі № 120/1222/21-а за його позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, зобов'язання вчинити певні дії - в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акта форми Н-5 від 26.11.2020 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 03.12.2019 близько 14 год 00 хв.
2. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не може бути оскаржена в апеляційному порядку. Водночас заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала в повному обсязі складена 31.05.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович