м. Вінниця
13 травня 2021 р. Справа № 120/1464/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмилою Олександрівною,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,
представника позивача: Архіпчука С.А.,
представника відповідача: Супруна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: військової частини НОМЕР_1
до: ОСОБА_1
про: відшкодування завданої шкоди,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування завданої шкоди.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2019 у справі №902/717/18 та на підставі судового наказу від 03.04.2019 року військова частина НОМЕР_1 сплатила на користь ПрАТ "Страхова компанія "АРСК" 50125,31 грн. страхового відшкодування та 1762,00 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору. У зв'язку з тим, що шкоду було заподіяно ОСОБА_1 , то військова частина звернулась до суду з позовом про відшкодування відповідачем в порядку регресу виплаченого позивачем розміру відшкодування.
Ухвалою суду від 06.04.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 13.05.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
26.05.2021 від позивача надійшло клопотання, в якому він просив проводити розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
03.06.2021 представником відповідача подано до суду заву, в якій він заперечував проти розгляду справи без виклику сторін, та просив продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.
09.06.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову. Зазначає, що доводи позивача, що військова частина НОМЕР_1 має право зворотної вимоги ( регресу ) до відповідача є помилковими та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства. Представник відповідача вказує, що шкода, визначена в позові є наслідком бездіяльності позивача і по суті не є прямою дійсною шкодою, визначеною відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України № 160 " Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", чинного на день розгляду справи. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, на день вчинення ДТП визначались «Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР (із змінами, надалі Положення).
За змістом абзацу другого пункту 2 Положення військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами.
У пункті 3 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;
г) вини у заподіянні шкоди.
Відповідно до пункту 7 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов'язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України.
Так, під час дорожньо-транспортної пригоди за участю двох транспортних засобів: «ЗІЛ ММЗ -4502» державний номерний знак НОМЕР_2 та «Vоlkswagen», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи на військовій службі в в/ч НОМЕР_4 і виконував завдання командування цієї частини та допустив порушення правил дорожнього руху, однак зазначені наслідки ДТП не могли нести його матеріальну відповідальність, адже підстави щодо притягнення його до відповідальності, які передбачені пунктом 3 Положення були відсутні.
Зазначене підтверджується відсутністю заходів зі сторони позивача щодо розслідування ДТП, прийняття будь-яких заходів щодо з'ясування його причин та стягнення заподіяної шкоди, адже відповідач вчинив ДТП 04.11.2015 року, а був звільнений з військової служби 06.10.2017 року.
Відповідно абзаців 2, 3 пункту 17 Положення у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Однак, в порушення вимог Положення, позивач не провів службового розслідування та не з'ясував всі обставини ДТП.
Також зазначає, що відповідно до пункту 32 Положення на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов'язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 16.10.2017 року та враховуючи вимоги пункту 32 Положення, у позивача були відсутні обставини щодо вжиття таких заходів, що підтверджує наявність будь-якої не відшкодованої заподіяної шкоди позивачу та минуванням строків позовної давності ( т. 1 а.с. 69 - 73 ).
Ухвалою суду від 11.06.2020 виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 13.05.2020.
16.06.2020 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання, в якому він просить проводити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 26.06.2020 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи з участю сторін та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
06.08.2020 військовою частиною НОМЕР_5 подано відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів викладених представником відповідача у відзиві.
11.08.2020 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 20.08.2020, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із даним позовом, відповідно до вимог ч. 13 ст. 171 КАС України позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску та наданням підтверджуючих доказів.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення.
Ухвалою суду від 03.09.2020 адміністративний позов залишено без розгляду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2020 скасовано. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 16.03.2021 прийнято до провадження дану справу та призначено судове засідання у справі.
Ухвалою суду від 30.03.2021 вирішено витребувати додаткові докази, у зв'язку з чим оголошено перерву у судовому засіданні.
14.04.2021 та 16.04.2021 до суду надійшли матеріали, що витребовувались ухвалою суду від 30.03.2021.
У судовому засіданні 13.05.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив.
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 16.10.2014 року по 13.10.2017 року на посаді старшого водія 2 відділення 1 автомобільного взводу 2 автомобільної роти автомобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
04.11.2015 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, який належав військовій частині НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, що призвело до пошкодження іншого транспортного засобу.
Відповідно до постанови Крижопільського районного суду Вінницької області від 01.12.2015 року в справі №134/1897/15-п, встановлено, що 04.11.2015 року о 13 год. на а/д Т0223 Крижопіль-Вапнярка, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ЗІЛ ММЗ-4502 д/н НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху, що призвело до пошкодження автомобіля Фольксваген Пассат д/н НОМЕР_3 . У зв'язку з чим, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 340 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" сплатило потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 50125,31 грн. та звернулось з позовом до суду про стягнення коштів в сумі 50125,31 гри. з військової частини НОМЕР_1 , так як відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.03.2019 року у справі №902/717/18 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 50125,31 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 50125,31 грн. - страхового відшкодування та 1762,00 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.
На підставі судового наказу від 03.04.2019 по справі №902/717/18, виданого Господарським судом Вінницької області про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 50125,31 грн. - страхового відшкодування та 1762,00 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору, 20.09.2019 року згідно меморіального ордеру від 19.09.2019 №25 Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області здійснило часткове безспірне списання коштів з рахунку позивача № НОМЕР_6 у сумі 1762,00 гри. та 11.11.2019 року згідно меморіального ордеру від 08.11.2019 №29 повне безспірне списання коштів з рахунку № НОМЕР_6 у сумі 50125,31 грн.
Оскільки на день дорожньо-транспортної пригоди 04.11.2015 року водій ОСОБА_1 виконував службові обов'язки керуючи автомобілем, який на праві оперативного управління належить військовій частині НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_1 звернулась з даним позовом до суду про стягнення в порядку регресу з військовослужбовця майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд враховує таке.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі по тексту - Закон №160-IX).
За змістом статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Відповідно до положень статті 3 Закону №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.
За загальним правилом встановленим частиною 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 4 Закону України №160-ІХ встановлено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Положеннями статті 12 Закон №160-ІХ передбачено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що відповідно до постанови від 01.12.2015 року в справі №134/1897/15-п Крижопільський районний суд Вінницької області встановив, що 04.11.2015 року о 13 год. на а/д Т0223 Крижопіль-Вапнярка, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ЗІЛ ММЗ-4502 д/н НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху, що призвело до пошкодження автомобіля Фольксваген Пассат д/н НОМЕР_3 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 340 грн.
На виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2019 року у справі №902/717/18 військова частина НОМЕР_1 сплатила на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 50125,31 грн. страхового відшкодування та відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 1762 грн.
Суд враховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2014 №254 ОСОБА_1 призначений на посаду водія 2 відділення 1 автомобільного взводу 2 автомобільної роти.
Тобто, відповідач - ОСОБА_1 , під час виконання службових обов'язків, керуючи транспортним засобом ЗІЛ ММЗ-4502 д/н НОМЕР_2 , вчинив ДТП, внаслідок якої завдав третій особі матеріальну шкоду в сумі 50125,31 грн.
В свою чергу, Військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення суду відшкодувала Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АХА Страхування" завдану відповідачем шкоду в загальному розмірі 51887,31 грн.
Положеннями статті 8 визначено, що посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11 листопада 2019 року було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, встановлення осіб, чиї дії чи бездіяльність привели до стягнення з військової частини НОМЕР_1 страхового відшкодування та витрат зі сплати судового збору на користь ПрАТ "Страхова компанія "АРКС", за результатами якого складено акт. Згідно з висновками акту вирішено, зокрема, організувати позовну роботу щодо підготовки та направлення регресної позовної заяви до громадянина ОСОБА_1 до відповідного суду ( а.с. 162-167 ).
Щодо доводів представника відповідача про відсутністю заходів зі сторони позивача щодо розслідування ДТП, прийняття будь-яких заходів щодо з'ясування його причин та стягнення заподіяної шкоди, адже відповідач вчинив ДТП 04.11.2015 року, а був звільнений з військової служби 06.10.2017 року, суд зауважує, що, як встановлено з пояснень представника позивача, ОСОБА_1 після вчинення ДТП жодних доповідей безпосереднім керівникам або будь - яким іншим посадовим особам військової частини НОМЕР_1 не подавав, про факт ДТП не повідомляв, не надходили відповідні повідомлення і від Національної поліції України, уповноважені представники військової частини не виїжджали на місце ДТП. Про зазначений факт позивачу стало відомо 23.10.2018 року після надходження на адресу військової частини листа ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" від 10.10.2018 року з вимогою виплати регресної заборгованості в сумі 50125,31 грн.
Зазначені представником позивача обставини підтверджуються довідкою про дорожньо - транспортну пригоду, матеріалами цивільної справи №127/14844/18 ( т. 2 а.с. 21 - 28 ) та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ( т. 2 а. с. 35 - 42 ), а також відомостями акту службового розслідування від 06.12.2018 року ( т. 1 а.с. 151 - 155 ). В той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження протилежного, а саме, що ним повідомлялися уповноважені особи військової частини НОМЕР_1 про скоєне ним ДТП ( подавалася відповідна доповідь ).
За встановлених обставин та відповідно до вищенаведеного правового регулювання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати військовій частині НОМЕР_1 завдану шкоду в загальному розмірі 51887,31 грн.
Доказів відшкодування військовій частині завданої матеріальної шкоди в розмірі 51887,31 грн. відповідач суду не надав.
Крім того, суд зауважує, що в ході розгляду справи судом не встановлено щодо відповідача обставин, що виключають матеріальну відповідальність, передбачених статтею 9 Закону України №160-ІХ.
Щодо посилань представника позивача на норми Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою ВР України від 23.06.1995 року № 243/95, яких, на думку представника, відповідач не дотримався проводячи службове розслідування, суд зауважує, що такі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на момент виникнення у позивача права зворотньої вимоги (регресу) до відповідача та проведення відповідного службового розслідування вказане Положення втратило чинність ( 31.10.2019 ) на підставі Закону України №160-ІХ.
Відтак, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення адміністративного позову шляхом стягнення з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 51887,31 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в сумі 51887,31 грн. (п'ятдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят сім гривень 31 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна