18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 травня 2021 року
м. Черкаси справа № 925/819/17
Господарський суд Черкаської області в складі колегії суддів: головуючого - судді Довганя К.І., суддів Дорошенка М.В. та Скиби Г.М., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: скаржника - Чижов К.Л., адвокат за довіреністю, стягувача - Якушенко В.А. за довіреністю , третьої особи - не з'явився, приватного виконавця - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали скарги Приватного акціонерного товариства “АЗОТ” на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про арешт майна боржника (корпоративних прав) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, про стягнення 718 090 453,55грн,
05 квітня 2021 року до суду надійшла скарга боржника - Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) “Азот” на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про арешт коштів боржника (корпоративних прав), в якій скаржник просив суд:
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 18 березня 2021 року, прийняту в рамках виконавчого провадження ВП № 64717206;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича зняти арешт з майна (корпоративних прав) Приватного акціонерного товариства “Азот” (код 00203826, м. Черкаси, вул.. Героїв Холодного Яру, 72), що був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 18 березня 2021 року ВП № 64717206;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про арешт рухомого майна на об'єкт обтяження: всі корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю “ОМБРИДЖ”, код 37578270 пропорційно до частки боржника в статутному капіталі вищезазначеної юридичної особи, що належить боржнику: Приватному акціонерному товариству “Азот” (м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код 00203826), накладений приватним виконавцем у відповідності до постанови про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 18 березня 2021 року у ВП № 64717206.
Скарга обґрунтована тим, що оскаржуваною постановою було накладено арешт в межах суми стягнення 707 503 807,86 грн. на всі корпоративні права боржника в ТОВ «ОМБРИДЖ», які складають 100% статутного капіталу останнього у розмірі 1 196 690 000,00 грн., засновником якого є ПрАТ «АЗОТ».
Скаржник вважає, що Приватний виконавець всупереч встановленому чинним законодавством України порядку проведення виконавчих дій, передчасно виніс оскаржувану постанову, чим порушив вимоги ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою суду від 07.04.2021 розгляд скарги призначено на 23 квітня 2021 року.
20.04.2021 Приватний виконавець Недоступ Д.М. подав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення скарги вважаючи її безпідставною посилаючись на те, що оскаржувана постанова про арешт майна (корпоративних прав) боржника була винесена з метою, щоб майно, яке є в ПрАТ «Азот», не зникло або не зменшилось, оскільки у майбутньому може значно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Приватний виконавець зауважив, що перед винесенням постанови про арешт майна (корпоративних прав) боржника, ним було дотримано вимоги статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо черговості звернення стягнення на майно боржника.
Приватний виконавець звернув увагу суду на те, що ним, неодноразово на адресу боржника надсилались вимоги виконавця, якими боржника було зобов'язано надати виконавцю пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, декларацію про майновий стан боржника, копію балансу, інформацію про дебіторську заборгованість, запропоновано скористатись правом наданим частиною 5 статті 48 Закону, а саме запропонувати види майна, на яке необхідно першочергово звернути стягнення. Проте, як зазначив виконавець, станом на час складання відзиву, жодних відповідей від боржника, окрім скарг, не надходило.
Приватний виконавець просив суд звернути увагу на судову практику вищих судів щодо розгляду скарг на дії виконавців в частині порушення вимог статті 48 Закону щодо черговості звернення стягнення на майно боржника, а саме на правові позиції, викладені Верховним Судом в постанові № 904/9386/14 від 10 квітня 2018 року та постанові № 759/15306/17-ц від 10 січня 2020 року.
У відзиві на скаргу Приватний виконавець просив суд відмовити в задоволенні цієї скарги повністю по всіх її пунктах.
23.04.2021 від стягувача (ПАТ «Черкасиобленерго») до суду надійшов відзив на скаргу боржника, в якому стягував просив суд у задоволенні скарги відмовити повністю з тих підстав, що боржник не довів, чим саме порушено його право та яким чином процесуальні дії приватного виконавця, у вигляді постанови про арешт майна (корпоративних прав) боржника від 18.03.2021, впливають (порушують) на його права.
Стягувач вважає, що всі дії щодо винесення оскаржуваної постанови були вчинені в спосіб і порядок, встановлений Законом, та спрямовані виключно на фактичне виконання рішення, яке набрало законної сили, без завдання шкоди правам та інтересам іншим учасникам виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 23.04.2021 у судовому засіданні оголошувалася перерва до до 28 квітня 2021 року. Проте, судове засідання 28.04.2021 не відбулося з технічних причин, у зв'язку з чим перерва в судовому засіданні була продовжена до 12:00 год. 14 травня 2021 року.
14.05.2021 від скаржника до суду надійшло додаткове письмове пояснення, в якому боржник наголошував, що належним чином довів та обгрунтував порушення його майнових прав та неправомірність і незаконність винесення Приватним виконавцем оскаржуваної постанови.
Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав, просив суд її задовольнити повністю.
Представник стягувача в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги боржника, просив суд у її задоволенні відмовити повністю.
Представник від третьої особи та приватний виконавець Недоступ Д.М. в судове засідання не з'явилися.
За приписами ч.2 ст.342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, дослідивши матеріали скарги та всі інші подані сторонами документи, встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року у даній справі позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 618 675 504,77 грн. за спожиту активну електричну енергію за період з 01.08.2016 по 01.06.2017, 87475,58 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 32601205,15 грн. інфляційних, 6524519,27 грн. 3 % річних, 551042,52 грн. за послуги з перетікання реактивної електричної енергії за період з 01.02.2017 по 01.06.2017, 240000,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2018 року рішення Господарського суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року скасовано, прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю.
24 липня 2018 року на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2018 року господарським судом Черкаської області виданий наказ.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 квітня 2019 року затверджено мирову угоду, укладену сторонами 22 березня 2019 року.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2019 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12 квітня 2019 року у справі № 925/819/17 скасовано, у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на сторін порівну.
18 грудня 2019 року на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2019 року видано накази та направлено на адресу Фонду державного майна України.
25.03.2021 на адресу боржника надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. (далі - Приватний виконавець) про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 18.03.2021 у виконавчому провадженні ВП №64717206, яку було винесено при примусовому виконанні наказу Господарського суду Черкаської області №925/819/17 від 24.07.2018.
Цією постановою Приватним виконавцем було накладено арешт на всі корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ОМБРИДЖ», код ЄДРПОУ 37578270 (далі - ТОВ «ОМБРИДЖ»), пропорційно до частки боржника в статутному капіталі вищезазначеної юридичної особи, що належить боржнику - ПрАТ «АЗОТ» у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 707503807,86 грн.
Судом з'ясовано, що в межах даного виконавчого провадження по виконанню вказаного судового наказу Приватним виконавцем було винесені наступні постанови:
- про відкриття виконавчого провадження ВП № 64717206 від 04.03.2021;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 64717206 від 04.03.2021;
- про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 64717206 від 04.03.2021;
- про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 64717206 від 04.03.2021;
- про звернення стягнення на майно боржника ВП № 64717206 від 04.03.2021;
- про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця ВП № 64717206 від 04.03.2021;
- про арешт майна боржника ВП № 64717206 від 04.03.2021;
- про арешт коштів боржника ВП № 64717206 від 04.03.2021;
- про арешт майна боржника (залізничні вагони) ВП № 64717206 від 15.03.2021;
- про розшук майна боржника ВП № 64717206 від 15.03.2021;
- про арешт майна боржника (транспортні засоби) ВП № 64717206 від
19.03.2021;
- про розшук майна боржника ВП № 64717206 від 19.03.2021;
- про арешт майна боржника ВП № 64717206 від 22.03.2021.
За змістом вказаних постанов, Приватним виконавцем, в т.ч. було накладено арешт на всі грошові кошти ПрАТ «АЗОТ» (у будь-якій валюті), що знаходяться на всіх рахунках боржника, відкритих в будь-якій банківській (фінансовій) установі України або іноземній фінансовій установі у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в загальній сумі 707 503 807,86 грн., звернено стягнення на все майно боржника та накладено арешт на все нерухоме і рухоме майно ПрАТ «АЗОТ» у межах вказаної суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди Приватного виконавця.
Ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), який є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Ч.1 ст.5 Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
За приписами ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. Зазначена норма кореспондується з ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".
Положеннями ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Суд враховує, що арешт є однією із форм (етапів) звернення стягнення. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи-підприємця.
Так, відповідно до частин першої та другої цієї статті, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника -юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача,
Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Згідно з ч. 5 даної статті, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Зазначені норми Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють послідовність стягнення заборгованості за виконавчими провадженнями за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх відсутності чи недостатності - за рахунок іншого майна, що належить боржнику. Тобто, Законом закріплено пріоритет погашення боргу по виконавчих документах за рахунок коштів, а не майна боржника.
Щодо оскаржуваної постанови, якою було накладено арешт в межах суми стягнення 707503807,86 грн. на всі корпоративні права боржника в ТОВ «ОМБРИДЖ», які складають 100% статутного капіталу останнього у розмірі 1 196 690 000,00 грн., засновником якого є ПрАТ «АЗОТ», суд приходить до наступного.
Ст.190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Визначення майнового права наведено також в статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні", згідно якої майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Частиною 1 ст.167 Господарського кодексу (далі - ГК) України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
При цьому, в розумінні п.1 ч.2 ст.55 ГК України, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
З урахуванням вказаних норм, внесення грошових внесків засновниками товариства є одним із джерел формування майна цього товариства і включається в його статутний капітал як внесок, а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративні права, які включають в себе права: на управління справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, участь у розподілі прибутку товариства і одержання відповідної його частини, а також на отримання грошових коштів у разі ліквідації товариства у відповідності до чинного законодавства та при виході, зокрема з товариства з обмеженою відповідальністю, право на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі.
Відтак, зміст корпоративних прав включає не лише майнові, а й організаційні елементи, ключовим з яких є право на управління юридичною особою. Разом з цим, корпоративні права є неподільними за змістом та можуть ділитися лише за обсягом.
Таким чином, аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що корпоративні права включають в себе як майнові права {право на отримання частки від прибутку тощо) та немайнові (управління господарською організацією тощо).
Отже, накладенням арешту на майно боржника (корпоративні права) Приватний виконавець обмежив корпоративні права скаржника - ПрАТ «АЗОТ» в частині їх майнового вираження, зокрема, щодо їх відчуження, оскільки за своєю правовою природою корпоративні права є оборотоздатними та можуть переходити від однієї особи до іншої.
Також, суд враховує, що в межах даного виконавчого провадження по виконанню судового наказу Приватним виконавцем були винесені вище зазначені постанови.
Як зазначалось вище, за змістом вказаних постанов Приватним виконавцем, в т.ч. було накладено арешт на всі грошові кошти ПрАТ «АЗОТ» (у будь-якій валюті), що знаходяться на всіх рахунках ПрАТ «АЗОТ», відкритих в будь-якій банківській (фінансовій) установі України або іноземній фінансовій установі у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в загальній сумі 707 503 807,86 грн. і звернено стягнення на все майно ПрАТ «АЗОТ» та накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно ПрАТ «АЗОТ» у межах вказаної суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди Приватного виконавця.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Згідно з п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Суд вважає, що на виконання передбаченого законом порядку звернення стягнення на майно боржника, після прийняття постанов про арешт коштів ПрАТ «АЗОТ», Приватний виконавець мав вжити всіх передбачених законом заходів по виявленню коштів боржника шляхом отримання від банківської установи підтвердження про наявність чи відсутність грошових коштів, що обліковуються на всіх відкритих рахунках ПрАТ «АЗОТ», а також повинен був перевірити суми коштів у касах ПрАТ «АЗОТ». Лише при відсутності грошових коштів на рахунках та у касах боржника в сумі, необхідній для покриття заборгованості по виконавчим документам, що підтверджувалось би офіційно, виконавець мав би проводити звернення стягнення на інше майно ПрАТ «АЗОТ».
Суд бере до уваги, що одним із принципів здійснення виконавчого провадження є співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, що передбачено п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Отже, враховуючи принцип співмірності та беручи до уваги суму стягнення, суд вважає, що Приватний виконавець повинен накласти арешт на все майно або його частину, вартість якого співмірна сумі стягнення.
Натомість, постановою про арешт майна боржника (корпоративних прав) выд 18.03.2021 виконавецем не встановлено співмірності суми вартості корпоративних прав, на які накладено арешт з розміром суми стягнення. В рель таті чого, Приватний виконавець наклав арешт на всі корпоративні права ПрАТ «АЗОТ» у ТОВ «ОМБРИДЖ», розмір яких значно перевищує суму стягнення, чим порушив вищезгаданий принцип.
Відтак, враховуючи наявність у боржника корпоративних прав, суд приходить до переконання про неправомірність застосованого Приватним виконавцем такого заходу процесуального впливу, як арешт всіх його корпоративних прав, який не є співмірним до обсягу вимог за виконавчим документом.
Також, пунктом 2 резолютивної частини оспорюваної постанови заборонено боржнику та будь-яким особам вчиняти будь-які зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язані з відчуженням або зміною частки боржника у статутному капіталі ТОВ «ОМБРИДЖ».
За приписами ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, який накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису с обов'язковим.
Аналогічні положення містяться в п. 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5.
Проте, накладаючи арешт на всі корпоративні права боржника в ТОВ «ОМБРИДЖ», а також встановлюючи заборону на проведення дій, пов'язаних з відчуженням або зміною частки боржника у статутному капіталі ТОВ «ОМБРИДЖ», Приватним виконавцем у визначеному законом порядку не був здійснений опис майна боржника (корпоративних прав), на які накладено арешт та прийнято рішення про обмеження права користування майном.
Суд вважає, що такі дії Приватного виконавця суперечать зазначеним вимогам діючого законодавства.
Також, суд враховує, що відповідно до п. 7 Розділу 1 інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, постанова виконавця як окремий документ має обов'язково містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків).
Проте, із дослідженої судом оскаржуваної постанови, вбачається, що мотивувальна її частина не містить обґрунтованих мотивів прийнятого рішення, а лише є вказаний факт того, що боржник є засновником ТОВ «ОМБРИДЖ». Також, висновку про відсутність коштів і майна, на яке може бути звернуто стягнення, та безрезультатність здійснених заходів щодо розшуку такого майна, оскаржувана постанова не містить.
Згідно ст.53-1 Закону України «Про виконавче провадження», особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Відповідно до ст.3 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", товариство несе відповідальність всім належним йому майном лише за своїми зобов'язаннями та не відповідає за зобов'язаннями своїх учасників.
Суд погоджується із доводами скаржника про те, що оскаржувана постанова порушує права ТОВ«ОМБРИДЖ», виходячи з наступного.
Так, ТОВ «ОМБРИДЖ» в розумінні приписів ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» не є стороною виконавчого провадження №64717206, та відповідно не є боржником у даному виконавчому провадженні.
За змістом п.п. 1.6., 8.3 Статуту ТОВ «ОМБРИДЖ», ПрАТ «АЗОТ» є єдиним засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМБРИДЖ», якому належить 100 % статутного капіталу товариства.
Відповідно до ч.3 ст. 96 ЦК України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
За умовами п.3.8. Статуту ТОВ «ОМБРИДЖ», Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями його учасників.
Згідно п.10.5. Статуту ТОВ «ОМБРИДЖ» звернення стягнення на частку учасника у Товаристві по його власних зобов'язання не допускається.
Враховуючи вище викладене, ТОВ «ОМБРИДЖ» не несе відповідальності за зобов'язанням ПрАТ «АЗОТ» за рахунок свого статутного капіталу, а стягнення на частку боржника у Товаристві по його власних зобов'язаннях не допускається.
За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За правилами ст.44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 47 ГК України, держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.
Натомість, оскаржувана постанова порушує права ТОВ «ОМБРИДЖ» на здійснення підприємництва та фактично нівелює право вільного господарювання та принципи господарської діяльності, визначені ст. 44 ГК України.
Також, відповідно до п. 5.1. Статуту ТОВ «ОМБРИДЖ», учасники Товариства мають право брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частину (дивіденди). Право на отримання частки (частини) прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників в статутному капіталі Товариства.
Суд, також погоджується із доводами скаржника про те, що оскаржувана постанова фактично блокує господарську діяльність ТОВ «ОМБРИДЖ», ПрАТ «АЗОТ» позбавлений можливості отримувати грошові кошти у вигляді дивідендів від підприємницької діяльності ТОВ «ОМБРИДЖ», які б боржник міг направити на погашення заборгованості за виконавчим провадженням №64717206.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Отже, накладаючи оскаржуваною постановою арешт фактично на майно Боржника (корпоративні права), відбувається втручання в його господарську діяльність, що в свою чергу, є порушенням загальних принципів господарювання, а саме: свобода підприємницької діяльності; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування. їх посадових осіб у господарські відносини, в зв'язку з чим право вільного розпорядження ПрАТ «АЗОТ» належними йому корпоративними правами протиправно обмежено діями Приватного виконавця щодо накладення арешту.
Ч.3 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з частинами 1,2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.
Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку, фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до пункту 6 Порядку, для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.
Пунктом 19 Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Тобто, аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відтак, підставою для стягнення основної винагороди в межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення Приватним виконавцем дій, за наслідками яких було стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Тобто, за своїм призначенням основна винагорода Приватного виконавця стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення, а саме: отримання відповідних сум стягувачем від виконавця, а не з будь-яких інших джерел.
Враховуючи вище викладені обставини, суд вважає, що Приватним виконавцем не було завершено увесь визначений Законом цикл виконавчих дій в даному виконавчому провадженні, наслідком яких було б перерахування стягнутих сум стягувачу, який є правовою підставою для стягнення основної винагороди.
На час виникнення спірних правовідносин обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:
- фактичне виконання виконавчого документа;
- вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Таким чином, у разі, якщо виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом та не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі, то у виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №819/1116/17, від 31.08.2020 у справі №420/6591/18, від 11.11.2020 у справі №814/2315/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18.
Суд також бере до уваги те, що до винесення оскаржуваної постанови в межах вказаного виконавчого провадження після винесення Приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 64717206, на вимогу останнього від 09.03.2021 №595 листом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за №278/5/32-00-04-02-03-07 від 29.03.2021 було повідомлено Приватного виконавця про дебіторську заборгованість ПрАТ «АЗОТ» станом на 31.12.2020 (остання звітна дата) в загальній сумі 17 206 509,00 грн.
На думку суду, вказана обставина є підтвердженням порушення Приватним виконавцем під час винесення оскаржуваної постанови порядку черговості проведення виконавчих дій, визначеного ч 2 ст. 48, ч.5 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».
Оцінюючи викладене, суд приходить до переконання, що прийняте Приватним виконавцем рішення про арешт корпоративних прав боржника є передчасним, не мотивованим, винесеним з порушенням визначеного Законом порядку черговості проведення виконавчих дій. Оскаржувана постанова виконавця прийнята без обов'язкового проведення опису майна у визначений Законом спосіб, в тому числі з порушенням принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням, та з відсутністю правових підстав для стягнення основної винагороди виконавця. До того, ж, оскаржувана постанова порушує конституційні права ТОВ «ОМБРИДЖ» щодо здійснення підприємницької діяльності.
Ст. 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що скарга ПрАТ “АЗОТ” на на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 18.03.2021 підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 235, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу Приватного акціонерного товариства “АЗОТ” на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 18 березня 2021 року задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 18 березня 2021 року, прийняту в межах виконавчого провадження ВП № 64717206.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича зняти арешт з майна (корпоративних прав) Приватного акціонерного товариства “Азот” (код 00203826, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72), що був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 18 березня 2021 року ВП № 64717206.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про арешт рухомого майна на об'єкт обтяження: всі корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю “ОМБРИДЖ” (код 37578270) пропорційно до частки боржника в статутному капіталі вищезазначеної юридичної особи, що належить боржнику: Приватному акціонерному товариству “Азот” (м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код 00203826), накладений приватним виконавцем у відповідності до постанови про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 18 березня 2021 року у ВП № 64717206.
Ця ухвала набирає законної сили після її оголошення і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Головуючий суддя К.І.Довгань
Судді М.В. Дорошенко
Г.М. Скиба