29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"26" травня 2021 р. Справа № 924/1437/20
Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Мазій І.А ., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ
до міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м.Хмельницький
про стягнення 68493,63 грн. , з яких 1649,10 пені; 323,36 грн. - 3% річних; 66521,17 грн. збитків
за участю представників:
від позивача: Безпалюк О.Л. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Ялівчук А.А.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
встановив: акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", в якому просить стягнути загалом 68493,63 грн., з яких 1649,10 грн. пені; 323,36 грн. - 3% річних; 66 521,17 грн. збитків.
В обґрунтування позову вказує на порушення відповідачем встановленого договором постачання природного газу № 1352/18-БО-34 від 01.10.2018р. обов'язку оплати природного газу протягом визначеного договором строку, посилається на положення ст.ст. 11, 509, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 173,175,193 ГК України.
У відзиві на позов відповідач наголошує на тому, що за даним договором, відповідач здійснив остаточний розрахунок за спожитий природний газ 13.06.2019 року, що підтверджується розрахунками позивача, оборотно-сальдовими відомостями за жовтень 2018р. - червень 2019р., актом звірки розрахунків від 30.09.2019 р. Тобто, на дату подання позову відповідач повністю погасив заборгованість. Претензій щодо нарахування фінансових та штрафних санкцій та необхідності їх погашення від Позивача не надходило.
Стверджує, що несвоєчасне проведення розрахунків Відповідачем викликано не його умисним ухиленням від виконання зобов'язання, а залежить від своєчасного та повного розрахунку госпрозрахунковими підприємствами/організаціями та ФОП за поставлену Відповідачем теплову енергію, неможливістю вільно розпоряджатися власними коштами, збитковості тарифів, необхідністю проведення термінових ремонтів для усунення аварійних ситуацій, проведення заходів по запровадженню енергозберігаючих технологій.
Зазначає, що відповідно до Постанови КМУ №217 від 18.06.14 уповноважений банк (ПАТ “Державний ощадний банк України”) здійснює розподіл і перерахування коштів зі спеціальних рахунків Відповідача щодня до 12 години відповідач обмежений у можливості розпоряджатися власними коштами і всі надходження на рахунки відповідача пропорційно розподіляються між НАК “Нафтогаз України”, ПАТ “Хмельницькгаз”, ПАТ “Укртрансгаз”, а тому, 95 % від коштів, що надходять від споживачів на рахунки підприємства з спеціальним режимом використання банком по затвердженим НКРЕКП нормативам автоматично відправляються на рахунки НАК “Нафтогаз України”. У підприємства не залишається коштів на здійснення господарської діяльності, на виконання заходів по підготовці до зими, виплату заробітної плати працівникам, тощо.
Відповідач наголошує на тому, що в результаті невиконання кінцевими споживачами зобов'язань з оплати отриманих послуг, МКП “Хмельницьктеплокомуненерго” перебуває в тяжкому матеріальному стані. 08.06.2017 МКП “Хмельницьктеплокомуненерго” внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (наказ Мінрегіону від 08.06.2017 № 142, номер особового запису в реєстрі - 15) відповідно до звіту про фінансові результати за 2017, 2018, 2019 p.p., баланс за 2017. 2018, 2019 p.p.
Зазначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Щодо нарахування збитків звертає увагу на те, що позивачем на адресу відповідача було направлено акти-претензії про нарахування збитків в травні 2019р. та в червні 2019р.
Стверджує, що інформаційна платформа оператора ГТС ідентифікує відповідача, як споживача природного газу не за укладеними договорами, а за єдиним кодом ЕІС, то і алокація фактичних обсягів спожитого природного газу відповідачем здійснюється в цілому по споживачу (відповідачу), а не по укладеним договорам між постачальником природного газу та споживачем.
При розрахунку розміру відхилення фактично спожитого обсягу природного газу від підтвердженого (замовленого), позивач мав врахувати загальний обсяг спожитого природного газу відповідачем.
Вважає, що позивач не мав правових підстав для нарахування збитків відповідачуу розрізі окремих договорів постачання, укладених з порушенням вимог розділу 2 Правил , оскільки розмір перевищення допустимого відхилення розраховується виходячи із загального обсягу спожитого природного газу по ЕІС-коду споживачем.
Позивач представника у судове засідання не направив, однак у заяві від 18.09.2020р. просив суд здійснювати розгляд справи без представника.
Відповідач представника у судове засідання не направив, однак на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи , оскільки серед працівників відділу юридично-правового забезпечення є випадки захворювання на коронавірус.
З даного приводу судом приймається до уваги, що частина 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України надає право суду відкласти розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. В свою чергу, ч. 2 ст. 202 ГПК України визначає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Як встановлено вище, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору. Водночас, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/6097/17).
Сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов'язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду спору та вважає за можливе розглянути справу по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 6 березня 2019 р. Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Згідно п.1 статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 226) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) утворена на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998 р. № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України". Тип Компанії - приватне акціонерне товариство. Найменування Компанії: повне українською мовою - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
01.10.2018р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” (споживач) укладено договір постачання природного газу №1352/18-БО-34, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання ,які не є бюджетними установами.
Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 17.10.2018р. природний газ обсягом до 300 тис. куб. м.
Відповідно до п. 3.7 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом прийому-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 7907,20грн. 00коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9488,64 грн. (п.5.2. договору).
Пунктом 5.4 договору, сторони встановили, що загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 6.3 договору споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015р. поширювалася дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" (п.1).; в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (п.2).
У пункті 8.2 договору передбачено, що у разі простроченняс споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 (п'ять) років.
Згідно з п. 12.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018р. по 17.10.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.
До договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод №№ 1,2,3,4,5,6,7,8 до договору постачання природного газу від 01.10.2018 року.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження припинення або визнання недійсним Договору та Додаткових угод до нього.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно Актів приймання - передачі від 30.11.2018р. на суму 6149622,08 грн., від 31.12.2018р. на суму 12107449,86 грн., від 31.01.2019р. на суму 12727324,40 грн., від 28.02.2019р. на суму 8914888,69 грн., від 31.03.2019р. на суму 7058789,38 грн., від 30.04.2019р. на суму 2902033,79 грн. Загалом позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 49860108,20 грн.
Акти приймання-передачі підписані представником відповідача без поправок та зауважень, а також скріплені відтиском печатки.
Відповідач своїх договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно не виконав.
Також позивачем долученої до матеріалів справи виписку про рух коштів між контрагентами за період з 01.10.2018р. по 31.10.2020р.
У відповідності до п.3.13 додаткової угоди №4 до договору постачання природного газу від 01.10.2018р. передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періодуфактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визнгаченому п.5.7 цього договору.
Пунктом 5.7 додаткової угоди №4 відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: - постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не наддав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору; - постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт - претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; - споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чиним законодавством України.
Оскільки відповідач у встановлені договором терміни не здійснив оплату заборгованості, позивач пред'явив позов про примусове стягнення 1649,10 грн. - пені; 323,36 грн. - 3% річних; 66521,17 грн. - збитків. Вказані нарахування позивачем проведено із врахуванням здійснених відповідачем платежів у відповідні періоди.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2018р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” (споживач) укладено договір постачання природного газу №1352/18-БО-34, відповідно до п. 2.1. якого постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 17.10.2018р. природний газ обсягом до 300 тис. куб. м.; (додаткова угода №2) постачальник зобов'язується поставити споживачеві з 01.10.2018р. по 31.10.2018р. році природний газ обсягом 600,0 тис.куб метрів, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору, (додаткова угода №4) постачальник зобов'язується поставити споживачеві з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. році природний газ обсягом 7980,000 тис.куб метрів, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору, (додаткова угода №5) постачальник зобов'язується поставити споживачеві з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. році природний газ обсягом 6806,467 тис.куб метрів, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору, (додаткова угода №8) «кількість та фізико-хімічні показники природного газу» замовлений споживачем на квітень 2019р. обсяг (об'єм) природного газу , зазначений в таблиці цього пункту у наступній редакції : квітень 2019р. - 585,000 тис.куб.м. Сторонни домовились, що загальний обсяг (об'єм) природного газу, якмй постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. (включно) визначається з врахуванням вищезазначених змін.
За приписами частин 1, 2 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За змістом ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст.692 ЦК України.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно актів приймання - передачі від 30.11.2018р. на суму 6149622,08 грн., від 31.12.2018р. на суму 12107449,86 грн., від 31.01.2019р. на суму 12727324,40 грн., від 28.02.2019р. на суму 8914888,69 грн., від 31.03.2019р. на суму 7058789,38 грн., від 30.04.2019р. на суму 2902033,79 грн. Загалом позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 49860108,20 грн.
Як передбачено п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач своїх договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно не виконав.
Зважаючи на викладене, НАК “Нафтогаз України” також просить суд стягнути з відповідача 1649,10 грн. - пені; 323,36 грн. - 3% річних; 66521,17 грн. - збитків згідно поданих розрахунків.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд зауважує, що Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №918/1395/18, від 21 лютого 2018 року у справі №910/16072/16, від 27.02.2020 року у справі №921/12/19, а також в ухвалі від 04.09.2020 року у справі №903/918/19 зауважив, що порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджений постановою КМУ від 18 червня 2014 року №217 визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку з спеціальним режимом використання, і жодним чином не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них. Відтак, положення Порядку №217 не виключають можливість теплопостачальних організацій впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, тому є можливим застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Судом критично оцінюються доводи відповідача щодо безпідставності нарахування пені, 3% річних та збитків у зв'язку з неможливість останнього впливати на розрахунки по причині проведення розрахунку згідно порядку, визначеного Постановою КМУ №217.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, суми боргу, проведені оплати та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку нарахування 3% річних, суд визнав його правомірним та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 323,36 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1649,10 грн. пені судом враховується таке.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У пункті 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 1649,10 грн. пені, суд встановив, що остання нарахована в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність її нарахування.
Щодо вимог про стягнення збитків у розмірі 66521,17 гривень.
Як встановлено судом у відповідності до п. 3.13. договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору.
Відповідно до пункт 2.1. договору згідно якого постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 17.10.2018р. природний газ обсягом до 300 тис. куб. м.; (додаткова угода №2) постачальник зобов'язується поставити споживачеві з 01.10.2018р. по 31.10.2018р. році природний газ обсягом 600,0 тис. куб метрів, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору, (додаткова угода №4) постачальник зобов'язується поставити споживачеві з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. році природний газ обсягом 7980,000 тис.куб метрів, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору, (додаткова угода №5) постачальник зобов'язується поставити споживачеві з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. році природний газ обсягом 6806,467 тис.куб метрів, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору, (додаткова угода №8) «кількість та фізико-хімічні показники природного газу» замовлений споживачем на квітень 2019р. обсяг (об'єм) природного газу , зазначений в таблиці цього пункту у наступній редакції: квітень 2019р. - 585,000 тис.куб.м. Сторони домовились, що загальний обсяг (об'єм) природного газу, який Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. (включно) визначається з врахуванням вищезазначених змін.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується обсяг спожитого відповідачем газу, зокрема, згідно акту від 30.11.2018р. на суму 6149622,08 грн., від 31.12.2018р. на суму 12107449,86 грн., від 31.01.2019р. на суму 12727324,40 грн., від 28.02.2019р. на суму 8914888,69 грн., від 31.03.2019р. на суму 7058789,38 грн., від 30.04.2019р. на суму 2902033,79 грн. Загалом позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 49860108,20 грн.
Таким чином, відповідач у листопаді 2018р. по квітень 2019 року фактично спожив природного газу в обсязі, меншому на 298,004 тис. куб. м, ніж узгоджено сторонами п. 2.1. договору.
Пунктом 6.3. договору (додаткова угода №4) визначено, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 цього договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до п. 1 Розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1; 3) у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об'ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 3 Розділу VІ Правил за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
У відповідності до п. 3.13. договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: пп. 3.13.1) якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; пп. 3.13.2) якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 5 від 20.03.2019 року) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 1 044,200 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 943,359 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 100,841 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
17.05.2019р. позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих.№ 26-1438-19, якою позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 271 639,40 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного Відповідачем в березні 2019р. природного газу за договором, згідно детального розрахунку збитків, наданого у додатку до цього позову.
Акт-претензія від 17.05.2019р. за вих.№ 26-1438-19 отриманий відповідачем 12.06.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Листом від 24.06.2019 №1471/02 відповідач надіслав позивачу відповідь на акт-претензію від 17.05.2019р. за вих.№ 26-1438-19.
18.11.2019р. позивачем на адресу відповідача відправлено лист № 26/10-3582-19, щодо перерахунку по акту-претензії за вих.№ 26-1438-19 від 17.05.2019р., яким позивач уточний суму вимоги та вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 23 070,74 грн.
Листом від 10.12.2019р. №2617/02 відповідач надіслав позивачу відповідь на здійснений перерахунок по акту-претензії від 17.05.2019р. за вих.№ 26-1438-19.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 8 від 23.04.2019 року) постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 585,000 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 30.04.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 387,83700 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в березні 2019р. фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 197,16300 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
11.06.2019р. позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих.№ 26-1939-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі договору та п.3.13 та 5.7 договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 516 352,84 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019р. природного газу за договором, згідно детального розрахунку збитків, наданого у додатку до цього позову.
Акт-претензія від 11.06.2019р. за вих.№ 26-1939-19 отриманий відповідачем 20.06.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Листом від 01.07.2019р. №1509/02 відповідач надіслав позивачу відповідь на акт-претензію від 11.06.2019р. за вих.№ 26-1939-19.
20.11.2019р. позивачем на адресу відповідача відправлено лист № 26/10-3684-19 щодо перерахунку по акту-претензії за вих.№ 26-1939-19 від 11.06.2019р., яким позивач уточний суму вимоги та вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 43 450,43 грн.
Листом від 10.12.2019р. №2618/02 відповідач надіслав позивачу відповідь на здійснений перерахунок по акту-претензії від 11.06.2019р. за вих.№ 26-1939-19.
Загальний розмір збитків (у т.ч.: березень 2019р. - 23 070,74 грн., квітень 2019р. - 43 450,43 грн.), завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил, складає - 66 521,17 грн.
Водночас, суд зауважує, що у відповідності до п. 2.4. договору (додаткова угода №4 від 26.11.2018р.) перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.
Разом із тим, доказів того, що відповідач, у строки визначені п. 2.4. договору, звертався до позивача із вимогою про перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу у відповідні місяці, матеріали справи не містять.
Враховуючи, що нарахування збитків за відхилення договірного споживання обсягу газу передбачено умовами договору та те, що відповідачем не надано доказів визнання договору недійсним в цій частині, суд вважає нарахування позивачем збитків за порушення договірного споживання обсягу природного газу у березні-квітні 2019 року правомірним.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку збитків, судом встановлено, що такий відповідає обставинам справи щодо порушення відповідачем договірних величин споживання природного газу та є арифметично правильним, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 66521,17 гривень збитків підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 824,55грн. - пені; 323,36 грн. - 3% річних; 66521,17 грн. - збитків.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із обґрунтовано заявленим позовом, витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м.Хмельницький про стягнення 68493,63 грн., з яких 1649,10 пені; 323,36 грн. - 3% річних; 66521,17 грн. збитків задовольнити.
Стягнути з міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” (29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, ідентифікаційний код 03356571) на користь акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1649,10 грн. (одна тисяча шістсот сорок дев'ять гривень 10 коп.) пені; 323,36 грн. (триста двадцять три гривні 36 коп.) 3% річних; 66521,17 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот двадцять одна гривня 17 коп.) збитків, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.06.2021 року.
Суддя І.В. Грамчук
Віддрук. 3 прим.: Всім рекомендованим з повідомленням про вручення.
1 - до справи,
2 - позивачу, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6);
3-відповідачу, МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (29009, м.Хмельницький, вул.Пересипкіна,5);