ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
02 червня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/538/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ирбис»
до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»
про стягнення 28 133,34 грн,
Дії та аргументи Позивача
16.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Ирбис» звернулося з позовом до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» про стягнення 28 133,34 грн, з яких: 25 302,48 грн основної заборгованості, 1 229,31 грн пені, 300,04 грн річних та 1 301,51 грн інфляційних. Поряд з цим, Позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок Відповідача сплачений судовий збір у сумі 2 270 грн.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що за договором поставки № 90Р від 16.07.2020 поставив Відповідачу за видатковими накладними № 142220, № 156446 та № 156444 товар на загальну суму 25 302,48 грн, але той його вартість не сплатив, у зв'язку з чим заборгував вказану суму.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою вартості поставленого товару Відповідач повинен сплати пеню, інфляційні та річні у вказаних сумах.
Позивач також вказав, що не погоджувався на розстрочку виконання зобов'язання, а тому у Відповідача відсутні будь-які підстави для несплати заборгованості. При цьому, підстави для зменшення суми пені відсутні.
Дії та аргументи Відповідача
Відповідач позовні вимоги не визнав. У поданому відзиві на позов він вказав, що:
- підтверджує отримання товару за накладними, але через перебування підприємства у скрутному матеріальному становищу він домовився з Позивачем про розстрочку сплати,
- розстрочка підтверджується взаємним листуванням,
- у зв'язку з розстроченням виконання зобов'язання нарахування пені, річних та інфляційних є неправомірним,
- пеня підлягає зменшенню до 1 грн, оскільки є явно завищеною.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою від 19.04.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою сторонам установив процесуальні строки подачі відповідних заяв. Зокрема, Відповідач подав до суду відзив на позов, а Позивач - відповідь на відзив.
Установлені судом обставини
16.07.2020 між сторонами укладений договір поставки № 90Р. За його умовами:
- Позивач зобов'язався поставити фільтри, а Відповідач - прийняти та оплатити їх вартість (пункт 1.1),
- розрахунок проводиться шляхом оплати вартості товару протягом 90 календарних днів з дня поставки партії товару (пункт 4.1.),
- ціна товару зазначається у Специфікації (пункт 5.1.),
- загальна вартість договору складає 27 000 грн (пункт 5.2.),
- при несвоєчасній оплаті вартості поставленого товару Позивач має право стягнути з Відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 8.2.).
У складеній сторонами Специфікації ними визначено, що поставці підлягають фільтри масляні та паливні на загальну суму 27 000 грн.
Як слідує з довіреності № 211 від 26.08.2020, виданої на ім'я Сумбаєва Є.В., він був уповноважений отримати від Позивача обумовлений договором товар.
Відповідно до видаткових накладних № 142220 від 05.08.2020 на суму 2 874 грн, № 156446 від 26.08.2020 на суму 16 801,20 грн та № 156444 від 26.08.2020 на суму 5 627,28 грн Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 25 302,48 грн. В накладних наявні підписи представників обох сторін.
18.12.2020 Позивач листом за вих. № 399/ОД/12 направив Відповідачу рахунки на оплату вартості поставленого товару на загальну суму 25 302,48 грн. Проте, Відповідач листом за вих. № 18-09/55/11 від 12.01.2021 запропонував розстрочити сплату заборгованості до 31.12.2021.
За обліковими даними Позивача Відповідач вартість товару станом на день подачі позову до суду не сплатив, а тому заборгованість складає 25 302,48 грн.
За розрахунком Позивача ним нарахована пеня у сумі 1 229,31 грн, річні у сумі 300,04 грн та інфляційні у сумі 1 301,51 грн за кожною з накладних, з урахуванням початку періоду несплати та по 15.04.2021.
Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства
Щодо правової природи договору та договірних відносин
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов'язки сторін, а також предмет.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.
Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Отже, за наявними між сторонами зобов'язаннями Відповідач повинен був після отримання товару у строк до 03.11.2020 сплатити за накладною № 142220 - 2 874 грн, до 24.11.2020 сплатити за накладною № 156446 - 16 801,20 грн та у строк до 24.11.2020 сплатити за накладною № 156444 - 5 627,28 грн.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
За таких обставин суд висновує, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у сумі 2 5302,48 грн, порушив взяте на себе зобов'язання та під час судового розгляду не довів зворотного.
Стосовно заперечень Відповідача про узгодженість розстрочення сплати зобов'язання, суд зазначає, що між сторонами не укладався відповідний договір та не вносилися зміни до наявного договору щодо такої розстрочки. При цьому направлення ним відповіді на претензію із пропозицією на розстрочку не є належним підтвердженням досягнутої згоди, оскільки Позивач не висловився стосовно її підтвердження (погодження), яке було б оформлене відповідним правочином.
Щодо відповідальності за невиконання зобов'язань
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 1 229,31 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме відповідно до частини 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, в пункті 8.2. договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку несвоєчасної оплати вартості товару.
Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Суд, перевірив розрахунки пені у сумі 1 229,31 грн, які здійснені Позивачем, а саме:
- за накладною № 142220: за період з 04.11.2020 по 15.04.2020 стосовно суми заборгованості 2 874 грн пеня складає 157,17 грн;
- за накладною № 156446: за період з 25.11.2020 по 15.04.2020 стосовно суми заборгованості 16 801,20 грн пеня складає 803,14 грн;
- за накладною № 156444: за період з 25.11.2020 по 15.04.2020 стосовно суми заборгованості 5 627,28 грн пеня складає 269 грн.
Отже нарахування цієї суми є правомірним.
При цьому суд вказує, що посилання Відповідача на можливість зменшення пені до 1 грн є необґрунтованими виходячи з наступного.
Так, за статтею 233 ГК України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій у випадку, коли вони є надмірно великими порівняно із збитками кредитора.
Отже, для зменшення суми пені повинна бути наявність надмірності її нарахування у порівнянні зі збитками Позивача, які фактично складають суму основної заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язання Відповідачем.
У даному випадку сума основної заборгованості становить 25 302,48 грн, а тому нарахована сума пені у розмірі 1 229,31 грн не є надмірно значною по відношенню до такої суми.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 300,04 грн та інфляційних у сумі 1 301,51 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевірив розрахунки річних у сумі 300,04 грн, які здійснені Позивачем, а саме:
- за накладною № 142220: за період з 04.11.2020 по 15.04.2020 стосовно суми заборгованості 2 874 грн річні складають 38,46 грн;
- за накладною № 156446: за період з 25.11.2020 по 15.04.2020 стосовно суми заборгованості 16 801,20 грн річні складають 195,95 грн;
- за накладною № 156444: за період з 25.11.2020 по 15.04.2020 стосовно суми заборгованості 5 627,28 грн річні складають 65,63 грн.
Отже нарахування цієї суми є правомірним.
Суд, перевірив розрахунки інфляційних у сумі 1 301,51 грн, які здійснені Позивачем, а саме:
- за накладною № 142220: за період з 04.11.2020 по 15.04.2020 стосовно суми заборгованості 2 874 грн інфляційні складають 182,60 грн;
- за накладною № 156446: за період з 25.11.2020 по 15.04.2020 стосовно суми заборгованості 16 801,20 грн інфляційні складають 838,18 грн;
- за накладною № 156444: за період з 25.11.2020 по 15.04.2020 стосовно суми заборгованості 5 627,28 грн інфляційні складають 280,73 грн.
Отже нарахування цієї суми є правомірним.
Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити Позивачу 300,04 грн річних та 1 301,51 грн інфляційних.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 25 302,48 грн основної заборгованості, 1 229,31 грн пені, 300,04 грн річних та 1 301,51 грн інфляційних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, неспростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 2 270 грн які на підставі положень статті 129 ГПК України з покладаються на Відповідача.
Щодо відправки поштової кореспонденції судом
У відповідності до статті 242 ГПК України суд повинен здійснити направлення копії прийнятого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Проте, за змістом наказу голови Господарського суду Херсонської області № 01.02-04/38 від 21.05.2021 у суді на даний час наявне неналежне фінансування на здійснення відправки поштової кореспонденції, а тому направлення процесуальних документів учасникам справи вказаним способом унеможливлене.
З метою забезпечення прав учасників судового процесу на отримання інформації про результати судового розгляду та копії рішення виникла необхідність у здійсненні відправки його копії електронною поштою на відповідні електронні адреси сторін, а також висловлення пропозиції учасникам отримати паперові копії нарочно у приміщенні суду.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства “Херсонський морський торгівельний порт” (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4; ідентифікаційний код 01125695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ирбис» (61001, м. Харків, провулок Микитинський, буд. 24; ідентифікаційний код 31559190) - 25 302,48 грн основної заборгованості, 1 229,31 грн пені, 300,04 грн річних, 1 301,51 грн інфляційних та 2 270 грн компенсації по сплаті судового збору.
3. Копію рішення направити сторонам із застосуванням засобів електронного зв'язку та рекомендувати отримати паперову копію нарочно у канцелярії суду. У випадку неотримання нарочно паперової копії направити її сторонам після відновлення відповідного фінансування витрат на поштову відправку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.К. Закурін