Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" травня 2021 р.Справа № 5023/1123/12 вх. № 1123/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши заяву ліквідатора ФО-П Солонар В.І. арбітражного керуючого Данченка А.С. (вх. № 23650 від 02.10.2019) про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута
по справі за заявою фізичної особи - підприємця Солонар Віталія Івановича, м. Харків,
до фізичної особи - підприємця Солонар Віталія Івановича, м. Харків,
про визнання банкрутом
за участю :
учасники справи не з'явились
Постановою господарського суду Харківської області від 20.08.2012 визнано фізичну особу-підприємця Солонар Віталія Івановича банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Фоміна Гранта Валерійовича, зобов'язано ліквідатора відповідно до ст. ст. 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати ліквідаційну процедуру банкрута.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2015 звільнено арбітражного керуючого Фоміна Г.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Данченка Андрія Сергійовича.
Судом розглядається заява ліквідатора ФО П Солонар В.І. арбітражного керуючого Данченка А.С. (вх. № 23650 від 02.10.2019) про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі - продажу майна банкрута, в якій ліквідатор просить суд визнати недійсними результати аукціону, за результатами якого 24.01.2011 між ліквідатором ФО П Солонар В.І. - Фоміним Г.В. та ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. за реєстровим № 61, та договір купівлі-продажу житлового будинку з прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 24.01.2011 p., укладений між ліквідатором ФО П Солонар В.І. - Фоміним Г.В. та Лякіним Д.С., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. за реєстровим № 61.
Разом з заявою подано клопотання про поновлення ліквідатору ФО П Солонар В.І. арбітражному керуючому Данченку А.С. строку на подання заяви про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі - продажу майна банкрута.
Ухвалою суду від 07.09.2020 заяву ліквідатора ФО П Солонар В.І. арбітражного керуючого Данченка А.С. (вх. № 23650 від 02.10.2019) про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна прийнято до розгляду, залучено до участі у справі щодо розгляду заяви ліквідатора ФО П Солонар В.І. арбітражного керуючого Данченка А.С. (вх. 23650 від 02.10.2019) про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута Лякіна Дмитра Сергійовича та ОСОБА_2 .
Розгляд заяви неодноразово було відкладено.
03.11.2020 з Харківського обласного державного нотаріального архіву надійшла копія договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного 24.01.2011 між арбітражним керуючим ФО П Солонар В.І. - Фоміним Г.В. та Лякіним Д.С. (реєстровий номер 61), а також копії документів, що надавались для укладення вказаного договору.
Ухвалою суду від 12.11.2020 залучено до участі у справі щодо розгляду заяви ліквідатора ФО П Солонар В.І. арбітражного керуючого Данченка А.С. (вх. 23650 від 02.10.2019) про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута Фоміна Гранта Валерійовича.
12.04.2021 через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності до вимог ліквідатора ФО П Солонар В.І.
Всі документи, які подані учасниками справи, долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 11.05.2021 призначено розгляд заяви ліквідатора ФО П Солонар В.І. арбітражного керуючого Данченка А.С. (вх. № 23650 від 02.10.2019) про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута на 25.05.2021.
У судове засідання 25.05.2021 учасники справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду заяви ліквідатора повідомлені ухвалою суду.
Від ліквідатора 25.05.2021 надійшло клопотання про розгляд заяви за його відсутності.
Суд зазначає, що отримав відомості як щодо місця реєстрації ОСОБА_1 (т. 22, а.с. 77), так і ОСОБА_2 (т. 22 а.с. 195), на адреси, що підтверджені Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області, суд і направляв вказаним особам ухвали суду, які повертались без вручення.
Суд вважає, що створив належні умови для дотримання прав учасників судового процесу щодо участі у судовому засіданні та надання обґрунтування своєї позиції по справі, які не скористались своїми правами, а тому суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви ліквідатора в судовому засіданні 25.05.2021.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вже зазначено судом, постановою господарського суду Харківської області від 20.08.2012 визнано фізичну особу підприємця Солонар Віталія Івановича банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Фоміна Гранта Валерійовича, зобов'язано ліквідатора відповідно до ст. ст. 22-32, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” виконати ліквідаційну процедуру банкрута.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2015 звільнено арбітражного керуючого Фоміна Г.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Данченка Андрія Сергійовича.
Ліквідатором в ході ліквідаційної процедури встановлені наступні факти.
ОСОБА_4 (код НОМЕР_2 ) на праві приватної власності належало нерухоме майно, а саме житловий будинок з прибудовами № 33, літ "А-2", житловою площею 176,6 кв.м, загальною площею 368,0 кв.м, за адресою: м. Харків, провулок Путивельський, житловий будинок належав ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 04.07.2008 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Горша А.О., за реєстровим № 1561, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 04.07.2008. Дане право власності на нерухомість було зареєстровано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19494781 від 11.07.08, реєстраційний номер 14891621, номер запису 79937, в книзі 1.
Вказаний житловий будинок перебував в іпотеці ЗАТ "ОТП Банк" згідно договору іпотеки № PML-705/241/2008 від 04.07.2008.
09.06.2010 ухвалою господарського суду Харківської області було порушено провадження у справі № Б-39/66-10 про банкрутство ФО П Солонар В.І.
02.07.2010 господарським судом Харківської області винесено постанову про визнання ФО П Солонар В.І. банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № Б-39/66-10. Цією ж постановою скасовано арешти, що накладені на майно боржника.
Суд також встановив, що 12.01.2011 в межах справи № Б-39/66-10 проведено аукціон з продажу майна банкрута, зокрема, житлового будинку АДРЕСА_2 .
За результатами проведеного аукціону переможцем визнано ОСОБА_1 .
24.01.2011 між ліквідатором банкрута - фізичної особи підприємця Солонар Віталія Івановича арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за № 61.
Таким чином, Договір купівлі-продажу № 61 від 24.01.2011 житлового будинку АДРЕСА_2 , був укладений в ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство ФО П Солонар В.І. № Б-39/66-10.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2010р. та постанову господарського суду Харківської області від 02 липня 2010 р. по справі № Б-39/66-10 скасовано, справу № Б-39/66-10 направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2011 припинено провадження у справі № Б-39/66-10 про визнання банкрутом фізичної особи підприємця Солонаря Віталія Івановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2010, скасовано арешт, накладений ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2010, на все майно, що належить ОСОБА_4 , код НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , за винятком майна, на яке згідно до діючого цивільного процесуального законодавства не може бути звернено стягнення.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.10.2020 власником житлового будинку АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що лише факт припинення провадження у справі про банкрутство не свідчить про недійсність договору купівлі-продажу майна, укладеного в межах справи про банкрутство. Припиняючи провадження у справі про банкрутство № Б-39/66-10 суд не скасовував та не визнавав недійсними договори, укладені в межах такої справи. Суд вважає, що заявник повинен довести наявність порушень при укладанні спірного договору та невідповідність такого договору вимогам чинного законодавства.
Суд звертає увагу на те, що продаж спірної квартири, здійснено не на підставі рішення суду, а внаслідок проведення аукціону з продажу майна, ОСОБА_1 право власності на спірний житловий будинок також набуто не на підставі рішення суду, а на підставі укладеного договору купівлі-продажу майна.
Суд зазначає, що на дату вчинення спірного продажу та на дату визнання боржника банкрутом діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ, до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011), отже, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у вказаній редакції.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Згідно ст. 3 Закону України “Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001р. за № 2658 -111 (далі - Закон про оцінку) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Ліквідатор зазначає, матеріали справи № 5023/1123/12 та № Б-39/66-10 не містять докази здійснення колишнім ліквідатором ФОП Солонар В.І. - Фоміним Г.В. інвентаризації майна банкрута; не містять доказів здійснення оцінки майна банкрута: не містять доказів (відсутній договір) залучення суб'єкта оціночної діяльності для здійснення оцінки майна банкрута, а також не містять доказів проведення аукціону.
Суд зазначає, що до матеріалів справи наданий Протокол № 3 проведення аукціону з продажу спірного майна банкрута на Товарній біржі "Правопорядок", що спростовує твердження ліквідатора про те, що аукціон з продажу майна банкрута не проводився. В матеріалах, що надійшли з Харківського обласного державного нотаріального архіву, відсутні докази проведення оцінки майна.
У частинах 3 та 10 статті 30 Закону про банкрутство в редакції, що застосовується до спірних правовідносин, встановлено, що у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Отже, порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
Суд ще раз звертає увагу на те, що Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" застосовується саме до порядку проведення аукціону, а подальше оформлення результатів аукціону має відбуватись з дотриманням вимог Цивільного законодавства.
Отже, посилання ліквідатора на те, що в даному випадку, крім укладення договору-купівлі продажу, обов'язково повинен бути акт приймання-передачі майна є недоречними.
Посилання на те, що без підписання акту приймання-передачі та здійснення оплати ОСОБА_1 не набув права власності на спірне майно не відповідає положенням законодавства, оскільки згідно ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України в редакції, що застосовується до спірних правовідносин, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч. 3 ст. 334 ЦК України в редакції, що застосовується до спірних правовідносин, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ліквідатором не доведено, що результати аукціону були оформлені неналежним чином, оскільки між продавцем - ліквідатором банкрута - фізичної особи - підприємця Солонар Віталія Івановича арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, який було нотаріально посвідчено, що відповідає вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Пунктом 5 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Однак, всупереч вимогам ч. 1 ст. 655 ЦК України та п. 5 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покупець за договором купівлі-продажу від 23.09.2010 не виконав зобов'язання по сплаті вартості придбаного нерухомого майна.
З пункту 2.2 Договору купівлі-продажу від 24.01.2011, зареєстрованого за № 61, вбачається, що покупець ( ОСОБА_5 ) повинен внести кошти в розмірі 175 120,00 грн. на рахунок Товарної біржі "Правопорядок" в повному обсязі в строк, що передбачений Протоколом № 3 проведення аукціону від 12.01.2011.
Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Докази здійснення оплати суду не надані, однак, лише факт нездійснення покупцем оплати за придбане майно не є підставою для визнання договору недійсним, доведення такого факту є підставою для розірвання договору купівлі-продажу або стягнення вартості майна.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В ч. 1 ст. 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи, що спірний договір укладений за результатами проведення аукціону з продажу майна в процедурі банкрутства, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка складається з підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином, та доказуванню підлягає порушення процедури підготовки та проведення такого аукціону.
Суд зазначає, що відсутність доказів дотримання процедури оцінки майна та відсутність доказів оповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, є підставою для визнання аукціону та укладеного за результатами такого аукціону договору недійсним.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що аукціон з продажу спірного житлового будинку був проведений 12.01.2011, договір купівлі-продажу спірного житлового будинку був укладений 24.01.2011, арбітражного керуючого Данченка А.С. призначено ліквідатором ФО П Солонар В.І. в даній справі 02.12.2015, а заява про визнання недійсним договору подана лише 02.10.2019.
Тобто, на час звернення ліквідатора з даною заявою до суду пройшло майже 9 років з дати проведення та оформлення результатів аукціону з продажу майна банкрута.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами №№ 22083/93, 22095/93; пункт 570 рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" за заявою № 14902/04).
Лише відсутність таких доказів у матеріалах справи № Б-39/66-10 та в матеріалах даної справи не може свідчити про те, що оцінка майна не проводилась та оголошення не було. Так, у ліквідатора в справі № Б-39/66-10 був обов'язок надати суду документи, що підтверджують продаж майна банкрута, такі документи подаються разом з кінцевим звітом, який у справі № Б-39/66-10 не був поданий, оскільки провадження у справі припинено з інших підстав.
Як вже зазначено, на даний час минуло більше 10 років з дня проведення аукціону, отже, на даний час ні підтвердити, ні спростувати факт відсутності оцінки та відсутності відповідного оголошення виявляється неможливим через сплив часу, при цьому законодавство не містить вимоги зберігати такі докази в строк понад 10 років.
Як вже суд зазначив за відсутності таких доказів, наявні підстави для визнання аукціону та укладеного за результатами такого аукціону договору недійсним.
ОСОБА_3 , який виконував обов"язки ліквідатора ФО П Солонар В.І., за замовленням якого був проведений спірний аукціон та яким укладено спірний договір купівлі-продажу житлового будинку, подана заява про застосування строків позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками:
1) має юридичний склад;
2) позначає сплив строку;
3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову);
4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи;
5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом;
6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно з положеннями частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
Суд зазначає, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.
Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.
У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу.
Суд зазначає, що в даному випадку строк позовної давності розпочався з 25.01.2011 з наступного дня після укладення спірного договору купівлі-продажу.
Правова позиція щодо застосування строку позовної давності викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи особливості суб'єктного складу учасників у спорах, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів з реалізації майна боржника, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, що розглядаються у межах справи про банкрутство, а саме включення до належного суб'єктного складу учасників у цих спорах, як сторін цих спорів, продавця, переможця аукціону та організатора аукціону, суд дійшов висновку, що заява про застосування до спірних правовідносин позовної давності Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" подана належною особою, що має право подавати заяву про застосування позовної давності у цьому спорі у розумінні положень частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України, а саме організатором спірного аукціону, що є стороною спору про визнання недійсними результатів аукціону та договору.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 5023/10616/11.
Заява ліквідатора про визнання недійсним спірного аукціону та договору купівлі - продажу подана до суду 02.10.2019, тобто з пропуском встановленого Законом трирічного строку позовної давності.
Ліквідатор в обґрунтування підстав для поновлення строку на подання заяви зазначає, що про обставини, які свідчать про недійсність спірного аукціону та договору купівлі-продажу йому стало відомо лише в 2018 році.
Як вже зазначено, арбітражного керуючого Данченка А.С. призначено ліквідатором ФО П Солонар В.І. в даній справі 02.12.2015, а заява про визнання недійсним договору подана лише 02.10.2019. Ліквідатором не надано доказів того, що він не міг дізнатись про обставини, на які посилається одразу після призначення його для участі вданій справі. Крім того, заміна ліквідатора не є поважною причиною для поновлення захищеного права. Отже, ліквідатор не обґрунтував поважність причин пропуску строку позовної давності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що учасником спірного аукціону та стороною спірного правочину зроблено заяву про застосування строку позовної давності, строк позовної давності щодо вимог ліквідатора сплив, доказів поважності причин пропуску строку позовної давності суду не надано.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні заяви ліквідатора в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Керуючись статтями 1, 3-1, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013), статтями 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 256 - 267 Цивільного кодексу України, статтями 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ФО-П Солонар В.І. арбітражного керуючого Данченка А.С. (вх. № 23650 від 02.10.2019) про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 31.05.2021.
Суддя Яризько В.О.