Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1116/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ", м.Харків
до Фізичної особи-підприємця Парфьонової Наталії Миколаївни, смт.Бабаї Харківської обл.
про стягнення 6497,44 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - ТОВ "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Парфьонової Наталії Миколаївни про стягнення 6497,44 грн. за послуги з централізованої охорони об'єктів за договором №01/68/17-ГР про надання послуг від 20.12.2016 року, з яких 6000,00 грн. боргу, 497,44 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2021 року відкрито провадження у справі №922/1116/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.
Копія даної ухвали отримана відповідачем 16.04.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням.
Однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав, відзив на позов не надав.
За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
20 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ - ОХОРОННА ФІРМА ФРЕГАТ» (виконавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Парфьоновою Наталею Миколаївною (замовник, відповідач) було укладено Договір про надання послуг №01/68/17-ГР (далі Договір), відповідно до умов якого:
- Виконавець надає, а Замовник приймає та своєчасно оплачує послуги з централізованої охорони об'єкта (далі - послуга). Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону на ПЦС «Об'єкт» Замовника на період надання послуг за цим Договором (пункт 2.1 Договору);
- «Об'єкт» («Об'єкти»), який (які) Виконавець приймає під реагування на ПЦС, розташований (розташовані) за адресою, вказаною в переліку «Об'єктів», що знаходяться під спостереженням ПЦС, які визначені в Додатку №1 до даного Договору. «Об'єкт» («Об'єкти») вважається (вважаються) переданими під реагування з моменту підписання Сторонами Додатку №1 до цього Договору (пункт 2.2 Договору);
- В переліку «Об'єктів», що знаходиться під спостереженням ПЦС (Додатку №1 до даного Договору) значиться: кіоск №28 за адресою: м.Харків, ст.м. «Індустріальна»; кіоск №4 за адресою: м.Харків, ст.м. «Холодна Гора»; блок-кабіна №4 за адресою: м. Харків, ст.м. «Індустріальна».
- період надання послуг за цим Договором - з моменту прийому «Об'єкту» під реагування до його зняття;
- Вартість наданих послуг в місяць за один «Об'єкт» складає: 200,00 грн., без ПДВ (пункт 3.1 Договору);
- Оплата за послуги Виконавця здійснюється Замовником щомісячно не пізніше 10 числа кожного поточного місяця за такий місяць надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця і не залежить від фактичного часу охорони об'єкта протягом кожного окремого місяця (пункт 3.2 Договору);
- Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і укладається строком до 31 грудня 2016 року включно. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не вимагатиме його припинення, то Договір вважається продовженим Сторонами на тих же умовах на кожні наступні роки. Сторони мають право достроково розірвати Договір за додатковою угодою між собою (пункт 8.1 Договору)
Позивач надав відповідачу послуги по охороні трьох об'єктів, а відповідач не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по сплаті за послуги за період з лютого по листопад 2020 року на загальну суму 6000,00 грн., у зв'язку з чим 14.01.2021 року йому була направлена претензія (а.с.32-34), на яку відповіді не було надано.
Зазначено стало підставою для подання позову до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Укладений Договір за правовим змістом є договором надання послуг.
Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк (термін).
Борг за надані послуги складає 6000,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг за період з лютого по листопад 2020 року, які підписані тільки зі сторони виконавця та надіслані на адресу замовника, що підтверджується описом вкладення у лист від 14.01.2021 року.
Отже, на виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, претензій щодо якості послуг від відповідача не надходило.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за виконані послуги, у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором на суму 6000,00 грн.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.
Крім суми боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 497,44 грн.
Сторони в умовах Договору (п.6.3, а.с.19) погодили, що за кожний день прострочення оплати за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості.
При цьому нарахування пені та вимоги щодо її сплати не обмежуються певним строком.
Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем нарахована пеня, починаючи з 11.03.20 по 25.03.21 у розмірі 497,44грн., та наданий її розрахунок (а.с.11).
Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені є невірним, оскільки з нього не вбачається, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, незрозуміло вказані періоди нарахування та суми боргу, на які нараховується пеня. Також, позивачем невірно визначено початок виникнення заборгованості по кожному місяцю, відповідно до п.3.2. Договору.
Однак, у таблиці до розрахунку пені позивачем визначено періоди заборгованості щодо сум боргу за кожен місяць окремо, з визначенням дати початку та дати закінчення розрахунку.
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Враховуючи викладене, судом самостійно здійснено розрахунок пені, за допомогою програми "Законодавство", з урахуванням вказаних позивачем періодів початку та закінчення розрахунку, на суму боргу в розмірі 600,00 грн. за кожен місяць окремо, починаючи з 11.03.2020 року по 25.03.2021 року - на суму боргу за лютий, з 11.04.2020 року - по 25.03.20021 року - на суму боргу за березень, і так далі відповідно.
При цьому суд зазначає, що у п.6.3. договору сторони погодили, що нарахування пені не обмежуються певним строком, отже, суд не застосовує обмеження нарахування пені згідно з ч.6 ст.232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).
Отже, здійснивши розрахунок пені, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 496,69 грн. пені.
В частині стягнення 0,75 грн. пені слід відмовити через невірний розрахунок.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які відповідачем не спростовані, але, у зв'язку з невірним розрахунком пені, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір в розмірі 2269,74 грн. покладається на відповідача, решта - на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу.
Позивач у прохальній частині позову (а.с.4) просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу та дозволити надати докази понесення витрат на правову допомогу протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення, також зазначивши, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем в зв'язку з розглядом справи складає:
- судовий збір 2270 грн.
- витрати на професійну правничу допомогу адвоката (виходячи із вартості нормочасу 980 грн. за 1 год.) - 2940,00 грн. за 3 години підготовки позовної заяви враховуючи коефіцієнт складності 1, крім того додатково сплачується гонорар в розмірі 10% ціни позову в разі ухвалення позитивного для клієнта рішення.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, позивачем у справі заявлено клопотання про подання доказів на адвокатські витрати після ухвалення рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З урахуванням того, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотання позивачем про надання доказів понесених судових витрат подане разом з позовом, суд вважає за можливе розглянути питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу після винесення рішення у справі, шляхом ухвалення додаткового рішення, за умови надання позивачем до суду доказів таких витрат у встановлений строк.
Керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, суд, -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Парфьонової Наталії Миколаївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" (адреса: 61099, м.Харків, вул.Рибалка, б.33, кв.52; код ЄДРПОУ 39522806) 6000,00 грн. боргу, 496,69 грн. пені, 2269,74 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Встановити позивачу строк - 5 днів з дня отримання копії даного рішення для надання до суду доказів понесених витрат на правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "02" червня 2021 р.
Суддя К.В. Аріт