27 травня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/788/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго”, вул. Київська, буд. 3А, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46016
про повернення в натурі безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 39, 585 тис. куб. метрів та стягнення його вартості в сумі 246 567, 84 грн.
За участі представників сторін:
Позивача: Гасай Мар'яни Борисівни, довіреність № 1-2526 від 10.12.2020 р., посвідчення № 000340 від 30.11.2018 р.
Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Білик Інни Миколаївни, довіреність № 14-54 від 03.02.2021 р., свідоцтво серія ЛВ № 001888 від 27.02.2020 р.
Відповідача: не прибув.
17.12.2020 Акціонерне товариство “Укртрансгаз” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго” про повернення в натурі безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 39, 585 тис. куб. метрів та стягнення його вартості в сумі 246 567, 84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у березні, квітні 2017 року безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу в обсязі 39, 585 тис.куб.м, що підтверджується звітами ПАТ «Тернопільміськгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за березень, квітень 2017. Позивач покликається на положення статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України та стверджує, що відповідач зобов'язаний повернути йому безпідставно набуте майно та відшкодувати вартість такого майна в сумі 246 567, 84 грн.
Ухвалою суду від 22.12.2020 відкрито провадження у справі № 921/788/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.01.2021 з подальшим його відкладенням востаннє на 11.03.2021
Ухвалою суду від 11.03.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720). Підготовче судове засідання у справі № 921/788/20 відкладено на 25.03.2021 з подальшим його відкладенням на 08.04.2021.
18.02.2021 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву № 138/03 від 18.03.2021 (вх. № 1423 від 18.02.2021) , в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та вважає їх необґрунтованими і такими що не підлягають до задоволення.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив таке:
- між КП “Тернопільтеплокомуненерго” та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України " у відповідності до вимог чинного законодавства України у спірний період було укладено наступні договори :
- 15.09.2016 договір № 3912/1617-ТЕ-30 на постачання природного газу, пунктом 1.2. якого передбачено, що природний газ, що постачається за даним договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;
- 27.10.2016р. договір № 3913/1617-БО-30 на постачання природного газу, пунктом 1.2. якого передбачено, що природний газ, що постачається за даним договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями .
Зазначені договори діяли у спірний період і не були розірвані, природний газ за березень та квітень 2017 року споживався підприємством на їх ( договорів) підставі.
Підсумовуючи зазначене, відповідач вважає, що несанкціонованого відбору природного газу з його сторони не відбувалося.
25.02.2021 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив № 1001ВИХ-21-1574 від 22.02.2021 (вх. № 1545 від 25.02.2021) в якому зазначив, що аргументи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву № 138/03 від 18.03.2021 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, покликаючись при цьому на п. 17 Положення № 758 та п. 12 Положення № 187, у відповідності до яких постачання АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу (надання номінацій) виробнику теплової енергії здійснюється виключно у разі виконання останнім, як мінімум, двох умов: укладення з АТ «НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу відповідно до законодавства, а також забезпечення хоча б однієї з передбачених Положенням умов щодо розрахунків за газ, тобто, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, а необхідно довести обставини вчинення фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу. І оскільки відповідачем не надано суду за спірний період докази, які б підтверджували факт отримання у цей період природного газу від постачальника (підписаного(их) акту(ів) приймання-передачі природного газу), тим самим, на думку позивача, спростовується факт отримання відповідачем природного газу від АТ «НАК «Нафтогаз України» в кількості 39, 585 тис. куб. метрів.
22.04.2021 через електронну адресу суду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано письмові пояснення № 14/4-201-21 від 21.04.2021 (вх. № 3504 від 22.04.2021), в яких позовні вимоги підтримала в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та законними з наступних підстав:
- третя особа підтвердила факт укладення між нею та відповідачем договорів постачання природного газу, утому числі 15.09.2016 за № 3912/1617-ТЕ-30 та 27.10.2016р. за № 3913/1617-БО-30, зауваживши, що у спірний період за такими договорами постачання природного газу не здійснювалось внаслідок порушення КП “Тернопільтеплокомуненерго” умов п. 17 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 (діяла у березні 2017), п.12 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. №187 (діяла у квітні 2017), НАК "Нафтогаз України" не здійснювала постачання природного газу. Також, як вказує третя особа, умовами укладених договорів постачання природного газу передбачено споживання газу лише в разі наявності підтвердженого обсягу газу (п. 3.2 Договорів);
- у спірні періоди ПАТ “НАК “Нафтогаз України” не виділяв номінацій Позивачу по вищевказаним споживачам, як передбачено Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 та 22.03.2017 р. №187, відповідно не повідомляв про них Відповідача;
- КПТМ “Тернопільміськтеплокомуненерго” зверталося до НАК “Нафтогаз України” з листами №609/10 від 05.04.2017 та №734/07 від 11.05.2017, до яких було долучено акти приймання-передачі газу для підписання, однак Постачальник не підтверджував планові обсяги (номінації) та не здійснював постачання по зазначених договорах, про що Споживача повідомлялось листами від 14.04.2017 за №26-3503/1.2-17 та від 18.05.2017 за №26-4226/1.8-17, акти приймання-передачі природного газу по зазначеній категорії Компанією поверталися без підписання;
- кожен споживач отримує природний газ лише в обсязі, передбаченому заявкою на транспортування. У газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення. Для транспортування природного газу відповідним споживачам НАК "Нафтогаз України" замовляє послугу транспортування лише в обсягах, передбачених відповідними договорами постачання природного газу. За відсутності заявки на транспортування у відповідний період в газотранспортній системі відсутній природний газ, власником якого є НАК "Нафтогаз України". При цьому, НАК "Нафтогаз України" не замовляло послуг у березні, квітні 2017 у відповідних обсягах для транспортування природного газу відповідачу. Тобто, в газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ НАК "Нафтогаз України", який міг би спожити відповідач;
- оскільки HAK "Нафтогаз України" у спірний період не виділяв номінації та не здійснював постачання відповідачу природного газу, то вказане свідчить про несанкціоноване споживання відповідачем природного газу у березні, квітні 2017 у обсязі 39,585 тис. куб. метрів.
05.05.2021 відповідачем через канцелярію суду подано письмові пояснення № 259/03, щодо актів приймання-передачі природного газу за березень та квітень 2017 року, надісланих постачальнику природного газу - "Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", відповідно до діючих договорів та повернуті на адресу підприємству без підписання. Наведена обставина, на думку відповідача, суперечить діючому на момент виникнення спірних правовідносин розпорядженню № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" виданого Кабінет Міністрів України від 05.10.2016р., яким було наказано для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016р. № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.
Ухвалою від 06.05.2021 закрито підготовче провадження у справі № 921/788/20 та призначено її до судового розгляду по суті на 27.05.2021 на 10:00 год.
В судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2021, представник позивача заявлені вимоги повністю підтримав з підстав, викладених ним у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив № 1001ВИХ-21-1574 від 22.02.2021 (вх. № 1545 від 25.02.2021), посилаючись при цьому на долучені до матеріалів справи докази, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник третьої особи на стороні позивача підтримав викладене у письмових поясненнях щодо позову № 14/4-201-21 від 21.04.2021 (вх. № 3504 від 22.04.2021), просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином ( повідомлення про вручення поштового відправлення №4602509769014 з відміткою про вручення адресату 13.05.2021 міститься у матеріалах справи).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.
Позивач, є оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) - суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Діяльність позивача як Оператора ГТС врегульована, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу», а також Кодексом газотранспортної системи (затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2493; далі - Кодекс ГТС), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України, і дія якого поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (пункти 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Відповідно до пункту 45 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Згідно з частиною 1 статті 20 цього Закону оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.
З метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, Позивач як оператор газотранспортної системи зобов'язаний, зокрема, здійснювати балансування та вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газотранспортної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству (пункти 4, 10 частини 2 статті 22 Закону України «Про ринок природного газу»).
Пунктом 10 розділу XIII Кодексу ГТС (у редакції, що діяла у спірний період) передбачалось, що оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.
Матеріали справи свідчать, що задля забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та забезпечення балансування газотранспортної системи за договорами №1701001564-ВТВ від 31.01.2017, №1704000321-ВТВ від 30.04.2017, №1704000324-ВТВвід 30.04.2017та №1704000325-ВТВ від 30.04.2017 позивач здійснював в спірний період (березень та квітень 2017 року) публічні закупівлі природного газу у постачальника ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», на підтвердження чого надані відповідні акти приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 1 353 156 516 грн в обсязі 143 355 тис.куб.м, від 30.04.2017 на суму 1 673 193 600 грн в обсязі 218 000 тис.куб.м, від 30.04.2017 на суму 151 104 000 грн в обсязі 20 000 тис.куб.м та від 30.04.2017 на суму 148 704 000 грн в обсязі 20 000 тис.куб.м.
Відповідно до умов п. 1.1 названих договорів Продавець зобов'язується передати у Власність покупцеві у вересні-жовтні 2017 природний газ для забезпечення балансування, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
За змістом п.3.1 вказаних договорів продавець передає покупцю у загальному потоці газ у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значенні Кодексу. Газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України (DDP «Поставка зі сплатою мита», ІНКОТЕРМС Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати, редакція 2000 року). Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Таким чином, в спірний період на виконання вищевказаних договорів до газотранспортної системи передано 401 355 тис.куб.м природного газу, транспортування якого здійснює АТ «Укртрансгаз».
За твердженням позивача у березні, квітні 2017 відповідач - Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго», безпідставно набуло з газотранспортної системи 39,585 тис. куб. м. природного газу, власником якого є АТ «Укртрансгаз», тоді як для відбору відповідачем у названий період природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ «Тернопільміськгаз», останній повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання у відповідності вимог абз. 2 п. З глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496.
Однак відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 39,585 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітами ПАТ «Тернопільміськгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за березень, квітень 2017 в розрізі їх контрагентів (споживачів), де вказано фактично відібраний відповідачем з газотранспортної системи в березні 2017 обсяг природного газу в розмірі 31,663 тис. куб. м., в квітні 2017 - 7,922 тис. куб. метрів; довідкою за період 01.01.2016р. - 30.06.2018р. за підписом головного бухгалтера В.А.Чернявським, алокаціями (звітами) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу "Тернопільміськгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень , квітень 2017 (копії вказаних документів додано до матеріалів справи).
Наведені вище обставини слугували підставою для звернення Акціонерного товариства “Укртрансгаз” до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго” про повернення в натурі безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 39, 585 тис. куб. метрів та стягнення його вартості в сумі 246 567, 84 грн, покликаючись при цьому на приписи норм ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.55, ст.124 Конституції України та ст. 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, в тому числі у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України.
В позовній заяві позивач стверджує про відсутність у відповідача у березні-квітні 2017 постачальника природного газу, у зв'язку з чим вважає відбір ним природного газу у спірному періоді здійсненим з обсягів належного позивачу природного газу, придбаного за результатами публічних закупівель та поданого до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС, у зв'язку з чим вимагає повернути в натурі безпідставно набуте у березні-квітні 2017 майно - природний газ, та оплатити його вартість.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Беручи до уваги правову природу спірних правовідносин, оцінка правомірності заявлених вимог у даній справі здійснюється судом з урахуванням приписів Закону України «Про ринок природного газу» №329-VIII від 09.04.2015р., Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2493 від 30.09.2015р., та Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2494 від 30.09.2015р., які набрали чинності 27.11.2015р. (зі змінами та доповненнями).
Як зазначалось вище, статтею 22 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що позивач - Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, як оператор газотранспортної системи, зобов'язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою.
Згідно з п. 5 глави 1 розділу I «Кодексу ГТС», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, балансування системи - це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.
Під фізичним балансуванням розуміються заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
Комерційне балансування - це діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації.
Небаланс визначено як різницю між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.
Відповідно до п. 8 глави 3 розділу ХІІ «Кодексу ГТС» (п. 10 глави 3 розділу ХІІ «Кодексу ГТС» в редакції, яка діяла в період березня-квітня 2017) у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи.
Крім того, постановою НКРЕКП від 28.04.2017 №615 п. 8 глави 3 розділу ХІ «Кодексу ГТС» доповнено нормою, згідно з якою у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб'єктів ринку природного газу зобов'язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб'єктів. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб'єктів ринку природного газу.
За змістом п. 4 глави 5 розділу VІ «Кодексу ГРС», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, якщо за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його постачальник має врегулювати об'єми небалансу природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС.
У разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс, який буде віднесений оператором ГТС на небаланс оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати оператору ГРМ його вартість (з коефіцієнтами компенсації, які визначаються на рівні 1,5 або 2,0).
Крім того, п. 7 глави 3 розділу XIV «Кодексу ГТС» визначено, що негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Згідно з п. 1, п. 3 глави 4 розділу XIV «Кодексу ГТС» розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу.
Отже, небаланс внаслідок несанкціонованого відбору природного газу споживачем врегульовується за рахунок віднесення оператором ГТС його вартості у складі послуги балансування на оператора ГРМ та сплатою останнім цієї послуги. Далі, в якості вартості небалансу (з підвищеним коефіцієнтом), ці обсяги сплачуються споживачем оператору ГРМ. Якщо позивач відносить обсяги газу на визначеного рішенням Кабінету Міністрів України постачальника із спеціальними обов'язками, вирішення питання компенсації їх вартості здійснюється між споживачем та таким постачальником.
Таким чином, згідно з положеннями розділів ХІІ, XIV «Кодексу ГТС» та розділу VІ «Кодексу ГРС» позивач, який здійснює фізичне балансування ГТС, має при виникненні різниці в поданих та відібраних обсягах газу здійснювати захист свого права у спосіб комерційного балансування, а саме надання послуг балансування на відповідний обсяг газу та стягнення їх вартості. В спірних відносинах позивач зобов'язаний правильно визначити особу, на яку здійснюється алокація спірних обсягів природного газу (оператор ГРМ або постачальник, якого рішенням Кабінету Міністрів України зобов'язано здійснювати постачання для певних споживачів), надати їй послуги балансування на цей обсяг та стягнути їх вартість.
«Кодексом ГТС» не передбачено визначення непрямого споживача, об'єкти якого підключені до газорозподільної мережі, відповідальним перед оператором ГТС за виникнення небалансу в газотранспортній системі, а також можливості стягнення оператором ГТС вартості природного газу або послуг балансування з такого споживача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту права оператора ГТС, яке він вважає порушеним, а також характеру та наслідкам такого порушення з боку відповідача.
Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
З огляду на викладене, відповідач - є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Відповідач як споживач природного газу за договором, має право отримувати природний газ у відповідному опалювальному періоді виключно від постачальника, на якого покладені спеціальні обов'язки.
Згідно ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
На виконання п. 17 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" розроблені Правила постачання природного газу, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 249, які регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Пунктом 2 розділу 2 Правил постачання природного газу ( в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу (п. 9 розділу 2 Правил постачання природного газу).
Згідно п. 19 розділу 2 Правил постачання природного газу постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечувати постачання природного газу на умовах, визначених договором постачання природного газу.
Споживач має право, зокрема, на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов (п. 21 розділу 2 Правил постачання природного газу).
Наведене свідчить, що згідно з розділом 2 Правил постачання природного газу, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього; споживач має право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.
Отже, розгляд питань щодо видобутку, купівлі-продажу, зберігання, транспортування, врегулювання небалансу та споживання природного газу з використанням газотранспортної системи кінцевим споживачем повинен здійснюватися з урахуванням наявності/відсутності договірних відносин між усіма зазначеними суб'єктами (постачальником газу, оператором ГТС, оператором ГРМ та кінцевим споживачем), а також з урахуванням доказів, які підтверджують фактичне виконання наявних між зазначеними суб'єктами договорів щодо купівлі-продажу, транспортування, балансування газу тощо.
Судом встановлено, та не заперечується АТ «НАК «Нафтогаз України» у наданих нею поясненнях, що у спірний період протягом березня-квітня 2017 року постачальником природного газу для КП «Тернопільтеплокомуненерго» було АТ «НАК «Нафтогаз України», про що свідчать укладені між ними договори постачання природного газу:
- №3913/1617-БО-30 від 27.10.2016- відповідно до п. 2.1 якого (у редакції додаткової угоди №5 від 10.02.2017) - АТ «НАК «Нафтогаз України» передає КП «Тернопільтеплокомуненерго» з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 природний газ обсягом до 194.451 тис.куб.м., у тому числі по місяцям : жовтень 2016 - 10,84 тис.куб.м, листопад 2016 - 30,554 тис.куб.м, грудень 2016 - 35,174 тис.куб.м, січень 2017 - 45,883 тис.куб.м, лютий 2017 - 39,00 тис.куб.м , березень 2017 - 33,00 тис.куб.м, а в редакції додаткової угоди №6 від 31.03.2017 сторони правочину дійшли згоди про доповнення п.2.1 Договору№3913/1617-БО-30 від 27.10.2016 абзацом у наступній редакції : «Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 2тис.куб. м, у тому числі по місяцям: квітень 2017 - 2,0 тис.куб.м. У п. 1.2 Договору визначено, що природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями;
- №3923/1617-ТЕ-30 від 15.09.2016 - відповідно до п. 2.1 (у редакції додаткової угоди №2 від 10.02.2017) - АТ «НАК «Нафтогаз України» передає КП «Тернопільтеплокомуненерго» з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 100,087тис.куб.м. у тому числі по місяцям: жовтень 2016 - 7,694 тис.куб.м, листопад 2016 - 13,914 тис.куб.м, грудень 2016 - 16,502 тис.куб.м, січень 2017 - 21,977 тис.куб.м, лютий 2017 - 21,00 тис.куб.м , березень 2017 - 19,00 тис.куб.м;а в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2017 сторони правочину дійшли згоди про доповнення п.2.1 Договору №3923/1617-ТЕ-30 від 15.09.2016 абзацом у наступній редакції : «Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 1 тис.куб. м, у тому числі по місяцям: квітень 2017 - 1 тис.куб.м. Згідно із п. 1.2 Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Крім того, відповідно умов вказаних договорів споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1. договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділу 13 договору (пункт 3.2. Договорів №3913/1617-БО-30 від 27.10.2016 та №3923/1617-ТЕ-30 від 15.09.2016).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.4.Договорів №3913/1617-БО-30 від 27.10.2016 та №3923/1617-ТЕ-30 від 15.09.2016).
Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494, та Кодексом транспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493 (п. 4.1. Договорів №3913/1617-БО-30 від 27.10.2016 та №3923/1617-ТЕ-30 від 15.09.2016).
Пунктом 7.4. зазначених договорів визначено, що постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору
У відповідності до п. 12.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 31.03.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Матеріали справи містять копії листів третьої особи - НАК "Нафтогаз України" від 14.04.2017 за №26-3503/1.2-17 та від 18.05.2017 за №26-4226/1.8-17, відповідно до змісту яких, з огляду на те, що внаслідок невиконання відповідачем умов п. 17 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 (діяла у березні 2017), п.12 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. №187 (діяла у квітні 2017), постачальником - НАК "Нафтогаз України", підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на березень та квітень 2017, а відтак Компанія не здійснювала постачання природного газу у зазначені місяці та повернула надіслані споживачем акти приймання-передачі природного газу без підписання.
В абзаці 59 пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи наведено визначення поняття номінації, згідно з яким це попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу Х Кодексу ГТС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках: 1) визнання аварійним стану систем газопостачання; 2) невідповідності якості природного газу на точці входу; 3) несанкціонованого відбору природного газу; 4) відсутності номінації на точці виходу; 5) направлення замовником послуг транспортування повідомлення про припинення транспортування природного газу до точки виходу, в якій споживач, що порушує умови договору на постачання, одержує природний газ; 6) недостатності фінансового забезпечення у замовника послуг транспортування, невиконання умов договору транспортування природного газу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством.
Частинами першою, другою, сьомою статті 11 Закону №329-VІІІ визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав-сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів. Обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу. Суб'єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приписами статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Отже, покладення Кабінетом Міністрів України певних обов'язків на постачальника природного газу є передбаченим законодавцем способом регулювання договірних правовідносин між постачальником та споживачем газу за певних виняткових обставин. Визначення такого обов'язку для постачальника газу не може мати наслідків покладення на споживача газу вчинення додаткових юридично значимих дій.
Відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язане було видати номінації КП ТМ ТОР «Тернопільтеплокомуненерго», відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
З огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу для теплопостачальних організацій, можливість відбору відповідачем із газотранспортної системи погоджених у договорах з АТ "НАК "Нафтогаз України" обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій.
Водночас, неналежне виконання покладених на АТ "НАК "Нафтогаз України" обов'язків не може мати наслідком покладення на відповідача, як теплопостачальної організації, що генерує теплову енергію, будь-яких додаткових зобов'язань (зокрема, з оплати за ринковими цінами вартості спожитого газу, який було отримано побутовим споживачем відповідно до укладеного договору).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 12.03.2019 у справі №917/325/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 25.02.2020 у справі №905/2248/18.
Таким чином, наведене спростовує доводи позивача про те, що сама лише наявність договорів постачання природного газу, які укладені між відповідачем та АТ «НАК «Нафтогаз України», не свідчить про те, що господарська операція відбулася.
Господарський суд зазначає, що факт не підписання між постачальником та споживачем актів приймання-передачі природного газу не впливає на результати вирішення даного спору, оскільки зазначене питання стосується виключно належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором постачання природного газу.
При цьому судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.03.2018 у справі № 922/345/17 про те, що аналізуючи умови договорів постачання, вищенаведених законодавчих та підзаконних нормативних актів, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17", суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, зокрема у грудні 2016 року та січні 2017 року, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо є наслідком неналежного виконання сторонами договорів поставок своїх зобов'язань, а також вимог нормативно-правових актів. У разі виникнення між ними будь-яких суперечок, в т.ч. не надання номінацій, виникнення небалансів газу, такі питання повинні бути врегульовані між постачальником та споживачем, а не з газорозподільною організацією.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що споживання відповідачем у березні-квітні 2017 року природного газу в розмірі 39, 585 тис. куб. м не є несанкціонованим відбором з огляду на наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу №3913/1617-БО-30 від 27.10.2016 та №3923/1617-ТЕ-30 від 15.09.2016, а також існування спеціально покладеного на постачальника обов'язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року"
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1ст.86 ГПК України).
Так подана позивачем у якості доказу на підтвердження викладених у позовній заяві обставин довідка за період 01.01.2016р. - 30.06.2018р. за підписом головного бухгалтера В.А.Чернявським підтверджує лише факт списання спірних обсягів природного газу на балансування ГТС.
Долучені Акціонерним товариством "Укртрансгаз" до матеріалів справи звіти/інформація по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування за березень-квітень 2017 стосуються взаємовідносин Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з оператором ГРМ - ПАТ «Тернопільміськгаз» та виключно наявного у таких відносинах балансування (небалансів).
Також судом встановлено, що відповідно до реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» з мереж ПАТ «Тернопільміськгаз» в березні 2016 року в розрізі кінцевих споживачів, обсяг газу згідно з алокацією КП «Тернопільтеплокомуненерго» становить 31,663 тис.куб.м, у квітні 2017 року - 7,922 тис.куб.м. Однак, позивачем не обґрунтовано яким чином даний документ свідчить про безпідставне (несанкціоноване) заволодіння споживачем відповідним об'ємом газу, який належить саме АТ "Укртрансгаз".
При цьому слід ззазначити, що Комунальне підприємство "Тернопільтеплокомуненерго" не є прямим споживачем Акціонерного товариства "Укртрансгаз", об'єкти якого приєднані безпосередньо до газотранспортної системи, та отримує природний газ на точці виходу з газорозподільної мережі після його транспортування позивачем магістральними газопроводами до газорозподільних станцій та подальшого транспортування (розподілу) газорозподільною мережею в межах іншої послуги, яка надається оператором ГРМ. А відомості колонок "у тому числі з мереж УМГ Львівтрансгаз ПАТ "Укртрансгаз" у наданих Акціонерним товариством "Укртрансгаз" алокаціях (звітах) за період березень-квітень 2017р., можуть підтверджувати точку відбору газу самим оператором ГРМ, проте, на переконання суду, не доводять здійснення такого відбору безпосередньо підприємством відповідача.
За таких обставин слід вважати безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, твердження позивача про те, що відповідач безпосередньо здійснив відбір з газотранспортної системи спірних обсягів природного газу, що належить саме АТ "Укртрансгаз" (а не НАК "Нафтогаз України", чи будь-якому іншому постачальнику).
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 статті 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб або наслідком події. Тобто, дана норма поширює своє дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.
З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України та стверджує, що відповідач зобов'язаний повернути безпідставно набуте належне позивачу майно та відшкодувати його вартість.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
І оскільки у справі, що розглядається, судом встановлено, що планові обсяги постачання/транспортування природного газу для відповідача були визначені сторонами в договорах з АТ "НАК "Нафтогаз України" №3913/1617-БО-30 від 27.10.2016 та №3923/1617-ТЕ-30 від 15.09.2016, відсутність належних і допустимих доказів відбору відповідачем з газотранспортної системи спірних обсягів природного газу, що належить саме АТ "Укртрансгаз", а відтак відсутні передбачені статтями 1212 - 1213 ЦК України підстави кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження майна позивача відповідачем.
Разом з іншим, за приписами ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
У свою чергу, Акціонерним товариством "Укртрансгаз" не доведено належними та допустимими доказами в розумінні процесуального законодавства наявності у Комунального підприємства «Тернопільтеплокомуненерго» витребуваного газу в натурі, що в контексті приписів ч.1 ст.1213 ЦК України є обов'язковою умовою для застосування такого способу захисту як повернення безпідставно набутого майна в натурі.
В той же час, задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно отриманого майна без доведення неможливості його повернення, є передчасним.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В задоволенні позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2021
Суддя Н.М. Бурда