"26" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/34/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі судового засідання - Петровій О.О.,
за участю представників сторін:
від позивача - Оксенчук С.С. (довіреність №197573 від 29.03.2016р.);
від відповідача - Цимбал С.Ю. (ордер ОД №657377 від 16.02.2021р.);
від третьої особи - Єремєєва К.С. (довіреність №48 від 16.04.2021р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/34/21
за позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
до відповідача - фізичної особи - підприємця Котова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - концерн «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922)
про усунення перешкод у користуванні майном,
04.01.2021р. Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №35/21), в якій просить суд зобов'язати фізичну особу-підприємця Котова Сергія Сергыйовича усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торгівельним місцем, шляхом звільнення торгівельного місця, розміщеного по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базарна, 20, та стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2016 р. між Міністерством оборони України та Концерном „Військторгсервіс” було укладено Договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1 якого за цим Договором Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вулиці Рожевій, триманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього Договору. Схема розташування 20-футових контейнерів не земельній ділянці на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вул. Рожевій наведена у Додатку №1 до цього Договору.
На підставі цього договору доручення, 01.12.2016р. між Міністерством, від імені якого діє Концерн (сторона-1), та ФОП Котовим С.М. (сторона-2) укладено договір № ВКС-1420 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно з пунктами 1.1 якого сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцем для встановлення 20-футового торгового контейнеру (далі - Майно) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з розміщення Майна згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 1.2 договору, для встановлення Майна виділено відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, територія ТОВ «Промтоварний ринок», вул. Рожева, торговельне місце № 4973, згідно з планом розташування, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір діє до 31.05.2019р. включно.
За умовами пункту 7.2,, 7.3 договору, останній розривається в односторонньому порядку при заборгованості з оплати більше ніж 2 місяці. Дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.
06.03.2018р. між Міністерством і Концерном укладено додаткову угоду № 1 до договору доручення від 14.06.2016 № 1, якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, що становить 16 925,40 грн. (з ПДВ) на місяць, та внесено інші зміни.
Листом від 29.03.2018р. за вих. № 406/45 філія «Одеське управління військової торгівлі» (далі - Філія) Концерну повідомила ФОП Котова С.М. про укладення 06.03.2018р. між Міністерством і Концерном додаткової угоди до договору доручення № 1 та визначення мінімального розміру плати за надання права платного користування одним місцем за встановлення 20-футового контейнера у розмірі 16 925,40 грн. та просила протягом 15 днів після отримання повідомлень з'явитися до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин, які передбачають право платного користування торговельним місяцем № 4973. У листі також зазначено, що в разі нез'явлення до Філії у зазначений термін дію укладеного з Котовим С.М. договору буде припинено відповідно до пункту 7.3 договору.
Листом № 747/35 від 04.06.2018р. Філія повідомила ОСОБА_1 про припинення дії Договору № ВКС-1420 за ініціативою Міністерства в порядку, передбаченому пунктом 7.3 цього Договору, а листом №06/1300 від 22.06.2018р. про можливість звернення до філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну з заявою про укладання договору про надання права платного користування з орендною платою 16 925,40 грн. щомісячно.
У зв'язку із тим, що після вказаних звернень відповідач не звільнив торгівельне місце та продовжував його використовувати, Міністерством був поданий до Господарського суду Одеської області позов про зобов'язання ФОП Котова С.М. усунути перешкоди у користуванні торгівельним місцем з підстав розірвання договору в односторонньому порядку.
Позивач звертає увагу, що рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2018р. у справі № 916/1684/18, залишеним без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019р. та Верховного Суду від 05.07.2019, відмовлено в задоволенні його позову, заявленого з вказаних підстав. Однак, судами встановлені певні преюдиційні обставини.
В подальшому, листом №228/14 від 22.02.2019р. відповідача було повідомлено про закінчення терміну дії договору від 01.12.12.2016р. №ВКС-1420 31.05.2019р. та відсутність наміру продовжувати договірні відносини з відповідачем. Листом від 14.08.2019р. №03/1423/8 відповідача було повідомлено про необхідність звільнення торговельного місця та контейнерів та речей, який залишено відповідачем без реагування.
Оскільки жодних додаткових угод між Міністерством оборони України та ФОП Котовим С.М. про продовження терміну дії договору укладено не було, проте, відповідач продовжує використовувати зазначене торгове місце, що позбавляє позивача можливості вільно торгове місце та передавати його у користування з метою отримання коштів на рахунки спецфонду Міністерства оборони України, останній змушений звернутись до суду із вимогою про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні торговельним місцем.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2021р. позовну заяву Міністерства оборони України (вх.№35/21 від 04.01.2021р.) залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
25.01.2021р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №2103/21).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/34/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.02.2021р., а також залучено концерн «Військторгсервіс» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
15.02.2021р. до суду від концерну «Військторгсервіс» надійшли пояснення по справі (вх. №4185/21), в яких останній підтримує заявлені позивачем позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
17.02.2021р. до суду від представника відповідача надійшла заява (вх.№4589/21) про продовження строку на подання відзиву на позов до 03.03.2021р. та відкладення підготовчого зсідання у справі.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2021р. відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача в частині продовження строку на подання відзиву, з огляду на те, що відповідна процесуальна дія має кореспондуватись з одночасним поданням відзиву на позов, чого відповідачем зроблено не було. Також, протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання у справі на 04.03.2021р., про що ФОП Котова С.М. повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України ухвалою суду.
25.02.2021р. до суду від позивача надійшло клопотання (вх. №5352/21) про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви, в якому останній просив суд вважати вірним текст прохальної частини в такій редакції: «… шляхом звільнення торгівельного місця №4973…».
03.03.2021р. до суду від концерну «Військторгсервіс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №6079/21).
04.03.2021р. до суду від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання (вх.№6133/21).
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 01.04.2021р., про що ФОП Котова С.М. повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України ухвалою суду.
04.03.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№6157/21), в якому останній проти позовних вимог заперечує, вказуючи, що договір від 01.12.2016р. №ВКС-1420 є поновленим на підставі ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України.
Так, відповідач вказує, що договір №ВКС-1420 від 01.12.2016р. найму продовжував діяти до 31.05.2019р., після чого він продовжував користуватись торговим місцем, а у період з 01.06.2019р. по 30.06.2019р. на адресу відповідача не надходило жодних заперечень Міністерства оборони України проти продовження такого користування, отже договір є поновленим на новий строк тривалістю у 2 роки 6 місяців з 01.06.2019р. по30.11.2021р. на тих самих умовах.
Окрім цього, відповідач зауважує, що позивачем не надано доказів щодо направлення на адресу відповідача листа від 22.02.2019р. №228/14, а відповідач вказаний лист не отримував та вказує про наявність сумнівів щодо відповідності наданих позивачем доказів направлення/вручення листа від 22.02.2019р. №228/14, у зв'язку з чим просить суд витребувати від Міністерства оборони України оригінали письмових доказів, поданих позивачем у копіях, а саме: реєстру на відправлення поштової кореспонденції - листи вих. №228/1-228/26 від 22.02.2019р., опису вкладення до цінного листа щодо відправлення №6505809798565, поштової накладної до вказаного відправлення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6505809798565.
Відповідач також просить суд поновити процесуальний строк на подання відзиву, враховуючи, що сканкопії матеріалів справи адвокатом відповідача було отримано лише 18.02.2021р., та в межах 15-ти денного строку з дня ознайомлення зі змістом позовної заяви подано відзив.
26.03.2021р. до суду від Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив (8344/21), в якій позивач вказує, що п. 7.3. договору №ВКС-1420 про надання платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.12.2016р. передбачено, що дія цього договору припиняється у випадках: закінчення терміну дії договору, на який він був укладений, та за ініціативою однієї із сторін, яка повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місці.
Так, будь-які додаткові угоди між сторонами договору №ВКС-1420 від 01.12.2016р. щодо зміни (продовження) терміну його дії не укладались, а 22.02.2019р. за вихідним №228/14 начальником філії «Одеського управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс», що діяв від імені Міністерства оборони, на адресу ФОП Котова С.М. направлено лист про неналежне виконання ним умов договору, закінчення терміну дії договору 31.05.2019р. та про відмову від його продовження. З огдяду на що, доводи відповідача на положення ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України щодо автоматичного поновлення договору є безпідставними, так як умови вказаного договору не передбачають можливості його автоматичного продовження.
В судовому засіданні 01.04.2021р. представником відповідача надані заперечення на відповідь на відзив (вх. №9074/21), в яких останній вказує про недоведення позивачем обставин направлення на адресу відповідача листа від 22.02.2019р. №228/14, у зв'язку з ненаданням розрахункового документа (касового чеку, квитанції тощо), який би підтверджував прийняття поштовим відділенням до пересилання поштового відправлення №6505809798565. За відсутності чеку, видача накладної свідчить лише про попереднє оформлення відправлення поштовим відділенням, однак не про фактичне надання послуг поштового зв'язку, за фактом якого видається розрахунковий документ. Окрім цього, система відстеження реєстрованих відправлень АТ «Укрпошта» не містить інформації про поштове відправлення за №6505809798565.
Окрім цього, непідписання сторонами додаткової угоди про продовження дії договору не впливає на факт поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, відповідно до імперативних приписів ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України.
Також, в судовому засіданні 01.04.2021р. представником позивача надано клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. №9075/21), яке задоволено судом.
Окрім цього, в судовому засіданні 01.04.2021р. представником відповідача надано суду клопотання про витребування доказів (вх. №9076/21), в якому останній просить суд витребувати у Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта» інформацію та документи щодо вручення поштового відправлення №6505809798565 ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 01.04.2021р.: представником відповідача заявлено усне клопотання про витребування у позивача листа №228/14 від 22.02.2019р.; представником позивача зазначено про відсутність у позивача оригіналів документів, про витребування яких клопоче відповідач, проте, зазначено, що вказані документи можуть зберігатись у третьої особи; представником третьої особи надано для огляду суду оригінали: опису вкладення до цінного листа №6505809798565, поштової накладної щодо відправлення №6505809798565, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6505809798565 та поштової накладної №59000402799734.
Протокольною ухвалою суду від 01.04.2021р. поновлено процесуальний строк для подання відзиву на позов, та протокольно витребувано у третьої особи оригінали реєстру на відправлення поштової кореспонденції від 22.02.2019р. та листа №228/14 від 22.04.2019р. для огляду в наступному судовому засіданні, відкладено підготовче засідання у справі на 08.04.2021р.
08.04.2021р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№9854/21), в яких повторно наголошено на припиненні дії договору оренди №ВКС-1420 від 01.12.2016р., у зв'язку із закінченням його строку, про належне повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини та викладено заперечення з приводу клопотання відповідача про витребування доказів від Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта».
В судовому засіданні 08.04.2021р. представником позивача надано заяву (вх.№9908/21), в якій позивачем зазначено про допущення технічної помилки в прохальній частині позовної заяви, у зв'язку з чим позивач просив суд пункти 2 та 3 позовних вимог розглядати в наступній редакції: зобов'язати фізичну особу-підприємця Котова Сергія Миколайовича усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торгівельним місцем, шляхом звільнення торгівельного місця №4973, розміщеного по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, стягнути з відповідача судові витрати. Також, в судовому засіданні представником позивача надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії довіреності від 01.02.2019р. №220/190/А та копії листа Філії «Південна» концерну «Військторгсервсі» Міністерства оборони України начальнику Південного територіального юридичного відділу МОУ від 08.04.2021р. №186, в якому міститься посилання на п.п 8.9, п. 8 Інструкції «Порядок проходження документів у структурних підрозділах», затвердженої наказом генерального директора концерну «Військторгсервіс» від 29.12.2017р., яке задоволено судом. Також, представником третьої особи надано оригінал реєстру на відправлення поштової кореспонденції від 22.02.2019р., який оглянуто судом та встановлено відповідність наявної в матеріалах справи копії оригіналу. Окрім цього, представником третьої особи вказано, що оригінал листа №228/14 від 22.02.2019р. відсутній, оскільки саме оригінал було направлено відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2021р. клопотання відповідача (вх. №9076/21 від 01.04.2021р.) задоволено частково, витребувано у Миколаївської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» письмові пояснення щодо особи, яка 04.03.2019р. отримала поштове відправлення №6505809798565, відповідні копії документів на підтвердження повноважень такої особи на отримання кореспонденції та засвідчену належним чином копію бланку повідомлення про отримання 04.03.2019р. відправлення №6505809798565.
Окрім цього, ухвалою суду від 08.04.2021р. підготовче провадження у справі №916/34/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на 26.04.2021р.
В судовому засіданні 26.04.2021р. - до початку розгляду справи по суті, представником третьої особи було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Інструкції з діловодства Концерну «Військторгсервіс», затв. Наказом Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» №72-АГ від 29.12.2017р., та зазначеного наказу, яке задоволено судом. Також, в цьому судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, представниками позивача, відповідача та третьої особи викладено вступні слова, оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи по суті до 26.05.2021р.
11.05.2021р. до суду від Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта» надійшов лист, в якому зазначено, що на виконання ухвали Господарського суду Одеської області у справі №916/34/21 від 08.04.2021р. Миколаївська дирекція АТ «Укрпошта» надає накладну про вручення відправлення «Укрпошта Експрес» №6505809798565 ОСОБА_1 04.03.2019р. (вх.№12562/21).
25.05.2021р. до Господарського суду Одеської області від третьої особи надійшли письмові пояснення від 20.05.2021р. (вх.№14156/21), в яких надано пояснення щодо відсутності у третьої особи оригіналу листа №228/13 від 22.02.2019р., зважаючи на положення пп. 8.9 п. 8 Інструкції, затвердженої наказом Генерального директора концерну «Військторгсервіс» від 29.12.2017р. №72-АГ «Про організацію службової діяльності», згідно вимог якого до справи підшивається копія листа, оригінал направляється адресату. Також, у поясненнях викладено клопотання про залучення до матеріалів справи копію витягу із вказаної інструкції.
26.05.2021р. до Господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№ 14168/21), в яких останній виклав заперечення проти взяття до уваги копії письмового доказу згідно положень ч. 6 ст. 91 ГПК України, зважаючи на сумнів у відповідності наявної в матеріалах справи копії листа від 22.02.2019р. №228/14 оригіналу, який не надано ані позивачем, ані третьою особою.
Окрім цього, представником відповідача заявлено клопотання про встановлення відповідачу нового строку для подання доказів в порядку, встановленому ст. 80 ГПК України, та залучення їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні 26.05.2021р. судом досліджено зміст документів, доданих до письмових пояснень третьої особи (вх. №14156/21), та встановлено, що вони ідентичні наданим в судовому засіданні 26.04.2021р. представником третьої особи документам, які вже долучено до матеріалів справи та, відповідно, які не є новими доказами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2021р. клопотання представника ФОП Котова С.М. про встановлення нового строку для подання доказів, яке викладене у письмових поясненнях (вх.№ 14168/21 від 26.05.2021р.), залишено без задоволення, з огляду на непідтвердження поважності причин неподання таких доказів до закриття підготовчого провадження.
В судовому засіданні 26.05.2021р. у заключних словах:
• представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та зобов'язати фізичну особу-підприємця Котова Сергія Миколайовича усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торгівельним місцем шляхом звільнення торгівельного місця №4973, розміщеного по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20;
• представник третьої особи позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити;
• представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в заявах по суті справи.
В судовому засіданні 26.05.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.
Як встановлено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р. у справі №916/1684/18 Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області і ТОВ «Промтоварний ринок» укладено договір від 21.02.2000 № 181/9-83р, за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого, Міністерство надало згоду на вилучення земельної ділянки площею 4,33 га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га, вартість понесених витрат з його обладнання становить 264 661 грн.), що розташована на території військового містечка № 7 Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_2 , та передало зазначену земельну ділянку Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області. Рада приймає названу земельну ділянку площею 4,33 га для передачі у встановленому законодавством порядку в постійне користування ринку.
Відповідно до пункту 5.1 зазначеного договору, Міністерство має право протягом 99 (дев'яноста дев'яти) років з дня підписання цього договору безкоштовного користування на власний розсуд 50 (п'ятдесятьма) місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території Ринку по вулиці Рожевій, та розташованих на цих місцях названих контейнерів, а Ринок визнає таке право та зобов'язується безкоштовно здійснювати охорону, загальне освітлення, прибирання території, забезпечувати вільний доступ до вказаних контейнерів.
Міністерство, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Промтоварний ринок» 25.04.2000р. підписали акт прийому-передачі земельної ділянки (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком), розташованої на території військової частини А-4139 в Одеському гарнізоні на сьомому кілометрі Овідіопольської дороги.
14.06.2016р. між Міністерством та Концерном укладено договір доручення № 1, за умовами пункту 1.1 якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість 50 місць) на території Ринку по вул. Рожевій, з отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору доручення, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019р. Договір вважається автоматично продовженим на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.
01.12.2016р. між Міністерством, від імені якого діє Концерн (сторона-1) на підставі договору доручення від 14.06.2016р., та ФОП Котовим С.М. (сторона-2) укладено договір № ВКС-1420 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно з пунктами 1.1 якого сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцем для встановлення 20-футового торгового контейнеру (далі - Майно) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з розміщення Майна згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 1.2 договору, для встановлення Майна виділено відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, територія ТОВ «Промтоварний ринок», вул. Рожева, торговельне місце № 4973, згідно з планом розташування, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1).
Згідно з пунктами 2.4.2, 2.4.5, 2.4.7., 3.1, 3.2, 3.3. договору, сторона-2 зобов'язується здійснювати оплату за користування місцем для встановлення Майна та інші платежі, передбачені умовами Договорів, вчасно і в повному обсязі. Протягом 2-х робочих днів з дня отримання акта виконаних робіт (наданих послуг), що вказані в пунктах 3.1 Договорів, направити стороні-1 підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі неповернення оформленого акта виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийнятими стороною-2 та підлягають оплаті в повному обсязі. При припиненні дії договору або його розірванні звільнити виділену територію від Майна, розміщеного на ній. Сторона-2 щомісяця сплачує платіж шляхом перерахування відповідної суми, зазначеної в пунктах 3.2 цих Договорів, на розрахунковий рахунок сторони-1 на підставі рахунків сторони-1 у період з 10-го по 20-те число поточного місяця. У разі якщо сторона-2 здійснює оплату наданих послуг шляхом внесення коштів у касу сторони-1, то сума, яку вона повинна сплатити стороні-1, збільшується на 1 % (один відсоток). Сторона-2 зобов'язана самостійно отримувати рахунок та акт виконаних робіт. Загальна вартість наданих послуг з розміщення 1 (одного) 20-футового контейнера на виділеній території за цими Договорами на місяць складає, з урахуванням ПДВ, - 2 680 грн. Вартість послуг за Договорами може бути переглянута у випадках, передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати сторона-1 повинна попередити про це сторону-2 в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру плати оформлюється додатковою угодою сторін.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір діє до 31.05.2019р. включно.
За умовами пункту 7.2, договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості з оплати більше ніж 2 місяці.
У пункті 7.3 договору сторони дійшли згоди про те, що дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.
06.03.2018р. між Міністерством і Концерном укладено додаткову угода № 1 до договору доручення від 14.06.2016 № 1, якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, що становить 16 925,40 грн. (з ПДВ) на місяць, та внесено інші зміни.
Листом від 29.03.2018р. за вих. № 406/45 філія «Одеське управління військової торгівлі» (далі - Філія) Концерну повідомила ФОП Котова С.М. про укладення 06.03.2018р. між Міністерством і Концерном додаткової угоди до договору доручення № 1 та визначення мінімального розміру плати за надання права платного користування одним місцем за встановлення 20-футового контейнера у розмірі 16 925,40 грн. та просила протягом 15 днів після отримання повідомлень з'явитися до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин, які передбачають право платного користування торговельним місяцем № 4973. У листі також зазначено, що в разі нез'явлення до Філії у зазначений термін, дію укладеного з Котовим С.М. договору буде припинено відповідно до пункту 7.3 договору.
Листом № 747/35 від 04.06.2018р. Філія повідомила ФОП Котова С.М. про припинення дії Договору № ВКС-1420 за ініціативою Міністерства в порядку, передбаченому пунктом 7.3 цього Договору. Крім того, в листі зазначено, що за наявності у ФОП Котова С.М. бажання надалі користуватися торговельними місцями та за умови, що ці місця будуть вільні, останній може звернутися до Філії у термін до 06.08.2018р. із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість користування торговельним місцем становитиме 16 925,40грн. (з ПДВ) на місяць.
Позивачем надано опис вкладення на адресу відповідача про відправлення листа із повідомленнями і проектом договору у новій редакції, які повернулись на адресу відправника за закінченням встановленого строку зберігання.
Листом №06/1300 від 22.06.2018р. позивач повідомив відповідача про необхідність, у разі наявності бажання, звернення до філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну про намір укласти договір про надання права платного користування місцем під встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок», за яким мінімальна вартість за користування торгівельним місцем становить 16 925,40 грн. щомісячно.
Посилаючись на те, що, в тому числі, договір № ВКС-1420 від 01.12.2016р. припинив свою дію за ініціативою Міністерства відповідно до пунктів 7.3 цих Договорів, а відповідач відмовляється звільнити торговельне місце № 4973, чим створює перешкоди позивачу в користуванні ним, Міністерство в 2018 році звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ФОП Котова С.М., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет позову, на стороні позивача - концерну «Військторгервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс» про зобов'язання відповідача та будь-яких інших осіб усунути перешкоди в користуванні торговельними місцями №4973, 4965 шляхом їх звільнення. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2018р. у справі №916/1684/18, залишеним в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р., у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що договір №ВКС-1420 від 01.12.2016р. на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не був припиненим у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку з ініціативи Міністерства, тобто, згідно з п. 7.1 цього договору, та був чинним до 31.05.2019р. включно.
Листом №228/14 від 22.02.2019р. філія «Одеське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс» повідомило ФОП Котова С.М. про те, що 31.05.2019р. закінчується термін дії договору №ВКС-1420 від 01.12.2016р., після чого Міністерство оборони України не має наміру продовжувати з ФОП Котовим С.М. договірні відносини, пов'язані з наданням права платного користування торговельним місцем. Додатково повідомлено, що у зв'язку із припиненням дії договору, ФОП Котов С.М. не матиме права використовувати торговельне місце на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій. У разі наявності на зазначеному торговельному місці контейнеру, що є його власністю, чи перебуває у його користуванні, необхідно звільнити торгівельне місце №4973 від наявного майна та не вчиняти будь-яких перешкод Міністерству оборони України в особі його уповноваженої особи у користуванні торговельним місцем №4973. Зазначений лист відповідачем залишено без реагування.
На виконання розпорядження начальника Головного управління майна та ресурсів від 03.07.2019р. №153 «Про створення робочої групи з перевірки стану використання торгових місць на території ТОВ «Промтоварний ринок», та з метою встановлення фактичного використання торговельного місця № 4973, яке знаходиться на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, робочою групою проведено огляд зазначеного торговельного місця, за результатами якого складено акт від 09.07.2019р., в якому вказано, що торговельне місце зачинено на момент огляду, 20-футові контейнери знаходяться на торговельному місці.
Листом від 14.08.2019р. №03/1423/8 концерн «Військторгсервіс» повідомив ФОП Котова С.М. про необхідність звільнення торговельного місця №4973 у строк не пізніше, ніж 20.08.2019р.
На виконання окремого доручення державного секретаря Міністерства оборони України від 19.06.2020р. №9444/з та наказу ТВО начальника Головного управління майна та ресурсів від 26.06.2020р. №107/нагп «Про створення робочої групи з перевірки стану використання торгових місць на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, робочою групою проведено огляд торговельного місця №4973, за результатами якого складено акт від 01.07.2020р., в якому вказано, що торговельне місце фактично використовується ФОП Середа Т.Д., в якості суборендаря Котова С.М., та здійснює торговельну діяльність від імені ОСОБА_1 . Докази укладення вказаного договору між ФОП Котовим С.М. та ФОП Середою Т.Д. в матеріалах справи відсутні.
Припинення договірних відносин між сторонами у справі та вчинення ФОП Котовим С.М. дій, які перешкоджають Міністерству у користуванні торговельним місцем по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» і стали підставою для звернення Міністерства до суду із відповідною позовною заявою.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до наступних висновків.
За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статей 6, 626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 509 ЦК України і статтею 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У частинах 1, 2 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Положення частини 7 статті 193 ГК України і статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондує вимогам статті 629 ЦК про обов'язковість договору для виконання сторонами.
Особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, визначено у ГК України.
За положеннями частин 1, 6 статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, якщо у ГК України не передбачено таких особливостей, застосовуються відповідні положення ЦК України.
За змістом частини 1 статті 759 і статті 761 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Суд доходить висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 01.12.2016р. № ВКС-1420 є договором найму (оренди) майна, що випливає зі змісту положень послідовно укладених: трьохстороннього договору від 21.02.2000 № 181/9-83р, договору доручення від 14.06.2016р. № 1, якими опосередковано набуття позивачем майнового права користування асфальтованим майданчиком із розміщеними на ньому 50 торговельними місцями, та договору № ВКС-1420, за умовами якого відповідач набув право платного користування місцем для встановлення контейнеру.
Окрім цього, у справі, що розглядається, орендоване майно є державним, органом управління яким є Міністерство оборони України, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин).
Судом також встановлено, що Міністерство оборони України в 2018 році зверталось з позовом до Господарського суду Одеської області про зобов'язання ФОП Котова С.М. та інших осіб усунути перешкоди в користуванні торговельними місцями №4973, 4965 шляхом їх звільнення, посилаючись на розірвання договору за ініціативою Міністерства, та рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2018р. у справі №916/1684/18, залишеним в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р., в задоволенні позову відмовлено.
Під час вирішення справи суди дійшли висновку, що, в тому числі, договір №ВКС-1420 на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не був припиненим у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку з ініціативи Міністерства, тобто згідно з п. 7.1 цього договору, та був чинним до 31.05.2019р. включно.
Так, обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі №916/1684/18, де брали участь ті ж самі особи, є преюдиційними та не підлягають доказуванню в даній справі в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Таким чином, не підлягають доказуванню обставини, що пункт 7.3 договору №ВКС-1420 від 01.12.2016р., яким сторони врегулювали питання можливості припинення вказаного договору, не містить спеціально визначених умов, які надавали б будь-якій із сторін право на односторонню відмову від даного договору, тож зазначений договір не було припинено у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку за ініціативою Міністерства відповідно до пункту 7.3 цього договору.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 4 статті 284 ГК України).
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
У частині 1 статті 763 ЦК України, визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).
Аналогічні положення містять частини 1, 2 статті 17 Закону № 2269-XII, відповідно до яких, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відсутність такого заперечення, як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, може мати прояв у «мовчазній згоді» і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону № 2269-XII) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Разом з тим, якщо на дату закінчення строку договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.
За встановлених у справі обставин, договір від 01.12.2016 № ВКС-1420, укладений між сторонами у справі, відповідно до його умов, а саме - пункту 7.1, набув чинності з 01.12.2016р. та діє до 31.05.2019р.. Цей договір припиняється у випадку, зокрема закінчення терміну, на який його було укладено (пункт 7.3).
Також судом встановлено, що до закінчення терміну дії договору позивач шляхом направлення 25.02.2019р. листа від 22.02.2019р. за вих.№ 228/14 повідомив ФОП Котова С.М. про закінчення 31.05.2019р. терміну дії договору № ВКС-1420 від 01.12.2016р. і відсутність наміру для подальшого продовження з відповідачем договірних відносин, пов'язаних з наданням права платного користування торговельним місцем №4973.
При цьому, як вказав Верховний Суд в постанові від 03.06.2020р. в справі №916/1666/18, законодавством не встановлено конкретної форми заяви про припинення договору оренди, тому така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у такому випадку має факт направлення відповідного повідомлення в межах певного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково має бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.
Разом із тим, з огляду на положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і протягом всього строку дії такого договору.
При цьому, в письмових поясненнях від 25.05.2021р. та в судовому засіданні 26.05.2021р. представник відповідача заявив про наявність сумнівів щодо відповідності змісту копії листа №228/14 від 22.02.2019р., наявного в матеріалах справи, оригіналу, який було направлено на адресу ФОП Котова С.М., зважаючи на ненадання позивачем та третьою особою на вимогу суду для огляду оригіналу листа №228/14 від 22.02.2019р. та долучення до матеріалів справи копії, зробленої з копії, засвідченої неналежним чином.
Враховуючи викладене, представник відповідача поставив під сумнів наявну в матеріалах справи копію листа №228/14 від 22.02.2019р. та просить суд не брати вказаний доказ до уваги при встановленні обставин справи та вирішення спору по суті згідно вимог ч. 6 ст. 91 ГПК України.
Так, згідно ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на наявність підстав для застосування положень ч. 6 ст. 91 ГПК України до вказаного доказу, з огляду на таке.
Пояснюючи неможливість надання оригіналу листа №228/14 від 22.02.2019р., третя особа зазначає, що згідно п. 8.9. Інструкції з діловодства в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 21.11.2012р. №777вбачається, що після остаточного вирішення усіх питань, документ реєструється в журналі «Вихідні», робиться копія документа, підшивається до справи та відправляється згідно з адресом розсилки. Вказане свідчить про те, що після направлення оригіналу листа адресату, в діловодстві концерну залишається його копія.
На підтвердження надсилання листа №228/14 від 22.02.2019р. на адресу ФОП Котова С.М. в матеріалах справи міститься копія опису вкладення до цінного листа №6505809798565, реєстру відправлення поштової кореспонденції від 22.02.2019р., поштової накладної від 26.02.2019р., рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6505809798565, оригінали яких було досліджено в судових засіданнях та встановлено відповідність наявних в матеріалах справи копій оригіналам.
Окрім цього, в матеріалах справи міститься копія накладної про вручення відправлення «Укрпошта Експресс» №6505809798565, надана на виконання ухвали суду про витребування доказів від 08.04.2021р., з якої вбачається отримання ОСОБА_1 особисто відправлення 04.03.2019р. з проставленням підпису.
При цьому, суд вказує, що заявлений, в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України, сумнів щодо відповідності наявної в матеріалах справи копії листа №228/14 від 22.02.2019р. оригіналу та прохання виключити вказаний документ із числа доказів має бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами в силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України.
При цьому, як встановлено судом, відповідач 04.03.2019р. особисто отримав адресоване йому поштове відправлення №6505809798565, однак, останнім до суду не надано ні оригіналу, ні копії отриманого ним листа №228/14 від 22.02.2019р., з якого б вбачалось, що його зміст не є ідентичним листу, копія якого міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для неврахування вказаного доказу при вирішенні справи по суті.
Окрім цього, суд вважає неспроможними доводи відповідача щодо недоведення позивачем належними доказами направлення на адресу ФОП Котова С.М. листа №228/14 від 22.02.2019р. у зв'язку із ненаданням касового чеку на відправлення з посиланням на вимоги п. 3.1.3.1, 3.1.3.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом УДППЗ «Укрпошта» №211 від 12.05.2006р. та п. 1132 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р. №578/5, з огляду на наявність в матеріалах справи копії опису вкладення до цінного листа №6505809798565, реєстру відправлення поштової кореспонденції від 22.02.2019р., поштової накладної від 26.02.2019р., рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6505809798565, накладної про вручення відправлення «Укрпошта Експресс» №6505809798565, які підтверджують проходження поштовим відправленням №6505809798565 повного циклу пересилання, з моменту прийняття відправлення до пересилання відділенням поштового зв'язку до вручення його адресату з наступним поверненням повідомлення про вручення відправнику.
Разом з тим, суд не приймає до уваги, як доказ надсилання саме листа 228/14 від 22.02.2019р., копію експрес-накладної №59000402799734 від 25.02.2019р., виданої ТОВ «Нова пошта» про надіслання відправлення (згідно опису: документи) на адресу ОСОБА_1 , яке отримано адресатом 26.02.2019р., оскільки не вбачається можливим ідентифікувати, які саме документи прийнято до пересилання.
З огляду на викладене, встановивши наявність повідомлення орендодавця про відсутність наміру продовжувати договірні відносини, пов'язані з наданням права платного користування торгівельним місцем №4973 за договором №ВКС-1420 від 01.12.2016р., та доведення його до відома орендаря до закінчення терміну дії договору, тобто до 31.05.2019р., судом встановлено припинення 31.05.2019р. дії договору №ВКС-1420 від 01.12.2016р., що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача на продовження дії договору на той самий строк згідно ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України.
Частиною 1 статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічні за змістом умови закріплено у договорі № ВКС-1420 від 01.12.2016р., а саме, за умовами пункту 2.4.7 при припиненні дії договору відповідач зобов'язаний звільнити виділену територію від майна, розміщеного на ній.
Проте, як вказав відповідач у відзиві та підтверджено представником відповідача в судових засіданнях, після закінчення строку дії договору ФОП Котов С.М. продовжує користуватись торговельним місцем №4973, чим чинить перешкоди у користуванні належним Міністерству майном, з огляду на відсутність правової підстави для такого користування.
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як усунення перешкод у користуванні торговельним місцем № 4973 шляхом його звільнення.
Згідно зі статтею 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику чи титульному володільцю в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника чи володільця до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то відпадає і підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Як неодноразово зауважував Верховний Суд, передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником чи титульним володільцем майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Як встановлено судом, договір № ВКС-1420 від 01.12.2016р. припинив свою дію з 01.06.2019р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, отже з цього часу між сторонами у справі не існує договірних відносин щодо користування належним позивачу майном. В свою чергу, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність на торговому місці 4973, чим створює позивачу перешкоди щодо здійснення правомочностей стосовно такого майна, з огляду на що суд доходить обґрунтованого висновку про обрання позивачем належного та ефективного способу захисту права шляхом звернення до суду з негаторним позовом, що є підставою для задоволення позовних вимог та зобов'язання ФОП Котова С.М. усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця №4973, яке розміщене по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Авангард, вул. Базова, 20.
При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно з ч. 3,4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши повно, всебічно та об'єктивно правовідносини, що виникли між сторонами, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам та обраному позивачем способу захисту порушеного права з точки зору його належності та ефективності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, керуючись ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Котова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Міністерству оборони України(03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) у користуванні торгівельним місцем, шляхом звільнення торгівельного місця №4973, розміщеного по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Котова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. - судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 01 червня 2021 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко