79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.05.2021 Справа № 463/3644/17
За позовною заявою: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Війтівській", м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , м.Львів,
про визнання недійсним рішення установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Війтівській", оформлене протоколом установчих зборів №1 від 23.04.2016
Суддя У.І. Ділай
Секретар О.Старостенко
За участі представників:
Від позивача: І.М.Яцків - адвокат
Від відповідача: Т.В.Микита - адвокат
Від третьої особи: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
12.05.2021 Господарським судом Львівської області винесено рішення у справі №463/3644/17, відповідно до якого у задоволенні позову відмовлено.
До проголошення вступної та резолютивної частини рішення представник відповідача повідомив про намір подати заяву про стягнення з позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи рішення, Господарський суд Львівської області прийшов до висновку надати відповідачу строк до 17.05.2021 для подання доказів та судове засідання по розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначив на 24.05.2021.
20.05.2021 від представника відповідача до суду надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 54500,00грн.
Представник позивач в судовому засіданні 24.05.2021 надав усні пояснення та подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні стягнення судових витрат.
У судовому засіданні 24.05.2021 представник відповідача підтримав подану заяву та просив задоволити її в повному обсязі.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд
встановив:
У відзиві на позовну заяву представником відповідача було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складають 1500,00 грн за 1 годину роботи адвоката. Також у відзиві зазначено, що витрати відповідача можуть складатися із витрат на нотаріальне посвідчення заяв свідків та поштових витрат. Відповідно до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача просив стягнути з позивача 54500,00грн, які складаються з 34500,00грн (18 годин перебування в судових засіданнях), 20000,00грн гонорару в разі відмови в задоволенні позову та 1400,00грн витрат на посвідчення заяв свідків.
На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги представником відповідача надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 28-12/20 від 28.12.2020; копію актів приймання-передачі наданих послуг з правової (правничої) допомоги від 14.04.2021 та від 17.05.2021; копію ордеру ВС № 1052288 від 28.12.2020; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 1919 від 31.08.2012, видане на підставі рішення Ради адвокатів Львівської області від 31.08.2012 № 7 на ім'я адвоката Микити Тараса Володимировича.
Представник позивача заперечив проти заяви про прийняття додаткового рішення з огляду на таке.
Щодо суми 20000,00грн «гонорару успіху», передбаченої п.3.2 Договору, представник позивача зазначив, що у попередньому розрахунку суми судових витрат відповідачем разом з відзивом до позовної заяви не було вказано про стягнення зазначеної суми.
Стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу в частині представництва інтересів в суді у розмірі 1500 грн за 1 годину судового представник позивача зазначив, що відповідач не надав суду детального опису робіт, розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Інформація, яка міститься в актах приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги №01/28-12/20 від 14.04.2021 та №02/28-12/20 від 17.05.2021, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, на думку представника позивача, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, представник позивача повідомив, що відповідачем не надано доказів, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, хоча в п. 3 Акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги №01/28-12/20 від 14.04.2021 вказано, що оплата за надані послуги проводиться протягом 30 днів з моменту підписання цього акта. В п. 3.3 договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.12.2020 №28-12/20 зазначено, що оплата за надані послуги проводиться після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
При прийнятті додаткового рішення суд виходив із такого.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач заперечив проти поданої заяви та просив відмовити в задоволенні витрат на надання правової допомоги.
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Стосовно вимоги про стягнення з позивача 34500,00грн заявлених витрат господарський суд звертає увагу на таке.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Позивач долучив до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 0210-20/1 від 02.10.2020, копію акту наданих послуг від 07.12.2020 та копію платіжного доручення №165 від 08.12.2020.
Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Перевіривши зміст виконаних робіт та їх обсяг, включених в розрахунок вартості гонорару (участь в судових засіданнях), виходячи із критерію розумності їхнього розміру, Господарський суд Львівської області приходить до висновку, що 1500,00грн за 1 годину роботи є обґрунтованою ставкою оплати послуг адвоката та заявлений до стягнення розмір 34500,00грн витрат на оплату послуг адвоката (23 години затраченого на участь в судових засіданнях) в загальній кількості є достатнім, об'єктивним і співмірним зі складністю справи.
Стосовно вимоги відповідача про стягнення з позивача 20000,00грн гонорару успіху суд зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказана така правова позиція.
Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
З огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Розглянувши матеріали цієї справи та дослідивши відзив поданий до Господарський суд Львівської області, суд встановив, що відповідач не заявляв у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи щодо додаткового гонорару. Відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення 20000,00грн гонорару успіху.
Щодо вимоги про стягнення 1400,00грн витрат на посвідчення заяв свідків суд звертає увагу, що ОСББ оплату за такі заяви не здійснювало. Натомість до матеріалів справи долучено довідки нотаріусів, відповідно до яких саме фізичні особи (мешканці ОСББ) оплачували надані нотаріальні послуги. Відтак, відповідачем не доведено суду про понесення таких витрат.
Розглянувши заяву позивача про повернення зайво сплаченого судового збору та матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У матеріалах справи наявний оригінал квитанції №17981046 від 17.07.2017, квитанції №18067094 від 04.08.2017 та квитанції №38 від 10.12.2020 про сплату судового збору на загальну суму 4800,00грн, а також судом перевірено підтвердження зарахування вказаного судового збору на казначейський рахунок.
Зважаючи на подану представником позивача заяву, Господарський суд Львівської області приходить до висновку її задоволити та повернути з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 3200,00грн. В іншій частині судові витрати покласти на позивача.
Керуючись п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», 126, 129, 221, 231, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Війтівській" задоволити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Війтівській" (79014, м. Львів, вул.Козланюка, 2, ідентифікаційний код 40560352) 34500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
3.В задоволенні стягнення 20000,00грн гонорару успіху та 1400,00грн витрат на посвідчення заяв свідків відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5.Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з державного бюджету 3200,00грн судового збору.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 02.06.2021.
Суддя У.І. Ділай