79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.2021 справа № 914/864/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А., розглянувши матеріали заяви 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, м.Харків
про забезпечення позову
у справі №914/864/21
за позовом 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, м.Харків
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС”, м.Львів
про стягнення 470 986,61 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС” про стягнення 470986,61 грн.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021, справу передано для розгляду судді Кидисюку Р.А.
Ухвалою суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.
20.04.2021 від відповідача надійшло клопотання (вх.№9516/21) про ознайомлення із матеріалами справи.
12.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№10940/21), відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
21.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (вх.№12026/21), відповідно до якого просив суд такий відхилити як безпідставний, а позов задовольнити в повному обсязі.
31.05.2021 від позивача надійшла заява (вх.№2272/21) про забезпечення позову, згідно із прохальною частиною якої позивач просив суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову - 470 986,61 грн та судового збору - 7 064,80 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» (ЄДРПОУ 42647162) № НОМЕР_1 в АТ «ПРИВАТБАНК».
Пунктом третім частини першої статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання заяви про забезпечення позову після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Суд, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та позовної заяви, не вбачає необхідності у наданні додаткових доказів та пояснень, а відтак, і існування виняткового випадку для призначення заяви до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.
В позовній заяві 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України стверджував, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» 17.06.2020 було укладено договір №126 на виконання умов якого Постачальник - ТзОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» передав Покупцеві - 2 територіальному вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України бланки дозволів (талонів), що підтверджують право на отримання палива на зазначену кількість за які 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» кошти на загальну суму 511471,80 грн., проте Постачальником не виконано взятих на себе зобов'язань у повному обсязі, що слугувало підставою для первинного звернення із претензійною вимогою про повернення на розрахунковий рахунок 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України коштів в сумі 446155,09 грн, а у зв'язку із відсутністю відповідного реагування зі сторони контрагента - подальшого звернення із позовом до суду.
Предметом позовних вимог є стягнення 470986,61 грн боргу з урахуванням пені та штрафних санкцій.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України посилається на ухилення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» від виконання своїх зобов'язань за Договором від 17.06.2020 №126 та його ухилення від договірних зобов'язань з іншими контрагентами, про що свідчать наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень позовні заяви про стягнення грошових коштів з останнього, а також проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020210190000412.
На переконання заявника, невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Розглянувши подану заяву, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на таке.
Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.п.1, 2, 4ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії;забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Аналізуючи обставини, які підтверджуються доказами у справі, а також ті, які стали відомі про відповідача з відкритих джерел у мережі Інтернет станом на 01.06.2021 р. (як от: понад десяток відкритих проваджень у господарських судах в частині стягнення заборгованості, існування податкового боргу у розмірі понад 335 тис. грн та одного не закінченого виконавчого провадження), суд не знаходить достатніх ризиків, що майно відповідача зменшиться на стільки, що на імовірній стадії виконання рішення суду не можливо буде покрити заборгованість.
Посилаючись на існування заборгованості відповідача як на підставу для висновку про існування обставин, що унеможливлять реалізацію судового рішення у цій справі в разі задоволення позову, заявник не довів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань чи виконання потенційного судового рішення, адже наявність у відповідача боргу і навіть його несплата протягом тривалого часу може бути лише наслідком ведення останнім звичайної господарської діяльності та мати тимчасовий характер.
Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Заявник у своїй заяві не навів доказів наявності фактичних обставин, з якими він пов'язує застосування таких заходів забезпечення позову, та достатнього обгрунтування своєму припущенню про те, що існує ризик невиконання майбутнього рішення суду.
Дослідивши подану заяву, суд вказує, що наведені у ній міркування, за умови відсутності достатніх доказів на їх підтвердження, не надають суду можливості дійти однозначних висновків про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, відповідно, такі посилання самі по собі не можуть слугувати достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів, в зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви (вх. № 2272/21) 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського судув порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Р.А. Кидисюк