ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2021Справа № 910/4558/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд"
про стягнення 83 084,67 грн.,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" (далі - відповідач) про стягнення штрафний санкцій внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами 03.04.2019 року договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/118 у загальному розмірі 83 084,67 грн., з яких: 72 576,00 грн. - штраф, 10 508,67 грн. - пеня.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/4558/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
21.04.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" від 21.04.2021 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань було зумовлене дією форс-мажорних обставин, що свідчить про невинуватість постачальника у порушенні умов договору та наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності.
01.06.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Міністерства оборони України на відзив на позовну заяву, в якій останнє навело аргументи на спростування викладених у відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" заперечень проти задоволення позовних вимог. Крім того, у вказаній заяві по суті спору позивач просив суд визнати поважними причини пропуску ним процесуального строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву, зважаючи на встановлення Кабінетом Міністрів України на всій території України карантину, особливі умови роботи, встановлені для органів виконавчої влади, зокрема, дистанційні умови, а також часті випадки захворювання працівників Міністерства оборони України на коронавірусну хворобу.
Враховуючи вищевикладені обставини, а також зважаючи на обґрунтованість посилань позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження позивачу строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 01.06.2021 року.
Інших клопотань чи заяв, зокрема по суті спору, від сторін не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
03.04.2019 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" (постачальник) було укладено Договір на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/118, за умовами якого постачальник зобов'язався у 2019 році поставити замовнику футболки та спідню білизну (18310000-5) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2 та вид 3), а замовник зобов'язався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
Відповідно до пункту 1.2 Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору визначаються нижченаведеною специфікацією: Чоловічі труси (18312000-9) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) у кількості 40 000 штук загальною вартістю 1 986 000,00 грн. (без ПДВ) - у строк (термін) 60 календарних днів з дати укладення договору (у термін до 01.06.2019 (включно)); Чоловічі труси (18312000-9) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) у кількості 30 000 штук загальною вартістю 1 489 500,00 грн. (без ПДВ) - у строк (термін) 110 календарних днів з дати укладення договору (у термін до 21.07.2019 (включно)); Чоловічі труси (18312000-9) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) у кількості 20 000 штук загальною вартістю 993 000,00 грн. (без ПДВ) - у строк (термін) 170 календарних днів з дати укладення договору (у термін до 19.09.2019 (включно)). Усього за рік: 90 000 штук загальною вартістю 4 468 500,00 грн. (без ПДВ) та 5 362 200,00 грн. (з ПДВ).
За умовами пункту 1.3 Договору постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби для виготовлення товару.
Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цього Договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України (пункт 1.6 Договору).
Слід зазначити, що у матеріалах справи наявні рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією (Додаток № 1 до Договору), а також ростовка Міністерства оборони України за специфікацією (Додаток № 2 до Договору), до якої у подальшому було внесено зміни на підставі підписаної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 18.04.2019 року.
Відповідно до пункту 2.1 цієї угоди здійснення контролю за якістю товару складається з таких етапів: перевірка виготовлення товару; перевірка контрольного зразка; приймальний контроль товару.
Пунктом 2.2 вказаного правочину встановлено, що постачальник письмово повідомляє представника замовника Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України про початок та місце виготовлення товару і місце зберігання матеріалів. Після отримання повідомлення представник замовника протягом трьох робочих днів розпочинає перевірку виготовлення товару. За результатами перевірки складається акт перевірки виготовлення товару. У разі позитивних результатів перевірки перевірені зразки товару клеймуються у місцях їх маркування. За відсутності місця для клейма або в разі неприпустимості нанесення клейма на зразки товару клейма наносяться на тару та на кожний примірник акту приймального контролю за якістю.
Згідно з пунктом 2.3 Договору представник постачальника у присутності представника замовника здійснює відбір зразків матеріалів з кожної партії. Постачальник протягом двох робочих днів після складання акту відбору зразків матеріалів надає відібрані зразки до випробувальної лабораторії, акредитованої Національним агентством з акредитації України на технічну компетентність та незалежність, для проведення перевірки на відповідність вимогам нормативної або технічної документації за власний рахунок.
Відповідно до пунктів 3.1, 4.1 наведеної угоди ціна цього Договору становить 5 362 200,00 грн., у тому числі ПДВ 893 700,00 грн. (за загальним фондом). Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
За змістом пункту 5.1 Договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений у специфікації Договору (пункт 1.2).
Згідно з пунктом 5.2 Договору місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил України згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною Договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару (пункт 5.3 Договору).
Пунктом 6.3.1 Договору на відповідача покладено обов'язок забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.
Відповідно до пункту 10.1 Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 17.12.2019 року № 2 до нього, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Слід також зазначити, що 19.02.2020 року між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд", відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, якою внесено зміни, зокрема, до пунктів 1.2, 1,5, 3.1 цього правочину.
Так, у Додатковій угоді від 19.02.2020 року № 3 до Договору сторони домовилися доповнити пункту 1.2 вказаного правочину наступною специфікацією на 2020 рік: Чоловічі труси (18312000-9) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) у кількості 18 000 штук за ціною 864 000,00 грн. (без ПДВ), загальною вартістю 1 036 800,00 грн. (з ПДВ), строк (термін) постачання - до 31.03.2020 (включно).
Згідно з пунктом 3.1 Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 19.02.2020 року № 3 до нього, ціна цього Договору становить: 6 399 000,00 грн., у тому числі ПДВ 1 066 500,00 грн., а саме: у 2019 році за специфікацією становить: 5 362 200,00 грн., у тому числі ПДВ 893 700,00 грн. (загальний фонд); у 2020 році за специфікацією становить: 1 036 800,00 грн., у тому числі ПДВ 172 800,00 грн. (за загальним фондом).
Крім того, вищенаведеною Додатковою угодою від 19.02.2020 року № 3 доповнено рознарядку Міністерства оборони України за специфікацією на 2020 рік, а також ростовку Міністерства оборони України за специфікацією на 2020 рік.
У той же час зі змісту наявних у матеріалах справи копій видаткової накладної від 13.04.2020 року № 7 на суму 808 358,40 грн., акту приймального контролю товару за якістю від 13.04.2020 року № 1, повідомлення-підтвердження від 14.04.2020 року № 116 вбачається, що передбачений Додатковою угодою від 19.02.2020 року № 3 до Договору товар - Чоловічі труси (18312000-9) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) у кількості, зокрема, 14 034 штук на суму 808 358,40 грн. (з ПДВ) фактично поставлено відповідачем замовнику лише 14.04.2020 року, тобто із простроченням встановленого умовами Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 19.02.2020 року № 3 до нього) терміну на 13 днів.
У матеріалах справи наявна копія претензії позивача від 06.05.2020 року № 286/8/3301, в якій міститься адресована Товариству з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" вимога про сплату постачальником на користь Міністерства оборони України суми нарахованих, у зв'язку з допущенням відповідачем прострочки виконання його договірних зобов'язань, штрафних санкцій у загальному розмірі 83 084,67 грн.
Оскільки наведена претензія була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача вищенаведеної суми штрафних санкцій у примусовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки від 03.04.2019 року № 286/3/19/118, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначалось вище, положеннями пункту 1.2 укладеного між сторонами Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 19.02.2020 року № 3 до нього, передбачено, зокрема, строки поставки товару: Чоловічі труси (18312000-9) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) у кількості 18 000 штук за ціною 864 000,00 грн. (без ПДВ), загальною вартістю 1 036 800,00 грн. (з ПДВ) - у строк (термін) до 31.03.2020 (включно).
Проте судом встановлено, що частина передбаченого Додатковою угодою від 19.02.2020 року № 3 до Договору товару - Чоловічі труси (18312000-9) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) у кількості, зокрема, 14 034 штук на суму 808 358,40 грн. (з ПДВ), була фактично поставлена відповідачем позивачу лише 14.04.2020 року, тобто із простроченням встановленого умовами Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 19.02.2020 року № 3 до нього) терміну на 13 днів. Факт прострочення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної поставки вищенаведеного товару в кількості 14 034 штук не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки товару в строк, визначений за домовленістю сторін.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки передбаченого укладеним між сторонами Договором (з урахуванням Додаткової угоди від 19.02.2020 року № 3 до нього) товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 508,67 грн. пені, нарахованої за прострочення на 13 діб терміну поставки товару вартістю 808 358,40 грн. із нарахуванням 0,1 % вартості вчасно непоставленого товару за кожну добу затримки.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 72 576,00 грн. штрафу, нарахованого за прострочення поставки вказаного товару понад 10 днів, що становить 7 % від його загальної вартості за Додатковою угодою від 19.02.2020 року № 3 до Договору в сумі 1 036 800,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2018 року в справі № 903/545/17.
Судом встановлено, що позивач відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, і виконання його грошових зобов'язань фінансується за рахунок Державного бюджету України.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.
У пункті 7.3.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року в справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року в справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року в справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18.
Заперечуючи проти вимог Міністерства оборони України, відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.04.2021 року посилався на те, що прострочення ним виконання спірних договірних зобов'язань сталося внаслідок впливу форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом № 3100-20-1400 Торгово-промислової палати України від 10.10.2020 року № 1260/05-4 та свідчить про невинуватість постачальника у порушенні умов Договору і наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У частині 2 статті 218 Господарського кодексу України міститься визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.
У пункті 8.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
За умовами пункту 8.2 цього правочину сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.
У матеріалах справи наявний адресований Міністерству оборони України лист відповідача від 18.03.2020 року (долучений до відзиву на позовну заяву), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" повідомило позивача про запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 ряду обмежень та заборон, у тому числі: заборонено здійснювати регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів міським автомобільним транспортом, припинено роботу метрополітену в м. Києві, заборонено проведення масових заходів, у яких бере участь понад 10 осіб. Також відповідач зазначив, що внаслідок наведених обставин у Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" та його підрядників, залучених до виконання зобов'язань за Договором та Додатковою угодою від 19.02.2020 року № 3 до нього, виникли труднощі, пов'язані з неможливістю виходу на роботу працівників, залучених до виконання відповідного замовлення. Крім того, відповідач повідомив про організацію під час дії карантину роботи науково-виробничих центрів стандартизації, які здійснюють перевірку матеріалів та виробів, у режимі чергування, що призведе до збільшення тривалості такої перевірки.
З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин та неможливість своєчасного виконання зобов'язань за Додатковою угодою від 19.02.2020 року № 3 до Договору, а також запропонувало Міністерству оборони України розглянути можливість продовження строків поставки.
Докази, які свідчать про заперечення Міністерством оборони України факту отримання ним листа відповідача від 18.03.2020 року, у матеріалах справи відсутні.
Більше того, у поданій суду відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказав, що на підтвердження зазначених вище обставин (настання форс-мажору) відповідачем не було надано жодного документу. Як наслідок, Міністерством оборони України не було погоджено відповідачу продовження строків поставки товару за Договором.
Отже, вказаним твердженням позивач визнав факт отримання від відповідача повідомлення про неможливість виконання зобов'язань за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили.
З огляду на викладені обставини, а також зважаючи на наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про підтвердження факту повідомлення позивача про неможливість виконання зобов'язань за Додатковою угодою від 19.02.2020 року № 3 до Договору внаслідок дії обставин непереборної сили, а також здійснення такого повідомлення протягом п'яти календарних днів з моменту виникнення відповідних обставин у порядку, встановленому пунктом 8.2 Договору.
Приписами частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.
Так, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Аналогічне за змістом визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.
Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані Заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов'язання або до настання відповідного обов'язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 року в справі № 915/531/17, від 26.05.2020 року в справі № 918/289/19, від 17.12.2020 року в справі № 913/785/17 зроблено висновок про те, що:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Обставини, на які посилається сторона правочину як на форс-мажорні (обставини непереборної сили), мають характеризуватися усією сукупністю ознак, визначених наведеними положеннями.
Відповідно до пункту 8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України та регіональними Торгово-Промисловими палатами.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов Договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний Сертифікат Торгово-промислової палати України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження обставин, які відповідно до пункту 8.1 Договору звільняють його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором (Додатковою угодою від 19.02.2020 року № 3 до нього), було подано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-1400 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Вказаним Сертифікатом Товариству з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, щодо обов'язку поставити товар: Чоловічі труси (18312000-9) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) у кількості 14 034 штук відповідно до Специфікації на 2020 рік (Додаткова угода від 19.02.2020 року № 3 до Договору від 03.04.2019 року № 286/3/19/118), які унеможливили виконання відповідачем умов наведеної Додаткової угоди від 19.02.2020 року № 3 до Договору у термін до 31.03.2020 року. Крім того, означеним Сертифікатом було встановлено період дії таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 17.03.2020 року, дата закінчення - 14.04.2020 року.
Суд зазначає, що умовами Договору не передбачено наявності у сторони, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, обов'язку долучення до повідомлення про неможливість виконання зобов'язань за Договором (пункт 8.1 Договору) доказів на підтвердження існування таких форс-мажорних обставин (відповідного Сертифікату Торгово-Промислової палати України чи регіональної Торгово-Промислової палати), що спростовує обґрунтованість відповідних посилань Міністерства оборони України.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" від 09.07.2020 року на претензію позивача про сплату штрафних санкцій від 06.05.2020 року № 286/8/3301 відповідач вказав про можливість надання Міністерству оборони України відповідного Сертифікату на його вимогу. Однак докази наявності у позивача вимог щодо надання/пред'явлення йому відповідачем наведеного Сертифікату, а також докази заперечення позивачем фактичної наявності у період з 17.03.2020 року по 14.04.2020 року форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість вчасної поставки товару за Додатковою угодою від 19.02.2020 року № 3 до Договору, в матеріалах справи відсутні.
Слід також зазначити, що копія Сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-20-1400 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) була долучена відповідачем до адресованого Міністерству оборони України листа від 12.08.2020 року (відповіді № 2 на претензію від 06.05.2020 року № 286/8/3301). Разом із тим, у позовній заяві (поданій до суду в березні 2021 року) Міністерством оборони України жодним чином не було спростовано виникнення та існування вищевказаних форс-мажорних обставин протягом 17.03.2020 року по 14.04.2020 року, тоді як відповідні заперечення були висловлені позивачем лише у відповіді на відзив на позовну заяву після отримання такого відзиву від Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд".
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором з посиланням на дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) слід виходити з того, що сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з Регламентом, є документом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто є доказом, який оцінюється судом поряд з іншими, наданими учасниками справи доказами, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Положеннями зазначеної статті передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 року в справі № 910/1931/19.
Суд також звертає увагу на те, що факт видачі Сертифікату Торгово-промислової палати України 10.08.2020 року та закінчення строку дії Договору 31.03.2020 року не впливає на дійсність цього Сертифікату та можливість прийняття його судом у якості належного доказу на підтвердження факту існування форс-мажорних обставин протягом вказаного в даному Сертифікаті періоду, що свідчить про безпідставність відповідних посилань позивача у відповіді на відзив на позовну заяву.
Інші доводи позивача також не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи та спростовуються її матеріалами.
Виходячи з наведених норм законодавства та умов Договору, зазначені у Сертифікаті № 3100-20-1400 обставини мають безумовний характер невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов'язань, передбачених умовами Додаткової угоди від 19.02.2020 року № 3 до Договору, щодо поставки чоловічих трусів (18312000-9) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) у кількості 14 034 штук відповідно до Специфікації на 2020 рік (Додаткова угода від 19.02.2020 року № 3 до Договору від 03.04.2019 року № 286/3/19/118) на суму 808 358,40 грн. (з ПДВ), несвоєчасне виконання яких стало підставою для нарахування та пред'явлення позивачем до стягнення з постачальника штрафних санкцій у загальному розмірі 83 084,67 грн., які є предметом спору в даній справі.
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що наданий відповідачем Сертифікат № 3100-20-1400 є належним свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які відповідно до положень статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України звільняють відповідача від відповідальності у вигляді стягнення неустойки (штрафу та пені) за невиконання умов Додаткової угоди від 19.02.2020 року № 3 до Договору в період з 17.03.2020 року по 14.04.2020 року.
Відтак, у задоволенні позову Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" про стягнення 83 084,67 грн. слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 02.06.2021 року.
Суддя В.С. Ломака