Рішення від 02.06.2021 по справі 910/2010/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2021Справа № 910/2010/19 (910/11753/20)

За позовом Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

про стягнення 2467,30 грн

в межах справи № 910/2010/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/2010/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" про визнання банкрутом.

Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" заборгованості за договором щодо надання в тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності (для розташування рекламних засобів) №388 від 13.07.2017 у розмірі 2467,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 передано позовну заяву Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" про стягнення 2467,30 грн за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/2010/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро".

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2020 справу № 910/11753/20 передано судді Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 прийнято заяву Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" про стягнення 2467,30 грн в межах справи № 910/2010/19; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначити підготовче засідання на 18.11.20 ; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 10.10.2020; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням ст. 166 ГПК України до 20.10.2020.

30.10.2020 від ліквідатора банкрута надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 відкладено розгляд заяви на 27.01.21.

27.01.2021 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 призначено розгляд заяви на 24.03.21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького про стягнення 2467,30 грн в межах справи № 910/2010/19; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 02.06.21; запропоновано учасникам провадження у справі надати суду додаткові пояснення та докази у строк до 01.06.2021.

У судовому засіданні 02.06.2021 представники учасників провадження у справі не з'явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Розглянувши позовну заяву Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького про стягнення 2467,30 грн в межах справи № 910/2010/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" про стягнення 2467,30 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.07.2017 року між Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради (Управлінням містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницький, в подальшому - Управлінням), в особі начальника управління Мездріна Вадима Миколайовича, що діяв на підставі розпорядження міського голови, Положення про управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі директора Оцабрика Юрія Олексійовича, (в подальшому - Розповсюджувачем), що діяв на підставі Статуту, з іншої сторони було укладено договір щодо надання в тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності (для розташування рекламних засобів) № 203.

Зі змісту даного договору слідує, що відповідно до вимог Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Кропивницькому та Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів, Розповсюджувач зобов'язується щомісячно перераховувати Управлінню плату за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розташування рекламних засобів згідно з цим Договором. Розповсюджувач щомісячно сплачує кошти за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламного засобу у розмірі, передбаченому п. 4.1. цього Договору.

Здійснення платежів за цим Договором відбувається шляхом перерахування Розповсюджувачем коштів на банківський рахунок Управління до 10 числа місяця, за який здійснюється оплата.

Перерахування Розповсюджувачем коштів на рахунок Управління здійснюється у встановлені цим Договором строки та відповідно до умов даного Договору.

З дня укладення цього Договору і до моменту отримання Дозволу, але не більше трьох календарних місяців, Розповсюджувач вносить плату Управлінню у розмірі 25% від суми, передбаченої п. 4.1. цього Договору. По закінченні 3-місячного строку (п. 4.2.) з моменту укладення цього Договору, Розповсюджувач сплачує 100% плати за право тимчасового користування місцем, шо перебуває у комунальній власності, передбаченої п. 4.1. цього Договору.

Порядок визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, шо перебуває у комунальній власності, для розташування рекламного засобу, та/або відповідні тарифи, зони, коефіцієнти та інше можуть бути змінені згідно з рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради. У такому випадку Розповсюджувач зобов'язаний здійснювати оплату за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів за новими умовами (Порядком, тарифами, зонами, коефіцієнтами та ін.) з дати набрання ними чинності. При цьому підписання відповідних змін до договору його Сторонами не є обов'язковим.

Розповсюджувач вважається повідомленим про зміну плати після публікації в офіційному віснику Кіровоградської міської ради «Вечірня газета» або офіційному сайті Кіровоградської міської ради відповідного рішення та/або інформації.

Оплата робіт з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках, передбачених даним Договором, здійснюється Розповсюджувачем протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання ним відповідного рахунку.

Договір вважається укладеним з дня його підписання обома сторонами та реєстрації Управлінням, та діє включно до дня закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, проте з урахуванням випадків, встановлених розділом 8 Договору.

При цьому, відсутність рекламного засобу на місці, визначеному у відповідному Дозволі, не є підставою для припинення перерахування коштів Розповсюджувачем за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів.

За змістом розділу 3 Договору (п. 3.1, 3.2), Управління має право:

1. самостійно, у відповідності з діючим Порядком, здійснювати розрахунок розміру плати за цим Договором;

2. своєчасно та в повному обсязі отримувати від Розповсюджувача плату за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів;

3. звернутись до суду, якщо Розповсюджувач не платить, несвоєчасно або у неповному обсязі вносить Управлінню платежі за користування місцем, передбачені даним Договором;

Управління зобов'язується:

1. нараховувати Розповсюджувачу плату за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності (для розташування рекламних засобів) відповідно до діючих на час нарахування тарифів та Порядку. Нарахування розміру плати за новими тарифами. Порядком, та ін. здійснюється з дати набрання ними чинності, незалежно від внесення відповідних змін до Договору;

2. повідомляти Розповсюджувача про внесення змін до Порядку;

3. на вимогу Розповсюджувача надавати всю необхідну документацію, пов'язану з виконанням умов даного Договору;

4. не надавати місця, що надані Розповсюджувачу, у користування іншому розповсюджувачу з метою розміщення ним рекламного засобу протягом терміну дії Договору та Дозволу.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 Договору Розповсюджувач, з-поміж іншого, має право:

1. перевіряти правильність розрахунків Управлінням розміру плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів;

2. в будь-який час відмовитись від використання місця розміщення рекламного засобу, повідомивши про це у встановленому порядку робочий орган або виконавчий орган ради. При цьому місце розміщення рекламного засобу повинно бути вільним від рекламного засобу та передане Управлінню актом прийому-передачі;

3. перераховувати авансом плату Управлінню за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів.

Розповсюджувач, з-поміж іншого, зобов'язується:

1. одержати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, дотримуватись вимог чинного законодавства України у сфері реклами;

2. своєчасно та в повному обсязі вносити Управлінню плату за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів, відповідно до умов цього Договору;

3. здійснювати плату за новими тарифами, Порядком та ін. з дати набрання ними чинності незалежно від наявності підписаних обома Сторонами змін до Договору з подальшим підписанням таких змін у найкоротший термін за згодою Сторін.

4. завчасно письмово у встановленому порядку повідомити Управління про припинення діяльності або про будь-які інші зміни, які можуть в подальшому вплинути на правовідносини з Управлінням, в тому числі у разі зміни власника рекламного засобу;

5. виконувати інші обов'язки, передбачені Правилами та нормативно-правовими актами, що регулюють господарську діяльність у сфері реклами в Україні;

Як свідчать матеріали даної справи за весь час використання відповідачем місць розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, а саме з 13.07.2017 року по теперішній час, Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького належно виконувало взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, про що свідчить відсутність скарг з боку відповідача за вказаний період.

В свою чергу, з грудня 2018 року відповідач почав порушувати умови укладеного договору щодо сплати коштів за користування місцями розташування рекламних засобів.

Згідно з п.4.1 Договору, розмір щомісячної плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів становить 93,60 грн. Адреса місця розташування рекламного засобу - вул. Генерала Родимцева, 102, площа проекції РЗ - 2,50 кв.м.

Відповідно до п.8.1.5. Договору, у випадку припинення діяльності Розповсюджувача Договір припиняється з дати надходження робочому органу письмового повідомлення від Розповсюджувача письмового повідомлення про припинення діяльності. Місце може вважатись повернутим Управлінню без підписання Сторонами акта прийому-передачі у разі відсутності на місці рекламного засобу.

13.07.2017 Управління та Розповсюджувач склали Акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності (для розташування рекламних засобів).

25.09.2017 ТОВ «Імперія-Агро» був виданий Дозвіл №2051 на розміщення зовнішньої реклами. Строк дії дозволу: з 25.09.2017 по 25.09.2022.

Відповідачем не подано до суду доказів письмового звернення до позивача із повідомленням про припинення діяльності.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2467 грн. 30 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника належного виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

За ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, визначено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже з аналізу даних статей, на боржника як учасника зобов'язальних відносин покладено виключно певний цивільно - правовий обов'язок, якому кореспондує вимога кредитора як правомочного суб'єкта. Підставою виникнення вказаного обов'язку є юридичні факти, передбачені ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема укладення цивільно - правового договору. Відповідність поведінки (вчинення певних дій або утримання від дій) зобов'язаної сторони (боржника) умовам договору, в якому зафіксовані такі елементи виконання зобов'язання, як предмет, суб'єкти, місце, строк (термін) та спосіб, дає підстави оцінювати її (поведінку) як виконання зобов'язання належним чином. І навпаки - невідповідність поведінки боржника хоч би одному із параметрів, встановлених умовами договору, є доказом неналежного виконання.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З даної норми слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, обумовленого договором, на вимогу кредитора повинен сплатити основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сплата основного грошового боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення є одним із видів збитків, що виникає у кредитора за час прострочення виконання зобов'язання, а тому повинен враховуватись при стягненні заборгованості.

Позивач зазначив також, що він на виконання п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України за допомогою телефонного зв'язку неодноразово звертався до відповідача з приводу сплати заборгованості. Однак дані звернення були безрезультатними.

21.10.2019 р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

З огляду на викладені обставини, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги, які складають заборгованість в розмірі 2467,30 грн.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

З огляду на викладені обставини на наведені норми суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач в позовній заяві зазначив, що судовий збір сплачено в розмірі 2197 грн. 00 коп.

Однак, до позовної заяви додано платіжне доручення від 05.08.2020 № 166 на суму 2 102,00 грн.

Керуючись положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-74, 129, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро», (місце знаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 14-Б, ідентифікаційний код юридичної особи: 35472893) на користь Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького (місце знаходження: вул. Тараса Карпи, 68, м. Кропивницький, 25006; код ЄДРПОУ: 02498694) 2 467,30 грн. заборгованості за договором № 388 від 13.07.2017 року щодо надання у тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності (для розташування рекламних засобів), 2 102,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 02.06.2021

Суддя А.М.Івченко