вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.06.2021м. ДніпроСправа № 904/3425/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором підряду у сумі 139 585,84 грн.
Представники:
від позивача Штепа Д.Ю.
від відповідача не з'явився
Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" заборгованості за договором підряду у сумі 139 585,84 грн., яка складається зі 107 208,79 грн. - збитків, які поніс позивач у зв'язку невиконанням відповідачем свого збов'язання за договором та 32 377,05 грн. - штрафних санкцій.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині виконання проектних робіт.
Ухвалою суду від 01.04.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення позивачем недолків.
08.04.2021 позивачем надано заяву усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.05.2021.
Ухвалою від 11.05.2021 судове засідання відкладено на 01.06.2021.
31.05.2021 позивач надав до суду додаткові пояснення в яких зазначив, що статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підприємства. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Позивач зазначає, що згідно вказаної норми, невиконання відповідачем передбачених договором робіт надає позивачу право, як замовнику, відмовитись від договору підряду та вимагати у відповідача відшкодування збитків.
За таких обставин, встановлення судом факту невиконання відповідачем передбачених умовами договору підряду робіт, та відмову позивача від договору, що має наслідком припинення спірного договору шляхом односторонньої відмови від нього, в свою чергу, дає підстави позивачу вимагати відшкодування збитків.
Щодо стягнення штрафних санкцій позивач зазначає, що відповідач порушив умови визначені п. 5.1., пп. 5.2.2. договору, роботи не виконав, проектна документація так і не бала передана замовнику.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань йому нарахована штрафна санкція у розмірі 32 377,05 грн.
Позивач у судовому засіданні 01.06.2021 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судові засідання призначені на 11.05.2021 та 01.06.2021 свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника на поштових повідомленнях №№ 4901900927314 (отримано - 22.04.2021), 4901900950006 (отримано - 06.05.2021) та 4901900918951 (отримано - 19.05.2021).
Зважаючи, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, строк її рогляду закінчується 09.06.2021, відповідач клопотань про відкладення розгляду справи не надав, також відповідач не скористався правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження сторонами до суду не подано, отже суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 01.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з укладенням Договору на виконання проектних робіт, встановлення троків виконання робіт та оплати, встановлення факту здійсненням позивачем попередньої оплати, встановлення факту не виконання відповідачем робіт та встановлення факту правомірності вимоги позивача про стягнення збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" (далі - відповідач, підрядник) укладено договір № 4520 на виконання проектних робіт (далі - договору). В подальшому сторонами підписано додаткові угоди № 1 від 27.02.2018, № 2 від 26.06.2018, № 3 від 28.12.2018, № 4 від 28.12.2019.
За цим договором підрядник зобов'язується, згідно з затвердженим замовником завданням на проектування, що є додатком № 1 до цього договору, розробити проектну документацію: «Технічне переоснащення електричних мереж 6 кВ ЗТП-193- ЗТП-601 ділянка ЗТП-601- ЗТП-157 в м. Полтава», погодити її в уповноважених на те органах, провести її експертизу, та передати замовнику в строк, визначений цим договором (далі по договору - роботи), а замовник зобов'язується прийняти від підрядника результат виконаних робіт - створену та погоджену проектну документацію з позитивним висновком проведеної експертизи, та сплатити її вартість. Код робіт згідно з національним класифікатором України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 71320000-7-Послуги з інженерного проектування (п. 1.1. договору).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що договірна ціна у договорі визначається на основі кошторисної документації, що є додатком №2 до цього договору, яка передбачає всі втрати підрядника, що пов'язані з виконанням робіт. Тип ціни - тверда. На етапі укладення договору ціна фіксується на весь обсяг робіт та не змінюється до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, визначених цим договором.
Згідно п. 3.3. договору на момент укладення цього договору загальна ціна робіт по договору відповідно до кошторисної документації, становить 89 340,66 грн., крім того, ПДВ (20%) в розмірі 17 868,13 грн., разом з ПДВ (20%) складає 107 208,79 грн. Загальною ціною цього договору буде вважатися загальна вартість всього обсягу робіт, які будуть виконані по цьому договору (обсяг робіт, визначений кошторисною документацією до цього договору).
У відповідності до п. 4.1. договору, оплата за договором здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок підрядника, вказаний в рахунку фактурі.
Відповідно до п. 4.2. договору розрахунок за виконі роботи здійснюється в строк до 5 банківських днів, перебіг якого починається з наступного дня після спливу 30 днів після підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання -передачі виконаних робіт.
Пунктом 5.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 встановлено, що строк виконання всього обсягу робіт по договору - до 29.12.2018 року. Строк виконання робіт обчислюється з моменту укладення цього договору. Зміна строків виконання робіт відбувається виключно за згодою сторін та у випадках, визначених цим договором.
Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, повідомивши про це письмовим повідомленням про розірвання договору, що має бути відправлено підряднику не пізніше 15 календарних днів до дати розірвання, зазначеної замовником в повідомленні про розірвання договору. Договір вважається розірваним на вимогу замовника з дати розірвання, зазначеної замовником в повідомленні про розірвання договору (пп. 6.2.1. п. 6.2 договору).
Підрядник зобов'язаний виконати роботи в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, додержуючись вимог, що містяться у завданні на проектування та вимог нормативних актів, що звичайно ставляться до подібної проектної документації (пп. 6.3.1. п. 6.3. договору).
Пунктом 7.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.
Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення підрядником строку виконання робіт, визначеного договором, підрядник сплачує замовнику штрафну санкцію у розмірі 0,1 % від загальної ціни договору за кожен день прострочення (штрафна санкція нараховується до дати фактичного виконання робіт).
Даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.07.2020 року (п. 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 4.
Відповідач надав позивачеві рахунок на оплату № 6 від 19.01.2018 на суму 107 208,79 грн., який позивачем оплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 656373 від 19.01.2018 на суму 107 208,79 грн.
Однак відповідач роботи у встановлені договором строки не виконав.
Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 22.01.2021 № 10-71/1434 з відмовою від договору та проханням повернути суму передоплати.
Зазначена вимога отримана 28.01.2021, що підтверджується підписом представника відповідача на поштовому повідомленні № 4901900894181.
Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму передоплати не повернув.
Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надавши оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.
Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язаннямаєвиконуватисяналежним чином відповідно до умов договору та вимогцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмовавідзобов'язанняабо одностороння змінайого умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і уразі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторонни на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на одностороннюю відмову у сторони не має, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості що до розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Глава 61 Цивільного кодексу України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.
Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне право верегулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Отже, порушення, не визнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Предметом спору є об'єкт спірних взаємовідносин, що до яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. В даному випадку предметом спору є визначена Позивачем вимога про стягнення авансових платежів за договором підряду, у зв'язку з односторонньою відмовою від Договору та стягнення пені за порушення умов цих Договорів.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже, підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
В даному випадку підставами позову є неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду на виконання проектних робіт, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на положення статей 224 ГК України та 849 ЦК України.
Суд зазначає, що заявлена до стягнення сума у розмірі 107 208,79 грн, не є збитками позивача, тому що сплачена ним в якості передоплати за умовами Договору. Таким чином, застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків до даних правовідносин є неможливим.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначила, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суд з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/16.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Стаття 887 ЦК України визначає, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Згідно зі ст. 889 ЦК України замовник, зокрема, зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: - замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті); - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті); - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті); - замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).
Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Разом з тим, відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 22.01.2021 направив відповідачу вимогу № 10-71/1434 від 22.01.2021 про відмову від Договору на виконання проектних робіт № 4520 від 05.12.2017 та про повернення передоплати в сумі 107 208,79грн. Відповідач вимогу отримав 28.01.21, що підтверджується підписом представника відповідача на поштовому повідомленні № 4901900894181 (а.с.33, 34)
Відтак, Позивач як Замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання Договору в односторонньому порядку.
Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій вонобуло набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
З огляду на викладене та враховуючи, що положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України не визначають умов повернення виконаного Замовником по договору підряду, суд дійшов висновку, що відмова Замовника від договору підряду відповідно до положень частини 4 вказаної статті, є підставою для задоволення вимоги про повернення передплати в сумі 107 208,79грн. відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.
Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 32 377,05 грн. за період з 01.04.2020 по 27.01.2021.
Враховуючи, що Позивач нарахував штрафні санкції, передбачені договором до моменту його розірвання, їх нарахування є правомірним.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.
Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення підрядником строку виконання робіт, визначеного договором, підрядник сплачує замовнику штрафну санкцію у розмірі 0,1 % від загальної ціни договору за кожен день прострочення (штрафна санкція нараховується до дати фактичного виконання робіт).
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, встановлені його статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.
За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов'язань.
Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
Крім того, як зазначалось вище, пунктом 5.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 встановлено, що строк виконання всього обсягу робіт по договору - до 29.12.2018 року.
Таким чином, пеню необхідно рахувати з 30.12.2018 по 27.01.2021 та її сума становить 83 622,86 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 32 377,05 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 107 208,79 грн. та пені - 32 377,05 грн.
Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, суд зазначає, що після розгляду справи та оголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву.
Крім того, відповідно до ст. 178 ГПК України, відповідач має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, в строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалу від 09.04.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 904/3425/21 відповідач отримав 22.04.2021, що підтверджується підписом представника відповідача на поштовому повідомленні № 4901900927314 (а.с. 49). Отже, виходячи з дати отримання ухвали від 09.04.2021, відповідач повинен був надати відзив на позов в строк до 08.05.2021.
Враховуючи викладене, суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та долучає його до матеріалів справи.
Керуючись положеннями ст.ст. 173, 175, 193, 199, 216, 218 Господарського Кодексу України, ст.ст. 509, 525, 610, 629, 654, 837, 849, 889, 890, 1212 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 2, 73, 74, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" про стягнення заборгованості за договором підряду у сумі 139 585,84 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" (49019, м. Дніпро, вул.. Академіка Белелюбського, 36, код ЄДРПОУ 04840748) на користь Акціонерного товариства "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) суму безпідставно набутих коштів у розмірі 107 208,79 грн., пеню - 32 377,05 грн., витрати по сплаті судового збору - 2 270,00 грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.06.2021
Суддя Н.Г. Назаренко