вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.06.2021м. ДніпроСправа № 904/3789/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ)
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Павлоградщини" (с. Новоолександрівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 4-19-135 ств-фл/285 від 21.10.2019 у загальному розмірі 23 763 грн. 40 коп.
Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Павлоградщини" (далі - відповідач) заборгованість за договором фінансового лізингу № 4-19-135 ств-фл/285 від 21.10.2019 у загальному розмірі 23 763 грн. 40 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 21 521 грн. 67 коп. - основний борг;
- 618 грн. 42 коп. - пеня;
- 119 грн. 00 коп. - штраф;
- 235 грн. 05 коп. - інфляційні втрати;
- 1 269 грн. 26 коп. - 25% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 4-19-135 ств-фл/285 від 21.10.2019 в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів у період з листопада 2020 року по березень 2021 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 21 521 грн. 67 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 08.09.2020 по 21.03.2021 у сумі 618 грн. 42 коп., а також, на підставі пункту 8.1. договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 119 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з листопада по грудень 2020 року у сумі 235 грн. 05 коп. Крім того, на підставі пункту 8.3. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 25% річних за період прострочення з 08.09.2020 по 21.03.2021 у сумі 1 269 грн. 26 коп.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 13.04.2021 було виправлено описку у в тексті ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2021 у справі № 904/3789/21 щодо найменування та реквізитів відповідача.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 51471, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Новоолександрівка, вулиця Чкалова, будинок 1А (а.с. 46).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У зв'язку з неповерненням до господарського суду поштового повідомлення про отримання ухвали суду відповідачем, судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.04.2021, через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з'ясовано, що відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки вказана ухвала суду отримана відповідачем - 15.04.2021, отже завчасно (а.с. 53-55).
Так, ухвалою суду від 08.04.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи дату отримання ухвали суду - 15.04.2021, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 30.04.2021 включно.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 01.06.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору фінансового лізингу, строк дії договору, умови набуття права власності на предмет лізингу, загальна вартість предмету лізингу, настання строку оплати лізингових платежів, наявність часткової чи повної оплати лізингових платежів, допущення прострочення оплати лізингових платежів.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 21.10.2019 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива Павлоградщини" (далі - лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 4-19-135 ств-фл/285 (далі - договір, а.с. 15-23), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, лізингодавець зобов'язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій і умов та передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року.
Відповідно до пункту 1.2. договору сторони погоджуються з тим, що специфікацією та умовами предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші технічні характеристики, вартість предмета лізингу, а також найменування виробника (постачальника) предмета лізингу, що визначені у додатках до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу".
У пунктах 9.1. та 9.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за договором, якщо інше не визначено договором. За взаємною згодою договір вважатиметься достроково припиненим за угодою сторін у тому випадку, якщо: стосовно лізингоодержувача буде порушено провадження у справі про банкрутство (прийнято рішення при припинення лізингоодержувача), або лізингоодержувача визнано банкрутом та стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру; предмет лізингу буде викрадено, розтрачено чи пошкоджено, що не дозволяє його подальшу експлуатацію; буде встановлено відсутність лізингоодержувача за своїм місцезнаходженням протягом більш як шести місяців. Датою припинення договору в таких випадках є наступний день після отримання лізингодавцем відповідних документів про підтвердження вищезгаданих обставин (дата встановлення вищевказаних фактів), а всі платежі за договором, які визнані графіком сплати лізингових платежів (в тому числі в частині відшкодування вартості техніки), вважаються такими, що настали у лізингоодержувача.
Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також Закону України "Про фінансовий лізинг". Одночасно, відповідно до статті 2 вказаного нормативно-правового акту відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг (статті 806-809), найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця майна, за умовами сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Подібне визначення визначено і у статті 806 Цивільного кодексу України, яка визначає, що лізингодавець передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", встановлено що, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк неменше одного року за встановлену плату (лізингові платежі), яка здійснюється в порядку, встановленому договором (частина 1статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про фінансовий лізинг" предмет лізингу підлягає реєстрації у випадках і в порядку, передбачених законом.
У відповідності до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
За змістом частини 2 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов'язаний, зокрема, у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання.
Відповідно до пункту 1.2. договору сторони погоджуються з тим, що специфікацією та умовами предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші технічні характеристики, вартість предмета лізингу, а також найменування виробника (постачальника) предмета лізингу, що визначені у додатках до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу".
Пунктом 2.1. договору передбачено, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу.
За умовами пункту 2.2. договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі - акт), що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.
Згідно з пунктом 2.3. договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу, строк лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Місцем поставки (передачі) предмета лізингу є: місто Миколаїв, проспект Героїв України, 113.
Витрати з доставки предмета лізингу до лізингоодержувача несе лізингоодержувач (пункт 2.4. договору).
Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (пункт 3.4.3. договору).
За умовами пункту 4.1. договору протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця:
- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ).
Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу;
- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 2 (двох) відсотків (без ПДВ) від вартості предмета лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно зі сплатою першого, другого, третього, четвертого, п'ятого та шостого лізингового платежу згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до договору;
- комісію за супроводження договору в розмірі 22,7% річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.
Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Якщо з дня отримання повідомлення про готовність передати предмет лізингу, надісланого лізингодавцем відповідно до пункту 3.4.1. договору, лізингоодержувач відмовляється від його отримання, лізингоодержувач зобов”язаний сплачувати лізингові платежі, визначені у пункті 4.2. договору, починаючи з 6-го календарного дня отримання від лізингодавця повідомлення про готовність передати предмет лізингу та сплачуються щомісячно.
Згідно з пунктом 4.3. договору лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щоквартально. Лізингові платежі у частині комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу сплачується через 3 місяці з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щоквартально. Перший лізинговий платіж у частині комісії за супроводження договору сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до договору.
Згідно з пунктом 4.8. договору загальна сума оплати за договором, періодичність та терміни сплати визначаються Графіком сплати лізингових платежі, що є додатком до договору, розділами 4 та 8 договору. Зарахування та розподіл коштів, отриманих за цим договором, лізингодавець здійснює першочергово відповідно до статей 534, 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом, за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.1. договору, та (за необхідності) у разі укладення забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 договору.
Сторонами був погоджений та підписаний Додаток № 1 до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" (а.с. 24), за умовами якого позивач передає відповідачу у користування на 3 роки навантажувач тракторний НТ-1500J, вартістю 85 800 грн. 00 коп. з ПДВ. Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу, що в подальшому передається в лізинг, у розмірі 15% його вартості складає 12 870 грн. 00 коп. з ПДВ. Всього попередньої оплати 12 870 грн. 00 коп.
Графік сплати лізингових платежів за Додатком № 1 передбачений у Додатку № 2 до договору (а.с. 25).
Також, сторонами був погоджений та підписаний Додаток № 3 до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" (а.с. 26), за умовами якого позивач передає відповідачу у користування на 3 роки навантажувач захоплення для рулонів, вартістю 37 350 грн. 00 коп. з ПДВ. Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу, що в подальшому передається в лізинг, у розмірі 15% його вартості складає 5 602 грн. 50 коп. з ПДВ. Всього попередньої оплати 5 602 грн. 50 коп.
Графік сплати лізингових платежів за Додатком № 2 передбачений у Додатку № 4 до договору (а.с. 27).
Крім того, сторонами був погоджений та підписаний Додаток № 5 до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" (а.с. 28), за умовами якого позивач передає відповідачу у користування на 3 роки ківш - 1,3, вартістю 16 850 грн. 00 коп. з ПДВ. Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу, що в подальшому передається в лізинг, у розмірі 15% його вартості складає 2 527 грн. 50 коп. з ПДВ. Всього попередньої оплати 2 527 грн. 50 коп.
Графік сплати лізингових платежів за Додатком № 5 передбачений у Додатку № 6 до договору (а.с. 28).
На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу у платне користування предмет лізингу за Додатками 1, 3, 5, а саме: навантажувач тракторний НТ-1500J, вартістю 85 800 грн. 00 коп. з ПДВ, навантажувач захоплення для рулонів, вартістю 37 350 грн. 00 коп. з ПДВ та ківш - 1,3, вартістю 16 850 грн. 00 коп. з ПДВ, на підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи Акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1 від 07.05.2020 (а.с. 30).
Враховуючи умови вказаних вище Додатків до договору №№ 2, 4, 6 (графіків сплати лізингових платежів) строк для сплати лізингових платежів є таким, що настав, а саме:
- згідно з Додатком № 2 до Договору № 6 в сумі 7 628 грн. 13 коп. не пізніше 07.11.2020, № 7 в сумі 1 149 грн. 66 коп. не пізніше 07.12.2020, № 8 в сумі 1 149 грн. 66 коп. не пізніше 07.01.2021, № 9 в сумі 7 227 грн. 16 коп. не пізніше 07.02.2021, № 10 в сумі 1 034 грн. 69 коп. не пізніше 07.03.2021;
- згідно з Додатком № 4 до Договору № 6 в сумі 3 320 грн. 64 коп. не пізніше 07.11.2020, № 7 в сумі 500 грн. 46 коп. не пізніше 07.12.2020, № 8 в сумі 500 грн. 46 коп. не пізніше 07.01.2021, № 9 в сумі 3 146 грн. 09 коп. не пізніше 07.02.2021, № 10 в сумі 450 грн. 42 коп. не пізніше 07.03.2021;
- згідно з Додатком № 6 до Договору № 6 в сумі 1 498 грн. 06 коп. не пізніше 07.11.2020, № 7 в сумі 225 грн. 78 коп. не пізніше 07.12.2020, № 8 в сумі 225 грн. 78 коп. не пізніше 07.01.2021, № 9 в сумі 1 419 грн. 33 коп. не пізніше 07.02.2021, № 10 в сумі 203 грн. 20 коп. не пізніше 07.03.2021.
Проте відповідачем оплата лізингових платежів у вказані строки не була не здійснена, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у загальному розмірі 21 521 грн. 67 коп.
У зв'язку з неоплатою відповідачем лізингових платежів за вказаним додатками до договору, позивачем була надіслана на адресу ТОВ "Нива Павлоградщини" претензія №06/077 від 16.03.2021 із вимогою про оплату заборгованості, проте відповіді та оплати позивачем отримано не було.
Отже, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу відповідач порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 21 521 грн. 67 коп. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати, встановлених у додатках до договору фінансового лізингу, лізингових платежів на загальну суму 21 521 грн. 67 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Більше того, відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, у зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання.
Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 21 521 грн. 67 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, відповідно до пункту 8.1. договору сторони домовились і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене пунктом 8.4. договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.
Також, у пункті 8.3. договору сторони домовились і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховуються пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого пунктом 8.1. договору.
Крім того, за умовами пункту 8.9. договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань у повному обсязі.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 08.09.2020 по 21.03.2021 у сумі 618 грн. 42 коп., а також, на підставі пункту 8.1. договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 119 грн. 00 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та штрафу, зробленого позивачем, та встановлено, що під час їх проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення (за кожним лізинговим платежем окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені та штрафу, долучений позивачем до позовної заяви (а.с. 12, 14), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищезазначене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 618 грн. 42 коп. та штрафу в сумі 119 грн. 00 коп.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за договором за період прострочення з листопада по грудень 2020 року у сумі 235 грн. 05 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.13), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним лізинговим платежем окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 235 грн. 05 коп.
Крім того, на підставі пункту 8.3. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 25% річних за договором за період прострочення з 08.09.2020 по 21.03.2021 у сумі 1 269 грн. 26 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 25% річних, зробленого позивачем (а.с. 13-14), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним лізинговим платежем окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 25% річних, долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 25% річних в сумі 1 269 грн. 26 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягає 2 270 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Павлоградщини" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 4-19-135 ств-фл/285 від 21.10.2019 у загальному розмірі 23 763 грн. 40 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Павлоградщини" (51471, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Новоолександрівка, вулиця Чкалова, будинок 1А; ідентифікаційний код 39657924) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16А; ідентифікаційний код 30401456) 21 521 грн. 67 коп. - основного боргу, 618 грн. 42 коп. - пені, 119 грн. 00 коп. - штрафу, 235 грн. 05 коп. - інфляційних втрат, 1 269 грн. 26 коп. - 25% річних та 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 01.06.52021.
Суддя Ю.В. Фещенко