Номер провадження 22-ц/821/828/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/7540/20Романенко В. А.
Категорія: 308000000 Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
27 травня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Новікова О.М.,
Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б.,
за участю секретаряЛюбченко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року (повний текст складено 22 березня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Об'єднаної житлової комісії Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він з 05.08.1978 по 16.11.1998 безперервно проходив військову службу. Вислуга календарних років становить 20 років 3 місяці
За весь період служби і до цього часу позивач і його сім'я в складі 4 особи (він - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 , онук - ОСОБА_4 ) не були забезпечені житлом по лінії міністерства Оброни України.
З 27 листопада 1994 року позивач перебував в загальній черзі військової частини НОМЕР_1 на отримання житла з складом сім'ї 4 особи.
Відповідно до наказу заступника Міністерства Оборони України - Командувача Сил протиповітряної оборони України № 0364 від 06.11.1998 позивач звільнений з військової служби на пенсію за вислугою років служби (20 років і більше) п. 65 підпункт «з».
В 1998 році його було знято з квартирної черги. Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2003, ОСОБА_1 було поновлено в загальній черзі військової частини НОМЕР_1 на отримання житла.
Військова частина НОМЕР_1 була розформована.
На підставі рішення виконавчого комітету Золотоніської міської ради № 826 від 01.09.2006, ОСОБА_1 зі своєю сім'єю (4 особи) став на квартирний облік на першочергове отримання житла та занесений на чергу з 13.10.2005.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , як правонаступник у питаннях обліку для поліпшення житлових умов військовослужбовців запасу розформованої військової частини НОМЕР_1 відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні його на квартирний облік для поліпшення житлових умов у зв'язку з тим, що він на даний час не є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Такі дії вважає протиправними і такими, що порушують його законні права на житло. Тому просив суд:
визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно відмови взяти ОСОБА_1 з складом сім'ї 4 особи на квартирний облік як військовослужбовця, звільненого з військової служби на пенсію за вислугою років служби 20 років і більше, який потребує поліпшення житлових умов;
зобов'язати об'єднану житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання про взяття майора запасу ОСОБА_1 з складом сім'ї 4 особи на квартирний облік;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про взяття майора запасу ОСОБА_1 з складом сім'ї 4 особи на квартирний облік.
Судові витрати по справі стягнути з відповідачів.
Під час розгляду справи відповідачі змінили назву, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 - на Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки; Об'єднана житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно на Об'єднану житлову комісію Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд вказав, що з 17.06.2003 позивач знятий з квартирного обліку при в/ч НОМЕР_1 у зв'язку зі звільненням в запас за власним бажанням. У позові відмовлено за безпідставністю його вимог.
Рішення оскаржено в апеляційному порядку позивачем.
Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що суд не врахував, що на момент зарахування в 2003 році позивача на квартирний облік діяв Наказ Міністерства оборони України №20 від 03.02.1995 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», який діяв до 10.11.2006, пунктом 13 якого передбачалось, що військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання житла, за винятком: поліпшення житлових умов, переміщення до нового місця служби, засудження до позбавлення волі на термін понад 6 місяців та надання відомостей, які не відповідають дійсності.
Апелянт зазначає, що при зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік на отримання житла та за час перебування на обліку жодних порушень допущено не було, під час проходження служби та на момент звільнення позивач постійним або службовим житлом не був забезпечений, перебував на обліку для поліпшення житлових умов, вислуга років у Збройних Силах становить 20 років 3 місяці.
Посилаючись на те, що суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував закон, на який посилається скаржник, не надав доказам у справі належної оцінки, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 05.08.1978 по 16.11.1998 безперервно проходив військову службу, що підтверджується витягом із послужного списку майора запасу. Вислуга календарних років становить 20 років 3 місяці (а.с. 5).
З 27 листопада 1994 року ОСОБА_1 перебував в загальній черзі військової частини НОМЕР_1 на отримання житла з складом сім'ї 4 особи.
Відповідно до витягу з послужного списку про проходження служби, а також із копії витягу із наказу заступника Міністерства Оборони України - Командувача Сил протиповітряної оборони України № 0364 від 06.11.1998 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за п. 65 підпунктом «з» (за власним бажанням) (а.с. 5, 80).
В 1998 році позивача було знято з квартирної черги.
Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідань житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2003, ОСОБА_1 зі складом сім'ї в 4 особи поновлено в загальній черзі військової частини НОМЕР_1 на отримання житла з 27.11.1994 за порядковим № 21 (а.с. 9).
В подальшому військова частина НОМЕР_1 була розформована.
Рішенням виконавчого комітету Золотоніської міської ради №826 від 01.09.2006 ОСОБА_1 занесено на першочергову квартирну чергу з 13.10.2005 як офіцера, що перебував на військовій службі не менше, як 20 років (склад сім'ї 4 особи) (а.с. 16).
З відповідей ІНФОРМАЦІЯ_2 на заяви ОСОБА_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є правонаступником у питаннях обліку для поліпшення житлових умов військовослужбовців запасу розформованої військової частини НОМЕР_1 . Також зазначено, що ОСОБА_1 не має права бути зарахований на квартирний облік в зв'язку з тим, що не є військовослужбовцем Черкаського обласного військового комісаріату.
Отже з матеріалів справи вбачається, що спір виник з приводу реалізації ОСОБА_1 права на поліпшення житлових умов як військовослужбовця - офіцера, що перебував на військовій службі не менше, як 20 років. У позові позивач просить суд зобов'язати відповідачів прийняти рішення про взяття майора запасу ОСОБА_1 з складом сім'ї 4 особи на квартирний облік як військовослужбовця, що перебував на військовій службі не менше, як 20 років.
Цивільний процесуальний кодекс України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема з цивільних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС) України встановлює юрисдикцію адміністративних судів у вирішенні спорів, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19).
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зміст поняття «публічна служба» охоплює поняття військової служби (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п'ята статті 17 Конституції України).
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 12 цього Закону військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081, визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення, та членів їх сімей (пункт 1).
Отже, держава визначила зазначеним соціальним групам гарантії їхнього забезпечення жилими приміщеннями. Ці гарантії поширюються і на військовослужбовців, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, після їх звільнення за певними підставами з військової служби.
Правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов'язаних з поновленням військовослужбовців, звільнених з військової служби, у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання), а також у списку осіб, які користуються наведеним правом першочергово, неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в її постановах від 20 вересня 2018 року (справа № 815/2551/15), від 04 вересня 2019 року (справа № 826/17556/16) та від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16.
Зокрема Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов'язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що такі вимоги треба розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки позов спрямований на поновлення прав у сфері житлових відносин.
Однак, 29 вересня 2020 року у справі №712/5479/19 Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства.
В пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №712/5479/19 сформульовано такі висновки щодо застосування норм права:
«Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).
Спори про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг). Тому такі спори слід розглядати за правилами адміністративного судочинства».
Отже, згідно з останнім правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 означені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
У справі, що переглядається Черкаським апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.08.1978 по 16.11.1998 безперервно проходив військову службу (всього 20 років 3 місяці). В загальній черзі військової частини НОМЕР_1 із складом сім'ї 4 особи на отримання житла перебував з 27 листопада 1994 року.
Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є правонаступником у питаннях обліку для поліпшення житлових умов військовослужбовців запасу розформованої військової частини НОМЕР_1 , відмовив ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік, вказавши, що у позивача відсутнє право бути зарахованим на квартирний облік в зв'язку з тим, що він не є військовослужбовцем Черкаського обласного військового комісаріату.
Отже, захист житлових прав позивача невід'ємно пов'язано із проходженням ним військової, тобто публічної служби.
З огляду на вказане очевидним є те, що спір у цій справі стосується питань порушення гарантії забезпечення позивача та членів сім'ї житлом. Ця гарантія поширюється на позивача і після його звільнення з публічної служби, до якої належить і служба військова.
Таким чином, колегія суддів вважає, що такий спір є спором з приводу проходження публічної служби, а тому його необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Такий висновок відповідає останнім позиціям Великої Палати Верховного Суду та спрямований на забезпечення єдності судової практики у визначенні юрисдикції спорів стосовно проходження публічної служби.
Колегія суддів також враховує і позиції Верховного Суду в справах, які стосуються загальних аспектів проходження публічної служби і вирішення спорів, які виникають з цього приводу.
04.07.2018 у пункті 33 постанови у справі № 310/66/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для визначення юрисдикції адміністративних судів за пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017 (пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, у редакції, чинній з 15.12.2017) поняття «спір з приводу проходження громадянами публічної служби» охоплює питання реалізації правового статусу державного службовця від прийняття на державну службу до її припинення.
05.12.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі №818/1688/16 відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15 і від 3 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17 і вкотре наголосила на тому, що спори з приводу прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби слід вирішувати за правилами адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби.
З огляду на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду саме адміністративний суд має юрисдикцію щодо питань забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житлом, оскільки згідно з наведеними вище приписами право на отримання такого житла є частиною правового статусу військовослужбовця навіть тоді, якщо останній звільнився «за власним бажанням» з військової служби.
Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 377 ЦПК України визначено, що порушення правил юрисдикції загальних судів є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, незалежно від доводів апеляційної скарги.
Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).
Отже рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням правил юрисдикції загальних судів, а тому відповідно до вищевикладеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі. Одночасно, апеляційний суд роз'яснює, що розгляд даного позову віднесено до юрисдикції адміністративних судів, оскільки захист житлових прав позивача невід'ємно пов'язано із проходженням ним військової, тобто публічної служби, а тому його необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Закінчивши апеляційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз'яснює позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Черкаського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст. ст. 35, 255, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Об'єднаної житлової комісії Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Черкаського окружного адміністративного суду.
Роз'яснити заявникові його право на звернення до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повноготексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2021 року.
Судді