Справа № 761/17327/21
Провадження № 3/761/5096/2021
28 травня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мєлєшак О.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Депратаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБУ про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, працює в.о. завідувача сектору режимно-секретної роботи Міністекрства культури та інформаційної політики, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за п.5,6 ч.1 ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 звинувачується у тому, що займаючи посаду виконуючого обов'язки завідувача сектору режимно-секретної роботи - головний спеціаліст сектору режимно-секретної роботи (РСО) Міністерства, не вжив заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та контролю за її охороною, передбачених вимогами Закону України "Про державну таємницю", Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМ України від 18.12.2013 № 939 та своїми функціональними обов'язками, внаслідок чого в Міністерстві створено загрози витоку секретної інформації.
Таким чином, ОСОБА_1 звинувачується у не вжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та контролю за її охороною, тобто у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена п.5,6 ч. 1.ст. 212-2 КУпАП.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п.5,6 ч.1 ст.212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, п.5,6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП встановлена відповідальність за порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці та невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у порушенні законодавства про державну таємницю.
Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення, згідно з якою у протоколі мають бути зазначені: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В той же час, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , то в ньому відсутня суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212-2 КУпАП, оскільки в протокол не містить даних про те, які саме дії вчинив ОСОБА_1 чи не вчиняв, однак зобов'язаний був вчинити, внаслідок яких було допущено порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці та невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.
При цьому, суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Разом з тим, лише з обставин, зазначених в протоколі, зокрема у сформульованому в ньому обвинуваченні, може виходити суд при вирішенні справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.5,6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ч.1 ст.212-2, п.1 ст.247 КУпАП, суддя,
Закрити провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за п.5,6 ч.1 ст.212-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: