Провадження № 2/760/5527/21
Справа № 760/1316/21
02.06.2021 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,
за участю: секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про відшкодування моральної шкоди,
Позов та його обґрунтування (а.с. 1-3)
19.01.2021 від ОСОБА_1 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява до Департаменту, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 17 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.07.2020 інспектором лейтенантом патрульної поліції Будушевським В.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 520958 стосовно позивача, у зв'язку з вчиненням останнім правопорушення передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 754/10796/20, провадження № 3/754/4531/20, закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Звернувшись з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що незаконні дії працівників поліції полягали у складенні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, такими діями працівників поліції позивачу завдано моральних страждань, розмір моральної шкоди визначив у сумі 17 000,00 грн.
Процесуальні дії суду у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. (а.с. 10).
Ухвалою Солом'янського районного суду від 22.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі (а.с. 11-12).
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Відзив на позовну заяву та його обґрунтування
09.02.2021 від Департаменту до Солом'янського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Відзив на позов обґрунтовано, зокрема, тим, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачу моральної шкоди та обґрунтування визначеної суми моральної шкоди у розмірі 17 000,00 грн.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язкового наслідку цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.
Відповідь на відзив та її обгрунтування
18.02.2021 від ОСОБА_1 до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, зазначає: «представник відповідача посилається на кодекс України про адміністративні правопорушення, але як я вже зазначив, виконуватись має лише частина закону, яка не суперечить Конституції України. Кодекс України про адміністративні правопорушення застосовуються виключно до фізичних осіб, не до людини, а от посадової особи він стосується. Як вже я зазначив, фізичною особою я не є».
Крім того, позивач зазначив, що: «відповідач, працівник юридичної особи Департамент патрульної поліції» код ЄДРПОУ 40108646 ОСОБА_2 , здійснив дію, спрямовану на притягнення до відповідальності мене, людини, помилково вважаючи мене фізичною особою, якою я не є, за відсутності беззаперечних доказів порушення прав будь-яких осіб. За відсутності законних підстав на це (не існує закону, який би йому це дозволяв йому це робити, оскільки надзвичайний або воєнний стан не введений, права і свободи людини не можуть бути обмежені ст. 64 Конституції України) він свідомо мене принизив своїми припущеннями про можливе порушення мною прав інших людей. Що вже завдало мені моральної шкоди, мене фактично назвали злочинцем та затримали на близько одну годину на час складання протоколу про «правопорушення». Крім того, відповідач та його напарник відмовились поновити мої порушені права, а мою письмову заяву про злочин успішно загубили та не внесли до ЄРДР. Замість поновлення моїх прав вони вирішили їх порушити самостійно, чим порушили присягу поліцейського, а також закон України про Національну поліцію, в якому повторюється зміст ст. 3 Конституції України, у якій сказано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
27.07.2020 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 520958, у зв'язку з вчиненням останнім правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП (а.с. 4).
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 754/10796/20, провадження № 3/754/4531/20 (а.с. 6-7) закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач вказує, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому було завдано моральну шкоду, яка проявилась у приниженні його припущеннями про можливе порушення ним прав інших людей та незаконному затриманні на годину часу - час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вбачається, що неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Вимога ефективності судового захисту, заркпілена в національному законодавстві, перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом..
Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Подібний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18), від 26.02.2020 у справі № 142/143/17 (провадження № 61-5739св19).
У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Разом з тим, суд враховує, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому суд виходить з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 (провадження № К/9901/37372/18) у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування.
Крім того, що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд зазначає, що підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення рішенням суду, яке набрало законної сили, порушення порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності,.
Проте, у справі, що розглядається, позивач не довів, що протиправна поведінка Департаменту викликала у нього негативні емоції та/або наслідки, які досягли рівня страждання або приниження, чим заподіяно моральну шкоду.
Згідно з ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд звертає увагу на те, що що згідно з резолютивною частиною постанови Деснянського районного суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 754/10796/20, провадження № 3/754/4531/20 (а.с. 6-7) закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України («Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна») за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Водночас, протокол про адміністративне правопорушення від 27.07.2020 № 520958 складено відносно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП (перебування у громадському місці без засобів індивідуального захисту).
Доказів звернення позивачем до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про виправлення описки в рамках справи № 754/10796/20, провадження № 3/754/4531/20, чи виправлення описки судом за власною ініціативою, суду не надано.
Згідно з даними сайту Єдиного реєстру судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/, ухвала Деснянським районним судом міста Києва з даного питання не приймалась.
Зі змісту постанови від 23.09.2020 у справі №754/10796/20 не можливо ідентифікувати достовірно, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 здійснювався саме на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 27.07.2020 № 520958.
Додатково суд зазначає, що позивачем не доведено і розмір заявленої до стягнення моральної шкоди. Так, з матеріалів справи неможливо встановити, виходячи з яких мотивів та/або розрахунків позивач дійшов висновку, що йому завдано моральну шкоду саме у розмірі 17 000,00 грн.
Висновок суду
На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у сумі 17 000,00 грн задоволенню не підлягають.
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич