ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 травня 2021 року м. Київ № 640/31524/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
суддів Донця В.А.
Чудак О.М.
за участю секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені»
до Кабінету Міністрів України
провизнання протиправним та скасування розпорядження від 18 листопада 2020 року №1465-р «Про віднесення майна, конфіскованого за рішенням суду, у м Рені до сфери управління Міністерства енергетики»
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Міністерство енергетики України;
за участі представників: від позивача - Сільницького І.В.; від відповідача - Бігдан А.В.;
від третьої особи: -Ткаченко О.Ю.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство енергетики України, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2020 року №1465-р «Про віднесення майна, конфіскованого за рішенням суду, у м. Рені до сфери управління Міністерства енергетики».
Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені» у 2003 році набуло право власності на цілісний майновий комплекс по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б , про що 19 травня 2003 року Ренійською районною державною адміністрацією видано свідоцтво про право власності САА №067819 та здійснено запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
У грудні 2016 року у зв'язку з примусовим виконанням судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ «Лагуна-Рені» в рамках виконавчого провадження Державним підприємством «СЕТАМ» було проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна Товариства, за результатами проведення яких новим власником майнового комплексу стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Скарбниця Бессарабії».
ТОВ «Лагуна-Рені» оскаржило до суду результати торгів і за рішенням Господарського суду Одеської області від 07 червня 2017 року позов ТОВ «Лагуна-Рені» задоволено та визнано недійсними електронні торги.
Таким чином ТОВ «Лагуна-Рені» є власником майна, щодо якого видано оскаржуване Розпорядження Кабінету Міністрів України.
У вказаному Розпорядженні йдеться про судове рішення, яким було конфісковано майно, а саме вирок Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2018 року, яким засуджено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та застосовано спеціальну конфіскацію до цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - I; АЗС - II; сховища - III; дренажної ємкості - IV; огорожи- номер 1-7, 28; споруди - номер 8-27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м, розташованої за адресою: Одеська обл., Ренійський н, м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б , шляхом їх звернення на користь держави.
Застосовуючи спеціальну конфіскацію до вказаного майна суд виходив з того, що станом на час ухвалення вироку згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на вказане майно відсутні. Фактично спеціальну конфіскацію було застосовано до цілісного майнового комплексу як до безхазяйного майна.
В свою чергу, Кабінет Міністрів України, приймаючи оскаржуване розпорядження, здійснив акт протиправного втручання у дійсне право власності ТОВ «Лагуна-Рені», яке набуто у встановленому законом порядку.
Оскільки Кабінет Міністрів України втрутився у право власності позивача на майно, яке захищене законом, останній вважає оскаржуване розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Кабінет Міністрів України надав відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.
Так відповідач наголосив, що згідно положень статті 96-1 Кримінального кодексу України (КПК України) спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 100 Кримінально-процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року (справа №520/1470/18), залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення на користь держави цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - I; АЗС - II; сховища - III; дренажної ємкості - IV; огорожи- номер 1-7, 28; споруди - номер 8-27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м.
Згідно з частиною першою статті 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 534 КПК України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
Безумовне виконання судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, означає, що наведені судові рішення повинні звертатися до виконання і виконуватися без будь-яких обмежень та застережень і в повному обсязі.
Кабінет Міністрів України відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно зазначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами державної власності зокрема є безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності.
У відповідності до пункту 2 цієї статті Кабінет Міністрів України, здійснюючи управління об'єктами державної власності, визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності, встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Згідно пунктів 4, 6 Порядку визначення суб'єкта управління об'єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб'єкт управління якого не визначений, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року №817, Мінекономрозвитку готує за погодженням з Фондом державного майна та Мінфіном проект рішення Кабінету Міністрів України про визначення суб'єктом управління об'єктами державної власності, сфера повноважень якого забезпечує цільове використання державного майна, що відповідно до законодавства не підлягає приватизації.
Визначений відповідно до Порядку суб'єкт управління майном, повернутим у власність держави за рішенням суду, що набрало законної сили, забезпечує у місячний строк з дати прийняття рішення Кабінетом Міністрів України внесення відомостей про таке майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є розробником проекту Розпорядження №1465, яке погоджено без зауважень з Міністром юстиції, виконуючим обов'язки Міністра енергетики, Головою Фонду державного майна, погоджено із зауваженнями, які не враховано, з Міністром фінансів.
З метою визначення уповноваженого органу управління об'єктами державної власності, щодо яких вироком суду застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення на користь держави, з метою ефективного використання таких об'єктів (Ціль 9.1 Енергетична безпека Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №471), Урядом прийнято Розпорядження №1465, яким конфіскований за рішенням суду цілісний майновий комплекс по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - I; АЗС - II; сховища - III; дренажної ємкості - IV; огорожи- номер 1-7, 28; споруди - номер 8-27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м було віднесено до сфери управління Міністерства енергетики.
Відтак, як наголошує відповідач, оскаржуване розпорядження прийнято в межах повноважень, визначених Конституцією України та законами України та з дотриманням відповідного порядку.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року (справа №520/1470/18), яким застосовано спецконфіскацію та вилучення у власність держави майнового комплексу, вступив в законну силу 16 червня 2020 року, отже вимоги в частині вилучення у власність держави майнового комплексу є обов'язковими, а обставини встановлення ним права власності держави не потребують додаткового доказування.
Тобто, виконання вироку суду полягає саме у передачі майна у державну власність, в свою чергу, прийняття Розпорядження №1465 є належна реалізація Урядом компетенції щодо визначення суб'єкта управління майна, що перейшло в державну власність.
Посилаючись на вищезазначене та на норми статей 317, 319, 321, 326, 346, 354 Цивільного кодексу України відповідач вказував на безпідставність доводів позивача про належність йому на праві власності майнового комплексу, що є об'єктом правового регулювання Розпорядження №1465.
Окрім того, представник відповідача наголосив на неналежному способі захисту прав та інтересів позивача.
Зокрема представник відповідача зауважив, що позивач у позовній заяві вказує на належність права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: вул. Дунайська, 188-Б, у м. Рені Одеської області , саме ТОВ «Лагуна-Рені». Проте предметом Розпорядження №1465 є не вирішення питання власності на певне майно, а визначення суб'єкта, який здійснює управління цим майном. Відтак оскарження Розпорядження №1465 не призведе до належного поновлення порушених, на думку позивача, його прав та інтересів.
У відповіді на відзив Кабінету Міністрів України представник ТОВ «Лагуна-Рені» вказав на те, що право власності на майновий комплекс ТОВ «Лагуна-Рені» набуло у 2003 році, про що 19 травня 2003 року Ренійською районною державною адміністрацією видано свідоцтво про право власності САА №067819 та здійснено запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Дійсно, у грудні 2016 року у зв'язку із примусовим виконанням судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ «Лагуна-Рені», в рамках виконавчого провадження Державним підприємством «СЕТАМ» були проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна товариства, за результатами проведення яких новим власником цілісного майнового комплексу стало ТОВ «Скарбниця Бессарабії». Втім, вказані торги проведені незаконно, у зв'язку з чим їх результати було визнано судом недійсними. Відтак відновилось попереднє становище і майно повернулось у власність ТОВ «Лагуна-Рені», оскільки Закон не зобов'язує власника, право якого було відновлено рішенням суду шляхом визнання правочину недійсним, вчиняти реєстраційні дії для відновлення свого права.
Посилання відповідача у відзиві на позов на відображені у вироку Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2018 року у справі №520/1470/18 висновки про те, що ТОВ «Лагуна-Рені» не є власником майна, щодо якого вирішувалось питання про спеціальну конфіскацію, і вказане майно являється безхазяйним, на переконання позивача, є безпідставними.
Статтею 335 Цивільного кодексу України передбачено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Утім, як вбачається із відповіді Ренійської міської ради від 09 лютого 2021 року №17-71-321 с/п на адвокатський запит, у період з 2016 року по теперішній час не приймалось рішень стосовно віднесення нежитлової будівлі (цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглекислородного газу), яка розташована за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б до безхазяйного майна.
Окрім того, представник позивача наголосив, що вирок, на існування якого посилається представник Кабінету Міністрів України, був постановлений на підставі угоди, у зв'язку з чим встановлені у ньому обставини не мають преюдиційного значення.
Також представник позивача зауважив, що 25 січня 2021 року Ренійським районним судом Одеської області було постановлено виправдовувальний вирок, в якому надано оцінку фактично тим же обставинам, у зв'язку із якими постановлено вирок Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2018 року. Дослідивши усі докази в сукупності, чого не було зроблено Київським районним судом міста Одеси, Ренійський районний суд Одеської області вироком, який має преюдиційне значення, не лише виправдав обвинувачених, а дійшов висновку про те, що достатні докази існування злочинної організації взагалі відсутні.
Наведене свідчить про відсутність підстав для застосування спеціальної конфіскації та незаконність вироку Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2018 року.
Кабінет Міністрів України, не набувши права власності в порядку, передбаченому законами України, фактично вчинив акт розпорядження майном, що йому не належить, чим допустив неправомірне втручання у право приватної власності ТОВ «Лагуна-Рені» на належне йому майно.
Оскільки оскаржуване Розпорядження породжує правові наслідки, порушує право власності ТОВ «Лагуна-Рені», не відповідає Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», то воно підлягає скасуванню.
Третя особа - Міністерство енергетики України надало пояснення щодо позову, в яких висловило свою незгоду з позовними вимогами.
Так представник третьої особи зазначив, що цілісний майновий комплекс з наливу, зберігання та зливу зріджених вуглеводних газів у Ренійському торговельному порту збудований та введений в експлуатацію колишнім суб'єктом спеціальної економічної зони «Рені» ТОВ «Лагуна-Рені» (м. Рені) (ідентифікаційний код 31180219), відповідно до затвердженого в установленому порядку інвестиційного проекту «Комплекс з наливу, зберігання та зливу зріджених вуглеводневих газів у Ренійському порту». Будівництво цілісного майнового комплексу ТОВ «Лагуна-Рені» здійснено в межах дії Закону України «Про спеціальну економічну зону «Рені».
Перед ДП «Ренійський морський торгівельний порт» у ТОВ «Лагуна-Рені» виникла заборгованість за договором тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди на суму 420 746,01 грн, що змусило підприємство звернутись до Господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору та стягнення заборгованості, який рішенням від 09 березня 2017 року по справі №916/358/17 позов задовольнив.
Згідно переписки ДП «Ренійський морський торгівельний порт» з ТОВ «Скарбниця Бессарабії» та наявних відкритих джерел, певний час на підставі акту державного виконавця про реалізацію майна від 29 грудня 2016 року, протоколу №221791 проведення електронних торгів від 21 грудня 2016 року, Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні від 20 січня 2017 року, виданого Ренійською нотаріальною конторою та реєстраційних дій щодо права власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказане товариство було власником цілісного майнового комплексу з наливу, зберігання та зливу зріджених вуглеводневих газів у Ренійському торговельному порту.
Згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №343 від 18 травня 2017 року, на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року у справі №552/20851/16-к, державним підприємством «Українська паливно-енергетична компанія» за актом приймання-передавання на відповідальне зберігання та оперативне управління прийняте нерухоме майно, яке використовувалось ТОВ «Лагуна-Рені», а саме цілісний. майновий комплекс по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби , що знаходяться на земельній ділянці площею 16 276,0 кв.м. та нежитлова будівля загальною площею 562,5 кв.м.
Вироком Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, яким засуджено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та застосовано спеціальну конфіскацію до цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - I ; АЗС -II; сховища - III; дренажної ємкості -IV; огорожи - нгмер 107.28; споруди - номер 8-27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м., розташованої за адресою: Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б , шляхом їх звернення на користь держави.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності, зокрема є безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.
У відповідності з нормами статей 4, 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2020 року №1465-р «Про віднесення майна, конфіскованого за рішенням суду, у м. Рені до сфери управління Міністерства енергетики» вирішено віднести конфіскований за рішенням суду цілісний майновий комплекс по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - I ; АЗС -II; сховища - III; дренажної ємкості -IV; огорожи - нгмер 107.28; споруди - номер 8-27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м., розташованої за адресою: Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б до сфери управління Міністерства енергетики.
На виконання вказаного Розпорядження №1465 балансоутримувачем цілісного майнового комплексу визначено ДП «Українська паливно-енергетична компанія».
Таким чином відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяв у відповідності з визначеними законодавством повноваженнями та на виконання рішення суду.
12 травня 2021 року канцелярією суду зареєстровано клопотання представника позивача про долучення доказів, а саме постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №520/1470/18, якою касаційні скарги представника ТОВ «Лагуна-Рені» Сільницького І.В. та директора ТОВ «Скарбниця Бессарабії» Герасимова В.В. задоволені частково. Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Дане клопотання обгрунтовано, зокрема тим, що результати розгляду справи №520/1470/18 мають безпосереднє відношення до предмету доказування у справі №640/31524/20.
Так, згідно з частиною другою статті 532 КПК України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Оскільки 27 квітня 2021 року Верховним Судом скасована ухвала Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року та направлена справа на новий апеляційний розгляд, то вирок Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2018 року є таким, що ніколи не набирав законної сили з моменту його ухвалення і до теперішнього часу. Вказана обставина, на думку позивача, додатково свідчить про те, що оскаржуване розпорядження є таким, що становить безпідставне втручання в право власності ТОВ «Лагуна-Рені» та підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наголошував на праві власності на майно, до якого оскаржуваним розпорядженням застосовано спеціальну конфіскацію, а також вказував на положення постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року, які, як стверджував позивач, підтверджують право власності позивача на майно цілісного майнового комплексу.
Представник відповідача заперечував проти доводів позивача. При цьому звертав увагу суду на ту обставину, що предметом спору у даній адміністративній справі є акт індивідуальної дії - розпорядження щодо визначення суб'єкта, до сфери управління якого передається конфісковане за рішенням суду майно.
Майно, що передавалось до сфери управління Міністерства енергетики, конфісковане за рішенням суду, яке на час ухвалення оскаржуваного розпорядження було таким, що набрало законної сили.
Кабінет Міністрів України приймає, зокрема розпорядження, у відповідності до чинного законодавства і не наділене повноваженнями надавати оцінку судовим рішенням та здійснювати перевірку обставин, які зазначені в цих рішеннях суду.
Представник третьої особи також заперечував проти позовних вимог позивача та наголошував на правомірності дій та рішень Кабінету Міністрів України. Крім того вказав на фактичне виконання Розпорядження №1465.
Суд, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
За змістом частин першої-третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання; здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Правові основи управління об'єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об'єктами державної власності».
За змістом статті 1 вказаного Закону управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Статтею 3 Закону визначені об'єкти управління державної власності.
Відповідно до частини першої цієї статті об'єктами управління державної власності є, зокрема, безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.
У відповідності з частиною першою статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктом управління об'єктами державної власності є, в тому числі, Кабінет Міністрів України.
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері управління об'єктами державної власності визначені статтею 5 цього Закону.
Згідно частини першої статті 5 Закону Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
За частиною другою цієї статті, здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: 1) визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; 2) встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 року № 817 затверджено Порядок визначення суб'єкта управління об'єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб'єкт управління якого не визначений.
Відповідно до пункту 2 Порядку ініціатором визначення суб'єкта управління об'єктами державної власності можуть бути суб'єкти управління об'єктами державної власності, визначені статтею 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Відповідно до пункту 3 Порядку якщо майно повернуте за рішенням суду, що набрало законної сили, у власність держави в особі суб'єкта управління об'єктами державної власності, відповідний суб'єкт у місячний строк подає Мінекономрозвитку документи, визначені в абзаці другому цього пункту.
У відповідності з пунктом 4 Порядку Мінекономрозвитку у місячний строк з дня подання документів, визначених пунктом 3 цього Порядку, звертається до суб'єктів управління об'єктами державної власності з метою отримання пропозицій щодо шляхів подальшого використання такого майна для виконання завдань, покладених на відповідний суб'єкт.
Мінекономрозвитку протягом місяця з дня надходження від ініціатора пропозицій щодо шляхів подальшого використання майна готує проект рішення Кабінету Міністрів України, який погоджується із суб'єктом управління об'єктами державної власності, до сфери управління якого передбачається віднести майно, Мінфіном та Фондом державного майна (пункт 5 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку у разі відсутності протягом місяця пропозицій суб'єкта управління об'єктами державної власності Мінекономрозвитку за результатами звернення відповідно до пункту 4 цього Порядку готує за погодженням з Фондом державного майна та Мінфіном проект рішення Кабінету Міністрів України про визначення суб'єктом управління: Фонду державного майна - у разі подальшої приватизації чи передачі в оренду майна (якщо законодавством не встановлено обмеження щодо приватизації чи передачі в оренду такого майна) або іншого суб'єкта управління об'єктами державної власності, сфера повноважень якого забезпечує цільове використання державного майна, що відповідно до законодавства не підлягає приватизації. У такому разі проект рішення Кабінету Міністрів України погоджується із зазначеним суб'єктом.
Відповідно до пункту 7 Порядку Мінекономрозвитку в установленому порядку вносить на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення Кабінету Міністрів України.
Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи вироком Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, яким засуджено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , було застосовано спеціальну конфіскацію до цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - I ; АЗС -II; сховища - III; дренажної ємкості -IV; огорожи - номер 107.28; споруди - номер 8-27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м., розташованої за адресою: Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б , шляхом їх звернення на користь держави.
З метою визначення уповноваженого органу управління об'єктами державної власності, щодо яких вироком суду застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення на користь держави, з метою ефективного використання таких об'єктів (Ціль 9.1 Енергетична безпека Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №471), Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, розроблено проект розпорядження, а в подальшому, після відповідних узгоджень Урядом прийнято Розпорядження №1465, яким конфіскований за рішенням суду цілісний майновий комплекс по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - I; АЗС - II; сховища - III; дренажної ємкості - IV; огорожи- номер 1-7, 28; споруди - номер 8-27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м було віднесено до сфери управління Міністерства енергетики, оскільки Міністерство енергетики відповідно до свого Положення про Міністерство енергетики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2020 року №507, забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфовидобувному, нафтогазовому комплексі.
Звертаючись до суду ТОВ «Лагуна-Рені» як на підставу позову вказувало на те, що саме воно - ТОВ «Лагуна-Рені» є власником майна цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б , і це майно не є безхазяйним, а відтак Кабінет Міністрів України, ухвалюючи оскаржуване розпорядження допустив неправомірне втручання у право приватної власності ТОВ «Лагуна-Рені».
Утім, перевіряючи Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2020 року №1465-р «Про віднесення майна, конфіскованого за рішенням суду, у м. Рені до сфери управління Міністерства енергетики» на відповідність вимогам положень статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача по прийняттю оскаржуваного розпорядження повністю узгоджувалися із вищенаведеними нормами чинного законодавства.
Цілісний майновий комплекс по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б був конфіскований шляхом звернення на користь держави за рішенням суду. Це майно є конфіскованим, а не безхазяйним, як помилково вважає позивач.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Вирок Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2018 року набрав законної сили 16 червня 2020 року. Станом на час ухвалення оскаржуваного розпорядження від 18 листопада 2020 року вирок суду підлягав обов'язковому виконанню.
І як вірно наголосив у судовому засіданні представник Кабінету Міністрів України, Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями надавати оцінку судовому рішенню і перевіряти обставини, викладені у такому рішенні суду.
Відтак доводи позивача, що відповідач не перевірив належним чином права власності позивача на майновий комплекс, до якого застосовано вироком суду спеціальну конфіскацію і неправомірно втрутився у право приватної власності ТОВ «Лагуна-Рені», є безпідставними та необгрунтованими.
Посилання представника позивача у судовому засіданні на постанову Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №520/1470/18, якою касаційні скарги представника ТОВ «Лагуна-Рені» Сільницького І.В. та директора ТОВ «Скарбниця Бессарабії» Герасимова В.В. задоволені частково та скасовано ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції, - не є доказом протиправності оскаржуваного розпорядження, оскільки, як вірно наголосив представник відповідача, предметом Розпорядження №1465 є не вирішення питання власності на певне майно, а визначення суб'єкта, який здійснює управління цим майном.
До того ж, наведеною постановою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року скасовано ухвалу Миколаївського апеляційного суду, а не вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року, і справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції. Тобто остаточного рішення щодо майна, конфіскованого за вироком суду, не прийнято.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення
Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доведеності перед судом правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження.
Підсумовуючи наведене суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, а відтак такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження від 18 листопада 2020 року №1465-р «Про віднесення майна, конфіскованого за рішенням суду, у м Рені до сфери управління Міністерства енергетики» - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шейко Т.І.
Судді Донець В.А.
Чудак О.М.
Повний текст рішення складено 31.05.2021.