Номер провадження 3/243/1835/2021
Номер справи 243/4556/21
«01» червня 2021 року суддя Слов?янського міськрайонного суду Донецької області Хаустова Т.А., за участю захисника - адвоката Капустіної Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, який надійшов від Відділу поліції № 4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаївка Донецької області, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАБ № 644799 ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 28 березня 2021 року о 21 години 30 хвилин, ОСОБА_2 , який раніше 10 червня 2020 року та 23 грудня 2020 року притягувався до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173-2 ч. 2 КУпАП, перебуваючи біля балкону квартири АДРЕСА_2 , де влаштував сварку відносно батька дружини, ОСОБА_3 , в ході якої висловлювався брудною лайкою, погрожував фізичною розправою, повторно на протязі року з дня накладення стягнення, чим скоїв психологічне насильство в сім'ї, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173-2 ч. 2 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат Капустіна Т.О. заявила Клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_2 - колишній чоловік його доньки - ОСОБА_4 , з яким у них сталися неприязні стосунки. ОСОБА_2 не є членом його сім'ї, родичем.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Вислухавши потерпілого, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Капустіну Т.О., приходжу до наступних висновків.
За змістом статті 173 КУпАП вчиненням домашнього насильства, насильства за ознакою статті є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі. одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, в тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Частиною 2 статті 3 Сімейного Кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є родичами, колишнім чи теперішнім подружжям, ніколи не проживали однією сім'єю, тобто не проживали спільно, ніколи не мали взаємних прав та обов'язків, ніколи не перебували в родинних відносинах. Вказані обставини підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_3 .
Таким чином ОСОБА_3 , не є особою, яка може бути потерпілим за статтею 173-2 частина 2 КУпАП і відповідно, в діях, які інкриміновані ОСОБА_2 , як такі, що він вчинив відносно ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, який передбачено статтею173-2 КУпАП
Для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі має бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа для вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 256 КпАП України у Протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт. який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є: пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до її. 9 розділу II Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 із наступними змінами та доповненнями в грифі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним в статті КУпАП, за якою складено протокол).
У Протоколі про адміністративне правопорушення Серія ВАБ № 644799, складеному 01 квітня 2021 року відносно ОСОБА_2 немає жодних відомостей про те. які саме дії він вчинив, що можна віднести до об'єктивної сторони статті 173-2 КУпАП. тобто чи були дії, вчинення яких інкримінується ОСОБА_2 домашнім насильством, насильством за ознакою статі, фізичним, психологічним або насильством економічного характеру, тобто образами чи переслідуванням, позбавленням житла. їжі. одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо, чи була заподіяна шкода ОСОБА_3 , і яка саме, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Відсутність таких даних у Протоколі про адміністративне правопорушення, прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28 жовтня 2003 року у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); и. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Зокрема. ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.1 1.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
На національному рівні Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29 червня 2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3). а у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Як вказано у рішеннях Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За змістом вимог ст. 256. ч. 1 ст. 257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП. адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення, наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, тощо.
Слід також зазначити, що дії, які інкриміновані ОСОБА_2 підтверджені тільки поясненнями ОСОБА_3 , а також членів його сім'ї дружини та дочки, остання є дружиною ОСОБА_2 .
Однак, слід зазначити, що пояснення матері ОСОБА_4 , які знаходяться у обох адміністративних справах не можуть бути визнані як доказ, оскільки з її анкетних відомостей не зрозуміло, яка саме жінка надавала пояснення, оскільки вона зазначена як « ОСОБА_5 », така жінка не існує у природі.
Із дружиною ОСОБА_4 у ОСОБА_2 з травня 2020 року склалися вкрай напружені і погані стосунки, із-за користування спільно нажитим у шлюбі майном. Непорозуміння щодо користування нажитим у шлюбі майном - а саме трикімнатною квартирою АДРЕСА_3 і послугували привідом та підставою того, що ОСОБА_4 пішла проживати до своїх батьків, пообіцявши при цьому зробити усе, щоб квартира дісталася їй у особисте приватне користування.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості
При цьому суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 34, 35, 36, 173-2 частина 2, 247, 255, 276, 278, 279, 280, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Відмовити в притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаївка Донецької області, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 за правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаївка Донецької області, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 173-2 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.
Постанову складено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Т.А. Хаустова