31 травня 2021 року справа № 580/704/21
11 годин 05 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу № 580/704/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]
до Червонослобідської сільської ради (вул. Соборна, 2/1, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 19604, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26323717) [представник відповідача - не прибув]
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.
15.02.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Червонослобідської сільської ради, з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої 10.03.2021 у порядку усунення недоліків, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Червонослобідської сільської ради щодо не розгляду заяви (клопотання) від 05.01.2021 вх. № 16/02-20/020 ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва;
- зобов'язати Червонослобідську сільську раду у строк 10 календарних днів розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2021 вх. № 16/02-20/020 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва та прийняти вмотивоване рішення, а у разі відмови у задоволенні цієї заяви - ухвалити мотивоване рішення з належним обґрунтуванням причини такої відмови;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою від 15.03.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 07.04.2021. У судовому засіданні усною ухвалою від 07.04.2021 оголошено перерву до 23.04.2021. У зв'язку з поширенням коронавірусної інфекції та хворобою судді Черкаського окружного адміністративного суду Л.В.Трофімової з 19.04.2021 по 14.05.2021 включно засідання 23.04.2021 не відбулося, підготовче засідання призначено на 20.05.2021. Ухвалою від 20.05.2021 продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів з 14.05.2021, призначено підготовче засідання на 28.05.2021. Ухвалою від 28.01.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 31.05.2021.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач направила заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва, до якої додано копію паспорта, ідентифікаційного номера та графічні матеріали зі вказаним бажаним місцем її розташування. Позивач вважає, що відповідач порушив норми чинного законодавства, позаяк повинен був прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його надані із зазначенням підстав відмови. Позивач у судове засідання не прибула, причин неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Відповідач позов не визнав, 31.03.2020 надав до суду відзив, де зазначив, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності, позаяк у порядок денний чергової 4 сесії 8 скликання Червонослобідської сільської ради було включено питання щодо розгляду звернення «про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 , с. Червона Слобода. Згідно підсумків голосування: «за» - проголосувало « 0», «проти» - « 0», «утримались» - « 22», за підсумками голосування - рішення не прийнято. Про результати голосування позивача було повідомлено письмово. Відповідачем зазначено, що права позивача не порушено, позаяк позивач може звернутись за розробленням проєкту землеустрою відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України із застосуванням принципу «мовчазної згоди». Відповідач свого представника у судове засідання не направив, 31.05.2021 подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що 05.01.2021 за вх. № 16/02-20/20 до відповідача надійшла заява позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у адміністративних межах Червонослобідської сільської ради (а.с.31), заяву розглянуто на 4 сесії Червонослобідської сільської ради 8 скликання 15.01.2021 (питання порядку денного № 149). За результатами поіменного голосування з даного питання з присутніх 22 депутатів за рішення проголосувало 0 депутатів, проти проголосувало 0 депутатів, утрималися - 22 (не голосувало), рішення не було прийнято.
Вважаючи права порушеними через не прийняття відповідачем мотивованого рішення, позивач звернулася до суду.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Кодекс № 2768), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 121 Кодексу № 2768 встановлено, що кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1, 2 статті 1 Кодексу № 2768 встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 2 Кодексу № 2768 передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Згідно зі статтею 78 Кодексу № 2768 право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частина 1 статті 81 Кодексу № 2768). Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу № 2768 сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно частини 1 статті 123 Кодексу № 2768 надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 12 Кодексу № 2768 встановлено, що до повноважень сільських, селещних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є;) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Прийняття рішення про надання дозволу / відмову у наданні на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належить до повноважень відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу № 2768 особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 3 статті 123 Кодексу № 2768 відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Абзацем 3 частини 2 статті 118 Кодексу № 2768 у редакції станом на виникнення спірних правовідносин було передбачено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до положень частини 7 статті 118 Кодексу № 2768 підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 1-3 статті 116 Кодексу № 2768 громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання повинно прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.01.2019 (справа №826/8870/16).
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Сільська рада проводить свою роботу сесійно. Частинами 1-2 ст.59 Закону №280 визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно зі ст. 25 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Статтею 30 Закону №858 передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом. Законом №858 (стаття 50) не передбачено надання для затвердження проекту землеустрою інших матеріалів і даних, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.6 ст.186-1 Кодексу № 2768). Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного суду 03.10.2018 у справі №820/4149/17 (провадження №11-759апп18).
Відповідно до пункту 2 статті 59 Закону № 280 рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Під час встановлення результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Згідно з пунктом 2 статті 59 Закону № 280 рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, крім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування належать обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень. Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос. Депутат місцевої ради, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.
Під час розгляду справи було надано доказ на підтвердження того, що за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на пленарному засіданні ради було прийнято відповідне рішення протягом місячного строк (10 днів).
Листом від 20.01.2021 № 178/08-17 радою повідомлено, що за наслідками поіменного голосування на 4 сесії 8 скликання Червонослобідської сільської ради, питання щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га не набрало достатньої кількості голосів для прийняття позитивного рішення (а.с.35).
Відповідно до частин 1, 4 статті 47 Закону №280 постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, що вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей із сайту Червонослобідської сільської ради http://chervonoslobidskaotg.org.ua/category/sklad-i-struktura-radi/ кількість депутатів - 26 осіб, голова сільської ради - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до пункту 11 статті 46 Закону № 280 сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Судом встановлено, що під час вирішення спірного питання 15.01.2021 у пленарному засіданні брало участь 21 депутат та голова сільської ради (всього 22 особи).
Згідно з п.12. ст. 46 Закону №280 пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. За змістом п. 11 зазначеної статті Закону рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Висновки і рекомендації постійних комісії ради не носять обов'язкового характеру.
Згідно протоколу поіменного голосування заява позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у адміністративних межах Червонослобідської сільської ради від 15.01.2021 № 149 були відсутні 5 осіб, з даного питання за рішення проголосувало 0 депутатів, проти проголосувало 0 депутатів, утрималися - 22 депутати, рішення не було прийнято.
Позивачем не надано доводів та аргументів щодо не дотримання відповідачем процедури голосування.
На пленарному засіданні 15.01.2021 заява позивача була розглянута, проте позитивне рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою прийнято не було, оскільки за прийняття такого рішення не проголосувала більшість депутатів, проте рішення вважається прийнятим.
Суд зазначає, що відповідачем вчинено дії, спрямовані на розгляд заяви позивача (підготовка проекту рішення та включення питання розгляду заяви до порядку денного на пленарному засіданні сесії), розглянуто протягом 10 календарних днів заяву позивача від 05.01.2021 вх. № 16/02-20/020 на сесії Червонослобідської сільської ради 15.01.2021, тобто у встановлений частиною 3 статті 123 Кодексу № 2768 строк і направлено відповідь, тому протиправної бездіяльності Червонослобідської сільської ради щодо не розгляду звернення позивача 05.01.2021 вх. № 16/02-20/020 не встановлено.
У судовому засіданні було досліджено результати поіменного голосування (а.с.47).
Згідно з частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
У контексті захисту права позивача, варто зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність.
Дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення ЄСПЛ у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria, №30985/96). Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Pedersen and Baadsgaard проти Данії від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Частиною 3 ст.59 цього Закону передбачено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, крім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Та обставина, що під час голосування більшість депутатів утрималися, не може вплинути на законність прийнятого ними рішення під час голосування за заверненням позивача, позаяк відповідна рада є колегіальним органом і рішення, що приймаються на пленарних засіданнях сесій, є колегіальними, приймаються шляхом голосування депутатами. Кожен із депутатів під час голосування самостійно вирішує питання щодо його права голосувати позитивно (за) чи негативно (проти), а також утримався з того чи іншого питання (не передбачено юридичної відповідальності депутатів місцевих рад за результати їх голосування: за, проти, утримався).
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано похідної вимоги саме десятиденний строк розгляду на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 05.01.2021 вх. № 16/02-20/020 у контексті планування сесійної роботи відповідача.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала би необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який за даними матеріалами справи цей обов'язок виконав.
Велика Палата Верховного Суду у справі №802/2474/17-а (провадження №11-1081апп1812, постанова від 12.12.2018) дійшла висновку, що відсутність спору, виключає можливість звернення до суду, позаяк немає права, що належить судовому захисту. Обраний позивачем спосіб захисту прав не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Оцінюючи твердження позивача щодо бездіяльності відповідача про не розгляд заяви (клопотання) від 05.01.2021 вх. № 16/02-20/020 ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено бездіяльності щодо не розгляду заяви (клопотання) від 05.01.2021 вх. № 16/02-20/020 ОСОБА_1 у зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги «визнати протиправною бездіяльність Червонослобідської сільської ради щодо не розгляду заяви (клопотання) від 05.01.2021 вх. № 16/02-20/020 ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва» належить відмовити.
Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання «Правосуддя та суспільство» зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень.
Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі Suominen проти Фінляндії, № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003). Межі, до яких суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від природи рішення та оцінюватися у контексті обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija et Hiro Balani проти Іспанії, пункт 29, від 09.12.1994, № 18390/91).
Враховуючи, що позовна вимога про зобов'язання Червонослобідської сільської ради у строк 10 календарних днів розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2021 вх. № 16/02-20/020 (що вже була розглянута) щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва та прийняти вмотивоване рішення, а у разі відмови у задоволенні заяви - ухвалити мотивоване рішення з належним обґрунтуванням причини відмови є похідною від задоволення першої позовної вимоги, то у її задоволенні також належить відмовити.
Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 3 розділу Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];
відповідач: Червонослобідська сільська рада [вул. Соборна, 2/1, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 19604, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26323717].
Повне судове рішення складено 31.05.2021
Суддя Л.В. Трофімова