Провадження № 2/235/1048/21
Справа № 235/2346/21
31 травня 2021 року м.Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової С.М.
за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди,
До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» за професією машиніст підземних установок з 08.07.1998р. по 14.06.2006р. та з 15.06.2006р. по 13.01.2021 р. - за професією прохідник 5-го розряду.
13.01.2021р. він був звільнений з підприємства відповідача за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
14 жовтня 2017 року з позивачем під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок за наступних обставин:
14 жовтня 2017 року він виконував наряд на забурювання анкерів між рамами по монтажному хіднику 4 північної лави центральної панелі блоку 8. Приблизно о 16 год. 00 хв. внаслідок неякісної продувки шпура стислим повітрям, сталося заклинення бурового інструменту бурильного станку RAMBOR в гірничих породах. Для визволення бурового інструменту позивач вирішив застосувати «обушок». Під час удару «обушком» по краю бурового інструменту відколовся фрагмент металу (Змм. х Змм.) і попав йому в ліве око.
В результаті нещасного випадку позивачу були завдані тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення рогівкі з внутрішньо очним стороннім тілом, травматичної катаракти, підвивиху кришталика лівого ока.
Внаслідок нещасного випадку втрата його професійної працездатності склала 20%.
Крім того, за час роботи на підприємстві відповідача у позивача розвинулись професійні захворювання:
- хронічний бронхіт II стадія, фаза затихаючого загострення;
- дифузний пневмослероз ЛН І-ІІ ст. (один-два);
- хронічна попереково-крижова радикулопатія S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та стійким больовим синдромами, рецидивуючий перебіг.
Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П- 4, професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії.
Внаслідок професійного захворювання втрата професійної працездатності за сукупністю складає 65%.
Внаслідок професійного захворювання позивачу безстроково встановлена третя група інвалідності.
Вищевказані обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача, актом форми Н-1, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №139, з якої вбачається, що з 15.10.2017р. по 19.10.2017 року він перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня, актом форми П-4, довідками МСЕК, випискою №90 з медичної карти стаціонарного хворого від 17 лютого 2021 року, з якої вбачається, що з 01.02.2021р. по 17.02.2021 року він перебував на стаціонарному лікуванні в клініці професійних захворювань, медичним висновком ЦЛЕК №5/143, висновком головного експерта нейрохірурга від 16.10.2020рю., випискою №2971 з медичної карти стаціонарного хворого, з якої вбачається, що з 13.10.2020р. по 26.10.2020р. він перебував на стаціонарному лікування в КНП «Селидівська центральна міська лікарня СМР», випискою №3 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 08.01.2021 року, в якій зазначені його захворювання за період з 2017 по 2020 роки, повідомленням, про хронічне професійне захворювання, індивідуальною програмою реабілітації інваліда.
Позивач вважає, що йому спричинені моральні страждання, які полягають в наступному.
Травмування ока завдало йому гострого фізичного болю, він був вимушений лікуватися від наслідків травмування в медичному закладі за межами місця свого проживання, що порушило звичний перебіг його життя.
Пропрацювавши більш ніж 22 роки на підприємстві відповідача, втратив можливість в подальшому працювати фізично.
Як вказано в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, позивач має обмеження до пересування та трудової діяльності, потребує амбулаторного, стаціонарного та санаторно-курортного лікування, медичного спостереження у терапевта та невролога, фізичної реабілітації. Як вказано у медичному висновку ЦЛЕК від 10 лютого 2021 року, йому протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсичних і подразнюючих речовин, дискомфортного мікроклімату, фізичних перенавантажень.
Таким чином, позивач вимушений постійно проходити лікування від професійної хвороби, що порушує звичний, нормальний перебіг мого життя. Він вимушений постійно приймати ліки. Його переслідують кашель і задуха при незначному фізичному навантажені, ходьбі на відстань більш ніж 50 метрів, загальна слабкість, втомлюваність, біль у грудній клітці після кашлю, болі в попереку, що посилюються навіть при незначному фізичному навантаженні, оніміння правої ноги, які підсилюються при незначному фізичному навантаженні, завдають йому суттєві незручності, порушують звичний перебіг його життя.
Розмір моральної шкоди, завданої позивачу відповідачем, виходячи з принципу розумності і справедливості, а також тривалості моральних страждань і невиліковності наслідків професійної хвороби складає 65000 грн. із розрахунку по 1000 гривень за кожний відсоток втрати професійної працездатності і вказану суму позивач просить стягнути з відповідача на його користь, судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відзиві на позов представник відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» позов визнав частково в розмірі 26 000 грн. (із умовного розрахунку 400 грн. за кожний відсоток втрати працездатності). Позивач зазначає, що 14.10.2017 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він отримав виробничу травму внаслідок якої йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності. Однак позивач замовчує ті обставини, що відповідно до акту №66 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 31.10.2017 року, нещасний випадок стався через порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо: неякісна продувка шпура стислим повітрям; незастосування засобів індивідуального захисту: незастосування потерпілим захисних окулярів. Особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці, відповідно до п.п.10.1 п.10 Акту від 31.10.2017 року, зокрема є ОСОБА_1 (позивач), який допустив порушення п.1 гл.5 розд. ІV НПАОП 10.0-1.01-10 «Правил безпеки у вугільних шахтах» (наказ №62 від 22.03.2020 року «Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах», зареєстровано в Міністерстві юстиції 17.06.2010 року під №398/17693), п.1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті прохідника», п.2.9 «Колективного договору підприємства на 2017-2019р.р.», зареєстрованого в Покровській міській раді за №43 від 04.04.2017 року.
При цьому, розслідуванням встановлено, що наряд на виконання робіт було видано під особистий підпис з реєстрацією у книзі нарядів дільниці №3, з попереднім проведенням інструктажу з питань охорони праці по професії. Тобто потрібно було лише добросовісно виконувати свої обов'язки та не порушувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці. Виробничу травму позивач отримав через особисту необережність та неуважність, та вини підприємства відповідача в цьому немає, тому вимоги щодо стягнення моральної шкоди, через втрату працездатності позивачем, зокрема через отримання виробничої травми є безпідставними та необґрунтованими.
Незважаючи на отриману травму, позивач продовжив працювати до 13.01.2021 року в умовах впливу шкідливих виробничих факторів внаслідок чого їм було отримано професійне захворювання.
Представник відповідача зазначає, що оформляючи трудові відносини з позивачем, згідно ст.29 КЗпП України, ст.5 ЗУ «Про охорону праці», позивачу були роз'яснені його права і обов'язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я.
За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів.
Стан здоров'я позивача погіршувався поступово. Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №90 від 17.02.2021 року позивач з 2017 року перебуває на обліку з приводу хронічного бронхіту та хронічної радикулопатії, та більше 5 років позивача турбує задишка, кашель, загальна слабкість, біль у спині.
Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію ПрАТ «ШУ «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Крім того, позивач зазначає, що працював в умовах впливу шкідливих факторів тривалий час внаслідок чого набув професійну захворювання.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 153 КЗпП України працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
Однак за весь період роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці.
Висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.
Представник відповідача звертає увагу суду, що в матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов'язані з відновленням психологічного стану, стану здоров'я, який був до виникнення ситуації. Зазначені документи є єдиними належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачем витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби.
Представник відповідача вважає, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові.
Вимога позивача про стягнення 65000 грн, як компенсації моральної шкоди є безпідставно завищеною, та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, якщо суд вирішить задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, просимо встановити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню із умовного розрахунку за 1% - 400 грн, тобто не більше 26000 грн, в остаточній частині позову в задоволенні позивачу просить відмовити, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.
В клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача зазначила, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Представник відповідача вважає, що дана справа не представляє собою високу складність, справа слухається у спрощеному порядку без виклику сторін, докази адвокату збирати було не потрібно, т.я. всі документи знаходились у позивача по справі, тобто вважає, що судові витрати також необґрунтовано завищені та фактично не понесені, тому вважає, що вартість наданих послуг адвокатом треба зменшити до 500грн.
Від позивача, представника позивача, представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в судове засідання не з'явився.
Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 08.07.1998р. по 14.06.2006р., працюючи машиністом підземних установок 3р. з повним робочим днем в шахті, з 15.06.2006р. по 13.01.2021 р. - прохідником 5-го розряду підземним з повним робочим днем в шахті (а.с.5). 13.01.2021 року був звільнений наказом №28кз від 13.01.2021 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.5).
14 жовтня 2017 року позивача було травмовано на підприємстві під час виконання трудових обов'язків. За даним фактом 30 жовтня 2017 було складено акт №66 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, затверджений 31.10.2017 року директором ПАТ ШУ «Покровське» Ю.І. Головко (а.с.6-9).
По даному факту призначеною комісією було проведено розслідування нещасного випадку, що стався 14.10.2017 року о 05год. 55хв. Зазначеним актом були встановлені обставини, за яких стався нещасний випадок з кількістю потерпілих - одна особа - позивач ОСОБА_1 і в п.7 причинами нещасного випадку визнано:
Основна: організаційна:
1. Порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо: неякісна продувка шпура стислим повітрям.
Супутня: організаційна:
2. Незастосування засобів індивідуального захисту (у разі їх наявності): незастосування потерпілим захисних окулярів.
3. Невиконання посадових обов'язків: відсутність належного контролю з боку ІТП за безпечним виконанням робіт на дільниці №2 у 1 зміну 14.10.2017 року.
В пункті 10 акту зазначені особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці:
10.1. ОСОБА_1 , прохідник підземний дільниці №2 ПАТ «ШУ «Покровське», неякісна продувка шпура стислим повітрям; незастосування потерпілим захисних окулярів; порушення п.1 гл.5 розд. ІV НПАОП 10.0-1.01-10 «Правил безпеки у вугільних шахтах» (наказ №62 від 22.03.2020 року «Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах», зареєстровано в Міністерстві юстиції 17.06.2010 року під №398/17693), п.1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті прохідника», п.2.9 «Колективного договору підприємства на 2017-2019р.р.», зареєстрованого в Покровській міській раді за №43 від 04.04.2017 року;
10.2. ОСОБА_2 , гірничий майстер дільниці №2 ПАТ «ШУ «Покровське», відсутність належного контролю з боку ІТП за безпечним виконанням робіт на дільниці №2 у 1 зміну 14.10.2017 року: Порушення п.16, гл.5 розд. IV НПАОП 10.0-1,01-10 «Правила безпеки у вугільних шахтах» (наказ №62 від 22.03.2010 року «Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 р. під №398/17693); порушення п.4.1. «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці з видобутку вугілля», п.2.9 «Колективного договору підприємства на 2017-2019 р.р.» зареєстрованого в Покровській міській раді за № 43 від 04.04.2017 р.
Згідно виписки із історії хвороби №139 позивач з 15.10.2017 по 19.10.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», де йому було встановлено з діагноз: проникаюче поранення рогівкі з внутрішньо очним стороннім тілом, травматичної катаракти, підвивиху кришталика лівого ока (а.с.12).
Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 22 роки 06 місяців 07 днів, за професією - 14 років 07 місяців 00 день, загальний стаж - 26 років 05 місяців 07 днів.
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 24 лютого 2021 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці В. Король 24 лютого 2021 року, в пункті 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фібро генної дії.
У пункті 18 акту визначена причина виникнення професійного захворювання: Пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксиду кристалічний при вмісту вільного діоксиду кремнію від 10 до 70 % фактична величина 8,6-196,8 мг/м3, при нормативному значенні 2мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 84-96,3% зміни.
Важкість праці: Фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 155,8 - 298,4 Вт при нормативному значенні 90 Вт: фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 89 - 152,9 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 30-40 кг при нормативному значенні 30 кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30°40% зміни при нормативному значенні до 30°-25% зміни. Нахили корпусу 140 - 260 разів за зміну, при нормативному значенні 51-100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні рівні шуму 80-90 дБА, при нормативному значенні 80 дБА (а.с.13-16).
В період з 01.02.2021 року по 17.02.2021 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: 1. Хронічний бронхіт II стадія, фаза затихаючого загострення. Дифузний пневмослероз ЛН І-ІІ ст. (один-два). 2. Хронічна попереково-крижова радикулопатія S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та стійким больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Захворювання професійні встановлені вперше (а.с.18).
Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 10.02.2021 року № 5/143 ОСОБА_1 встановлено діагноз: 1. Хронічний бронхіт II стадія, фаза затихаючого загострення. Дифузний пневмослероз ЛН І-ІІ ст. (один-два). 2. Хронічна попереково-крижова радикулопатія S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та стійким больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Захворювання професійні встановлені вперше (а.с.17).
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 28.02.2020 року ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 20% з 01.02.2020 року безстроково за наслідками отриманої травми 14.10.2017 року. Потребує медикаментозного лікування (а.с.10).
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 23.03.2021 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - професійне захворювання, огляд проведено первинно-повторно, інвалідність встановлена з 18.03.2021 року безстроково. Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 65%. Потребує медикаментозного лікування за профзахворюванням та наслідками трудового каліцтва (а.с.11).
Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 13.10.2020 року по 26.10.2020 року (а.с.20).
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В даному випадку отримання травми позивачем та професійне захворювання пов'язано з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Вина роботодавця не відноситься до обов'язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов'язків.
Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.
В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.
Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов'язані із нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, який є прямим наслідком небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.
При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров'я потрібен певний час та грошові кошти.
Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров'я позивача.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 42000 гривень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 586,75 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 133 КЗпП України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частина 3 цієї статті передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, крім інших, на професійну правничу допомогу .
Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до наданого договору про представництво інтересів особи в суді (надання правничої допомоги) від 31 березня 2021 року (а.с.26), акту виконаних робіт №15-ц/п-21 від 05 квітня 2021 (а.с.27) позивачем сплачено адвокату 2600,00 гривень.
Враховуючи викладені обставини справи, а саме те, що позивач був вимушений звертатися за правничою допомогою, витрачаючи на це грошові кошти, враховуючи складність справи, те, що позовні вимоги задоволені частково, однак представник позивача - адвокат Варцаба О.Д. не приймав участь в судовому розгляді справи, за що позивачем було сплачено 1600 гривень, суд вважає, що, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, за надання правничої допомоги адвокатом на користь позивача з відповідача підлягають частковому стягненню судові витрати, а саме за вивчення документів, наданих замовником та складання позовної заяви в розмірі 1000 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у якості відшкодування моральної шкоди 42000 (сорок дві тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 586 (п'ятсот вісімдесят шість) гривень 75 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.
Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5. Код ЄДРПОУ 41325231.
Повний текст рішення виготовлено 31 травня2021 року.
Суддя: