Справа № 234/4277/21
Провадження № 2-а/234/94/21
05 травня 2021 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
Головуючого судді - Лебединець Г.С.,
секретар судового засідання - Берліна А.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського Прикордонного загону ім.Героя України полковника Євгенія Пікуса, старшого інспектора прикордонної служби групи АЮД відділу прикордонної служби «Мілове» ім.В.Банних лейтенанта Волківського Олега Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Луганського Прикордонного загону ім.Героя України полковника Євгенія Пікуса, старшого інспектора прикордонної служби групи АЮД відділу прикордонної служби «Мілове» ім.В.Банних лейтенанта Волківського Олега Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги обгрунтувала тим, що 02.04.2021 року відносно неї була складена Постанова про накладення адміністративного стягнення № 139836, відповідно до якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. У постанові зазначено, що 02.04.2021 року о 01-20 год. під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що приблизно о 18-00 год. 01.04.2021 року здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до РФ в районі н.п. «Успенка» (ТОТ України) на напрямку н.п. «Успенка» (ТОТ України) - «Матвєєв Курган» (РФ) здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до РФ, чим порушила п.3 постанови КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», тобто скоїла правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Оскаржувану Постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки під час притягнення її до адміністративної відповідальності відповідачем допущені порушення наступних норм чинного законодавства України. Так, відповідачем, в порушення вимог ст.ст.7, 245 КУпАП не доведені обставини перетину нею 01.04.2021 року тимчасово непрацюючого пропуску через державний кордон України в н.п. «Успенка». Відповідачем вказані обставини не з'ясовані, тому підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності відсутні.
Просить суд скасувати оскаржувану постанову, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Позивач до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, в матеріалах справи міститься її заява про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Надав відзив на позову заяву. З відзиву вбачається, що позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. При цьому посилався на те, що позивач визнав свою провину у вчиненні даного адміністративного правопорушення, що підтверджується його письмовими поясненнями. Вказані пояснення позивача, написані ним власноруч, в яких він підтверджує дані, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення. Твердження позивача про незаконність оскаржуваної постанови вважає безпідставними.
Разом із тим, у відзиві представник відповідача зазначив, що з метою повного з'ясування обставин справи вважає за необхідне визнати обов'язковою явку позивача та провести судове засідання в режимі відеоконференції.
Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності учасників справи з урахуванням положень ст.ст.9, 268 КАС України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при
нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до Постанови про накладення адміністративного стягнення № 139836 від 02.04.2021 р. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Так, згідно вказаної постанови, 02.04.2021 року о 01-20 год. під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що приблизно о 18-00 год. 01.04.2021 року здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до РФ в районі н.п. «Успенка» (ТОТ України) на напрямку н.п. «Успенка» (ТОТ України) - «Матвєєв Курган» (РФ) здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до РФ, чим порушила п.3 постанови КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», тобто скоїла правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Відповідно до п. 3 Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, вбачається, що в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.
Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Разом з тим, в оскаржуваній постанові не зазначено жодного доказу, на підставі якого прийнято рішення про винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення, про що також вказує позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Згідно із ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 204-2 КУпАП (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, зокрема, повинна бути обґрунтованою, в ній має бути викладено обставини порушення, а також докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові. Зокрема, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач перетнула державний кордон України саме у той спосіб та в тому місці, які вказані у оскаржуваній постанові.
Крім того, суд критично сприймає відмітку у постанові про визнання вчиненого правопорушення Казаковою, оскільки остання звернувся до суду з позовом про скасування зазначеної постанови.
Таким чином, факт вчинення позивачем вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, а сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення.
Отже доводи відповідача у цій частині є такими, що не ґрунтуються на нормах КАС України.
Частина 2 ст.77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Посилання відповідача на письмові пояснення позивача про визнання своєї вини, не є тим достатнім доказом, що дає суду можливості дійти до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, і оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
За таких обставин, в межах п. 3. ч. 3 ст. 286 КАС України суд вважає за необхідне прийняти рішення про скасування постанови суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись вимогами Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення затвердженої наказом МВС України від 08.09.2013 року №898, ст. ст. 2-16, 19-20. 49, 121-126, 131, 159-167, 181, 193, 227-228, 241, 244, 246, 250-251, 255, п.3 частини 3 статті 286, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського Прикордонного загону ім.Героя України полковника Євгенія Пікуса, старшого інспектора прикордонної служби групи АЮД відділу прикордонної служби «Мілове» ім.В.Банних лейтенанта Волківського Олега Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення № 139836 від 02.04.2021 р., винесену старшим інспектором прикордонної служби групи АЮД відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 в/ч НОМЕР_1 лейтенантом Волківським Олегом Юрійовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 1700,00 грн.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Краматорського міського суду Г. С. Лебединець