Справа № 234/886/21
Провадження № 2/234/1911/21
28 квітня 2021 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лебединець Г.С.,
секретар судового засідання Берліна А.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" про захист прав споживачів,-
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики, мотивуючи його тим, що 23.03.2020 року між нею та відповідачем в електронному вигляді укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №675080, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язана була повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, виконати інші обов'язки передбачені кредитним договором, строк кредиту 30 днів. Тип процентної ставки фіксована та залежить від фактичного виконання умов договору. Кредит наданий для задоволення споживчих (особистих) потреб. Вважає, що при укладенні кредитного договору порушені її права як споживача, а саме, що вона не підписувала, факт надання інформації щодо умов договору повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення, позивача введено в оману відповідачем. Вважає, що має місце нечесна підприємницька практика. На підставі викладеного просить суд визнати вказаний договір недійсним.
Представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позов він не визнає, просить відмовити в задоволенні вимог позивача. Свої заперечення обгрунтував наступним. Позивачу перед укладенням кредитного договору від 23.03.2020 року була надана вся необхідна та достовірна переддоговірна інформація. Перед підписанням кредитного договору позивач підтвердила письмово свої ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і спалти процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання Договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши. Без зазначеної дії технічно неможливо перейти до наступного етапу підписання електронного договору. Основні умови кредитування, розмір процентної ставки, інформація щодо орієнтовної процентної ставки та вартості кредиту також містяться в паспорті споживчого кредиту, який позивач підписала перед укладанням договору. Підписання договору відбулося 23.06.2020 року о 13 годині 20 хвилині 11 секунді. Інформація про прізвище, ім'я та по батькові позивача, яка підписала договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання договору згенеровано в момент підписання договору містяться в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» та у відповідному розділі Додатку № 1 до Договору. Представник відповідача зазначає, що оскільки договір підписаний позивачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію». За таких обставин, на думку представника відповідача, необгрунтованими є твердження позивача про те, що договір не був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора та відповідно відсутні підстави вважати його недійсним. Щодо тверджень позивача про здійснення товаристом нечесної підприємницької практики, вважає їх безпідставними оскільки кредитний договір повністю відповідає вимогам законодавства, його зміст складають усі істотні умови. Перед укладенням Договору позивачу була надана вся необхідна детальна інформація для оформлення кредиту в режимі онлайн, про ознайомлення з якою та погодженням позивач письмово підтвердила в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та підписавши паспорт споживчого креждиту та договір. Позивач під час укладання договору мала необхідну, повну та доступну інформацію, яка за своєю суттю не містила у сбоі нечіткий, незрозумілий або двозначний її зміт, небхідний для здійснення свідомого вибору. З цих підтав просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
В судове засідання позивач не з'явилася, в матеріалах справи наявні її заява про розгляд справи за її відсутності.
В судове засідання представник відповідача на з'явився, надав заяву про розгляд спрви за його відсутності, проти позову заперечують.
Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності сторін в порядку ст.223 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги. За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієїіз сторін правочину.
Згідно зі статтями 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Законупро несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення змінив будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практикає такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації.
За змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документаз накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиціїв електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію'встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінетуі пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Таким чином, Законом України «Про електрону комерцію» визначено, що саме Договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.
Саме у Договорі оферти відповідача чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» має статус фінансової компанії із 100% іноземним капіталом, внесене до державного реєстру фінансових компаній, здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виданої відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг №529 від 04.04.2019, та діє у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Відповідно до ліцензії позивач надає послуги з онлайн кредитування. Послуги надаються під торговою маркою credit7. Детальна інформація про Товариство розміщена на його офіційній сторінці у мережі Інтернет за посиланням: crcdil7.ua.
В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем 23.03.2020 року укладено договір №675080 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого позивачу надано кредит у розмірі 10 000 грн строком 30 днів, знижена процентна ставка становить 1,33% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, яка застосовується протягом 30 днів строку надання кредиту, якщо в цей час здійснюється повне погашення кредиту або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту; стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожнеий день користування кредитом, застосовується у межах строк надання кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою - 13 990,00 грн; за стандартною ставкою - 15 700,00 грн.
Відповідач має в мережі Інтернет сторінкуз розміщеною пропозицією (офертою)на сайті Credit7. На даній сторінці розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення. На вказаному сайті встановлені правила, щодо отримання кредитних коштів, а саме: По перше - треба обрати суму коштів, яку позичальник бажає взяти у кредит; По друге - оформити заявку, обов'язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов'язкові для заповнення. При цьому, у заявці Клієнт зобов'язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття Товариством рішення про надання кредиту; по третє - обрати персональний логін та пароль для входу в Особистий кабінет. При цьому, на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов'язаний ввести на веб-сторінці; по четверте - пройти погодження та перевірку банківської карти; по п'яте - отримати кошти на розрахункову карту позичальника. Таким чином, в момент коли позивач заповнила заяву з метою отримання кредитних коштів, вона автоматично прийняла пропозицію (оферту) відповідача та приєдналася до умов публічного договору щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет. Припідписанні документів на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов'язаний ввести на веб-сторінці (далі - «електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта.
Враховуючи вказане та те, що позивач ініціювала укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням аналогового підпису, суд приходить до висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини.
Суд критично оцінює твердження позивача проте, що вона не мала змоги ознайомитися з інформацією про умови кредитування та процентною ставкою за кредитом, оскільки на офіційному сайті відповідача розміщено Публічну пропозицію (оферту), а також сам Договір, в яких зазначена вся повна інформація щодо умов укладення кредитного договору, а саме визначено: порядок укладення договору та надання фінансового кредиту; предмет та строк дії Договору; права і обов'язки сторін; порядок нарахування процентів за користування кредитом та механізм повернення кредиту; продовження строку користування кредитом (пролонгація); реструктуризація договору; відповідальність сторін; внесення змін і доповнень. Така інформація є відкритою та доступною для невизначеного кола осіб. Позивачка мала змогу перш ніж укласти Договір, детально ознайомитися з його умовами, у тому числі з розміром відсотків за користування кредитними коштами та порядком їх повернення.
У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ст. 1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому, відповідно до п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.п. 12,13 ч.1 ст.1Закону України «Про довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020р. по справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
В ч.1 ст.215 ЦК України законодавець закріпив, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
В п.8 постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судовупрактику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до частини першої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Спірний Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ITC), що міститься на офіційному сайті Товариства за посиланням: www.credit7.ua, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Порядок укладення договорів Товариством визначено в затверджених Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА", що відповідно до преамбули Договору є його невід'ємною частиною. Підписавши Договір, Позивач підтвердила, що ознайомлена, повністю розуміє, погоджується та зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Порядок укладення кредитного договору, визначений розділом 5 Правил, був дотриманий сторонами договору.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду України у справі №-6-1103цс16 є безпідставним, оскільки і предмет спору і зроблені у ній правові висновки є нерелевантними спірним правовідносинам.
Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦКУкраїни, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях іншої особи та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
Виконання позивачем умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшов рік, позивач до відповідача не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і з ними погодилася, про що свідчить факт підписання договору та додаткових договорів до нього, користування кредитними грошовими засобами. Також, позивач не зверталася до відповідача щодо зміни умов договору чи реструктуризацію заборгованості за кредитним договором.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не надала жодного належного та допустимого доказу наявності у діях відповідача умислу ввести в оману позивачку щодо дійсних умов укладення Договору, оскільки враховуючи специфіку укладення електронного правочину, та той факт, що ініціатива його укладення була саме від позивача, яка мала доступ до відкритої та повної інформації розміщеної на офіційному сайті відповідача у відкритому доступі для невизначеного кола осіб, не надано позивачем жодних доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору №675080 від 23.03.2020 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на припущеннях позивача і спростовуються самим змістом договору, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України «Про захистправ споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно із ч. 7 ст.141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору у разі залишення позову без задоволення судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 16, 203, 215, 526, 530, 599, 610, 612, 626 - 629, 638, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 79 - 81, 89, 131, 141, 259, 263 - 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" про захист прав споживачів- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.
Повний текст рішення складений 05.05.2021 року.
Суддя Краматорського міського суду Г. С. Лебединець