31 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1287/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баваро Трейд" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.03.2021 року №UA508040/2021/000064/2,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Баваро Трейд" звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UA508040/2021/000064/2 від 16.03.2021.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з метою митного оформлення товару - "Кріпильна фурнітура з недорогоцінних металів. Петля дверна. Код товару - 8302100090", отриманого на умовах поставки FOB CN NINGBO згідно зовнішньоекономічного контракту № 20191213 від 13.12.2019, укладеного з компанією - продавцем ZHEJIANG OUNUO IMPORT AND EXPORT CO., LTD (China), позивачем - ТОВ "Баваро Трейд" визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту в сумі 48962,00 дол. США. Позивач стверджує, що на підтвердження числових значень складових митної вартості товару до митного органу було надано усі необхідні та достатні документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості складових митної вартості товарів. Проте, відповідач, в порушення норм Митного кодексу України, безпідставно прийняв оскаржуване рішення та неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості вказаного товарів, що зумовило для позивача надмірно сплатити суму мита у розмірі 73974,36 грн. та суму ПДВ - 162743,59 грн. Зокрема, позивач вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, а також причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, оскільки митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими. При цьому, позивач наголошує, що обставини, на які відповідач вказує в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для коригування такої митної вартості.
Ухвалою суду від 02.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.04.2021 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що за результатами перевірки правильності визначення митної вартості за митною декларацією № UA508040/2021/001612, поданою ТОВ "Баваро Трейд", митним органом було встановлено, що заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість товару та складові митної вартості (вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено, в результаті чого митну вартість було скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу шляхом прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та оформлено картку відмови в митному оформленні. Зокрема, представник відповідача вказує, що подані позивачем документи не підтверджували заявлену митну вартість товару, що знайшло своє відображення у графі 33 оскаржуваного рішення та відповідає ст. 55 Митного кодексу України. Також відповідач зазначає, позивач не виконав вимог митного органу щодо надання документів, необхідних для застосування основного методу визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим унеможливив застосування митним органом основного методу визначення митної вартості товару, і тому митний орган застосував резервний метод відповідно до вимог статті 64 Митного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 13.12.2019 між продавцем ZHEJIANG OUNUO IMPORT AND EXPORT CO., LTD (China) та покупцем ТОВ "Баваро Трейд" укладено контракт № 20191213, відповідно до якого продавець зобов'язується на умовах FOB CN NINGBO продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - кріпильна фурнітура з недорогоцінних металів, петля дверна, код товару - 8302100090, в номенклатурі, кількості та по ціні згідно супровідним документам.
Відповідно до умов вказаного контракту позивач отримав товар №1 - Кріпильна фурнітура з недорогоцінних металів. Петля дверна. Код товару - 8302100090.
Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем до сектору митного оформлення митного поста "Херсон - центральний" Чорноморської митниці Держмитслужби подано митну декларацію №UA508040/2021/001612, відповідно до якої митна вартість товарів визначена позивачем за ціною контракту - 48962,00 дол. США.
Під час перевірки митної декларації та вказаних документів спрацювала автоматична система аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності та невідповідності позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; додатки до зовнішньоекономічного контракту; копію митної декларації країни відправлення.
У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані прайс-лист фірми ZHEJIANG OUNUO IMPORT AND EXPORT CO., LTD (China) та комерційна пропозиція фірми ZHEJIANG OUNUO IMPORT AND EXPORT CO., LTD (China).
За результатами розгляду документів, митним органом було зазначено, що розбіжності не були усунуті декларантом під час подання додаткових документів, та після проведеної консультації Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, згідно якого відкоригована митна вартість товару, що призвело до додаткових витрат з боку позивача при сплаті митних платежів та стало підставою звернення до суду з вказаним позовом.
Пунктом 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України визначено поняття митного контролю. Це - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
В силу приписів частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів (стаття 257 МК України). Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст. 295 Митного кодексу України, митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частина перша статті 51 цього Кодексу передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації ( ч. 2 ст. 52 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. ( ч. 3 ст. 53 МК України).
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). (ч. 4 статті 53 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. ( частин 1 - 3 ст. 54 МК України).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю ( ч. 5 ст. 54 МК України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості ( ч. 6 ст. 54 МК України).
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі (ч. 5 ст. 55 МК України).
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. ( ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для коригування митної вартості товарів відповідачем визначено встановлення подання декларантом не усіх документів для підтвердження митної вартості, а надані для підтвердження митної вартості документи містять певні розбіжності, а саме:
"Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Відповідно до пункту 4.2 контракту, витрати на страхування не включаються до вартості товару. Інформація щодо проведення страхування товару покупцем декларантом не надається та як окрема складова митної вартості не заявляється. Серед документів, наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. У наданій заявці від 28.01.2021 №28/01 як узгоджена послуга, зокрема, зазначена й експедиторська винагорода, при цьому рахунок від 22.02.2021 №234 містить лише вартість перевезення; у довідці від 22.02.2021 №2202/21 також наведено лише вартість витрат з перевезення. Серед документів, наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутня інформація про вартість експедиторської винагороди, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо витрат з доставки товару. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під ''дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). П. 6.3 контракту визначено, щодо переліку товаросупровідних документів також належить експортна декларація, при цьому, разом з митною декларацією, а також на додаткову вимогу митного органу, копію митної декларації країни відправленндде надано. Зважаючи, на спрацювання автоматизованої системи управління ризиками з змістом примітки «По товарах можливе заниження митної вартості товару» було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, які імпортуються в Україну, та інформація по яким міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, декларантом не подані усі необхідні документи, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, копію митної декларації країни відправлення. Отже, враховуючи викладене та на підставі проведеної консультації, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 16.02.2021 № UА500020/2021/005281, а саме 4,07 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 19477,1 *4,07 = 79271,797 дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.".
Надаючи оцінку вищенаведеним доводам митного органу, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів суд зазначає наступне.
Cуд зауважує, що рахунок-фактура (інвойс) у міжнародній комерційній практиці це документ, який надається продавцем покупцю і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони постачаються покупцю, формальні особливості товару (колір, вагу та ін.), умови поставки та відомості про відправника та отримувача. При цьому, форма вказаного документу не затверджена ні міжнародним законодавством, ні законодавством України.
При цьому, суд вказує, що перелічені вище документи були надані декларантом при митному оформленні товару, що не заперечувалось представником відповідача, а тому вищевказані обставини на думку суду не повинні були створювати у митного органу сумнів у достовірності відомостей, які містять вказані документи. Суд відхиляє довід відповідача, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують оплату товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Щодо доводів відповідача про не надання декларантом для підтвердження заявленого рівня митної вартості інформації, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару, то суд вказує про таке: як зазначалось вище, умовами контракту № 20191213 від 13.12.2019 продавець зобов'язується продати товар на умовах FOB CN NINGBO, що згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс-2010) на умовах поставки FOB - франко - БОРТ (... назва порту відвантаження), як у продавця, так і у покупця не передбачено зобов'язань щодо укладання договору страхування.
Крім того, вказаний довід відповідача також спростовується довідкою експедитора про транспортні витрати, відповідно до якої страхування вантажу поза межами митної території України не проводилося.
Щодо доводу митного органу про відсутність серед наданих декларантом для підтвердження заявлених складових митної вартості щодо транспортних витрат, то суд вказує, що за п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (далі Правила заповнення декларації митної вартості), до документів, які підтверджують вартість перевезення, можуть належати, зокрема, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.
Наведений у Правилах заповнення декларації митної вартості перелік документів, що надаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію можуть належати, не є вичерпним.
Оскільки законодавством про державну митну справу не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, надана перевізником відповідна довідка є допустимим доказом розміру таких витрат.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.
За викладених умов, подані позивачем до оформлення документи на підтвердження транспортних витрат були достатні для здійснення перевірки митним органом такої складової митної вартості як витрати на транспортування товару до кордону.
Ще однією обставиною, яка, за переконанням відповідача, впливає на митну вартість товару, яка зазначена у рішенні про коригування митної вартості є: "Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції)".
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 цього кодексу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 814/2659/16, № 804/3893/17.)
Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 року справа № 810/5295/15, адміністративне провадження № К/9901/14750/18, у постанові від 06 лютого 2020 року, справа №540/2219/18, адміністративне провадження №К/9901/23676/19.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Разом з тим, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріали справи не містять.
Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей у складових митної вартості не містять.
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для коригування відповідачем митної вартості товару слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, то митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 16.02.2021 № UА500020/2021/005281, а саме 4,07 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 19477,1 *4,07 = 79271,797 дол. США).
При цьому, суд звертає увагу, що товар постачався іншою компанією та за іншими правилами (умови поставки CFR), товар має іншу назву. Отже, на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 16.03.2021 року №UA508040/2021/000064/2, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, а тому сплачений ТОВ "Баваро Трейд" судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UA508040/2021/000064/2 від 16.03.2021 року про коригування митної вартості товарів.
Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баваро Трейд" (код ЄДРПОУ 43356099) судовий збір в сумі 3550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 76 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 108020200