про залишення позовної заяви без руху
31 травня 2021 року м. Рівне№460/5833/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про зобов'язання вчинення певних дій,-
Пунктами 1-3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Так, перевіряючи на виконання положень ч.1 ст.171 КАС України даний позов, суддею встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.160 - 161 КАС України з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом з тим, частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.74 КАС України).
Статтею 94 КАС України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2). Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.5). Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4).
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
У постанові від 11.07.2018 у справі №904/8549/17 Верховним Судом було висловлено правову позицію, що незасвідчені належним чином копії документів є належними, проте недопустимими доказами у справі та є підставою для скасування судового рішення.
Всупереч викладеному, позивачем до позовної заяви додано копії письмових доказів, які в порядку, встановленому чинним законодавством, належним чином не засвідчені (копії не містять такої ознаки відмітки про засвідчення копії як ініціали та прізвище особи).
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).
Позивач звертається до адміністративного суду з позовом у якому просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до стажу період роботи лікаря-нарколога поліклінічного відділення Костопільської ЦРЛ з 10.01.1995 по 29.01.2021 в подвійному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Дослідивши поданий позов, суд прийшов до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки аналіз положень статті 5 КАС України дає підстави для висновку про те, що позовній вимозі про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії передує позовна вимога про визнання його рішення (дій, бездіяльності) протиправними.
Разом з тим, не заявляючи в позовній заяві вимоги про визнання рішення (дій, бездіяльності) відповідача протиправними позивач не дає можливості суду встановити чи були порушені права, свободи або законні інтереси позивача; ким та яким чином таке порушення вчинене, яке саме право, свобода або законний інтерес позивача підлягають захисту і в який спосіб.
Таким чином, заявлена позовна вимога не відповідає змісту вимог, з якими позивачу надано право звертатися до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів. Тобто сформована без врахування положень ст.5 КАС України.
Відтак, у позовній заяві позивач має одночасно зазначати вимоги про визнання рішення (дій, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання вчинення певних дії, оскільки згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд також звертає увагу на те, що позовна заява сформована без врахування відступу для полів, що зробить її неможливою для читання після того, як вона буде підшита до матеріалів справи, тому позивачу необхідно сформувати позовну заяву належним чином з врахуванням відступів для полів.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання:
адміністративного позову сформованого з урахуванням відступу для полів (не менше 3х сантиметрів відступу від лівого берега аркуша при умові його роздрукування з однієї сторони для підшиття до матеріалів справи) із позовними вимогами сформованими відповідно до ст.5 КАС України (2 примірника) та належним чином засвідчених копій усіх долучених документів з врахуванням викладеного в цій ухвалі.
Керуючись статтями 169, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Д.Є. Махаринець