ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6925/21
провадження № 3/753/3470/21
"27" травня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1 ст. 44-3 КпАП України,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 182944 від 30.03.2021 близько 11 год. 20 хв. за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 забезпечувала роботу « Хостелу », чим порушила підпункт 15 пункти 2 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236. Її дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася про розгляд справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя приходить до наступного.
Так, ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення становить наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Обставини вчинення правопорушення відображені у протоколі, як вважає суддя, не є достатніми, переконливими та беззаперечними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Крім того, матеріали в додаток до протоколу, не містять відомостей про власника даного хостелу та відповідальним за його діяльність. Доказів, що саме ОСОБА_1 є відповідальною за діяльність хостелу у розпорядження суду не надано.
Відповідальність за порушення вимог, щодо порушення норм суб'єктами господарювання, не можуть нести працівники таких суб'єктів господарювання, відвідувачі чи інші треті особи, оскільки вони не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії такого суб'єкта господарювання.
Також, фотоматеріали, що долучені працівниками поліції до матеріалів справи, не дають можливості встановити (ідентифікувати) заклад, час та дату коли його зробили, не доводить вчинення саме ОСОБА_1 порушення правил карантину, а отже, не є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, про яке зазначено в фабулі протоколу.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст. 62 Конституції України судом не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
Враховуючи вищевикладене, а саме відсутність в матеріалах справи інших належних доказів винності особи у вчиненні правопорушення, провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Керуючись ст. 247 ч. 1 ст. 44-3, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, в зв'язку з відсутню події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Мицик Ю.С.