справа № 699/56/21
провадження № 1-кп/691/272/21
14 травня 2021 рокум. Городище
Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника (адвоката) ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за матеріалами кримінального провадження № 62020000000000971 відомості 02.12.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.255 КК України,
у провадженні суду, на розгляді, перебуває обвинувальний акт, про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.255 КК України ОСОБА_7 , за матеріалами кримінального провадження № 62020000000000971 від 02.12.2020 року.
23.03.2021 року через канцелярію суду, надійшло від прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках ОСОБА_8 клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255 КК України, строком на 60 днів, в обґрунтування якого зазначає, що ОСОБА_7 , обґрунтовано обвинувачується в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною статті 255 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001). 21.01.2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/2741/21-к до 21.03.2021 року продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також строк виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, у тому числі прибувати до суду за першою вимогою та носити електронний засіб контролю, строк якого сплив та не продовжувався у зв'язку з неможливістю утворення колегії суддів Городищенського районного суду. На теперішній час обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою виходячи з наступного. У кримінальному провадженні наявні передбачені ч.1 ст.177 КПК України ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 : може переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Обставини, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків, наступні: ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, раніше неодноразово судимий. Крім того, наявні підстави вважати, що ОСОБА_7 у разі застосування відносно нього менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою переховуватиметься від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, як і інші підозрювані у вчиненні викрадення ОСОБА_9 , які оголошені в розшук, зокрема: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . У цьому зв'язку наполягають на позиції, за якою факт ухилення від слідства ймовірних співучасників злочинів, які опинилися на волі, впливає на оцінку реальності настання ризику переховування, запобігання якому і є метою застосування запитуваного запобіжного заходу. При цьому, така поведінка співучасників під час оцінки вказаного ризику не є вирішальною, але вона має вагу і продовжує існувати в сукупності з іншими обставинами, які ґрунтуються на особистій ситуації обвинуваченого, дії якого тривалий час були поєднані з такими співучасниками за рахунок їх відносин. В даному випадку слід враховувати також і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб потерпілих, свідків, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів ОСОБА_7 .. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, необхідно врахувати наступне: наявні докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 особливо тяжкого кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку; у разі визнання винуватим обвинуваченому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі; вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 дозволяє обрання до нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування; сталих соціальних зв'язків за даними органу досудового розслідування обвинувачений не має; оцінюючи особу обвинуваченого, з врахуванням статті 178 КПК України, слідство приходить до висновку, що ОСОБА_7 працездатний, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали застосуванню до нього даного запобіжного заходу, не хворіє, раніше неодноразово судимий, зокрема: 06.04.2001 Черемушкинским міжмуніципальним судом м. Москва за ст. 222 ч. 1, ст. 327 ч. З, ст. 69 КК РФ до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців та штрафу 30000 рублів; 10.05.2002 Десняським РС м. Києва за ст. 94, 263 ч. 1, 70 КК України засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років. Характер та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , характеризують його як особу із зв'язками в кримінальному середовищі, здатну до протидії суду шляхом впливу на свідків, потерпілих, інших підозрюваних та обвинувачених, фальсифікації доказів причетності тої чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення. Також, під час розгляду цього клопотання необхідно врахувати, що на розгляді Городищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12014250190000090 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 146, п. п. 3, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п. п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 255 КК України. У кримінальному провадженні № 12014250190000090 від 04.04.2014, на даний час триває судовий розгляд. У зв'язку з обранням відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування у межах кримінального провадження № 12014250190000090 та продовження строку дії вказаного запобіжного заходу під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 до 02.12.2020 утримувався у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор». 02.12.2020 колегією суддів Городищенського районного суду Черкаської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 змінено на більш м'який, а саме цілодобовий домашній арешт із застосуванням спецзасобу електронного браслету, а також з вилученням закордонного паспорту, який наразі продовжено до 15.05.2021. Крім того у Київському апеляційному суді триває розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2021 про продовження строку домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 62020000000000971. Вказаний судовий розгляд призначався на 01.02.2021, 11.02.2021, 23.02.2021, 10.03.2021 про що у встановленому законом порядку було повідомлено обвинуваченого ОСОБА_7 .. Однак, у вказані дати ОСОБА_7 до Київського апеляційного суду без поважних причин не з'являвся, чим грубо порушив вимоги ч.7 ст.42 КПК України, згідно яких обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом до суду у призначений строк, виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Викладені обставини свідчать про те, що заявлені раніше під час застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_7 ризики збільшилися у зв'язку з чим до ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
26.03.2021 року на електронну адресу суду надійшло заперечення адвоката ОСОБА_6 на клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 в якому зазначає, що за фабулою обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується в участі у злочинній організації, створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, участі у злочинах, вчинюваних такою організацією. При цьому відповідно до вказаного обвинувального акту, конкретизації кримінальних правопорушень, які начебто вчинив ОСОБА_7 ,. зазначений обвинувальний акт не містить. На розгляді Городищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12014250190000090 (номер судової справи 704/16/16-к). Вказане кримінальне провадження зареєстровано за фактом тих же подій які викладені в описовій частині обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62020000000000971 від 02.12.2020 року. В ухвалі Городищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 року у справі № 704/16/16-к, якою відносно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту, було проаналізовано дані про особу ОСОБА_7 , його процесуальну поведінку та наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України і суд дійшов до висновку, що підстави застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу відсутні. Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальній справі 704/16/16-к відносно ОСОБА_7 17.03.2021 року було продовжено строком на 60 діб. Таким чином станом на дату внесення клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62020000000000971 від 02.12.2020 року та на поточну дату, відносно ОСОБА_7 вже діє обраний належним судом запобіжний захід. Враховуючи викладене, вбачається зловживання прокурором своїм процесуальним правом звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу, оскільки за період часу з 17.03.2021 року по дату звернення прокурора з клопотанням до Городищенського районного суду Черкаської області про обрання ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу, будь-яких порушень процесуальних обов'язків ОСОБА_7 прокуратурою не встановлено, фактичних ризиків підтверджених належними доказами не наведено. Тим не менше, взявши за основу клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не змінивши навіть обґрунтування, а змінивши лише прохальну частину прокурор, достовірно знаючи, що відносно ОСОБА_7 вже діє запобіжний захід, знов звертається з клопотанням про обрання запобіжного заходу, витрачаючи свій робочий час, який оплачується платниками податків та витрачаючи робочий час суду і сторони захисту. Кримінальне провадження № 62020000000000971 від 02.12.2020 року відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням останнього у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України було виділено з кримінального провадження № 42017000000002506 від 04.08.2017 року. Неодноразово, орган досудового розслідування за погодженням з Офісом генерального прокурора в рамках кримінальних проваджень № 42017000000002506 від 04.08.2017 року та № 62020000000000971 від 02.12.2020 року вже звертались з аналогічними клопотаннями до Печерського районного суду м. Київ. Так, Печерським районним судом м. Київ 08.08.2020 року у справі № 757/33687/20-к було прийняте рішення про необґрунтованість клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, через відсутність належних та допустимих доказів наявності ризиків передбачених ст.177 КПК України. Крім того в своїй ухвалі суд послався на те, що відсутні підстави вважати обґрунтованою підозру, яка в своїй основі містить лише посилання на копії письмових доказів з іншого кримінального провадження, які здобувалися до відкриття кримінального провадження № 42017000000002506 від 04.08.2017 року та оцінку належності та допустимості яких, на час звернення з зазначеним клопотанням, надає суд під час розгляду кримінальної судової справи № 704/16/16-к відносно тієї ж особи. Таким чином в рамках кримінального провадження № 42017000000002506 від 04.08.2017 року Печерський районний суд м. Київ відмовив в задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. В подальшому, відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 28.09.2020 року, вказана вище ухвала була залишена без змін. Таким чином в рамках кримінального провадження №42017000000002 від 04.08.2017 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України суди першої та апеляційної інстанції встановили відсутність підстав для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу. В подальшому 20.11.2020 року слідчий ОСОБА_17 не встановивши, будь яких нових обставин у справі, не змінюючи мотивувальної частини письмової підозри змінив правову кваліфікацію кримінального правопорушення (в рамках кримінального провадження №42017000000002506 від 04.08.2017 року), яке інкримінується ОСОБА_7 , а саме визначив її як участь у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України. Будь-яких інших процесуальних чи слідчих дій в рамках кримінального провадження №42017000000002506 від 04.08.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 органами досудового розслідування не проводилось. Відповідною постановою прокурора 02.12.2020 року, без зазначення обґрунтованих підстав такої процесуальної дії, кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 було виділено з кримінального провадження №42017000000002506 від 04.08.2017 року в окреме кримінальне провадження № 62020000000000971 від 02.12.2020 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України. Слідчий повторно, за погодженням прокурора, без вагомих на те підстав, знову звернувся до Печерського районного суду м. Київ з клопотанням про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою. 22 грудня 2020 року вказане клопотання було розглянуто слідчим суддею Печерського районного суду м. Київ (справа № 757/53700/20-к) та постановлено рішення, яким у задоволенні клопотання слідчого відмовлено. Цим же рішенням відносно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту з застосуванням засобу електронного контролю. Крім того, цією ж ухвалою суду було покладено на ОСОБА_7 обов'язок з'являтись за викликом до слідчого, з метою проведення процесуальних дій. За період 03.12.2020 року (дата фактичного звільнення ОСОБА_7 з-під варти) та до сьогоднішнього дня, ОСОБА_7 в повній мірі виконує обов'язки покладені на нього ухвалами Городищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 року та Печерського районного суду м. Київ від 22.12.2020 року, а саме з'являється за викликом до суду, слідчого; не покидає цілодобово місце свого постійного проживання; не намагається уникати від суду та досудового слідства; не намагається впливати на свідків чи інших учасників кримінальних проваджень. Вказане підтверджується відсутністю будь-якої інформації чи фактичних доказів порушення ОСОБА_7 покладених на нього судами обов'язків.
У судове засідання прибули, прокурор ОСОБА_5 , захисник (адвокат) ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_7 ..
У судовому засіданні, підтримуючи у повному обсязі внесене клопотання, прокурор ОСОБА_5 вказує, що злочин вчинений ОСОБА_7 є особливо тяжким злочином, останньому повідомлено про підозру 02.12.2020 року, провадження було виділено і відносно ОСОБА_7 було застосовано цілодобовий домашній арешт. Обґрунтованість підозри підтверджена рішенням апеляційного суду. 21.01.2021 року обвинуваченому продовжено домашній арешт, який на даний час закінчив свою дію (сплив 21.03.2021 року). Просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки матеріали, протоколи та інші численні докази, підтверджують, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується в участі у злочинній організації. Наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, спеціалістів, вчинити інше правопорушення. ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий. Вік та стан здоров'я дозволяє обрання запобіжного заходу, тяжких захворювань немає, працездатний. Судовий розгляд в апеляційному суді м. Києва призначався на різні дати. Однак у вказані дати ОСОБА_7 не з'являвся до судового засідання. Щодо поруки ніхто не звертався. Вважає, що застава не може бути застосована. Тримання під вартою не суперечить нормам законодавства. Інші запобіжні заходи не забезпечать належного розгляду справи в суді. Просить обрати відносно ОСОБА_7 тримання під вартою строком на 60 діб.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 заперечив, щодо клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав наведених в запереченні, просив відмовити в його задоволенні, вказавши, що ризики відсутні, ОСОБА_7 з'являється до суду за викликом. В апеляційному суді м. Києва всі судові засідання скасовувались за ініціативою суду. На адресу ОСОБА_7 повісток не надходило. Перебуває під цілодобовим домашнім арештом. Нових доказів, що ОСОБА_7 може впливати на свідків, потерпілих у прокурора немає. ОСОБА_7 обвинувачується по частині першій - це створення злочинної організації, там немає мови, що особа має перебувати у складі злочинної організації. Має сумніви щодо обвинувачення. Обвинувачений тривалий час перебуває вдома. Просить відмовити в повному обсязі у задоволенні даного клопотання. Підстав для обрання немає жодних. На даний час діє запобіжний захід. Виконує всі процесуальні обов'язки.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив, щодо клопотання прокурора підтримавши думку свого захисника, вказуючи, що обов'язки виконує, судові засідання не ігнорує, до суду за викликом прибуває, повістки зберігає. Перебуває під цілодобовим домашнім арештом, вийти з квартири не може, впливати ні на кого не буде. Не аргументовані ризики. Просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши доводи клопотання щодо обрання запобіжного заходу, колегія суддів, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, приходить до такого.
21.01.2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/2741/21-к продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 , а також строк виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, у тому числі прибувати до суду за першою вимогою та носити електронний засіб контролю, до 21.03.2021 року (строк даної ухвали сплив та не продовжувався).
На розгляді Городищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12014250190000090 (номер судової справи 704/16/16-к). Вказане кримінальне провадження зареєстровано за фактом тих же подій які викладені в описовій частині обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62020000000000971 від 02.12.2020 року, та ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 року у справі № 704/16/16-к, якою відносно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту, було проаналізовано дані про особу ОСОБА_7 , його процесуальну поведінку та наявні ризики передбачені ст.177 КПК України і суд дійшов до висновку, що підстави застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу відсутні (на момент звернення та на день розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12014250190000090 не завершено).
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи норми ст. ст. 177, 183, 194, 199, 201, 203, 331, практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів, при прийнятті рішення, приходить до наступних висновків.
Вирішуючи клопотання прокурора, колегія суддів бере до уваги, що тримання під вартою, за нормами ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який суттєво обмежує конституційне прав людини на свободу та особисту недоторканість. Будучи природним воно має бути забезпечене підвищеним захистом у сфері кримінального судочинства, а тому й може бути обмежене лише при дотриманні загальноприйнятих принципів виходячи із критеріїв розумності та об'єктивності.
За нормами ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту продовжується лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Ніхто не може бути заарештований або утримуваний під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом; - ст.5 Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод, ч.2 ст.129 Конституції України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-р/2017 від 23.11.2017 року, слідчий, прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст.9 Кримінально процесуального кодексу України, де вказано, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші посадові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, вбачається обов'язковість виконання рішень Європейського суду з прав людини.
За нормами п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків та відповідно до процедури, встановленої законом. П. 3 ст. 5 Конвенції кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Це ж положення відображено в ч. 4, 5 ст. 28 КПК України, а саме кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
За нормами п.1 ч.1 ППВСУ № 11 від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», при здійсненні правосудця судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, по яких підсудний тримається під вартою, ґрунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду (з урахуванням виключного ступеня обмеження права особи на свободу). Усталена правова позиція ЄСПЛ із зазначеного питання наведена у п.90 рішення у справі «Тодоров проти України»: «Суд також зазначає, що протягом усього кримінального провадження заявник у цій справі тримався під у вартою, що вимагало від державних органів, які розглядали справу, особливу сумлінність у здійсненні правосуддя без затримок (див. наприклад, п. 83 рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia) та п.31 рішення від 31.01.2006 року у справі «Юртаєв проти України» (Yurtatev v. Ukraine).
Підвищені вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядку КПК України ґрунтуються на існуючій практиці ЄСПЛ та мають враховуватися судами з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. Оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Ризик втечі: Ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v, Russia (Панченко проти Росії), § 106).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja v, Estonia (Сулаоя проти Естонії), § 64). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister v. Austria (Ноймайстер проти Австрії), § 10).
У той час як серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи (Idalov v. Russia (Ідалов проти Росії) [ВГТ], § 145; Garycki v. Poland (Гарицький проти Польщі), § 47, 6 лютого 2007 року; Chraidi v. Germany (Храїді проти Німеччини)§ 40; Ilijkov v. Bulgaria (Ілійков проти Болгарії) §§ 80-81).
Хоча загалом вираз «стан доказів» може бути важливим фактором, що свідчить про наявність в минулому і зараз серйозних ознак вини, сам по собі він не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Dereci v. Turkey (Дереджі проти Туреччини), § 38).
Звертаючись до суду з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу та в судовому засіданні, прокурор посилався на те, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, однак прокурором у поданому клопотанні, не надано вагомих аргументів та доводів, підтверджених належними доказами про те, що існує реальна загроза вчинення обвинуваченим дій визначених ст.177 КПК України (обвинувачений перебуває на цілодобовому домашньому арешті із застосуванням засобів електронного контролю за місцем свого постійного проживання АДРЕСА_1 ).
Колегія суддів, вважає, що є обов'язковим доказування існування ризиків, а не лише зазначення їх стандартного переліку в клопотанні про застосування найсуворішого виду запобіжного заходу, а саме у вигляді тримання під вартою.
За фактом вбивства ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження №12014250190000090, як можливий підозрюваний, обвинувачений, знову в іншому кримінальному провадженні №62020000000000971 від 02.12.2020 року підозрюваний перебував в Черкаському слідчому ізоляторі з 11.07.2015 року до 03.12.2020 року, тобто п'ять років і шість місяців. Зі спливом певного часу тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані та доведені.
Беручи до уваги наведене та правову позицію ЄСПЛ, наведену в п.79 рішення, ухваленого в справі «Харченко проти України» 10.02.2011 року, згідно якої тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, колегія суддів зазначає, що прокурор, звернувшись до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , так і не довів суду, ані «…наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства...», ані «…наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу..», які б, в розумінні зазначених рішень ЄСПЛ та ст. 5 Конвенції, дали суду підстави вважати що в даній справі це є особливий (specific) інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до особистої свободи ОСОБА_7 та дає беззаперечні підстави суду тримати останнього в умовах СІЗО.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що стороною кримінального провадження не було доведено наявності всіх визначених ч.1 ст.194 КПК України обставин та визначених ст.177 КПК України ризиків, та з урахуванням наявності вже визначеного Городищенським районним судом Черкаської області запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, який діє на даний час, що є необхідним та достатнім запобіжним заходом, та таким який забезпечує належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 176, 177, 178, 179, 181, 194, 199, 201, 331, 350, 369, 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів,
у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , за матеріалами кримінального провадження № 62020000000000971 відомості 02.12.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.255 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 18.05.2021 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3