Справа № 572/1573/20
Провадження № 1-кп/572/129/21
31 травня 2021 року
Сарненський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сарни кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020180200000490 за обвинувальним актом Сарненської місцевої прокуратури щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ремчиці Сарненського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
Обвинуваченому ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю за ч. 1 ст.296 КК України. Обвинувачення сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту: 16 травня 2020 року приблизно о 21 год. 30 хв., ОСОБА_3 , знаходячись у громадському місці на території подвір'я багатоквартирного житлового будинку що по АДРЕСА_2 , з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразились в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих правил поведінки і моральності у громадських місцях, демонструючи свою перевагу у фізичній силі, поєднавши свої дії з насильством, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 . ОСОБА_3 , в присутності малолітньої особи ОСОБА_6 умисно, безпричинно та раптово наніс потерпілій ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в область обличчя потерпілій, в результаті чого остання впала на асфальтоване покриття. В той момент, коли потерпіла намагалася піднятися із землі, ОСОБА_3 , не припиняючи хуліганських дій, безпричинно наніс ОСОБА_5 ще один удар кулаком правої руки в область обличчя останній, в результаті чого потерпіла знову впала на асфальтоване покриття та ОСОБА_3 наніс ще приблизно чотири удари ногами по тулубу. Після чого, не припиняючи своїх хуліганських дій, ОСОБА_3 підняв із землі металеву сапку із дерев'яним руків'ям, котра лежала в декількох метрах від нього, знову підійшов до ОСОБА_5 , яка лежала не землі та безпричинно наніс останній один удар по голові дерев'яною частиною сапки. В результаті вказаних хуліганських дій ОСОБА_3 , потерпши ОСОБА_5 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: лінійного рубця лівого скату верхньої частини носа (що є результатом загоєння поверхневої нашкірної рани), перелому кісток носа (підтверджено даними рентгендослідження) із ознаками синців-напливників підочних ділянок та субкон'юктивального крововиливу в ліве око, забою м'яких тканин (клінічно) та садна тім'яної ділянки волосистої частини голови зліва, забою м яких тканин (клінічно) та садна правого ліктьового суглобу, синця тильної поверхні правої кисті, які в своїй сукупності згідно висновку судово-медичної експертизи № 123 від 02.06.2020 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що 16.05.2020 р., приблизно о 21 год. 30 хв., проходячи через гаражі подвір'я житлового будинку по АДРЕСА_2 , зустрів раніше невідому йому потерпілу ОСОБА_5 , яка йшла назустріч та почала, розпитувати його про мету та причини перебування у вказаному дворі, на що обвинувачений, перебуваючи в нервовому стані, відповів, що живе неподалік і ходити тут ніким не заборонено, після чого розпочалась коротка сварка, в результаті якої і наніс декілька ударів рукою та ногою потерпілій. Після чого залишив місце події. Деталей нанесення ударів (їх кількість та місця нанесення) не пам'ятає, заперечує наявність сапки, нанесення ним ударів сапкою потерпілій та заперечує душіння і нанесення ударів онуку потерпілій - свідку у справі ОСОБА_7 .
Потерпіла ОСОБА_5 повідомила суд, про те, що 16.05.2020р. приблизно о 21 год. 30 хв., повертаючись разом з онуком ОСОБА_7 додому, у подвір'ї житлового будинку по АДРЕСА_2 , до них несподівано підбіг раніше не знайомий обвинувачений ОСОБА_3 та почав душити онука ОСОБА_7 і наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя. Потерпіла почала кричати на ОСОБА_3 , що він робить з дитиною, останній підбіг до потерпілої та наніс удар кулаком правої руки в перенісся, після чого вона впала, а коли намагалась встати, ОСОБА_3 наніс ще один удар в область обличчя. Потім сильно бив, і ногами, і належною потерпілій садовою сапкою, сапку перебив об її голову, так сильно, що в результаті удару металеву частину сапки знайшли, дерев'яне руків'я не знайшли, після чого ОСОБА_3 пішов за сараї у дворі, сусіди викликали поліцію та швидку медичну допомогу і в подальшому затримали ОСОБА_3 , який повернувся до місця події та потім передали його працівникам поліції. Додатково зазначила, що проходив повз невідомий чоловік, до якого звернулась по допомогу, на що чоловік відмовився. Також додатково зазначила, що ОСОБА_3 , душив її.
Свідок ОСОБА_7 повідомив, що 16.05.2020р. приблизно о 21 год. 30 хв., повертаючись разом зі своєї бабусею ОСОБА_8 додому, у подвір'ї житлового будинку по АДРЕСА_2 , вирішили сісти на гойдалку відпочити, коли раптом до них несподівано підбіг раніше не знайомий обвинувачений ОСОБА_3 та почав душити його після чого почав бити ОСОБА_8 , яка почала кричати, наніс удар кулаком правої руки в перенісся, після чого вона впала, а коли намагалась встати, ОСОБА_3 наніс ще один удар в область обличчя. Потім завдавав удари ногами, потім бабусиною сапкою, після чого ОСОБА_3 , пішов за гаражі. Через деякий час вибігли сусіди, які викликали швидку медичну допомогу, поліцію, а згодом сусіди затримали ОСОБА_3 , який повернувся назад.
Свідок ОСОБА_9 надав показання про те, що 16.05.2020р. приблизно о 21 год. 30 хв., перебував вдома по АДРЕСА_2 , почув шум у дворі, вийшовши у двір дізнався, що відбулось побиття осіб та вирішив самостійно відшукати винну особу, яка зі слів потерпілої пішла за гаражі, після пошуків, повертаючись у двір, онук потерпілої вказав на особу, яка в цей час проходила через двір, яку даний свідок і затримав. У дворі вже перебували працівники поліції, затриману особу передали останнім.
Свідок ОСОБА_10 надала показання про те, що 16.05.2020р. приблизно о 21 год. 40 хв., перебувала вдома по вул. Старицького, почула шум у дворі, вийшовши у двір дізналась, що відбулось побиття осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є її сусідами, остання мала сліди тілесних ушкоджень. ОСОБА_7 вказав на особу, яка проходила через двір, як на ту, що їх побила. Сусід ОСОБА_9 затримав особу, на яку вказав ОСОБА_7 . Потерпіла ОСОБА_11 повідомила, свідку, що поверталась додому та побачила особу, яка перебувала у дворі, після запитання щодо мети та підстав перебування у дворі особа почала наносити потерпілій удари. Прибула швидка медична допомога та згодом поліція, якій передали затриману особу.
Свідок ОСОБА_12 надав суду показання про те, що 16.05.2020р. приблизно о 22 год. 00 хв., отримали виклик на службовий планшет про нанесення тілесних ушкоджень громадянам за адресою АДРЕСА_2 , прибувши на місце події побачили скупчення людей у дворі, на той час громадяни вже затримали ОСОБА_3 , на обличчі та одягу якого виявили сліди схожі на кров, громадянина доставили до Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області для з'ясування обставин. Також у дворі перебував автомобіль швидкої медичної допомоги та потерпіла ОСОБА_5 зі слідами тілесних ушкоджень.
Стороною обвинувачення надані та судом досліджені матеріали кримінального провадження № 12020180200000490, а саме:
- протокол огляду місця події від 21.05.2020р. за участі потерпілої ОСОБА_11 під час якого нічого не вилучалось;
- розрахунок вартості лікування ОСОБА_5 від Комунального некомерційного підприємства «Сарненська районна лікарня» Сарненської районної ради Рівненської області на суму 2049 грн. 34 коп.;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.05.2020р, згідно якого потерпіла ОСОБА_5 , в присутності понятих, впізнає особу на фото №2, на якій зображений ОСОБА_3 ,
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2020р, згідно якого свідок ОСОБА_7 , в присутності понятих, впізнає особу на фото №4, на якій зображений ОСОБА_3 ,
- висновок експерта № 123+медичні документи від 21 травня 2020 р., з якого вбачається, що при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді лінійного рубця лівого скату верхньої частини носа (що є результатом загоєння поверхневої нашкірної рани), перелому кісток носа (підтверджено даними рентгендослідження) із ознаками синців-напливників підочних ділянок та субкон'юктивального крововиливу в ліве око, забою м'яких тканин (клінічно) та садна тім'яної ділянки волосистої частини голови зліва, забою м яких тканин (клінічно) та садна правого ліктьового суглобу, синця тильної поверхні правої кисті, які в своїй сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. При цьому експерт не може надати відповіді щодо встановлення конкретних особливостей травмуючої поверхні предмета, яким були завдані вказані ушкодження, оскільки характеристики та обриси травмуючої поверхні на шкірі не відобразилися;
- протокол проведення слідчого експерименту від 25.05.2020р. проведеного в присутності понятих, за участі потерпілої ОСОБА_5 із застосуванням фотозйомки та доданими фототаблицями
- протокол проведення слідчого експерименту від 25.05.2020р. проведеного в присутності понятих, за участі свідка ОСОБА_7 із застосуванням фотозйомки та доданими фототаблицями.
Інших доказів в судовому засіданні сторонами кримінального провадження суду не надано, в судовому засіданні не досліджувались.
В матеріалах даного кримінального провадження міститься заява про вчинене кримінальне правопорушення від 16.05.2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 повідомила про те, що цього дня приблизно о 21:50 годині ОСОБА_3 наніс заявниці тілесні ушкодження.
Крім того, в матеріалах даного кримінального провадження міститься протокол усної заяви (повідомлення) про злочин від 21.05.2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 повідомила про те, що 16.05.2020р. приблизно о 21:30 годині ОСОБА_3 , наніс тілесні ушкодження заявниці та її онуку з хуліганських мотивів.
Також в матеріалах кримінального провадження міститься три витяги з ЄРДР, з однаковою датою та часом внесення відомостей реєстрації - від 21.05.2020р. 14 год. 43 хв. 33 сек., два з яких за ч. 1 ст. 125 КК України, одне за ч. 1 ст. 296 КК України.
10 червня 2020 року слідчим СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_13 винесено постанову про зміну кваліфікації кримінального діяння у даному кримінальному провадженні з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України та цього ж дня повідомлено про підозру ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 296 КК України.
На досудовому розслідуванні дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Однак суд вважає, що така кваліфікація дій обвинуваченого є невірною і не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим в ході судового розгляду справи з наступних підстав.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
Так, безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Критеріями розмежування хуліганства від інших кримінальних правопорушень є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Такі правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 288/1158/16) та постанові Верховного Суду в складі колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 18.06.2020 року (справа № 720/990/18).
Проаналізувавши показання обвинуваченого, потерпілої та свідків, а також наведені вище письмові докази, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведена вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.
Відповідно до фактичних обставин цієї справи, динаміки розвитку обстановки й обставин події встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, зокрема, показань обвинуваченого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_10 обвинувачений ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли між ними раптово.
Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 зумовлені наміром завдати шкоди здоров'ю потерпілого і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження - за частиною 1 статті 125 КК України.
Суд не бере до уваги показання потерпілої ОСОБА_5 та її онука свідка ОСОБА_7 в частині нанесення ОСОБА_3 їй сильних ударів сапкою, яка від ударів зламалась. Таке спростовується дослідженим в судовому засіданні висновком експерта № 123+медичні документи від 21 травня 2020 р., з якого вбачається, що при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_5 мали місце легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. При цьому експерт не зміг надати відповіді щодо встановлення конкретних особливостей травмуючої поверхні предмета, яким були завдані вказані ушкодження, оскільки характеристики та обриси травмуючої поверхні на шкірі не відобразилися. Залишки сапки, чи сама сапка, в якості речового доказу в матеріалах провадження відсутня. Крім того, суду не є зрозумілим з показань потерпілої ОСОБА_5 та її онука свідка ОСОБА_7 , а також з матеріалів слідчих експериментів, досліджених у судовому засіданні, яким чином садова сапка опинилась на тротуарі на значній відстані від місця події, в той час, коли потерпіла несла її в руках та яким чином її міг помітити на значній відстані на тротуарі обвинувачений ОСОБА_3 в темну пору доби. Водночас, показання потерпілої ОСОБА_5 та її онука свідка ОСОБА_7 , які є родичами між собою, в частині безпричинного і несподіваного нападу ОСОБА_3 на останніх та душіння і нанесення удару свідку ОСОБА_7 не підтверджуються дослідженими доказами, а в матеріалах кримінального провадження міститься заява ОСОБА_7 від 12.06.2020р. про те, що тілесних ушкоджень йому не наносилось, претензій ні до кого не має, проведення судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_7 не призначалось.
Суд, діючи в межах повноважень щодо перекваліфікації злочину, які окреслені нормою частини 3 статті 337 КПК України, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжке кримінальне правопорушення, вважає, що дії ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати з ч.1 ст.296 КК України на ч.1 ст.125 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, відповідно до ст.477 КПК України відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до ч.1 ст.477 КПК України може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.
За нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України особливістю такого кримінального провадження є лише те, що необхідною умовою його здійснення є виражене у процесуальній формі бажання потерпілого щодо кримінального переслідування винного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 288/1158/16) викладена правова позиція, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого з заявою, яка зумовлює визначені у частині 1 статті 477 КПК України правові наслідки. Водночас, захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження. З огляду на зазначене навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.
Згода потерпілого в судовому засіданні з викладеною в обвинувальному акті кваліфікацією кримінального правопорушення як злочину публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від обвинувачення і зумовлювати закриття кримінального провадження відповідно до пункту 7 частини 1 статті 284 КПК України. Навпаки, зазначене волевиявлення, виражене в належний процесуальний спосіб (у формі письмової або усної заяви, зафіксованої у відповідному документі та/або журналі судового засідання і на технічному записі процесу), варто розцінювати як спрямоване на застосування до обвинуваченого кримінально-правових заходів примусу.
Судом установлено, що потерпіла ОСОБА_5 під час досудового розслідування і протягом судового провадження послідовно наполягала на притягненні ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, стверджуючи про спричинення останнім їй тілесних ушкоджень, при цьому відверто не цікавлячись юридичною кваліфікацією дій обвинуваченого.
Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_3 на ч.1 ст.125 КК України під час судового провадження, суд вважає повністю доведеним «поза розумним сумнівом» факт того, що обвинувачений спричинив потерпілій ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження, за що повинен понести покарання, передбачене законом.
Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення віднесено до категорії кримінальних проступків.
Обвинувачений ОСОБА_3 є особою молодого віку, неодружений, за місцем проживання та реєстрації характеризується позитивно, скарг на останнього не надходило, у лікарів нарколога чи психіатра на обліках не перебуває, раніше не судимий. В судовому засіданні, вину визнавав частково, не погоджувався з обставинами.
Обставин, що пом'якшують покарання чи обтяжують його судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Верховним судом України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03 1992 за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Цивільний позов обґрунтований тим, що потерпіла понесла матеріальні витрати пов'язані з лікуванням та наданням правової допомоги, завдано моральної шкоди.
Суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_5 слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Свої матеріальні витрати потерпіла заявила в розмірі 3189 гривень на оплату медичних препаратів, що не підтверджено належними та допустимими доказами, наданими фіскальними чеками підтверджується сума в розмірі 2344 грн. 06 коп.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка повинна бути стягнута з обвинуваченого на користь потерпілої, суд, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходить з принципів розумності, виваженості та справедливості і враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) потерпілого, характер немайнової шкоди (його тривалість, можливості відновлення), а також стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, необхідні для їх відновлення, матеріальне становище обвинуваченого. На підставі викладеного позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь моральної шкоди в сумі 40000 грн.,- підлягають частковому задоволенню.
Так, розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 , суд вважає, що неправомірними діями обвинуваченого, їй була заподіяна моральна шкода, що виразилася в моральних стражданнях, погіршенні психічного здоров'я та тимчасовій зміні її нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з чим суд вважає, що на користь потерпілої необхідно стягнути 5 000 (п'ять) тисяч гривень моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у відповідності зі ст.1167 ЦК України.
Таким чином, цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_5 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає частковому задоволенню.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені злочину передбаченому ч. 1 ст. 125 в результаті злочинних дій якого потерпілій ОСОБА_5 , спричинені легкі тілесні ушкодження, вона проходила лікування з 17.05.2020 р. по 25.05.2020р. в КНП «Сарненська ЦРЛ» де витрати на її лікування склали 2049,34 гривень, тому вважає, що сума витрат на лікування потерпілої понесена лікарняним закладом підлягає відшкодуванню за рахунок обвинуваченого, а позов прокурора задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на надання правової допомоги, адвокатом ОСОБА_14 надано до суду оригінал договору №20-018 про надання правової допомоги від 06.07.2020р. потерпілій ОСОБА_5 , додаток до договору про розмір гонорару, акт надання послуг від 13.07.2020 до вказаного договору та квитанції про оплату послуг адвоката №2-20. Виходячи із обсягу наданих послуг, суд вважає, що вартість наданих послуг не суперечить принципам розумності і співмірності.
З огляду на вище викладене, цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_5 витрат на надання правової допомоги підлягають до задоволення.
На стадії досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, відповідних клопотань в судовому засіданні не заявлено,
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 документально підтвердженні витрати на оплату медичних препаратів в розмірі 2344 (дві тисячі триста сорок чотири) грн. 06 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 5 (п'ять) тисяч гривень моральної шкоди
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 500 (п'ятсот) гривень витрат на надання правової допомоги.
Цивільний позов прокурора задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь КНП «Сарненська ЦРЛ» де витрати на лікування потерпілої в розмірі 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) грн.. 34 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Сарненський районний суд Рівненської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя