Справа № 569/19093/19
Номер провадження 2/570/86/2021
17 травня 2021 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Байди І.В.,
представника відповідача Рівненської РДЛВМ Білоуса М.П.,
представтавника відповідача ГУ ДПСС в Рівненській області Максимова П.В.,
представника відповідача ДСУ ПХПЗС Талана О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської районної державної лікарні ветиринарної медицини, Головного управління Держпроспоживслужби в Рівненській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання права на приватизацію квартири, -
Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2019 р. звернувся в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до відповідачів Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та просить визнати за ним право на безоплатну приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно трикімнатна квартира АДРЕСА_2 перебуває у державній власності Рівненської РДЛВМ. З 1998 року і по даний час позивач працює в Рівненській районній державній лікарні ветеринарної медицини на посаді ветеринара, а з 2005 року - завідуючим Корнинської дільниці лікарні ветеринарної медицини. З моменту працевлаштування і по даний час позивач постійно проживає у вказаній квартирі. Разом з ним у ній зареєстровані та проживають його дружина ОСОБА_2 , діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
З 2014 року позивач звертався до Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини та Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, яка у свою чергу зверталася до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо можливості приватизації квартири АДРЕСА_2 .
Однак постійно отримує відмови та відписки щодо неможливості приватизації вищевказаної квартири.
Зазначає, що відповідно до листа №15-7-21/18465 від 25.06.2014 р. Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України, розглядалось питання переведення у житловий фонд частини адмінприміщень Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Корнинської дільниці, Клеванської дільниці, Малошпаківської дільниці, Дядьковицької дільниці, Олександрійської дільниці, Обарівської дільниці та Радухівської дільниці ветеринарної медицини у житловий фонд для проживання працівників ветмедицини. Держветфітослужба не заперечувала щодо переведення у житловий фонд частини зазначених адмінприміщепь з наданням їм статусу службового та постановки на відповідний облік у місцевих органах влади та оформлення всіх документів на проживання працівників ветмедицини, відповідно до вимог житлового законодавства.
В інших листах №603-172-17/1356 від 05.09.2017 р. та №603-172-13/15048 від 17.11.2017 р. Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів відмовлено в приватизації вищевказаної квартири, оскільки вважають, що вказана квартира віднесена у встановленому законом порядку до числа службових.
Однак в іншому листі №603-172-11/5918 від 08.08.2018 р. Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звертається до Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області з вимогою пояснити причини невиконання рішення Держветфітослужби України стосовно надання житловому фонду статусу службового. Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів своїм листом підтверджує факт порушення встановленого порядку щодо надання вищевказаній квартирі статусу службового житла, оскільки відсутні будь-які відомості, визначені п.9 ч.1 ст.15 та ст.. 118 ЖК Української РСР.
Усупереч вимогам ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ст..ст. 15, 118 ЖК України, Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. №37, ст.. 345 ЦК України відповідачами не вчинено жодних дій щодо надання статусу службового житла квартирі АДРЕСА_2 , що належить на праві власності Рівненській районній державній лікарні ветеринарної медицини.
09.10.2019 р. ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області позовну заяву передано за підсудністю до Рівненського районного суду Рівненської області.
15.11.2019 р. ухвалою Рівненського районного суду позовну заяву залишено без руху.
22.01.2020 р. прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження.
19.02.2020 р. відкладено розгляд справи та визнано обов'язковою явку представників відповідача Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у підготовче судове засідання.
11.12.2020 р. ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
23.12.2020 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
19.02.2020 р. вх. №2968 подано відзив ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області, який представник Максимов П. не підтримав у судовому засіданні, однак підтримав відзив вх. 1433 від 26.01.2021 р., згідно з яким вказує, що ГУ є територіальним органом Держпроспоживслужби та їй підпорядковане. При вирішенні питання про визнання права на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 не повинні порушуватися житлові права осіб, які потребують забезпечення житлом, оскільки, не зважаючи на теперішній статус позивача, навіть у разі його звільнення з роботи з Рівненської РДЛВМ, він не підлягає виселенню без забезпечення іншим жилим приміщенням. ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області не наділене повноваженнями встановлювати право позивача на приватизацію квартири та не відноситься до органів приватизації державного житлового фонду. У задоволенні позову слід відмовити, оскільки право позивача на приватизацію не порушено.
Згідно з відзивом вх. 3201 від 24.02.2020 р. представник відповідача Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів В.О. Євтушик вказує, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 р. №667 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетичного модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Підпунктом 14 п. 11 Положення визначено, що Голова Держпродспоживслужби утворює, реорганізовує та ліквідує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, виконує у межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління.
Державна ветеринарна та фітосанітарна служба (правонаступником якої є Держпродспоживслужба) листом від 25.06.2014 р. №15-7-21/18465 погодила переведення частини адміністративного приміщення Рівненської районної державної ветеринарної медицини з адресою: АДРЕСА_3 в житловий фонд з наданням йому статусу службового житла. Рішення щодо позбавлення статусу службового житла Держпроспоживслужба не приймала.
Крім того, наводить положення ст.. 118 ЖК України, п.2 ст. 2, ст.3, п.1 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та у зв'язку з цим вказує, що Держпродспоживслужба не відноситься до органів приватизації державного житлового фонду та не наділена повноваженнями встановлювати право позивача на приватизацію квартири.
Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно з відзивом вх. 4219 від 11.03.2020 р. представник відповідача Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини Білоус М. вказує, що позивач ОСОБА_1 з 02.11.1998 р. працює в Рівненській районній державній лікарні ветеринарної медицини, починав з посади фельдшера ветеринарної медицини, а з 2005 р. працює завідуючим Корнинською дільницею ветеринарної медицини. В 1988 р. позивачу як молодому спеціалісту ветеринарної медицини було надано для проживання частина адміністративного приміщення в АДРЕСА_3 .
В 2014 р. Рівненська РДЛВМ звернулася з листом до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (яка в 2016 р. була реорганізована в Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів) з клопотанням дати дозвіл на переведення частини адміністративних приміщень Корнинської дільниці ветеринарної медицини Клеванської дільниці ветеринарної медицини, Малошпаківської дільниці ветеринарної медицини, Дядьковицької дільниці ветеринарної медицини, Олександрійської дільниці ветеринарної медицини, Обарівської дільниці ветеринарної медицини у житловий фонд для проживання працівників ветеринарної медицини.
Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України 25.06.2014 р. листом за №15-7-21/18465 погодила переведення частини зазначених адміністративних приміщень у житловий фонд із наданням їм статусу службового та постановки на відповідний облік у місцевих органах влади та оформлення всіх документів на проживання працівників ветмедицини, відповідно до вимог житлового законодавства.
Після погодження органу управління на переведення частини адміністративного приміщення у житловий фонд було виготовлено технічний паспорт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та після державної реєстрації власності на житло за бюджетною установою та оприбуткування його на балансі (оперативному управлінні) Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №125894638 форма власності квартири за адресою АДРЕСА_1 - державна, власник - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в оперативному управлінні Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини. У вказаній квартирі з 1998 р. зареєстрований та проживає позивач, разом із дружиною та дітьми. Рахунки на утримання квартири сплачує позивач особисто.
Позивач неодноразово звертався до Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини з клопотанням надати дозвіл на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 , а Рівненська районна державна лікарня ветеринарної медицини виносила дане питання на трудові збори працівників районної лікарні, де трудовий колектив погодив приватизацію зазначеної квартири.
Після чого РРЛВМ направляла протокол зборів колективу, заяву позивача, інші документи з клопотанням надати дозвіл на приватизацію до ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області, яке у свою чергу надсилало зазначені документи до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, однак погодження органу управління на приватизацію не отримано.
Враховуючи, що окремих нормативно-правових актів щодо передачі об'єктів у межах комунальної власності немає, кожний орган місцевого самоврядування в межах прав, визначених у Законі №280, приймає самостійні рішення для оформлення механізму реалізації цього заходу.
Враховуючи, що вказана квартира за адресою: АДРЕСА_1 фактично була надана позивачу Рівненською районною державною лікарнею ветеринарної медицини для використання, статус якої не підтверджено, та яка перебуває на її балансі, а позивач разом із членами своєї родини відкрито володіє і користується нею, сплачуючи всі відповідні витрати на її обслуговування з 1998 р., комунальні послуги, та позитивне рішення трудового колективу щодо приватизації зазначеної квартири, представник вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Байда І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Представник Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Представник Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав відзив.
Представник Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в судовому засіданні у режимі відеоконференції позовні вимоги не визнав. Пояснив, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не є органом приватизації. Йому як представнику відповідача тільки зараз стало відомо, що рішення про надання квартирі АДРЕСА_2 , статусу службової не приймалося сільською радою. У зв'язку з цим пояснює, що позивач може подати відповідний пакет документів на приватизацію спірної квартири до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і отримати відповідне погодження, після чого звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування як органу приватизації щодо приватизації вказаної квартири. Вказує, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого права, навіть якщо у разі задоволення позову позивач звернеться до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, то реалізувати таке рішення суду буде неможливо через відсутність створеного у ній органу приватизації, що буде свідчить про перевищення службових повноважень відповідних осіб. Для приватизації повинна бути дотримана процедура, визначена Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу у судовому засіданні, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Як встановлено в судовому засіданні, з 1998 року і по даний час позивач працює в Рівненській районній державній лікарні ветеринарної медицини на посаді ветеринара, а з 2005 року - завідуючим Корнинської дільниці лікарні ветеринарної медицини.
Позивач проживає на підставі договору найму в квартирі АДРЕСА_2 , власником якої згідно Свідоцтва про право власності є Рівненська районна державна лікарня ветеринарної медицини, а розпорядником цього майна є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Про вищевикладене свідчать письмові докази, та сторони у своїх поясненнях підтвердили ці обставин.
З 2014 року позивач вчиняє дії, спрямовані на приватизацію зазначеної квартири.
Він звертався до Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини та Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, які у свою чергу зверталися до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо можливості приватизації спірної квартири.
Відповідно до листа №15-7-21/18465 від 25.06.2014 року, адресованому Головному управлінню ветеринарної медицини в Рівненській області, у Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України, розглянуто питання переведення у житловий фонд частини адмінприміщень Рівненської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Корнинської дільниці, Клеванської дільниці, Малошпаківської дільниці, Дядьковицької дільниці, Олександрійської дільниці, Обарівської дільниці та Радухівської дільниці ветеринарної медицини у житловий фонд для проживання працівників ветмедицини. Держветфітослужба не заперечувала щодо переведення у житловий фонд частини зазначених адмінприміщень з наданням їм статусу службового та постановки на відповідний облік у місцевих органах влади та оформлення всіх документів на проживання працівників ветмедицини, відповідно до вимог житлового законодавства.
У подальшому, листом №603-172-17/11356 від 05.07.2017 р. Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повідомила, що відповідно до п.2 ст.2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, які віднесені у встановленому порядку до числа службових не підлягають приватизації.
Як вбачається із листа №98 від 03.12.2020 р. відповідач Рівненська РДЛВМ неодноразово зверталася до Корнинської сільської ради про прийняття рішення про надання статусу службової вказаній квартирі.
Відповідно до листа №08/02-23/21 від 15.02.2021 р. Корнинська сільська рада Рівненського району Рівненської області повідомила позивача, що рішення про включення квартири АДРЕСА_2 до службових не приймалося сільською радою.
У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України від 04 вересня 2008року№ 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону № 500-VI, частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно зі статями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Верховний Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.
Вирішуючи спір та оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи вимога на захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 5 вказаного закону, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Згідно ч.1 ст. 8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Згідно Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007 року та Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 року, відчуження здійснюється суб'єктом господарювання лише після надання на це згоди відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника або виконує його функції.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-Vуповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань - ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів.
Так, в Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів такий орган приватизації не створювався.
Вирішення питання щодо створення органу, уповноваженого на здійснення приватизації відомчого державного житлового фонду, визнання права на приватизацію житла державного житлового фонду, видача дозволу на приватизацію належить до компетенції відповідних органів, створених місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
За вимогами статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 3, 10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Виходячи зі змісту вищевказаних норм закону, двома обов'язковими умовами для виникнення у мешканців права на приватизацію будинку є - постійне проживання таких осіб у зазначеному житлі та їх особисте звернення до органів приватизації з порушеного питання.
Отже, участь у приватизації житла мають право брати особи, які на законних підставах вселилися та проживають у житловому приміщенні, що підлягає приватизації.
Як свідчать матеріали справи, позивач та його сім'я протягом тривалого часу, а саме з 1998 р. проживають та зареєстровані за адресою спірної квартири, а тому набули право на отримання житла у приватну власність.
Відповідно п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, що затверджено Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 визначено, що громадянином до органу приватизації подаються наступні документи: оформлена заява на приватизацію квартири, копію документа, що посвідчує особу, технічний паспорт на квартиру, довідка про склад сім'ї та займані приміщення, копія ордера про надання жилої площі, документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири.
У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури приватизації державного житлового фонду.
Позивач до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, як до органу приватизації відомчого житла, чи створеного ним уповноваженого органу приватизації, який мав би встановити право позивача на приватизацію квартири, з відповідними заявами в передбаченому законом порядку не звертався та відповідні рішення, у тому числі про відмову в приватизації житла з наведенням таких мотивів, які б підлягали з'ясуванню судом, відповідач не приймав.
Слід зауважити, що відомості про передачу спірного житла у комунальну власність відсутні, Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює управління об'єктами державної власності, що належить до сфери її управління, а тому доводи відповідача (Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів) про те, що Держпродспоживслужба не відноситься до органів приватизації є помилковими, оскільки за наявності в її повному господарському віддані відомчого житла мала вирішити питання щодо створення відповідного органу приватизації або передати таке житло в комунальну власність.
Згідно з п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської районної державної лікарні ветиринарної медицини, Головного управління Держпроспоживслужби в Рівненській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання права на приватизацію квартири - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , Корецьким РВ УМВС України в Рівненській області 02.08.1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач Рівненська районна державна лікарня ветеринарної медицини, вул.Поповича, № 65-а, м.Рівне, Рівненської області, код ЄДРПОУ 00703871.
Відповідач Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, вул.Малорівненська, № 91, м.Рівне, код ЄДРПОУ 40309748.
Відповідач Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, вул.Б.Грінченка, № 1, м.Київ, код ЄДРПОУ 39924774.
Повне судове рішення складено 24.05.2021 р.
Суддя Гнатущенко Ю.В.