Номер провадження: 11-сс/813/951/20
Номер справи місцевого суду: 947/9191/20 1-кс/947/6929/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.06.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючої судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання - ОСОБА_5 ,
представниці власників майна - адвокатки ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представниці власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокатки ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160480000555, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,-
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2020 частково задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_10 , та накладено арешт на речі, вилученні під час санкціонованого обшуку у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12020160480000555, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, а саме:
- 4 (чотири) перчатки синього кольору;
- сумка чорного кольору з наявними в ній інструментом, а саме 4 металевими «формами», 2 металеві «зубила»; 1 ліхтар; 1 трос білого кольору з металевими 2 (двома) крючками;
- 1 (відеореєстратор) фірми «ALHNA» c/р 4J006BBPBQD9ADF;
- портмане «GIORGIO ARMANI» темно-коричневого кольору;
- мобільний телефон марки «IPHONE 6S» SILVER IMEI НОМЕР_1 сім-карта НОМЕР_2 ;
- одна пара перчаток сірого кольору;
- один номерний знак НОМЕР_3 ;
- дев'ять купюр номіналом по 500 гривень з серіями: СГ1600575, ЗБ6198145, СД6806881, ББ1499748, ГТ3295818, ФЗ 3150127, ФЗ8717817, ЛГ4147845, МБ3964215;
- чотири купюри номіналом по 200 гривень з серіями: СМ7212505, УВ 1237957, УД6249469, ХГ4160688;
- дві купюри номіналом по 100 гривень з серіями: УК 9455974, УП3395971.
В іншій частині клопотання відмовлено, решту тимчасово вилученого майна повернуто особі, у якої його було вилучено.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, дійшов висновку про часткову обґрунтованість клопотання про арешт майна та необхідність часткового накладення арешту на вказане вище майно, оскільки надані стороною обвинувачення матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вказане майно та на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, з метою забезпечення кримінального провадження.
Зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із прийнятим рішенням слідчого судді, представниця власника майна подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати часткова та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Свої вимоги мотивує такими доводами:
- ОСОБА_11 не є підозрюваним та не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, а підозрювані у даному кримінальному провадженні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не проживали в квартирі, в якій було проведено обшук;
- вилучене в ході проведення обшуку майно не має відношення до вказаного кримінального провадження, тому відсутні підстави для накладення арешту на майно, передбаченні ст. 170 КПК України;
- слідчим суддею не обґрунтовано мету та правову підставу накладення арешту на вказане вище майно.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
До початку апеляційного розгляду від прокурора надійшла заява, в якій він просить апеляційну скаргу представника власника майна розглянути без його участі у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання, тому апеляційний суд, з урахуванням думки представника власника майна, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Статтею 41 Конституції України встановлений принцип недоторканості права власності, згідно з яким кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд вважає, що розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя районного суду, не звернувши уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст. 171 КПК України, дійшов помилкового висновку, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям, визначеним в
ч. 2 ст. 167 КПК України, фактично продублював непереконливі доводи клопотання про підстави накладення арешту на майно та безпідставно задовольнив клопотання слідчого.
У клопотанні слідчого зазначено, що СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160480000555, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
15.04.2020 року у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
У клопотанні також зазначено, що органом досудового розслідування встановлені можливі зв'язки підозрюваних з ОСОБА_14 , у зв'язку з чим виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем його проживання з метою відшукання знарядь вчинення злочину та викраденого майна.
29.04.2020 року органом досудового розслідування був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , в ході якого було вилучене майно, на яке слідчим суддею накладений арешт.
Разом з цим, в ході перегляду ухвали слідчого судді апеляційним судом встановлено, що викладені в оскарженій ухвалі висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування оскарженої ухвали.
Так, слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна не врахована необґрунтованість та не інформативність клопотання про арешт майна, а також не надано належну оцінку обставинам, які відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, не мотивовані належним чином наявність правових підстав для арешту майна, розумність та співрозмірність втручання у права власника на дане майно.
З клопотання слідчого не вбачається, який саме злочин за твердженням органу досудового розслідування було вчинено, а лише зазначено попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Також у клопотанні слідчого зазначено, що у вчиненні кримінального правопорушення підозрюються ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Відомостей щодо наявності будь-якого процесуального статусу у ОСОБА_7 , окрім формальної вказівки на встановлення зв'язків між ним та підозрюваними, клопотання та долучені до нього матеріали не містять. Таким чином, зі змісту клопотання та долучених до нього матеріалів убачається, що ОСОБА_11 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а його відношення до нього взагалі будь-якими доказами не підтверджене. Таким чином, у клопотанні про арешт майна та в оскарженій ухвалі слідчого судді взагалі не зазначені та не вмотивовані правові підстави для проведення обшуку, а також законність вилучення за місцем проживання ОСОБА_7 будь-якого майна. В порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчим суддею вищевказані обставини взагалі не враховані.
Зі змісту долучених до клопотання доказів убачається, що предметом кримінального правопорушення є майно, викрадене з належного ОСОБА_15 будинку за адресою:
АДРЕСА_2 , а саме - коштовності, годинники, мобільні телефони, грошові кошти, скринька з приладдям для чистки зброї.
Разом з цим, вилучене в ході обшуку майно, на яке слідчим суддею накладений арешт, взагалі не співпадає з переліком майна, викраденого у ОСОБА_15 .
У клопотанні слідчого не вмотивовано, яке відношення до кримінального провадження можуть мати відеореєстратор, портмоне, мобільний телефон, номерний знак автомобіля до даного кримінального провадження, враховуючи те, що у жодних доказах, окрім клопотання слідчого, зазначене майно не значиться як предмет кримінального правопорушення чи знаряддя злочину. Так само слідчим не наведено, яке відношення до кримінального провадження можуть мати грошові кошти, вилучені за місцем проживання особи, в якої немає жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні №12020160480000555, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Аналогічні недоліки містить клопотання в частині вилучених в ході обшуку рукавичок та сумки з інструментами, оскільки будь-які підстави вважати, що зазначене майно могло бути використане при вчиненні злочину, враховуючи відсутність відомостей про можливу причетність до нього ОСОБА_7 , у даному кримінальному провадженні відсутні.
Зазначені обставини не знайшли свого відображення в оскарженій ухвалі, їм не надано належної оцінки, що свідчить про неврахування слідчим суддею положень п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України.
На думку апеляційного суду, такий підхід органу досудового розслідування до процесу доказування у кримінальному провадженні не повинен компенсуватись за рахунок обтяження законних прав та інтересів власника майна, а також істотного обмеження закріпленої в Конституції України непорушності права власності.
Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, внаслідок чого він дійшов необґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на майно, що є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та вважає за необхідне її задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представниці власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокатки ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2020, якою накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою:
АДРЕСА_3 , у кримінальному провадженні №12020160480000555, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_10 , про арешт майна, вилученого в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , у кримінальному провадженні №12020160480000555, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4