Справа № 149/477/21
Провадження № 33/801/446/2021
Категорія: 155
Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник І. В.
Доповідач:Береговий О. Ю.
31 травня 2021 рокуСправа № 149/477/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю.,
за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Гуменюка Володимира Андрійовича,
розглянув апеляційну скаргу захисника на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №463475 від 27 лютого 2021 року водій ОСОБА_1 цього ж дня о 23 год. 40 хв. в м. Хмільник по вул. 1 Травня керував транспортним засобом "ВАЗ 21011", д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», в присутності двох свідків. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з нього судовий збір в сумі 454 грн. в дохід держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина доведена матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №463475 від 27 лютого 2021 року, актом огляду, відтвореними відеозаписами з нагрудної камери Camm Pro, відеореєстратора, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 27 лютого 2021 року; направленням до Хмільницької ЦРЛ.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Гуменюк В.А. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин вчинення адміністративного правопорушення просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що транспортним засобом керував не ОСОБА_1 , а його брат ОСОБА_4 . Вказує, що дата та час в наявному в матеріалах справи технічному записі з нагрудної камери поліцейського не відповідає дійсності. Вважає, що додана роздруківка з приладу Драгер не містить відомостей до якого протоколу належить, адже місце для заповнення є порожнім. Поряд з цим, вказує на неправильне зазначення прізвища ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові суду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
При апеляційному розгляді встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №463475 від 27 лютого 2021 року водій ОСОБА_1 цього ж дня о 23 год. 40 хв. в м. Хмільник по вул. 1 Травня керував транспортним засобом "ВАЗ 21011", д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», в присутності двох свідків.
Даний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
За змістом частин 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківки з приладу Драгер, ОСОБА_1 підписав їх. Будь-яких зауважень щодо їх змісту чи клопотань останній не заявляв. Права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому були роз'яснені.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно вимог ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Так згідно з пунктом 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Отже, у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду водію надано право пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Однак, вказаним правом ОСОБА_1 на власний розсуд не скористався, підписавши протокол, акт огляду та роздруківку тестування на алкоголь, тест № 2467, будь-яких зауважень щодо їх змісту до них не вказав.
Жодного доказу, який би піддавав сумніву достовірність складення протоколу стосовно ОСОБА_1 та підпису в ньому, справжність показань стану сп'яніння зазначених у роздруківці тестування за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та акті огляду не надано.
Таким чином, суд приймає до уваги протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №463475, роздруківку тестування на алкоголь, тест № 2467, а також акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності обов'язкових до заповнення відомостей в роздруківці, зокрема номеру протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вказане не спростовує, а у суду не виникає сумнівів, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, згідно якого результат огляду 1.70‰.
Крім того, факт вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі не оспорюється, а заперечується лиш процедура проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги, з приводу того, що транспортним засобом керував не ОСОБА_1 , а його брат ОСОБА_4 , не заслуговують на увагу, оскільки вказана позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності спростовується переглянутими технічними записами з нагрудної камери працівників поліції, які наявні в матеріалах справи та його особистими письмовими поясненнями, в яких він, зокрема вказав, що: «…Так дійсно, я сьогодні 27 лютого 2021 року вживав спиртні напої, а саме горілку. Так, дійсно сьогодні рухався 27 лютого 2021 року о 23:40 год. з вул. Кутузова на вул. 1-го травня та не увімкнув покажчик повороту. Згодом мене зупинили працівники поліції, відчули від мене запах алкоголю з ротової порожнини та запропонували пройти медичний огляд на стан сп'яніння. Де я продув у прибор Драгер і видув 1.70‰. З результатом згідний».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що наявний в матеріалах справи технічний запис з нагрудної камери поліцейського містить іншу дату фіксації, а тому є недопустимим доказом, не заслуговують на увагу, оскільки змістовий аналіз вказаного відеозапису дає підстави для висновку про те, що події зафіксовані на останньому мали місце саме 27 лютого 2021 року, що, зокрема, не заперечував ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне зазначення прізвища особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в оскаржуваній постанові суду, зокрема « ОСОБА_5 », а не вірного « ОСОБА_6 », то вони не заслуговують на увагу, оскільки вказане не спростовує факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та є лиш підставою для виправлення описки у постанові суду, а не її скасування.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Поряд з цим, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Інші доводи апеляційної скарги носять формальний характер та на увагу не заслуговують.
При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим.
Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено.
З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Гуменюка Володимира Андрійовича залишити без задоволення.
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий