Справа № 766/8217/21
н/п 4-с/766/148/21
24 травня 2021 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Майдан С.І., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м.Одеса) Беккер Ольги Миколаївни, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
встановила:
21.05.2021 року від заявника ОСОБА_1 на електронну адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла скарга на дії та рішення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м.Одеса) Беккер Ольги Миколаївни, заінтересована особа: ОСОБА_2 .
Відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції скаргу та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2021 року передано судді Майдан С.І. 24.05.2021 року.
Дослідивши матеріали скарги суд приходить до наступного висновку.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Таким чином, заявником необхідно надати суду докази, що підтверджують надіслання його заяви (або скарги) іншим учасникам у справі.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч.1 ст.74 ЗУ "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
В частині 1 ст.448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до положень ч.4 ст.74 ЗУ "Про виконавче провадження", скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Крім того, в статті 449 ЦПК України, встановлено строки для звернення зі скаргою. Зокрема, відповідно до положень частини першої зазначеної статті, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до ч.5 ст.74 ЗУ "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
За правилами абзацу другого частини восьмої статті 14 ЦПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Водночас відповідно до підпункту 15.15 пункту 15 абзацу другого розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
У газеті «Голос України» (№42 (7048) від 1 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (№ 229 (6984) від 1 грудня 2018 року).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Водночас Закон України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис», який визначав статус електронного цифрового підпису, втратив чинність 7 листопада 2018 року на підставі Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги»(далі Закон № 2155-VIII).
Тобто на сьогодні порядок використання електронного цифрового підпису врегульований Законом № 2155-VIII.
Положенням частини другої статті 17 цього Закону встановлено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.
У той же час абзацом першим частини першої статті 18 Закону №2155-VIII передбачено, що кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг та включає надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або перевірки кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Отже, надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.
Як встановлено суддею, скаргу заявником ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м.Одеса) Беккер Ольги Миколаївни надіслано не за допомогою підсистеми «Електронний суд», а електронною поштою, що дає підстави стверджувати, що вказана особа використала спосіб звернення до суду зі скаргою, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.
Також суд звертає увагу, що в частині 2 статті 449 ЦПК України зазначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відомостей коли саме скаржнику стало відомо про неправомірні дії державного виконавця зі скарги встановити не дається за можливе.
Таким чином, суд вважає, що скаржником пропущено строк звернення до суду із вказаною скаргою з невідомих суду причини, скаржник не повідомляє суд про поважність причину пропуску строку на оскарження та матеріали справи не містять клопотання про його поновлення судом.
Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови №14від 26.12.2003«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснив, що скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК.
Аналогічна правова позиція міститься в п.13 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах». Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26 ,27, 45 ЦПК- щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74 - 77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1,2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.
Вимоги до форми, змісту та порядку подання позовної заяви передбачені положеннями статей 175, 177 ЦПК України.
На виконання п.6, п.10 ч. 3, ч.4 ст.175 ЦПК України заявнику необхідно вказати чи проводилось ним досудове врегулювання спору та підтвердити, що ним не подано іншої скарги на цього ж виконавця з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Положеннями статті 452 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Проте, скаржник не вказує, чи звертався він з такою ж скаргою раніше до суду і яке рішення було прийнято тим судом за його аналогічною скаргою раніше.
Згідно з п. 9 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Суд звертає увагу, на те, що згідно ч.2, 3 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, заявнику пропонується уточнити зміст вимог скарги та повідомити суд про причини пропуску строків звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням доступу до суду.
Керуючись ст.ст.11, 83, 153, 175, 177, 185, 449, 450 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м.Одеса) Беккер Ольги Миколаївни, заінтересована особа: ОСОБА_2 залишити без руху.
Надати заявнику строк п'ять днів для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання недоліків у зазначений строк, скарга буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: С.І.Майдан