Справа № 583/3947/20
2/583/93/21
27 травня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі :
головуючого-судді Сидоренка Р.В.,
при секретарі Шаміладзе В.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника органу опіки та піклування Гмирі В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 у м. Охтирці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, про відібрання та передачу дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом із матірю,
04.11.2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, вимоги за яким мотивує тим, що із 05.02.2011 року по 07.08.2017 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . З осені 2016 року позивач проживає окремо від ОСОБА_2 , у якої залишився їх спільний син. Позивач зазначає, що починаючи з жовтня 2016 року ОСОБА_2 перешкоджає йому в спілкуванні із сином, у зв'язку з чим рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 19.04.2017 № 74 було встановлено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , однак відповідачка вказане рішення не виконувала. З метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області із позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та заочним рішенням суду від 31.08.2017 року його позовні вимоги було задоволено, усунуто перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , встановлено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина шляхом систематичних зустрічей з дитиною у визначений час у вихідні дні щотижня та під час осінніх, зимових, весняних канікул з проживанням вдома у позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Після набрання законної сили вказаним рішенням суду ОСОБА_2 продовжила чинити ОСОБА_1 умисні перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином, що спонукало його знову звернутися до Охтирського міськрайонного суду Сумської області із позовом про відібрання та передачу дитини. Рішенням суду від 07.03.2018 у задоволенні його вимогних вимог було відмовлено. Також рішенням Охтирського міськрайонного суду від 29.08.2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , зобов'язано ОСОБА_2 передавати йому сина у визначений час графіком зустрічей та стягнуто з відповідачки моральну шкоду.
Позивач вказує на те, що ОСОБА_2 не мала наміру виконувати жодного рішення суду та надавати йому сина ОСОБА_3 для спілкування, про що неоднаразово говорила ОСОБА_1 в особистій розмові. Вказана обставина також була підтверджена показами представника органу опіки та піклування під час розгляду судом справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Однак, деякий час відповідачка надавала позивачу сина, при цьому час та умови таких зустрічей вона визначала на власний розсуд. Після переїду ОСОБА_2 для тимчасового проживання до її матері вона стала значно обмежувати позивача у можливості спілкуватися із сином. Так, відповідачка дозволяла бачитися ОСОБА_1 із сином лише біля двору або безпосередньо в доворі домоволодіння її матері. 17.10.2020 ОСОБА_2 повідомила, що вона їде на проживання до м. Харків, а тому сина позивачу давати взагалі не буде. Крім того, відповідачка вимкнула мобільний телефон ОСОБА_3 , у звязку з чим позивач не має можливості спілкуватися з сином навіть у телефонному режимі.
З метою реалізації права на участі у вихованні малолітнього сина позивач звернувся із заявою до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно Східного міжрегіонального упраління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо примусового виконання виконавчого листа по заочному рішенню Охтирського міськрайонного суду від 31.08.2017. Під час виходів державного виконавця Гончар Н.Б. на підставі виконавчого листа № 583/1184/18 від 23.05.2019 за міцем роботи відповідачки за адресою: АДРЕСА_2 , остання запречувала те, що вона є ОСОБА_2 , а потім взагалі втекла та зачинилася в кабінеті. В подальшому, 24.10.2020 позивач разом з державним виконавцем приїхав за адресою: АДРЕСА_3 , для того щоб зустрітися з сином ОСОБА_3 . Відповідач вивела сина до позивача, але сказала, що їх зустріч буде проходити біля двору будику за вищевказаною адресою, оскільки їй нічого не відомо про графік зустрічей ОСОБА_1 згідно рішення суду. Піся того, як державний виконавець поїхала, відповідачка забрала дитину до будинку, у звязку з чим загальна тривалість зустрічі позивача з сином склада 10 хвилин. 31.10.2020 відповідачка надіслала йому текстове повідомлення, де вказала, що ОСОБА_3 цього дня буде находиться по АДРЕСА_4 , вже о 17.00 годині цього ж дня ОСОБА_8 приїхав за вищевказаною адресою для зустірчі з сином. Однак, відповідачка знову не відпустила сина до батька, вона та її старший син весь час спілкування тримали дитину за руки, і вже через 6 хвили завела ОСОБА_3 до під'їзду.
Позивач зазначає, що малолітній ОСОБА_3 завжди виявляв до нього осбливу прихильність, між ними склалися дуже близькі, довірливі відносини, а тому проживання з батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини. Також, ОСОБА_1 бере активну участь у навчанні сина, навчив його грати у футбол, шахи, настільний теніс та за власний кошт оплачував заняття ОСОБА_3 в гуртках за вказаною направленістию, а також індивідуальні онлайн тренування з шахів. Крім того, ОСОБА_3 відвідує заняття з карате, які також оплачує позивач, а також за власний кошт забезпечив сину можливість займатися з тренером в індивідуальному порядку та придбав для нього весь необхідний інветар, що значно покращило спортивні успіхи дитини. Також, позивач навчив сина кататися на велосипеді та замовив для нього новий відповідно до віку дитини. Будинок, в якому проживає позивач, облаштований всім необхідним для повноцінного розвитку дитин, його навчання, затятями спортом та дозвіллям, а саме в будинку для сина є окрема кімната з ліжком та необхідною побутовою технікою, дитячі книжки, спортивні знаряддя. Натомість у відповідача відсутні належні умови для виховання та розвитку сина як в її квартирі в м. Охтирка, Сумської області, так і в м. Харків, інтересами сина вона взагалі ніколи не керувалася та не пекреймалася.
Посилаючись на викладне, враховуючи те, що з 2016 року по теперішній час відповідачка умисно перешкоджає спілкуванню батька з сином, що негативно впливає на його психо-емоційний стан, позивач просив відібрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 та передати його для проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
09.11.2020 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області (суддя Яценко Н.Г.) відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з викликом сторін.
03.12.2020 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 70-75), в якому вона просила відмовити у задволенні позовних вимог, прославшись на їх необгрунтованість. Зазначила, що 12.07.2011 року між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюб, дія якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . У зв'язку з погіршенням сімейних відносин між сторонами з осені 2016 року відповідачка з сином ОСОБА_3 почали проживати окремо від позивача, а 07.03.2017 року рішенням Охтирського міськрайонного суду Суду Сумської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Крім того, рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04.04.2017 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , розмір яких збільшено за рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.05.2017 року. Відповідачка вказувала на те, що позивач в добровільному порядку аліменти у визначеному судом розмірі не сплачував, а тому вона була змушена звернутися до Охтирського МВ ДВС Північночно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявами про примусове виконання вказаних рішень суду. Згідно останнього наданого державним виконавцем розрахунку загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 45750,00 грн, що свідчить про безпідставність та надуманість доводів позивача щодо належого піклування та догляду ним за сином.
Відповідачка звертала увагу суду на те, що не дивлячись на складні особисті стосунки, що склалися між нею та ОСОБА_1 відразу після розірвання шлюбу, вона ніколи не забороняла йому спілкуватись із сином. Однак, керуючись власними інтересами позивач виявляв бажання спілкуватись з сином у визначений ним на власний розсуд час, що не завжди співпадало із усталеним графіком та розпорядком дня малолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Разом з тим, обгрунтовуючи позов позивач зазначає, що коли є можливість він завжди грав з сином, забирав його зі школи, відводив на занятття в музичну школу, ОСОБА_3 часто відвідував його будинок, де займався з тренером. Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що починаючи жовтня 2016 року вона постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні із сином є безпідставними. ОСОБА_1 до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвередження існування перешкод з боку відповідачки у спілкуванні із сином, а тому підстави для звернення до суду в порядку ч. 4 ст. 159 СК України у нього відсутні.
Також, відповідач зазначила, що вона має постійний дохід, у її власності перебуває декілька квартир та автомобіль, а тому вона може самостійно забезпечити сина всім необхідним для нормального розвитку. Позивач же є самозайнятою особою та має мінливий дохід, що свідчить про неможливість належного забезпечення потреб дитини. Відповідачка піклується про сина, займається його вихованням, дбає про здоров'я, цікавиться його інтересами, між ними склалися теплі, гармонійні відносини. Крім того, ОСОБА_2 має задовільний стан здоров'я, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягалася, шкідливих звичок не має, на обліку в психоневрологічному диспансері та не перебуває. Враховуючи вищевикладне, відібрання у відповідачки сина ОСОБА_3 буде прямо суперечити інтересам дитини.
16.12.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 96-106), в якій він зазначив, що виклдадені у відзиві на позовну заяву обставини не відповідають дійсності. Відповідачка під час розгляду Охтирським міськрайонним судом Сумської області справ про відібрання дитини та поділ майна неоднаразово давала неправдиві свідчення, що відображено у рішеннях суду по вказаним справам. Позивач просив суд врахувати, що ОСОБА_2 постійно вводить всіх в оману, тобто має схильність та звичку говорити неправду. Також ОСОБА_1 вказував на те, що надані державним виконавцем розрахунки заборгованості зі сплати аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , на які відповідачка посилається у відзиві на позовну заяву, оскаржені ним до суду. Всі факти спільного проведення часу із сином ОСОБА_3 , про які позивач зазначає у позовній заяві, мали місце до того часу, коли ОСОБА_2 почала чинити перешкоди у їх спілківанні. На даний час ОСОБА_2 продовжує систематично не виконувати заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31.08.2017 року про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, посилаючись на те, що ОСОБА_3 сам відмовляється спілкуватися з позивачем або на пребування його чи відповідачки лікарняному.
17.12.2020 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області (суддя Яценко Н.Г.) задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Яценко Н.Г., справу передано до карнцелярії Охтирського міськрайонного суду Сумської області для автоматизованого розподілу в порядку ст. 33 ЦПК України.
23.12.2020 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Охтирської міської ради, про відібрання та передачу дитини прийнято до провадження судді Сидоренка Р.В., призначено справу до розгляду в судовому засіданні за участю сторін.
03.12.2020 відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Виконавчого комітету Охтирської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з моменту припинення шлюбних відносин іх спільний син постійно проживав разом з нею. Тобто, спір про визначення його місця проживання був відсутній. Однак, як вбачається з вищевикладеного, подавши позовну заяву ОСОБА_1 фактично сформував спір між ними в даному питанні. За таких умов, на даний час, з огляду на бажання ОСОБА_1 відібрати у неї сина, з метою недопущення безпідставного, позасудового відібрання дитини вимушена звернутись до суду для визначення його місця проживання. Вирішення даного питання фактично нівелює будь - який спір з приводу її відібрання. Тобто, очевидним є факт взаєпов'язаності цих двох спорів і їх спільний розгляд є доцільним.
Одразу після укладення шлюбу сімейне життя складалось добре. Водночас, згодом стало очевидним, що вони мають протилежні погляди на основи сімейного життя, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. За таких умов, рішенням суду від 07.03.2017 року вирішено шлюб між ними розірвати. Звертає увагу, що починаючи з осені 2016 року позивач почав проживати окремо. На превеликий жаль, після фактичного припинення між ними шлюбних відносин позивач майже не надавав ніякої допомоги в утриманні сина, тому вимушена була звернутись до суду з проханням стягувати з нього аліменти. Рішенням суду від 04.04.2017 року по справі №583/601/17 вимоги були задоволені. Разом з тим, незважаючи на наявність рішення суду, позивач не виконує свої зобов'язання в повному обсязі до цього часу. З моменту припинення між ними шлюбних відносин їхній син залишився проживати із нею та перебуває на її повному утриманні. Позивач в повній мірі погодився з таким порядком речей та жодного разу не висловлював бажання його змінити. Як спеціаліст, працює бухгалтером 20 років. Починаючи із 01.12.2020 року прийнята на роботу ФОП ОСОБА_10 на посаду бухгалтера з посадовим окладом в розмірі 10 000,00 грн.. Тобто, має постійний дохід та може самостійно забезпечити сина всім необхідним для нормального та гармонійного розвитку. При цьому, звертає увагу на те, що позивач в ході попередніх судових розглядів неодноразово зазначав, що він є самозайнятою особою та має мінливий дохід. Дана обставина свідчить про неможливість належно та систематично забезпечувати повсякденні потреби сина. Про це свідчить і значний розмір заборгованості по аліментам. Піклується про сина, опікується його вихованням, здоров'ям, інтересами. Такі твердження не є голослівними, оскільки вони підтверджуються психолого - педагогічною характеристикою від 25.11.2020 року №836, характеристикою із музичної школи та іншими доказами. З метою належного фізичного розвитку їхній син відвідує секцію карате. Між нею та сином склалися теплі, гармонійні відносини. Приймаючи будь-які рішення стосовно сина завжди виходить із його інтересів та бажань. Її стан здоров'я задовільний, не вживає алкоголь, не є наркотично залежною особою, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягалася, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває. Крім того, у її власності перебувають дві квартири та автомобіль. З вищевикладеного вбачається, що у даному випадку має всі засоби та можливості для забезпечення сина як матеріальним так і не матеріальними цінностями.
Тому прохає визначити місце проживання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання якої зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
12.03.2021 позивач ОСОБА_1 подав відзив на зустрічний позов у якому знову наголосив на систематичному невиконанні відповідачкою судового рішення яким визначено порядок і спосіб його спілкування із сином. Через негативний вплив з боку матері син останнім часом не бажає йти до нього.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених в позовній заяві підстав, просив їх задовольнити. Зустрічний позов не визнає.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, пославшись на їх безпідставність та повністю підтримала заявлений нею зустрічний позов.
Представник Служби у справах дітей Охтирської міської ради в судовому засіданні зазначив, що найкращим інтересам малолітнього ОСОБА_3 відповідатиме йог оперебування з матірю, про що зазначено у висновках Охгану опіки та піклування щодо первинного та зустрічного позовів. Пояснив, що сторони є гарними батьками, люблять дитину та вживають належних заходів щодо її повноцінного розіитку. Разом із тим, наразі виниклий між сторонами конфлікт через розлучення впливає на дитину. Мати має вживати належних заходів щодо формування у дитини позитивного відношення до батька, адже виховання, піклування та турбота з боку обох батьків відповідатимуть найкращим її інтересам.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідка, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, виходив з наступного.
В ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В ч. 4 ст. 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31.08.2017 по справі № 583/1310/17, провадження № 2/583/691/17, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , усунуто перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 шляхом систематичних зустрічей з дитиною: з 17 години суботи до 17 години неділі щотижня з ночівлею вдома у ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; під час осінніх, зимових та весняних канікул перші 3 доби кожних канікул з проживанням вдома у ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; під час літніх канікул з 01 по 10 червня, з 01 по 10 липня, з 01 по 10 серпня щороку з проживанням вдома у ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 21-22)
У мотивувальній частині вказаного рішення суду від 31.08.2017 встановлено, що 05.02.2011 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.02.2011. Від спільного життя сторони мають сина ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 . Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 23.01.2017, яке набрало законної сили 07.03.2017 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 . Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 19.04.2017 року за № 74 ОСОБА_1 встановлено спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зустрічей з дитиною кожної суботи з 09 години до 17 години за місцем проживання батька, а також у інші дні тижня за попередньою домовленістю із матірю дитини під час проведення загальноміських заходів в центральній частині міста. Однак, ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_1 у спілкуванні з їхнім сином.
Крім того, рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.03.2018 по справі № 583/3089/17, провадження № 2/583/113/18, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 15.05.2018, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, про відібрання та передачу дитини. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з відсутності достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв'язків між матір'ю та дитиною, і будуть відповідати інтересам останньої, а саме по собі обмеження відповідачкою права та обов'язку позивача у спілкуванні із сином з метою виконання батьківських обов'язків по його вихованню за відсутності інших обставин негативного характеру, які унеможливлювали б перебування дитини із матір'ю, не є такими. (а.с. 23-25)
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.08.2018 зобов'язано ОСОБА_2 передавати ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 17 год. 00 хв. кожної суботи щотижня, о 09 год. 00 хв. кожного першого дня осінніх, зимових та весняних канікул щороку, 09 год. 00 хв. 01 червня щороку, о 09 год. 00 хв. 01 липня щороку, о 09 год. 00 хв. 01 серпня щороку, за місце проживання, перебування, реєстрації неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомивши ОСОБА_1 кожного разу о 08 год. 30 хв. про місце знаходження сина, в разі перебування неповнолітнього сина не за місцем реєстрації, передавати ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля під'їзду (воріт, хвіртки) будинку де перебуває син, на вулиці в одязі відповідно до пори року та погоди. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в сумі 10 000, 00 грн., судовий збір в сумі 2466,80 грн., а всього 12466 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 80 коп.
Позивачем надані світлини у оригіналах та у копіях, що підтверджують належні умови для проживання та розвитку сина за місцем мешкання батька, участь батька у спортивному, трудовому, інтелектуальному розвитку сина та документи, що підтверджують соціальний статус батька, як особи, яка спроможна матеріально та духовно піклуватись про дитину, її розвиток.
В суді також були досліджені характеристики на імя сина сторін, як за місцем навчання у школі, так і за місцем позашкільного навчання в музичній школі. Зміст зазначених характеристик свідчить про високий психічний та інтелектуальний розвиток дитини та про активну участь обох батьків у її загальному розвитку, вихованні та навчанні.
Копії договорів купівлі продажу житла та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу надані відповідачкою свідчать про достатнє матеріальне забезпечення останньої, що підтверджує її спроможність забезпечити належні умови проживання для сина.
Також відповідачем були надані розрахунки державного виконавця про заборгованість по сплаті аліментів, з якої встановлено наявність у позивача певної заборгованості по їх сплаті та користь відповідачки.
Згідно вимог ч.ч. 1, 7 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За приписами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
З аналізу наведених норм права вбачається, що права батьків і дітей становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, однак права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, які повинні бути в першу чергу враховані судом, виходячи із об'єктивних обставин спору.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобовязані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Положеннями ст.150 СК України визначено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, законодавством України закріплено обовязок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обовязок не чинити цьому перешкоди.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобовязаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути забезпечені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Звертаючиcь до суду із позовом, позивач ОСОБА_1 , свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється та не виконує рішення Охтирського міськрайонного суду від 31 серпня 2017 року по справі №583/1310/17, провадження №2/583/691/17, та рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 серпня 2018 року по справі №583/1184/18, яким її було зобовязано не чинити перешкоди у спілкуванні батька з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено способи участі батька у вихованні, спілкуванні.
У судовому засіданні був допитаний начальник відділу Охтирського МРВ ДВС Богомол С.М., який зазначив про те, що він безпосередньо та неодноразово приймав участь у вчиненні виконавчих дій по виконанню вищезазначених судових рішень. Матір не сприяє виконанню вказаних судових рішень, не виживає заходів щодо налагодження стосунків між дитиною та її батьком. Підтверджує, що матір ухилялась від отримання постанов державного виконавця.
Згідно актів державного виконавця від 19 та 20.10.2020 при виході державного виконавця за місцем роботи боржника для вручення постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання вищевказаного рішення ОСОБА_2 намагалась ввести в оману державного виконавця про те, що саме вона є боржником по вказаному виконавчому провадженню.
Позивач ОСОБА_1 звертався до державного виконавця із письмовими поясненнями з приводу обставин і способів ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання судового рішення про надання батькові сина.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 12 травня 2021 року по справі №583/4119/20, провадження №2/583/110/21, яке наразі не вступило в законну силу, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди через невиконання рішення про передачу дитини в розмірі 7000 грн.
Також у судовому засіданн були переглянуті від копійовані на СД диск відео файли відзняті на мобільний телефон позивача змістом яких підтверджуються факти ухилень відповідача від виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 СК України у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Разом із тим, вказана правова норма передбачає право суду, а не обовязок передати дитину для проживання тому з батьків, хто проживає окремо у разі ухилення від виконання рішення суду.
При вирішення цього спору слід враховувати як факт ухилення від виконання рішення суду щодо способів участі у вихованні дитини одного з батьків, так і інші обставини, а саме інтереси дитини, її вік, стан здоровя, прихильність до кожного з батьків тощо.
При ухваленні рішення про відмову в задоволені позову, суд дійшов висновку про те, що інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із матірю, по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному спокійному та стійкому середовищі, яким є сім'я відповідача, де фактично від народження проживає син сторін.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини, однак в першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже потім права батьків.
Згідно з частинами четвертою та пятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обовязковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розвязання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як убачається із наданого висновку комісії Органу опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради №01-14/04 від 04.01.2021, обидва батьки належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків щодо дитини. Після розлучення сторін дитина проживає разом із матірю, яка станом на кінець 2020 р, чинить перешкоди батькові у спілкуванні з сином, не виконує судові рішення щодо порядку участі батька у спілкуванні та вихованні дитини. Малолітній син став заручником у спорі між батьками і глибоко переживає через конфлікт між ними. Проте орган опіки у піклування вважає, що вимоги позивача про відібрання дитини не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що при вирішенні питання щодо зміни місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, яка, як встановлено, від народження і по даний час постійно проживає разом з матірю, суд дійшов до висновку, що відібрання дитини від матері проти її волі може стати інтенсивною психологічною травмою для хлопчика, оскільки у внутрішньому психологічному сприйнятті дитини це насильницька втрата найближчої та найзначимішої людини, втрата захищеності та опори.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоровю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
За таких обставин суд вважає, що у задоволенні первинних позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
При вирішенні зустрічного позову матері щодо визначення місця проживання дитини разом із нею суд виходить з наступного.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно ч. 1 ст. 160, ч. 1 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
В рішенні від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11.07. 2017 року у справі «М. С. проти України» зазначено, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Судом попередньо наведено мотиви необхідності проживанн дитини разом із матірю.
Також суд бере до уваги досліджений у судовому засіданні висновок комісії Органу опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради №01-14/870 від 05.03.2021, згідно якого зваживши всі обставини, що склались між сторонами члени комісії дійшли до висновку про те, що в інтересах дитини буде його проживання разом із матірю, як це і склалося після розірвання шлюбних відносин між його батьками.
Суд не погоджується із доводами позивача ОСОБА_1 про наявність підстав для відмови у позові через фактичну відсутність спору про право, адже сам факт звернення його із позовом про відібрання дитини у матері спростовує це.
З огляду на викладене зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає повному задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати слід залишити за ним без відшкодування,
При вирішенні питання про наявніст підстав для відшкодування судових витрат понесених відповідачем з огляду на повне задоволення заявленої нею позовної вимоги та відмові у задоволенні первинного позову суд виходить з наступного.
Згідно вимог ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідачка подала до суду договір про надання правової допомоги від 02.12.2020 року укладеним між нею та адвокатським бюро Ігоря Павлюка з додатками, акти наданих послуг (виконаних робіт) від 02.12.2020 року, 03.12.2020, 25.02.2021, 08.04.2021 та копії квитанцій відповідно до яких ОСОБА_2 сплатила 03.12.2020 1100,00 грн. та 500 грн.; 11.03.2021 - 1700 грн. та 15.04.2021 -700 грн. за надання правничої допомоги адвокату.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати,пов'язані з розглядом справи, покладаються: уразі задоволення позову - на відповідача; уразі відмовив позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу часткво у сумі 1600 грн., оскільки подальші витрати згідно актів по представництву адвокатом інтересів відповідача в суді не підтверджені.
Також на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені нею судові витрати пов'язані із сплатою судового збору в сумі 840,80 грн., а всього - 2440 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради про відібрання та передачу дитини - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання якої зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
Стягнути із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені нею судові витрати на загальну суму 2440 грн. 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко