490/8382/17 31.05.2021
нп 1-кп/490/295/2021
Справа № 490/8382/17
28 травня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглядаючи кримінальне провадження №12017150020003368, внесеного до ЄРДР, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Зелений Гай Жовтневого району Миколаївської області, громадянин України, неодружений, з загальною середньою освітою, непрацюючого, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимий 23 листопада 2015 року Центральним районним судом м. Миколаєва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробуванням строком на два роки,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Миколаїв, громадянин України, неодружений, з загальною середньою освітою, не працюючого, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7
Центральним районним судом м. Миколаєва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
До обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого спливає 12 червня 2021 року.
Відповідно до ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Узагальнені доводи прокурора.
Прокурор вважає що строк тримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою варто продовжити, вказує, що такий запобіжний захід здатний забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинуваченими можуть бути прийнято спроби незаконно впливати на свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_11 , крім того, запобіжний захід у виді тримання під вартою попереджає можливість вчинення обвинуваченими інших злочинів, тому зміна запобіжного заходу обвинуваченим на інший більш м'який є недоцільним. Прокурор додатково зазначила, що обвинуваченим було повідомлено про підозру у скоєнні злочину на території Інгульського району м. Миколаєва, який був скоєний за годину до події кримінального правопорушення, що розглядається судом, обвинувальний акт знаходиться на розгляді у Ленінському районному суді м. Миколаєва.
Узагальнені доводи сторони захисту.
Захисник ОСОБА_7 звернулася із клопотанням про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу в частині суми застави, а саме зменшити йому розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України у розмірі нижче ніж було встановлено ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2021 року. Крім того, обвинувачений знаходиться під вартою 3 роки 10 місяців та 27 днів. А за такого, захисник вважає, що у справі «розумність» строку тримання під вартою обвинуваченого порушена, оскільки жодних нових доказів, які б підтверджували наявність вказаних ризиків за цей час не встановлено, а можливості їх отримання прокурором не надано.
Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання захисника підтримав.
Захисник ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, обґрунтовуючи свою позицію тим, що прокурором не доведено доцільності та необхідності продовження запобіжного заходу тримання під вартою. Окремо зазначив, що ОСОБА_4 тримається в Миколаївському слідчому ізоляторі з 17 листопада 2017 року, тривалий час він обмежений в праві на свободу, що є порушенням принципу поваги та свободи особистості. Вважає, що на теперішній час ризики, на які посилається прокурор відсутні. Можливість вчинення іншого кримінального правопорушення є лише припущенням прокурора, яке не має жодних конкретних фактів. Клопотав змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який, на його думку, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та зменшити розмір заставив становлений судом у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153230 (сто п'ятдесят три тисячі двісті тридцять) гривень до 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становитиме 87 560 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника.
Встановлені судом обставини.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, оцінивши ступінь обґрунтованості заявлених клопотань, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосуються клопотань які вирішуються, суд дійшов висновку.
З 02 серпня 2017 року обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тримаються під вартою. Строк тримання обвинувачених під вартою судами постійно продовжувався.
12 червня 2021 року строк тримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою закінчується, проте судовий розгляд кримінального провадження досі триває.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183, 197 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Водночас, ст. 17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
Європейський суд з прав людини у рішеннях "Лаврик та інші проти України", "Ігнатов проти України" зауважив, що "тяжкість висунутих проти заявників обвинувачень і ризик їхнього переховування чи перешкоджання слідству згадувалися у первинних рішеннях про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення викладені у загальних формулюваннях і містили повторювані фрази. З них не вбачалося, що суди належним чином оцінили факти щодо необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин різних стадій проваджень. Вбачається, що національні суди не намагалися продемонструвати наявність конкретних фактів, які б доводили, що стверджуванні ризики переважали над принципом поваги до особистої свободи. Суд зазначає, що національні суди неоднарозово обґрунтовували подальше тримання заявників під вартою посиланням на відсутність підстав для їхнього звільнення, тоді як пункт 3 статті 5 Конвенції передбачає застосування протилежного підходу і вимагає від національних органів влади наводити підстави для продовження строку тримання особи під вартою".
Наявність ризиків, які на думку прокурора дають достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також твердження того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам, фактично втратили свою значимість, через тривале знаходження обвинувачених під вартою.
До того ж з пливом часу тривале тримання під вартою вимагає додаткового обґрунтування, проте прокурором його не наведено. Не наведено й конкретних фактів, які б доводили, що стверджуванні ризики переважали над принципом поваги до особистої свободи. Фактично тягар доведення прокурором помилково перекладено на обвинувачених.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України запобіжний захід не є покаранням за інкримінований злочин, а застосовується на період досудового розслідування і судового розгляду з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому доводи захисника у цій частині заслуговують на увагу.
Проте, інкримінований обвинуваченим злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, та вчинений з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, за санкцією ч. 2 ст. 187 КК України карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років, вина у вчиненні якого обвинуваченими не визнається, це свідчить про наявний ризик можливого переховування обвинувачених від суду, з метою ухилення від несення покарання в разі доведеності вини.
Тому, такий запобіжний захід, як тримання під вартою, зможе запобігти такому ризику, який на думку суду є досі реальним.
Тому обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк тримання під вартою варто продовжити.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2021 року обвинуваченим було визначено заставу, ОСОБА_3 у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 327450 (триста двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят) гривень, Гадзінському у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153230 (сто п'ятдесят три тисячі двісті тридцять) гривень.
Так, вирішуючи питання про можливість визначення обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховув тяжкість вчиненого злочину в якому обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, який має місце проживання, раніше не судимий, та має на утриманні дитину, обставини вчинення злочину, оцінивши порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, та дійшов висновку щодо можливості застосування ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу як застава, яка має бути достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків, та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Вирішуючи питання про можливість визначення обвинуваченому ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховув тяжкість вчиненого злочину в якому обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, який має місце проживання, за даними захисту є інвалідом третьої групи загальної форми захворювання, якого 23.11.2015 року Центральним районним судом м. Миколаєва було притягнено до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, який в період іспитового строку вчинив новий злочин, у якому наразі обвинувачується, обставини вчинення злочину, оцінивши порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, та дійшов висновку щодо можливості застосування ОСОБА_12 альтернативного запобіжного заходу як застава, яка має бути достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків, та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, з врахуванням майнового стану обвинувачених, з метою гарантування прав обвинувачених на її внесення, слід зменшити заставу обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до 30 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що становить 68 100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень.
На думку суду, такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинувачених, та підстав вважати його завідомо непомірним для обвинувачених суд не вбачає.
Крім того, виходячи з викладеного, в разі внесення обвинуваченими або заставодавцями застави, суд, вважає за належне покласти на обвинувачених обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Таким чином клопотання сторони захисту та клопотання прокурора підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196-197, 331, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Клопотання захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зміну запобіжних заходів - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_3 , строк тримання під вартою до 30 червня 2021 року.
Зменшити ОСОБА_3 розмір застави до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 68 100 ( шістдесят вісім тисяч сто) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ОСОБА_3 , слід негайно звільнити з під варти.
Продовжити ОСОБА_13 , строк тримання під вартою до 30 червня 2021 року.
Зменшити ОСОБА_13 розмір застави до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 68 100 ( шістдесят вісім тисяч сто) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ОСОБА_4 слід негайно звільнити з під варти.
У разі внесення вказаної застави покласти на обвинувачених ОСОБА_4 ОСОБА_3 , обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України на строк до 30 червня 2021 року:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із міста Миколаєва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування у будь-який спосіб із потерпілим та усіма свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання паспорт громадянина України та паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали до 30.06.2021 року.
Ухвалу суду направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1