Ухвала від 01.06.2021 по справі 479/438/21

Справа №479/438/21

Провадження №2-з/479/5/21

УХВАЛА

01 червня 2021 року смтКриве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої - судді Репушевської О.В.,

за участі: секретаря судового засідання Штуфри А.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №479/438/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Кривоозерський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Кривоозерського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Кривоозерський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Разом із зазначеною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №6470, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі №479/438/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Кривоозерський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступного.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до положень ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства,виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст.18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим у цивільному процесуальному кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від заявника пропозиції щодо зустрічного забезпечення; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

За змістом ст.ст.149-153 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України).

Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Процесуальним законом визначено обов'язок заявника вказати предмет позову та обґрунтувати необхідність забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, яку заявник має намір пред'явити, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Також, відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до суду позов про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, який відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню, тобто виконавчий документ оскаржується боржником в судовому порядку.

З матеріалів цивільної справи №479/438/21 вбачається, що матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити судове рішення, зводиться до визнання виконавчого напису, вчиненого 31 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №6470, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" боргу у сумі 350 102,26 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що за оскаржуваним виконавчим написом державним виконавцем Кривоозерського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Сигляник Т.В. 29 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження, а тому існує загроза втрати ним грошових коштів, та іншого майна, а також ускладнення їх повернення, у разі задоволення позову.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами існує спір щодо законності видачі приватним нотаріусом виконавчого напису, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку грошові кошти у розмірі 350 102,26 грн. та існує реальна загроза втрати цих коштів або іншого майна, належного позивачу, в ході виконавчого провадження, відкритого за вказаним виконавчим написом.

З метою недопущення цього, суд не тільки може, але й зобов'язаний вирішити питання про забезпечення позову у визначеному позивачем обсязі, а саме: зупинити стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки в разі його незастосування можуть бути порушені права позивача.

У пункті 15 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи №6 від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз'яснено, що при розгляді скарги на рішення дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа.

За такого, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити та застосувати заходи забезпечення його позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 31 жовтня 2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О, зареєстрованого в реєстрі за №6470, до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі №479/438/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Кривоозерський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №479/438/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Кривоозерський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №65309112, відкритому державним виконавцем Кривоозерського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Сигляник Т.В. 29 квітня 2021 року на підставі виконавчого напису від 31 жовтня 2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрованого в реєстрі за №6470, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №479/438/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Кривоозерський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Копію ухвали направити учасникам цивільної справи №479/438/21.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів апеляційної скарги через Кривоозерський районний суд Миколаївської області з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1415/, E-mail: inbox@ko.mk.court.gov.ua

СУДДЯ :
Попередній документ
97321632
Наступний документ
97321634
Інформація про рішення:
№ рішення: 97321633
№ справи: 479/438/21
Дата рішення: 01.06.2021
Дата публікації: 03.06.2021
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Кривоозерський районний суд Миколаївської області
Категорія справи: Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (17.12.2021)
Дата надходження: 31.05.2021
Предмет позову: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Розклад засідань:
09.07.2021 09:30 Кривоозерський районний суд Миколаївської області
04.08.2021 08:10 Кривоозерський районний суд Миколаївської області
08.11.2021 13:30 Кривоозерський районний суд Миколаївської області
07.12.2021 14:15 Кривоозерський районний суд Миколаївської області