КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/3006/17
Провадження № 2/488/56/21
Іменем України
07.05.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,
при секретарі судового засідання - Кривопішиній О.С., Маснюк М.О.,
за участю представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним - ОСОБА_1 ,
за участю представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна, Державний нотаріус П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Тищенко Олена Борисівна про визнання права власності на спадщину за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог: Корабельний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства,-
18.08.2017 року ОСОБА_5 звернулася до Корабельного районного суду м. Миколаєва з цивільним позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна, Державний нотаріус П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Тищенко Олена Борисівна про визнання права власності на спадщину за законом.
18.08.2017 року вказана справа відповідно до здійсненого автоматизованого розподілу судової справи між суддями була розподілена та передана на розгляд судді Лазаревій Г.М.
13.11.2017 року ухвалою суду провадження по зазначеній справі було відкрито.
30.05.2018 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , заборонено реєстрацію будь-яких осіб у житловому будинку АДРЕСА_1 .
13.08.2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про встановлення факту батьківства, який відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.08.2018 року, передано судді Лазаревій Г.М., для вирішення питання щодо об'єднання (спільного розгляду).
14.08.2018 року ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства, прийнято та об'єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_5 про визнання права власності на спадщину за законом.
12.11.2019 року позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним - ОСОБА_5 , надала до суду заяву про відвід головуючої по справі № 488/3006/17, судді Лазаревої Г.М.
02.03.2020 року ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_5 про відвід головуючої по цивільній справі судді Лазаревої Г.М. за позовом ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна, Державний нотаріус П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Тищенко Олена Борисівна про визнання права власності на спадщину за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог: Корабельний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства.
04.03.2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю - Чернявську Я.А., по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна, Державний нотаріус П"ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Тищенко Олена Борисівна про визнання права власності на спадщину за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог: Корабельний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства.
05.03.2020 року ухвалою суду, суддею Чернявською Я.А. прийнято до провадження цивільну справу № 488/3006/17 за позовом ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна, Державний нотаріус П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Тищенко Олена Борисівна про визнання права власності на спадщину за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог: Корабельний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства.
Постановлено розгляд справи почати заново за правилами загального позовного провадження.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_5 в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_6 , який являвся рідним братом її матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_6 лишився спадок - житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, після звернення до нотаріальних органів ОСОБА_5 дізналася, що спадкову справу заведено по заяві ОСОБА_4 , який претендує на спадок, як син померлого. ОСОБА_5 вважає себе єдиним законим спадкоємцем померлого ОСОБА_6 , оскільки останній не був батьком ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження останнього.
На підставі того, що зазначене питання неможливо вирішити в позасудовому порядку, ОСОБА_5 звернулася до суду.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він є рідним сином та єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У позовній заяві зазначає, що момент його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки, які проживали разом, посварилися і його мати ОСОБА_8 , зареєструвала дитину відповідно до ст. 135 СКУ , запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено за заявою матері дитини, а саме: прізвище матері ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , а ім'я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою ОСОБА_10 .
Зазначає, що не зважаючи на зазначене, він усе своє життя вважав ОСОБА_6 своїм батьком, а той в свою чергу вважав його своїм рідним сином. Вони проживали разом в спірному будинку померлого, вели сумісне господарство. Також померлий ОСОБА_6 , звертався до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом про визнання батьківства щодо ОСОБА_4 , а раніше після смерті матері оформив опіку над ОСОБА_4 .
На підставі зазначеного ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до суду про встановлення факту батьківства.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним - ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила про задоволення позову з підстав викладених в ньому. Заперечувала проти задоволення зустрічного позову, просила відмовити у задоволенні його вимог.
В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним - ОСОБА_2 , заперечувала проти задоволення позову. Зустрічний позов підтримала в повному обсязі, просила про його задоволення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін та їх представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту статей 11,15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду наведеної у постанові від 06.02.2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження 14-503цс18).
Відповідно до ч. З ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Згідно з ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
В цей же час, відповідно до ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю (в редакції 1969 року) та пунктів 1, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.І ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
Враховуючи, що підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.
Так, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю України в редакції 1969 року передбачає, що якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду.
Крім того, згідно ч. 2, ч. З ст. 53 КпШС України, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і батьком до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2009 року справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено за заявою матері дитини, а саме: прізвище матері ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , а ім'я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою - ОСОБА_11 .
Із показів ОСОБА_4 , якого було допитано у якості свідка на підставі положень статті 234 ЦПК України встановлено, що від самого народження він проживав однією сім'єю разом з матір'ю та ОСОБА_6 , а з 1999 року був зареєстрований з останнім за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Його матір ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ніколи не перебували у зареєстрованому шлюбі, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах. При цьому він все своє життя знав ОСОБА_6 , як свого рідного батька, а останній визнавав позивача своїм сином, між ними завжди існували стійкі сімейні відносини та міцний зв'язок (як батька з сином), стосунки в сім'ї були теплі.
Факт постійного проживання ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 однією сім'єю також не заперечувала у судовому засіданні і позивач ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 померла і лише після її смерті, як надав свідчення ОСОБА_4 , він дізнався, що ОСОБА_6 не зареєстрований у встановленому порядку його батьком.
Після смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_6 почав оформляти опіку над неповнолітнім ОСОБА_4 , та рішенням Корабельного виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 31 від 17.07.1998 року ОСОБА_6 було призначено опікуном над неповнолітнім на той момент позивачем, про що ОСОБА_6 Корабельною районною радою народних депутатів було також видано відповідне посвідчення за № НОМЕР_1 .
Крім того, в 2015 році ОСОБА_6 звертався до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом про визнання батьківства щодо позивача ОСОБА_4 та про внесення змін до актового запису про народження дитини.
В судовому засіданні було досліджено матеріали зазначеної цивільної справи № 488/4541/15-ц та досліджено звукозапис судового засідання, де ОСОБА_6 визнає ОСОБА_4 своїм сином та розповідає про їх сумісне життя разом із ним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, не встигши через стан здоров'я повторно звернутися до суду за вирішенням питання щодо визнання за ним батьківства відносно ОСОБА_4 , на підтвердження чого суду надано виписний епікриз із медичної картки стаціонарного хворого № 11417/1725, який міститься у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно статей 76 - 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Усі докази, які оцінюються судом, мають для нього однакову силу. Це положення закону важливе, оскільки лише в результаті оцінки доказів у сукупності можна постановити правильне рішення в справі. Тобто не існує якихось переваг одних засобів доказування над іншими, ієрархія доказів відсутня. Результати оцінки доказів суд відображає в мотивувальній частині судового рішення, де наводяться мотиви врахування чи неврахування окремих доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів і здійснюється за його внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин конкретної справи в їх сукупності на підставі принципів судочинства. До того ж, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, що є запорукою ухвалення справедливого рішення судом.
Всебічне дослідження доказів - це дослідження всіх наявних і допустимих доказів, що є у справі. Суд порівнює докази із різних засобів доказування, виявляє спільну інформацію і суперечності, відхиляє неналежні та недопустимі докази. Повне дослідження доказів - це дослідження необхідної та достатньої кількості доказів, що дадуть можливість зробити однозначний висновок про обставини, які належало встановити у справі. Якщо доказів недостатньо для встановлення певної обставини, і суд з об'єктивних причин не зміг усунути таку недостатність на підставі принципу офіційності, тоді суд робить висновок про недоведеність цієї обставини.
Враховуючи зазначене та на підставі зібраних доказів, суд приходить до переконання, що померлий ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_4 , оскільки за життя він вчиняв дії, які свідчать про визнання свого батьківства відносно ОСОБА_4 , та за такого у задоволенні первісного позову належить відмовити, та задовільнити вимоги за зустрічним позовом.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, -
У задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна, Державний нотаріус П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Тищенко Олена Борисівна про визнання права власності на спадщину за законом - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог: Корабельний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства - задовольнити у повному обсязі.
Встановити факт батьківства ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відносно ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області).
Зобов'язати Корабельний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження за № 892, складеного 04 грудня 1992 року Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, вказавши в графі “Батько” - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення суду в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 )
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач за первісним позовом - Миколаївська міська рада ( ЄДРПОУ: 04056612, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20 )
Третя особи без самостійних вимог за первісним позовом - Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна ( адреса: АДРЕСА_3 )
Третя особи без самостійних вимог за первісним позовом - Державний нотаріус П"ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Тищенко Олена Борисівна ( адреса: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 314)
Третя особа без самостійних вимог за зустрічним позовом - Корабельний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ( адреса: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 340/2)
Повний текст рішення складений 17.05.2021 року.
Суддя: Я.А. Чернявська