Справа № 478/1039/20 Провадження № 2/478/20/2021
01 червня 2021 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Григоренко Н.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Казанківського районного суду Миколаївської області, смт. Казанка, цивільну справу №478/1039/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна», третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора,
ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ «Ватутіна», третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора, в якій зазначив, що відповідно до Державного акту серії ЯК № 265282 він є власником земельної ділянки площею 4,8954 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яку за договором оренди від 10.06.2016 року передав в оренду ПП «Агротех».
Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що в жовтні 2019 року він звернувся до ПП «Агротех» з вимогою звільнити належну йому земельну ділянку, оскільки він має намір самостійно її обробляти та використовувати. В свою чергу, ПП «Агротех» повідомило позивача, що на даний момент земельну ділянку підприємство не орендує та не обробляє, оскільки термін договору оренди землі закінчився.
15.03.2020 року позивачу стало відомо про наявність існуючого договору оренди землі, укладеного 29.04.2016 року між ним та ТОВ «Ватутіна» строком на 10 років, державну реєстрацію якого проведено 04.05.2016 року, номер запису про інше речове право 58551169.
Посилаючись на відсутність своєї згоди на укладення договору оренди землі від 29.04.2016 року з ТОВ «Ватутіна», та на підробку його підпису під зазначеним договором, просив визнати недійсним договір № б/н, укладений 29.04.2016 року між ним та ТОВ «Ватутіна» про оренду земельної ділянки площею 4,8954 га (кадастровий номер 4823683200:07:000:0058) та скасувати рішення за № 29501056 від 04.05.2016 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4,8954 га (кадастровий номер 4823683200:07:000:0058), яке прийнято на підставі договору № б/н, укладеного 29.04.2016 року між ним та ТОВ «Ватутіна».
Ухвалою суду від 15.07.2020 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано у ТОВ «Ватутіна» оригінал договору б/н від 29.04.2016 року про оренду земельної ділянки загальною площею 4,8954 га (кадастровий номер 4823683200:07:000:0058), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ватутіна», зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №29501056 від 04 травня 2016 року.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що між відповідачем та позивачем було укладено договір оренди землі № б/н від 29.04.2016 року про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823683200:07:000:0058, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , строк дії договору становить 10 років.
Під час укладання договору оренди землі з позивачем, було досягнуто згоди по всім ключовим питанням, дотримання яких є обов'язковим для суб'єктів орендних відносин, сам договір було підписано позивачем без заперечень. Державна реєстрація речового права - вищеозначеного права оренди була здійснена 04.05.2016 року. Також представником відповідача зазначено, що в період з 2017 по 2019 роки позивач отримував орендну плату відповідно до умов спірного договору, та у нього не виникало будь-яких питань щодо його недійсності.
На підставі наведеного, представник відповідача просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договору оренди землі та скасування його державної реєстрації відмовити в повному обсязі.
Крім того, відповідач також просив відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат через недоведеність позовних вимог та витрат, які пов'язані з наданням правової допомоги адвокатом, оскільки позивачем не надано до суду належних доказів, які підтверджують надання таких послуг.
Ухвалою суду від 03.09.2020 року, з метою забезпечення вирішення питання щодо призначення судової-почеркознавчої експертизи було повторно витребувано у відповідача оригінал договору б/н від 29.04.2016 року про оренду земельної ділянки загальною площею 4,8954 га (кадастровий номер 4823683200:07:000:0058), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ватутіна», зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29501056 від 04 травня 2016 року із покладанням обов'язку повідомити причини ненадання оригіналу документа та доказів його відсутності або втрати.
На виконання вказаної ухвали, представником відповідача було надано суду лист від 15.09.2020 року, яким було повідомлено суд, що оригінал договору оренди землі втрачено. Будь-яких доказів втрати оригіналу договору суду надано не було.
Ухвалою суду від 05.11.2020 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського НДІСЕ. Для проведення експертизи повторно витребувано у відповідача оригінал досліджуваного документу. Роз'яснено сторонам наслідки ухилення від експертизи.
Ухвалою суду від 28.12.2020 року провадження у справі поновлено для розгляду клопотання судового експерта, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11.01.2021 року клопотання судового експерта задоволено частково, для проведення експертизи в черговий раз витребувано у відповідача оригінал досліджуваного документу, який зобов'язано направити до експертної установи та надано судовому експерту документи, які потрібно використовувати під час порівняльного дослідження. Роз'яснено сторонам наслідки ухилення від експертизи.
22.04.2021 року від експертної установи на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку № 20-1286 від 14.04.2021 року, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Ватутіна» до експертної установи оригіналу досліджуваного документу.
Ухвалою суду від 26.04.2021 року провадження у справі було поновлено та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 19.05.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Третя особа в судове засідання не прибула, про день, час та місце судового засідання повідомлена вчасно та належним чином.
Вислухавши доводи позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,8954 га, з кадастровим номером 4823683200:07:000:0058, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської сільської ради Казанківського району, Миколаївської області, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 002363 виданого відділом Держкомзему у Казанківсьму районі Миколаївської області 09.11.2011 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.01.2011 року № 199, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 8773428 від 01.09.2013 року.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 58551169 від 04.05.2016 року, вбачається укладання між ОСОБА_1 та ТОВ «Ватутіна» договору оренди землі № б/н від 29.04.2016 року, площею 4,8954 га, строком на 10 років.
Згідно дослідженої судом копії договору оренди землі від 29.04.2016 року, власник земельної ділянки площею 4,8954 га, з кадастровим номером 4823683200:07:000:0058, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської сільської ради Казанківського району, Миколаївської області ОСОБА_1 передав її в оренду ТОВ «Ватутіна» строком на 10 (десять) років.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 04.05.2016 року на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. № 29501056, проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 14404936, яке виникло на підставі договору оренди землі від 29.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ватутіна».
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину.
Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону, договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.
У вказаній справі, позивач звернувся між іншим, з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 29.04.2016 року, посилаюсь на те, що він його не підписував та його умови не погоджував.
Ухвалою суду від 03.09.2020 року, з метою забезпечення вирішення питання щодо призначення судової-почеркознавчої експертизи було витребувано у відповідача оригінал договору б/н від 29.04.2016 року про оренду земельної ділянки загальною площею 4,8954 га (кадастровий номер 4823683200:07:000:0058), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ватутіна», зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29501056 від 04 травня 2016 року із покладанням обов'язку повідомити причини ненадання оригіналу документа та доказів його відсутності або втрати.
На виконання вказаної ухвали, представником відповідача було надано суду лист від 15.09.2020 року, яким було повідомлено суд, що оригінал договору оренди землі втрачено. Будь-яких доказів втрати оригіналу договору суду не надано.
Ухвалою суду від 05.11.2020 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського НДІСЕ. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено. Для проведення експертизи повторно витребувано у відповідача оригінал досліджуваного документу. Роз'яснено сторонам наслідки ухилення від експертизи.
Ухвалою суду від 11.01.2021 року клопотання судового експерта задоволено частково, для проведення експертизи в черговий раз витребувано у відповідача оригінал досліджуваного документу, який зобов'язано направити до експертної установи та надано судовому експерту документи, які можна використовувати під час порівняльного дослідження. Роз'яснено сторонам наслідки ухилення від експертизи.
22.04.2021 року від експертної установи на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку № 20-1286 від 14.04.2021 року, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Ватутіна» до експертної установи оригіналу досліджуваного документу.
Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Згідно із частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз.
Згідно пункту 1.1 Науково методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
З наведеного вбачається, що об'єктом дослідження почеркознавчої експертизи є лише оригінал оскаржуваного документу (договору), а тому його не надання унеможливлює проведення призначеної судом по справі судової почеркознавчої експертизи.
Також, аналізуючи положення статті 109 ЦПК України, необхідно дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі, зокрема у наданні необхідних документів, без яких неможливо провести експертизу. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, надання суду бездоказових пояснень щодо обставин, які за твердженням представника відповідача унеможливлюють надання оспорюваного договору оренди землі для проведення призначеної судом судової почеркознавчої експертизи, суд приходить до висновку, що вказані дії свідчать про ухилення відповідача від подання оригіналу договору оренди землі, що унеможливлює проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи, яка, в даному випадку, має визначальне значення для встановлення обставин справи, а також є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - загальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не надано оригінал спірного договору з неповажних причин, оскільки факт його втрати не підтверджено належними доказами. Суд розцінює таку процесуальну поведінку відповідача як ухилення від надання витребуваних доказів та проведення судової почеркознавчої експертизи, а тому визнає той факт, що підпис під договором оренди земельної ділянки № б/н від 29.04.2016 року, позивачу ОСОБА_1 не належить.
Факт отримання позивачем орендної плати, як зазначив в відзиві представник відповідача, сам по собі не є підставою вважати, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Ватутіна» існують договірні правовідносини щодо обумовленої земельної ділянки. Більш того, отримання такої плати за фактичне користування земельною ділянкою не свідчить про дійсність укладеного з порушенням вимог ст.203 ЦК України правочину, так як не підтверджує волевиявлення орендодавця на час його укладення. При цьому, представником відповідача на підтвердження отримання позивачем орендної плати не надано суду будь-яких належних доказів.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненим.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року за № 145/2047/16-ц констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
Як зазначалося вище, заявляючи позовну вимогу про визнання договору оренди недійсним позивач посилався на те, що він вказаний договір не підписував, що вказує на відсутність його волевиявлення на його укладання, а користування відповідачем вказаною земельною ділянкою є незаконним.
В той же час, фактичне зайняття земельної ділянки користувачем (тимчасовим володільцем) відповідачем у справі, слід розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.
Оскільки позивач заперечує своє волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі, який він не підписував, що також встановлено та підтверджено судом, відповідно істотні умови не погоджував, то вказаний договір є неукладеним, а тому не може бути визнаний судом недійсним.
За такого у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору оренди земельної ділянки № б/н від 29.04.2016 року недійсним слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Як встановлено судом, за відповідачем ТОВ «Ватутіна» 04.05.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстровано право оренди земельної ділянки позивача на підставі договору оренди № б/н від 29.04.2016 року, який є неукладеним, що порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належною йому земельною ділянкою й не відповідає вимогам закону.
Таким чином, оскільки заявлена позовна вимога про скасування державної реєстрації є обґрунтованою та забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача, вона підлягає задоволенню.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Так, на підтвердження надання правової допомоги позивачу ОСОБА_1 , позивачем при подачі позовної заяви до суду було надано договір про надання правової допомоги № 15032001 від 15.03.2020 року, який укладений між ТОВ «Дніпропетровський центр правового захисту», в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; акт приймання-передачі наданих послуг № 15032001/1 до Договору про надання правової допомоги № 15032001 від 15.03.2020 року, який укладений з замовником ОСОБА_5 ; рахунок-фактуру на оплату наданих послуг № 15032001 на ім'я замовника ОСОБА_1 ; квитанція про оплату наданих послуг ОСОБА_1 .
Також до матеріалів позову додано ордер на надання правової допомоги адвокатом Лосєвим Ю.С., який виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 01072001 від 01.07.2020 року, який також підписав вказану позовну заяву, та який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідно до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому не співмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Схожого висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), за результатами розгляду якої 27 червня 2018 року прийняла постанову, в якій зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавались ОСОБА_1 адвокатом Лосєвим Ю.С. відповідно до Договору, який укладено для надання позивачу правової допомоги від 01.07.2020 року № 01072001. Адвокатську діяльність адвокат Лосєв Ю.С. здійснює індивідуально.
Вказаний договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), додані до позовної заяви не було, тобто витрати які поніс відповідач у зв'язку з подачею позовної заяви до суду, документально не підтверджені та недоведені.
Аналіз положень Договору про надання правової допомоги № 15032001 від 15.03.2020 року, свідчить про те, що його укладено не з позивачем по справі, а з ОСОБА_5 .
Факт оплати послуг за Договором про надання правової допомоги № 15032001 від 15.03.2020 року у розмірі 5600,00 грн. позивачем ОСОБА_1 , не підтверджує факт надання йому юридичних послуг, оскільки вказаний договір укладений з іншою особою, яка не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4823683200:07:000:0058.
Акт приймання-передачі наданих послуг № 15032001/1, доданий до позовної заяви, також не підтверджує обставин надання правової допомоги адвокатом Лосєвим Ю.С., відповідно до договору від 01.07.2020 року № 01072001, оскільки, по-перше, стосується Договору про надання правової допомоги № 15032001 від 15.03.2020 року, укладеного між ТОВ «Дніпропетровський центр правового захисту» з замовником ОСОБА_5 , по-друге, спростовується матеріалами справи, адже у справі відсутні процесуальні документи підготовлені та подані адвокатом Лосєвим Ю.С. як представником ТОВ «Дніпропетровський центр правового захисту».
Наданий до суду Договір про надання правової допомоги № 08012001 від 04.07.2020 року, який укладений між ТОВ «Дніпропетровський центр правового захисту» та ОСОБА_1 , та Договір про надання послуг № 2 (цивільно-правовий) від 11.08.2020 року, який укладений між ТОВ «Дніпропетровський центр правового захисту» та адвокатом Тарапатовим Д.С. для забезпечення надання правової допомоги ОСОБА_1 в межах розгляду цивільної справи, також не підтверджують факт понесення позивачем витрат на правову допомогу, оскільки оплату за виконані юридичні послуги за договором № 08012001 від 04.07.2020 року, розмір якої становить 4600,00 грн., було перераховано (сплачено) на рахунок ТОВ «Дніпропетровський центр правового захисту» відповідно до квитанції № N1FCX5671MВІД - ОСОБА_6 , а не позивачем по справі - ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, слід відмовити.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України до судових витрат, зокрема належать витрати, пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. Призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані на його запит матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою (частини сьома, восьма статті 72 ЦПК України).
Згідно матеріалів справи позивач заперечував підписання договору оренди землі № б/н від 29.04.2016 року. Для доведення перед судом переконливості наведених заперечень позивач просив провести у справі почеркознавчу експертизу з метою з'ясування обставин справжності підпису, вчиненого у оспорюваному договорі оренди землі від його імені.
Ухвалою суду від 05.11.2020 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Реквізити сторін» ним особисто або іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 в договорі б/н від 29.04.2016 року про оренду земельної ділянки, загальною площею 4,8954 га (кадастровий номер 4823683200:07:000:0058), начебто укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ватутіна»? Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено Миколаївському відділенню Одеського НДІСЕ.
Клопотанням від 04.12.2020 року № 20-1286 судовий експерт повідомив суд про необхідність між іншим, попередньої оплати за призначену судову почеркознавчу експертизу у розмірі 5883,84 грн., що позивач здійснив 11.01.2021 року.
Разом з тим, 22.04.2021 року від експертної установи на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку № 20-1286 від 14.04.2021 року, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Ватутіна» до експертної установи оригіналу досліджуваного документу.
При цьому, згідно акта здачі-приймання повідомлення про неможливість надання висновку судового експерта № 20-1286 із проведеної ОСОБА_1 попередньої оплати експертизи у розмірі 5883,84 грн., утримано суму у розмірі 784,51 грн., що становить вартість затрачених експертом експертогодин (4 год. х 163,44 грн. + 130,75 грн.(20% ПДВ).
Таким чином, сума у розмірі 784,51 грн. є вартістю понесених витрат на проведення експертизи, оскільки експерт на виконання ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 05.11.2020 року затратив чотири експертогодини.
За змістом статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Таким чином, при вирішенні спору по суті суд визнав факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, від участі у проведенні цієї експертизи відповідач ухилився, враховуючи часткове задоволення позову, суд ухвалює про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані проведенням експертизи, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 392,55 грн.
Крім того, за нормами ст. 141 ЦПК України, суд ухвалює також про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 840,00 грн.
Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» (Миколаївська область, Баштанський (Казанківський) район, с.Казанка, вул. Гагаріна, буд. 86, код ЄДРПОУ 40126377), третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна (Харківська область, м. Харків, вул. Космічна, буд. 24-А) про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора - задовольнити частково.
Скасувати державну реєстрацію договору № б/н від 29.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватутіна», оренди земельної ділянки площею 4,8954 га, кадастровий номер 4823683200:07:000:0058, який зареєстрований державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторією Сергіївною 04.05.2016 року, номер запису про інше речове право: 14404936, індексний номер рішення: 29501056, припинивши за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» право оренди даної земельної ділянки.
В задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди землі - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» (Миколаївська область, Баштанський (Казанківський) район, с. Казанка, вул. Гагаріна, буд. 86, код ЄДРПОУ 40126377) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, які пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,00 грн. (вісімсот сорок гривень 00 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» (Миколаївська область, Баштанський (Казанківський) район, с. Казанка, вул. Гагаріна, буд. 86, код ЄДРПОУ 40126377) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані з проведення експертизи у розмірі 392,55 грн. (триста дев'яносто дві гривні 55 коп.).
В задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 01 червня 2021 року.
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області О.О.Томашевський