Справа № 473/414/21
іменем України
"01" червня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
в лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай), розміром 4,86 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебувала в колективній власності КПС «Дружба» в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. Спадщину після смерті вказаної особи прийняв батько заявника ОСОБА_4 , проте за життя належним чином не оформив (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Заявник є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , проте позбавлений можливості реалізувати своє право на спадщину на вказане майно в нотаріальному порядку в зв'язку з відсутністю в спадкодавця сертифіката на право на земельну частку (пай).
Зазначені обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 13.05.2021 року неналежного відповідача по справі - Дорошівську сільську раду Вознесенського району Миколаївської області було замінено належним - ОСОБА_2 .
В подальшому, з урахуванням кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , позивач просив визнати за ним право на спірну земельну частку (пай) в розмірі Ѕ його частки.
В судове засідання представник позивача адвокат Лукіянчин І.П. не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про можливість застосування передбачених ст. 206 ЦПК України наслідків визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав свобод чи інтересів інших осіб.
Зокрема судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.6).
За життя остання заповіту не склала, отже, має місце спадкування за законом (а.с.55,70).
Згідно матеріалів справи, спадщину після смерті вказаної особи прийняли ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_2 (син) шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року. Проте належним чином її не оформили. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину або претендують на неї, судом не встановлено (а.с.16, 55).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (а.с.5).
Згідно повідомлення Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області за № 131/01-16 від 12.03.2021 року ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, який належним чином прийняв спадщину після його смерті, частково її оформив. ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини, звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою. За даними Спадкового реєстру інформація щодо посвідчених заповітів від імені ОСОБА_4 відсутня (а.с.20, 24, 28, 32, 39).
Водночас, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яку ОСОБА_4 успадкував після смерті ОСОБА_3 (1/2 частка), проте за життя не оформив, нотаріусом було відмовлено в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно (а.с. 9).
Так, відповідно до п.п. 2,5 Указу Президента України №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Право на земельну частку (пай) підтверджується сертифікатом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
При цьому, відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації за № 332-р від 22.10.1996 року, на ім'я ОСОБА_3 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай), серії МК № 0186879 від 10.06.1997 року, що посвідчував право останньої на земельну частку (пай), розміром 4,86 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебувала в колективній власності КПС «Дружба».
Факт видачі сертифіката на ім'я ОСОБА_3 свідчить, що останню було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), який є обов'язковим додатком до акта (державний акт на право колективної власності на землю КСП «Дружба», серія МК № 6, зареєстрований в Книзі № 3 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Дорошівської сільської ради від 15.12.1995 року за номером реєстрації № 1 на підставі рішення сесії № 1 Дорошівської сільської ради) (а.с. 41,50).
Отже, майнове право на земельну частку (пай) ввійшло до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.04.2020 у справі № 178/982/18).
Згідно ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За змістом ст. 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно ч.1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Ст. 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як зазначалося вище, спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняв ОСОБА_4 (1/2 частку), відповідно до положень статті 549 ЦК УРСР 1963 року. Проте, за життя належним чином її не оформив.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
З положень ст.ст. 1217, 1223 ЦК України вбачається, що спадкування здійснюється за заповітом, а в разі його відсутності та в інших випадках, визначених Цивільним кодексом України - за законом.
Відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк в порядку, передбаченому законом. Матеріали справи вказують на те, що спірне майно на момент відкриття спадщини належало спадкодавцю.
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, виходячи з того, що позивач ОСОБА_1 не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, а тому суд вважає, що його право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 200, 259, 263 - 265, 272, 273 ЦПК України, суд,
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) розміром 4,86 (чотири цілих вісімдесят шість сотих) умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебувала в колективній власності КПС «Дружба», в розмірі Ѕ його частки, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Братське Братського району Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Лузан