Справа № 471/173/21
Провадження №2/471/142/21
Номер рядка звіту 68
(заочне)
"31" травня 2021 р.
Братський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді - Гукової І.Б.,
за участю секретаря - Кравченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Братське цивільну справу за № 471/173/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
23.02.2021 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просить суд розірвати шлюб, укладений між сторонами, та повернути дошлюбне прізвище.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 07.10.2017 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Від шлюбу дітей не мають. Тривалий час сторони разом не проживають, подальше перебування у шлюбі недоцільне, збереження сім'ї неможливе, оскільки подружні стосунки припинено. Шлюб носить формальний порядок, тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, оскільки через органи ДРАЦС шлюб розірвати не має можливості.
У судове засідання не з'явилася позивачка, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
У судове засідання не з'явився відповідач, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток, причини неявки суду невідомі.
Суд на підставі ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи суд встановив.
07.10.2017 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 566.
Від шлюбу сторони дітей не мають.
Спільне життя між подружжям не склалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
Спору відносно поділу майна подружжя між сторонами на час розгляду справи не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Стаття 55 СК України встановлює обов'язок дружини та чоловіка спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Крім того, за ст. 56 СК України, дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання, мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.
Але кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин або до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Та як слідує із позовної заяви, сторони шлюбні відносини фактично припинили, а тому у суду є підстави вважати, що вони про побудову сімейних відносин між собою на почуттях взаємної любові, поваги, дружби і взаємодопомоги не піклуються, шлюбні стосунки не підтримують, внаслідок чого їх шлюб носить формальний характер.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При цьому, за правилами ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом він припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, а документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).
Відповідно до положень ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
За таких фактичних обставин, враховуючи відносини між позивачем та відповідачем, суд вважає, що подальше сумісне життя сторін, як подружжя, і збереження шлюбу суперечить їхнім же інтересам, а тому такий шлюб, згідно вимог ч. 3 ст. 105, ст. 110, ст. 112 СК України підлягає розірванню, а позов - задоволенню.
У відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені при сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Шлюб, що укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 07.10.2017 року Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 566, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати, понесені при сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 повернути дошлюбне прізвище " ОСОБА_4 ".
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.3 розділу ХІІ "Прикінцевих положень" ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку відповідно до положень ст. 354 ЦПК України, з урахуванням п.3 розділу ХІІ "Прикінцевих положень" ЦПК України.
СуддяІ.Б. Гукова