Справа №: 139/469/21
01 червня 2021 року смт Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Коломійцева В.І., розглянувши матеріали, що надійшли з Могилів-Подільского РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 276380 від 14.05.2021, ОСОБА_1 о 19:15 год. 14.05.2021 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 вчинив насильство в сім'ї відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав, повідомив, що лише один раз 14.05.2021 був підвищив голос на ОСОБА_2 , однак при цьому нецензурної лайки не вживав.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що в неї з чоловіком 14.05.2021 виникла суперечка і що той дійсно на неї не кричав, а лише один раз був підвищив голос через що проснулася дитина. Поліцію вона викликала через емоції. Зараз просила ОСОБА_1 не карати.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також ОСОБА_2 , вважаю, що провадження у даній справі необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , оскільки його вина у скоєнні правопорушення зазначеного у протоколі правоохоронними органами не доведена. До даного висновку суд приходить із наступних підстав:
Так, згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за вказаною частиною статті настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, у разі, якщо вказані дії вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
В п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону міститься визначенняпсихологічного насильства, згідно з якого - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В даному випадку, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення органом поліції надано судом виключно одні лише письмові пояснення ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні їх повністю спростувала.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 560/751/17 зробив висновок про те, що пояснення свідків не є належними доказами правомірності притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відтак, застосовуючи принцип безпосереднього дослідження доказів, тобто того, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, письмові пояснення ОСОБА_1 не можуть бути прийняті до уваги, як допустимі докази.
Таким чином, суд бере до уваги в якості доказів лише ті покази, які були перевірені, досліджені та отримані безпосередньо під час розгляду справи в суді.
Отже, покази ОСОБА_1 , які були ним дані під час судового засідання не спростовані жодним належним та допустимим доказом, узгоджуються з поясненнями допитаної в судовому засіданні ОСОБА_2 , будь-які інші докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення відсутні.
Згідно з вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 цього ж Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173-2, 280, 283, 284 КУпАП України, суддя, -
Провадження в адміністративній справі № 139/469/21 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В.І. Коломійцева