Справа № 420/8481/21
31 травня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 24.12.2020 року №15-18676/13-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою», яким було відмовлено « ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства».
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10.12.2020 року №61-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9.7917 га) до комунальної власності.
- визнати протиправним та скасувати акт приймання-передачі від 10.12.2020 року в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9.7917 га) до комунальної власності;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9.7917 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).
В обґрунтування свої позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-18676/13-20-СГ їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства», оскільки бажана позивачем земельна ділянка була передана з державної власності у комунальну власність.
Так зокрема наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10.12.2020 року №61-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Великодолинській селищній раді Овідіопольського району Одеської області було передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 356, 8540 га, які розташовані на території Овідіопольського району Одеської області згідно з актом приймання-передачі.
Також 10.12.2020 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Великодолинським селищним головою Овідіопольського району Одеської області був підписаний акт приймання-передачі, в якому серед іншого значиться спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9.7917 га).
Водночас позивач не погоджується із вищезазначеними наказами Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області та актом приймання-передачі земельних ділянок та вважає їх протиправними та такими що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулась до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.
Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви (частина 8 ст. 171 КАС України).
Згідно положень частини 2 ст. 171 КАСУ суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 171 КАС України суддя, після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пп. 1, 2 ч. 1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому суд зазначає, що правова позиція про застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, в яких стороною є суб'єкт владних повноважень є помилковою, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та господарських і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 Цивільного кодексу (далі ЦК) України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У силу статей 80, 84, 123, 124 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (при наданні земельних ділянок у власність або в користування, укладенні, зміні, розірванні договорів оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі із суб'єктами підприємницької діяльності.
Як було зазначено з даного приводу Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 року по справі №914/582/17 справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:
- наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 17.12.2020 року №15-18676/13-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою» (вимога 1);
- наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10.12.2020 року №61-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9.7917 га) до комунальної власності (вимога 2);
- акт приймання-передачі від 10.12.2020 року в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9.7917 га) до комунальної власності (вимога 3).
Тобто перша позовна вимога ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а друга та третя відповідно в порядку господарського судочинства, оскільки стосується правовідносин у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, в даному випадку земельних ділянок.
Відповідно до частини 4 статі 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
За приписами пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Ні підставі вищезазначеного, враховуючи, що позивачем в адміністративному позові заявлені позовні вимоги з порушенням правил їх об'єднання, та можливість об'єднання зазначених позовних вимог положеннями ст. 172 КАС України не передбачена, суд доходить висновку про необхідінсть повернення ОСОБА_1 адміністративного позову з додатками.
Керуючись п.6 ч.4 ст.169 КАС України, суддя -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування наказів, акту приймання-передачі, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Е.А.Іванов