Справа № 420/5102/21
31 травня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» (65025, Одеська обл., Комінтернівський р-н, 21-й км. Старокийвського шосе, буд. 30 А, код ЄДРПОУ 01353551) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд.4, код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства «Південьдортех» (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, вул. Радісна, 11, код ЄДРПОУ 32863396) про визнання протиправними та скасування постанов, -
04.01.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства «Південьдортех», в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати:
- Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 237765 від 15 березня 2021 року прийняту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, про стягнення з ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу;
- Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 237766 від 15 березня 2021 року прийняту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, про стягнення з ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу;
- Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 237767 від 15 березня 2021 року прийняту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, про стягнення з ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є безпідставними, незаконними та прийняті з неповним встановленням обставин справи. Позивач стверджує, що ТОВ «СПМК-17» не є перевізником оскільки транспортні засоби які вказані у актах перевірки передані в орендне користування ПП «Південьдортех» на підставі укладених між TОB «СПМК-17» та ПП «Південьдортех» договорів оренди транспортних засобів та механізмів від 01.01.2021 року, а адміністративно-господарські штрафи застосовуються за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників. На переконання позивача, навіть якщо правопорушення було вчинено відповідальність має нести перевізник, а не власник транспортного засобу. Також позивач зазначає, що у разі неприведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб, у разі невнесення плати за проїзд, орган власних повноважень мав заборонити подальший рух транспортних засобів, але представники відповідача не заборонили подальший рух. Позивач посилається на ненадання відповідачем жодного документа (чека або талона зважування, квитанції, тощо), на підставі якого було визначено вагу транспортних засобів та навантаження на осі; довідку про здійснення габаритно-вагового контролю; відсутній Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд.
05.04.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
07.05.2021 року відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов в якому зазначено, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначає, що перевіркою транспортних засобів виявлено порушення вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». При проведенні вагових вимірів встановлено перевищення допустимої ваги по загальній масі. Таким чином, перевищення вагових параметрів є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених абз.16 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в розмірі 34000 грн. відповідач зазначає, що товарно-транспортні накладні при перевірці транспортних засобів відповідачу не надавалася. Також відповідач заперечує твердження позивача стосовного того, що позивач не був перевізником на момент здійснення перевірки та не є суб'єктом відповідальності та застосування адміністративно-господарського штрафу. Як стверджує відповідач, про розгляд справи позивач був належним чином та завчасно викликаний рекомендованим листом з повідомленням, проте на розгляд справи він не з'явився.
13.04.2021 року представником ПП «Південьдортех» надано письмові пояснення, в яких останній зазначив, що на момент проведення перевірок вищевказані транспортні засоби використовувалися ПП «Південьдортех» у своїй діяльності, що також підтверджується товарно-транспортними накладними від 17.02.2021 № 43, від 14.02.2021 № 39, від 14.02.2021 № 40, які надавались під час проведення перевірок працівникам Укртрансбезпеки.
14.05.2021 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якому останній заперечує твердження відповідача та вважає їх необґрунтованими.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.12.1998 року, дата запису: 14.09.2011, номер запису: 15561450000042516. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний)» (код 68.20).
14.02.2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортним засобом, що належить ТОВ «СПМК-17» Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп номерний знак НОМЕР_2 ВАРЗ НПС-2730, про що складено акт № 258493 від 14.02.2021 року (а.с.14).
Відповідно до вказаного акту під час перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема: перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
14.02.2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортним засобом, що належить ТОВ «СПМК-17» Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_3 , та напівпричіп номерний знак НОМЕР_4 , про що складено акт № 258492 від 14.02.2021 року (а.с.16).
Відповідно до вказаного акту під час перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема: перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
17.02.2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортним засобом, що належить ТОВ «СПМК-17» Mercedes-Benz ACTROS 2641 номерний знак НОМЕР_5 , та напівпричіп номерний знак НОМЕР_6 НОМЕР_7 , про що складено акт № 215765 від 17.02.2021 року (а.с.12).
Відповідно до вказаного акту під час перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема: перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
02.03.2021 року виконуючим обов'язки начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Шинкевичем О., оформлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в якому зазначено ТОВ «СПМК-17» прибути 15.03.2021 року до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення по актам проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільні транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 258492 від 14.02.2021 року, № 258493 від 14.02.2021 року, № 215765 від 17.02.2021 року (а.с.17).
09.03.2021 року ТОВ «СПМК-17» у відповідь на запрошення Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки направило лист, яким, зокрема, повідомило, що TOB «СПМК-17» не є автомобільним перевізником та не використовувало вказані транспортні засоби, оскільки транспортні засоби які вказані у акті перевірки передані в орендне користування ПП «Південьдортех» за актами приймання- передачі у відповідності до укладених між ТОВ «СПМК-17» та ПП«Південьдортех» Договорів оренди транспортних засобів та механізмів. Враховуючи вищезазначене, щодо розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення ТОВ «СПМК-17» просило звертатись до автомобільного перевізника, а саме до ПП «Південьдортех» (а.с.19-20).
15.03.2021 року на підставі вищезазначених актів виконуючим року виконуючим обов'язки начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Шинкевичем О., прийнято:
- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 237765 про стягнення з ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу;
- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 23766 про стягнення з ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу;
- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 237767 про стягнення з ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу (а.с.11, 13, 15).
Також, судом з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «СПМК-17» та ПП «Південьдортех» укладено Договори оренди транспортних засобів та механізмів, зокрема:
01.01.2021 року між ТОВ «СПМК-17» та ПП «Південьдортех» укладено Договори оренди транспортних засобів та механізмів № 01/21-О, відповідно до якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у платне користування транспортні засоби за Актом приймання-передачі, а саме:
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_8
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_9
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_10
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_11
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_12
Напівпричіп ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_12
Напівпричіп Wielton nw3 НОМЕР_13
Напівпричіп Wielton nw3 НОМЕР_14
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_15
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_69
Самоскид ВАРЗ МБ 4141 ІС-20 НОМЕР_16
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_17
Напівпричіп Oztreyler SILOBAS 38 НОМЕР_18
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_19
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_20
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_74
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_21
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_22
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_23
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_24
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTRQS 3336 НОМЕР_25
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_75
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 1814LS НОМЕР_67
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_68
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 1814LS НОМЕР_70
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_71
Напівпричіп Oztreyler SILOBAS 38 НОМЕР_72
Самоскид ВАРЗ МБ-4141 К-20 НОМЕР_73
Самоскид ВАРЗ МБ-4141К-20 НОМЕР_73
Самоскид ВАРЗ МБ-4141К-20 НОМЕР_73
Напівпричіп Everlast EVL-P-30-03 НОМЕР_76
Напівпричіп Everlast EVL- НОМЕР_26
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_77
Напівпричіп ВАРЗ НПС-2730 НОМЕР_78
Напівпричіп ВАРЗ НПС-2730 НОМЕР_78
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_79
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_65
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_80
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_81
Самоскид Варз МБ4141 K-20 НОМЕР_82
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_83
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_84
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_86
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_85
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_87
Самоскид Варз МБ4141 K-20 НОМЕР_90
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_89
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 1841LS НОМЕР_91
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_93
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_92
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_27 (а.с.24-25).
01.01.2021 року між ТОВ «СПМК-17» та ПП «Південьдортех» укладено Акт приймання-передачі транспортних засобів та механізмів до Договору оренди транспортних засобів та механізмів № 01/21-О (а.с.28-29).
01.01.2021 року між ТОВ «СПМК-17» та ПП «Південьдортех» укладено Договори оренди транспортних засобів та механізмів № 02/21-О, відповідно до якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у платне користування транспортні засоби за Актом приймання-передачі, а саме:
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 1814LS НОМЕР_88
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_28
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_29
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_30
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_1
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_31
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_32
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_33
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_94
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_34
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_35
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_36
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_37
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_38
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_37
Напівпричіп ВАРЗ НПС-2730 НОМЕР_2
Напівпричіп Everlast EVL-P-30-03 НОМЕР_39
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_40
Самоскид ВАРЗ МБ4141 К-20 НОМЕР_41
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4140К НОМЕР_42
Напівпричіп НОМЕР_43
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_44
Напівпричіп ВАРЗ МБ-4141К-20 НОМЕР_45
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 1841LS НОМЕР_95
Напівпричіп Everlast EVL-P-34-Q3-T НОМЕР_46
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 1841 LS НОМЕР_96
Напівпричіп Everlast EVL-P-30-03 НОМЕР_97
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 1841 LS НОМЕР_98
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 1841 LS НОМЕР_99
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 184 ILS НОМЕР_100
Напівпричіп Everlast EVL-P-30-03 НОМЕР_101
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_102
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_66
Самоскид Варз МБ4141 К-20 НОМЕР_47
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 1841 LS НОМЕР_103
Напівпричіп Wielton NW3 НОМЕР_104
Самоскид Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_48
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_105
Самоскид Варз НПС-2730 НОМЕР_49
Самоскид Варз МБ4141 К-20 НОМЕР_106
Самоскид Варз МБ4141 К-20 НОМЕР_107
Самоскид Варз МБ4141 К-20 НОМЕР_50
Напівричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_51
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_52
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2043 НОМЕР_53
Самоскид ВарзМБ4141 К-20 НОМЕР_54
Самоскид Варз МБ4141 К-20 НОМЕР_55
Самоскид НОМЕР_56
Самоскид Варз МБ4141 К-20 НОМЕР_57
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_58
Напівпричіп НОМЕР_59
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_60
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_61
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_62
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_63
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641 НОМЕР_64
Напівпричіп Schmitz SKI 24 НОМЕР_110
Самоскид Volvo FH 42T НОМЕР_111
Сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141 НОМЕР_108
Напівпричіп Oztreyler SILOBAS 38 НОМЕР_109 (а.с.30-33).
01.01.2021 року між ТОВ «СПМК-17» та ПП «Південьдортех» укладено Акт приймання-передачі транспортних засобів та механізмів до Договору оренди транспортних засобів та механізмів № 02/21-О (а.с.34-35).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, зокрема, Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області.
Додатком №1 до постанови КМУ від 26.06.15р №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Укртрансбезпеки» затверджений «Перелік територіальних органів Укртрансбезпеки, які ліквідуються та Додатком №3 до вищезгаданої постанови, затверджено Перелік територіальних органів Укртрансбезпеки.
Розділом 2 Наказу Державної Служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 року № 340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області та Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпреки в Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки.
15.10.2020 року Головою Державної служби України на транспорті затверджено «Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті».
Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2011 № 1074, у разі злиття органів виконавчої влади права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до орган) виконавчої влади внаслідок такого злиття.
Відповідно до пункту 12 Порядку, орган виконавчої влади утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій орган) виконавчої влади, що припиняється. Таким чином, Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки є правонаступником припиненого Управління Укртрансбезпеки в Одеській області.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення-перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:
- наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно з п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).
Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (підпункт 4 п. 2 Порядку № 879).
Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 п. 2 Порядку № 879).
В п. 6 Порядку № 879 зазначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пунктів 12, 13, 14 зазначеного Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
Згідно з п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету (п. 26 Порядку № 879).
Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Отже, обов'язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 затверджено Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до абзаців 3, 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:
- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники.
Позивач стверджує, що не був перевізником під час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю транспортних засобів, оскільки зазначені транспортні засоби передані в оренду ПП «Південьдортех» на підставі укладених між TОB «СПМК-17» та ПП «Південьдортех» договорів оренди транспортних засобів та механізмів від 01.01.2021 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 33 вказаного закону визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд зазначає, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів встановлена саме для перевізників, які здійснюють вантажні перевезення, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.
В матеріалах справи наявні копія Договору оренди транспортних засобів та механізмів № 01/21-О від 01.01.2021 року укладеного між ТОВ «СПМК-17» (Орендодавець) та ПП «Південьдортех» (Орендар), відповідно до якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у платне користування транспортні засоби за Актом приймання-передачі, а саме: сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641, НОМЕР_65 ; та копія Договору оренди транспортних засобів та механізмів № 02/21-О від 01.01.2021 року укладеного між ТОВ «СПМК-17» (Орендодавець) та ПП «Південьдортех» (Орендар), відповідно до якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у платне користування транспортні засоби за Актом приймання-передачі, а саме: сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 4141, НОМЕР_1 ; сідловий тягач Mercedes-Benz ACTROS 2641, НОМЕР_66 .
З вказаних договорів вбачається, що орендар зобов'язаний перераховувати орендодавцю плату за користування (п.1.5 вказаних договорів); сплачувати орендодавцеві плату за весь період користування т/з (п.3.2 вказаних договорів); за оренду майна сплачує орендну плату, згідно рахунків наданих орендодавцем (п.4.1 вказаних договорів).
В свою чергу, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Відповідно ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Проте, в супереч наведеним вище нормам законодавства під час проведення перевірки 14.02.2021 року та 17.02.2021 року водіями транспортних засобів, що перевірялись не повідомлено інспекторів, що зазначені транспортні засоби перебувають в оренді та, відповідно, про наявність Договорів оренди транспортних засобів № 01/21-О від 01.01.2021 року та № 02/21-О від 01.01.2021 року, не повідомлено інформацію про перевізника вантажу.
Також, суд звертає увагу, що позивач на підтвердження реальності договорів оренди транспортних засобів № 01/21-О від 01.01.2021 року та № 02/21-О від 01.01.2021 року надав лише самі договори та акти прийому-передачі транспортних засобів та механізмів до цих договорів. Будь-яких інших доказів на підтвердження реальності укладених договорів оренди, зокрема, але не тільки - доказів сплати орендної плати, тощо, позивач до суду не надав.
При цьому, суд зазначає, що сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали,стосовно використання транспортного засобу. Для підтвердження фактичного виконання умов договору та, як результат, настання реальних правових наслідків стороною мають бути надані відповідні підтверджуючі документи (докази здійснення оплати за оренду транспортних засобів, витяги з рахунків підприємства на підтвердження відображення орендної операції в бухгалтерському обліку у позивача, тощо). З наданих позивачем копій договорів оренди вбачається, що за оренду т/з Орендар сплачує орендну плату, згідно рахунків наданих орендодавцем. Проте, будь-яких доказів на підтвердження виконання умов договору, в тому числі і наданих позивачем орендарю рахунків на оплату наданих в оренду транспортних засобів позивач до суду не надав. Також, суд звертає увагу, що із наданих позивачем до суду договорів оренди транспортних засобів вбачається відсутність ціни договору, що є суттєвою умовою договору. Суд зауважує, що вказані договори оренди не були надані під час перевірки посадовим особам Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Вказані обставини свідчать про сумнівність укладених договорів. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин позивачем до суд не надано.
Крім того, відповідно до приписів п. 6.3 Інструкції № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Позивачем не були надані докази тимчасової реєстрації транспортних засобів.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що надані позивачем до суду копії договорів оренди транспортних засобів не є достатніми, належними та допустимими доказами того, що вказані транспортні засоби, надані позивачем в оренду ПП «Південьдортех» дійсно перебували в оренді на момент перевезення вантажу та здійснення перевірки посадовим особам Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 14.02.2021 року та 17.02.2021 року і позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу у зазначені дати. Таким чином, доводи позивача про те, що належні йому автомобілі перебував в оренді на час вчинення порушення не підтверджені належними та допустимими доказами, а наявні у справі письмові докази підтверджують той факт, що ТОВ «СПМК-17», як власник транспортних засобів, так і суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів, в розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні є перевізником, отже несе встановлену законом відповідальність за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Також суд не бере до уваги посилання позивача на те, що встановивши перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, його подальший рух мав би бути заборонений посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, оскільки посадові особи Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, які згідно ст. 19 Конституції України повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, чинним законодавством, та такими повноваженнями законом не наділені.
Щодо посилань позивача на властивості вантажу.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналогічні вимоги встановлені у ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII, норми якої наведені вище.
В зазначених положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов'язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо), на що звертає увагу позивач, обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русу виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.
Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача або перевізника до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу. В разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено обов'язок отримання дозволу компетентного органу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. При цьому, отримання такого дозволу не залежить від самого вантажу: подільний чи неподільний.
З урахуванням зазначеного, суд критично оцінює посилання позивача на специфіку вантажу (сипучий) і що за рахунок його пересипання мало місце перевищення встановленого допустимого осьового навантаження адже зазначена обставина не звільняє від відповідальності перевізника за виявлені порушення.
Суд критично оцінює доводи позивача наведенні у позові та вважає, що вони не спростовують встановлених відповідачем порушень ТОВ «СПМК-17» вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Інші доводи та аргументи, наведені позивачем, судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваних рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 72-73, 77, 90, 242-246, 250-251, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства «Південьдортех» про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Л.М. Токмілова
.