31 травня 2021 р. № 400/821/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачів:1: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056 2: Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
про:визнання протиправним та скасування постанов від 12.07.2019 ВП № 59530359, від 02.02.2021 ВП № 64347622,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахування уточнень) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі по текст - Відповідач 1; ВПВР), Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі по тексту - Відповідач 2, Інгульський відділ ДВС) про скасування постанов: про стягнення виконавчого збору від 12.07.2019 року ВП 59530359; про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2021 року ВП 64347622; про розмір мінімальних витрат на виконавче провадження від 22.02.2021 року ВП 64347622; про арешт майна боржника від 22.02.2021 року ВП 64347622.
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що з 2016 року на виконані Відповідача 2 перебувало виконавче провадження ВП 59530359, яке 02.02.2021 року закінчено з підстав повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з мораторієм на зверненням стягнення на іпотечне майно та заявою Стягувача. 12.07.2019 року державним виконавцем Відповідача 2 - Гаїбовим Р.Е. в межах ВП 59530359 винесена постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 425290,40 грн. А після закінчення ВП 59530359 ця незаконна постанова про стягнення виконавчого збору виведена в окреме виконавче провадження ВП 64347622. Позивач вважає, що постанови в межах цього ВП 64347622: про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат на виконавче провадження та про арешт майна боржника - винесені Відповідачем 1 протиправно та належать скасуванню, оскільки сума виконавчого збору Відповідачем 2 в межах ВП 59530359 визначена невірно, а саме: виконавець вирахував виконавчий збір зі всієї суми кредитного зобов'язання ОСОБА_2 , не врахувавши, що Позивач є лише майновим поручителем, а рішенням суду було звернено стягнення на предмет іпотеки, що належить йому як іпотекодавцю. Відтак, сума виконавчого збору повинна була бути вирахувана державним виконавцем від суми, за яку мав би виконавець реалізувати іпотечне майно, а ніяк не від суми кредитного зобов'язання, де Позивач не є позичальником. Така постанова про стягнення виконавчого збору, на думку Позивача, належить скасуванню, а як наслідок і постанови винесені Відповідачем 1 на виконання цього виконавчого документа - постанови про стягнення виконавчого збору по ВП 64347622, також належать скасуванню.
26.02.2021 року після усунення Позивачем недоліків, викладених в Ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 15.02.2021 року, судом поновлено Позивачеві строк на звернення до суду щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 12.07.2019 року та Ухвалою суду відкрито провадження по справі.
12.03.2021 року від Відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а. с. 44-98), де проти заявленого позову Відповідач 1 заперечує та зазначає, що з 09.06.2020 року ВП 59530359 знаходиться на виконанні ВПВР. Постанова про стягнення виконавчого збору з 12.07.2019 року знаходиться в матеріалах ВП 59530359, винесена Відповідачем 2 вона правомірно, у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження». Оскільки ВП 59530359 закінчено у зв'язку з надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документа (п. 9 ч. 1 ст. 37), то з цих підстав не передбачено звільняти боржника по виконавчому провадженню від стягнення виконавчого збору. А відтак, постанова про стягнення виконавчого збору була виведена в окреме виконавче провадження ВП 64347622 та разом з відкриттям цього виконавчого провадження Відповідачем 1 були винесені й оскаржувані постанови про мінімальний розмір витрат на виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника - Позивача. Відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позову.
15.03.2021 року Ухвалою суду залучену в якості другого Відповідача по справі Інгульський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 103-105).
29.04.2021 року на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву від Відповідача 2, де останній не погодився з доводами, викладеними у позовній заяві, та вважає її безпідставною, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, Відповідач 2 зазначає, що про наявність постанови про стягнення виконавчого збору Позивач (як сторона виконавчого провадження - боржник) був повідомлений державним виконавцем своєчасно, ще у 2019 році, про що свідчать реєстри відправлення кореспонденції на адресу позивача. А відтак, Відповідач 2 вважає, що Позивачем пропущений 10-денний строк звернення до суду із заявою про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору.
12.05.2021 року сторони надали до суду клопотання про слухання справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши письмові докази, що містяться у справі, встановив:
05.12.2016 року Корабельним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист по справі № 2а-68/2011, де суд вирішив «стягнути в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним кредитним договором № 010/01-04/08-466 від 06.08.2008 року у розмірі 533 969,14 доларів США, що еквівалентно 4252904,02 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , на підставі договору іпотеки від 11.08.2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 .
Реалізацію предмета іпотеки здійснити шляхом продажу предмета іпотеки в порядку процедури виконавчого провадження зі встановленням початкової ціни предмета на рівні, нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.» (а. с. 50).
Боржником у виконавчому листі суд визначив Позивача.
Як вбачається з відмітки на виконавчому листі та Заяви Стягувача у виконавчому провадженні, цей виконавчий лист вже перебував на виконанні з 2017 року по 18.06.2019 року (ВП 53784797) та повторно пред'явлений стягувачем на виконання до Відповідача 2 відповідно до заяви від 03.07.2019 року (а. с. 49).
12.07.2019 року державним виконавцем Відповідача 2 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вл № 2-68\2011 від 05.12.2016 року ВП 59530359 (а. с. 62). Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 425 290,04 грн (а. с. 59).
З супровідними листами за вихідним від 12.07.2019 року № 47900 та № 47898 (а. с. 58, 61) держаний виконавець направив на адресу Позивача постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 59530359, що підтверджується випискою з журналу вихідної кореспонденції та списком рекомендованих поштових відправлень.
11.02.2020 року державним виконавцем Відповідача 2 винесено постанову про арешт майна боржника та направлено до відома Позивачеві (а. с. 69-70).
15.06.2020 року виконавче провадження ВП 59530359 передано на виконання Відповідача 1 (а. с. 74-75).
25.06.2020 року ВП 59530359 Відповідачем 1 винесено постанову про прийняття виконавчого провадження до свого провадження (а. с. 80-81).
09.10.2020 року Стягувач надав до Відповідача 1 заяву про повернення виконавчого документа без виконання (а. с. 83).
30.12.2020 року Постановою державного виконавця Відповідача 1 - Сазонова Д.К. виконавчий лист повернуто стягувачеві без виконання, ВП 59530359 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Але за результатами проведеної перевірки в межах своїх повноважень Заступником Начальника Управління - начальником відділу ПВР УЗПВО у Миколаївській області ПМУ МЮ (м. Одеса) ця постанова була скасована та державним виконавцем відновлено ВП 59530359, але 02.02.2021 року виконавче провадження закінчено на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (а. с. 90-97).
Оскільки виконавчий збір у ВП 59530359 не було стягнуто під час примусового виконання виконавчого листа № 2-68/2011, Відповідачем 1 винесена постанова про стягнення виконавчого збору, яка виділена в окреме виконавче провадження, 02.02.2021 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 64347622 по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору від 19.07.2019 року ВП 59530359, а також винесені постанова про розмір мінімальних витрат та арешт майна боржника.
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані ЗУ «Про виконавче провадження» (далі по тексту - ЗУ 1404) в редакції від 19.01.2019 року, яка була чинною на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 12.07.2019 року, та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом МЮ України від 02.04.2012 року № 512/5, в редакції від 14.05.2019 року (далі по тексту - Інструкція № 512/5).
Статтею 27 Закону 1404 врегульовано порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору та порядок вирахування сум виконавчого збору. Так ч. 2 ст. 27 передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Як вбачається з виконавчого листа № 2-68\2011, судом визначена сума боргу, яка підлягає стягненню - 4 252 9040,02 грн. Окрім того, з виконавчого листа вбачається, що судом визначено боржником за виконавчим листом саме Позивача.
Суд критично оцінює позицію Позивача, що сума виконавчого збору повинна була бути вирахувана виключно з суми продажу іпотечного майна. Така позиція хибна, оскільки суперечить положенням абз. 2 ч. 2 ст. 27 ЗУ № 1404 «або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом».
Оскільки у виконавчому листі не йдеться мова про передачу майна боржника, Позивач помилково посилається на положення ч. 2 ст. 27 ЗУ № 1404, де позивач, вирвавши з контексту речення фразу «або вартості майна боржника», вважає, що виконавчий збір вираховується саме з вартості майна боржника.
Так, законодавцем передбачено вирахування виконавчого збору з вартості майна боржника лише того майна, яке підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування Постанови про стягнення виконавчого збору у ВП 59530359 не належать задоволенню.
Щодо позовних вимог про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 64347622, а як наслідок винесення постанови про мінімальні витрати та арешт майна боржника, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
До спірних правовідносин необхідно застосовувати ЗУ № 1404 в редакції від 10.12.2020 року, яка була чинною на момент винесення оскаржуваних постанов про відкриття, мінімальних витрат та накладення арешту на майно боржника від 02.02.2021 року та Інструкцією № 512/5, в редакції від 01.12.2020 року.
Так, положеннями ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» перелічені випадки, в яких виконавче провадження належить закінченню. Серед іншого, п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено закінчення виконавчого провадження через надання Стягувачем заяви про повернення виконавчого документу без виконання.
ВП 59530359 було закінчено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Частиною ст. 37 передбачені правові наслідки закінчення ВП на підставі ст. 37 (у тому числі й п. 1 ч. 1).
У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Наслідки закінчення виконавчого провадження визначені в ст. 40. Так, частина третя цієї статті надає перелік підстав державному виконавцю, за яких він після закінчення виконавчого провадження продовжує стягнення виконавчого збору за постановою, винесеною ним у межах вже закінченого виконавчого провадження.
Так у частині 3 ст. 40 визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналогічна норма міститься в п. 2 Розділу 6 Інструкції № 512/5. Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Як вбачається з вище перелічених норм права, законодавець оговорює випадок «якщо сума виконавчого збору не була стягнута та не була стягнута сума мінімальних витрат» державний виконавець виносить постанову. Але Постанова про стягнення виконавчого збору винесена в межах ВП 59530359 є самостійним виконавчим документом, ніким не скасованим та не визнаним таким, що не підлягає виконанню. А відтак, Відповідач 1 у межах своїх повноважень та на виконання вимог закону правомірно виділив постанову про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження ВП 64347622 шляхом винесення постанови про відкриття виконаного провадження.
Саме такий шлях виконання постанови по стягнення виконавчого збору передбачає розділ ІІІ п. 8 абз.9,0 Інструкції № 512/5.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх дій під час винесення оскаржуваних постанов, що має наслідком відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 43315529) та Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 34993225) про визнання протиправними та скасування постанов від 12.07.2019 р. ВП № 59530359 про стягнення виконавчого збору; від 02.02.2021 р. ВП № 64347622 про відкриття виконавчого провадження; від 02.02.2021 р. ВП № 64347622 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 02.02.2021 р. ВП № 64347622 про арешт майна боржника - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 31.05.2021 р.
Суддя Н. В. Лісовська