18 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/220/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , в інтересах якого виступає мати - ОСОБА_2
до відповідача: Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Маловисківське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
за участю:
секретаря судового засідання - Ярошук Т.О.,
представників:
позивача - Похила І.А.,
відповідача - Панченко Г.Г.,
третьої особи - Бондаренко В.М.,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" про відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом оформлений довідкою про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серія 10 ААА №001679 від 09.06.2020 р. щодо встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 з його професійним захворюванням та зобов'язати Комунальний заклад "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" встановити причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 з його професійним захворюванням (П-4 від 07.12.2018 р.) згідно вимог Інструкції "Про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом" затвердженої наказом МОЗ України від 15.11.2005 р. №606.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 (батько ОСОБА_1 ) за життя 06.09.2017 року встановлено діагноз "Cr центрального відділу шлунку, ст. IV TSNxM1. Mts ураження печінки, кісток поперекового відділу хребта та тазу, клінічна група IV" під час лікування в КЗ "Кіровоградський ООД" та встановлено І групу інвалідності без дослідження питання пов'язаності захворювання з професійною діяльністю. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер від наростаючої інстоксикації. Посмертний діагноз: Ракова інтоксикація. Ракова кахексія. Cr центрального відділу шлунку, ст. IV TSNxM1. Mts ураження печінки, кісток поперекового відділу хребта та тазу, клінічна група IV.
Після проведення відповідних досліджень і перевірок, Державною установою "Інститут медичної радіології ім.С.П.Григор'єва Національної академії медичних наук України" медичним висновком лікарсько-експертної комісії встановлено, що захворювання ОСОБА_3 , яке спричинило смерть, є професійним захворюванням.
Однак, під час розгляду питання щодо встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 з його професійним захворюванням Комунальний заклад "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" дійшов висновку, що дане захворювання є загальним, оскільки за життя ОСОБА_3 не встановлено причиною інвалідності професійне захворювання. Дана обставина стала причиною звернення до суду.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Відповідач стверджував, що п.2.2. Інструкції передбачає за життя особи встановлення питання щодо того чи є захворювання померлого, що спричинило смерть, професійним.
Додатково відповідач стверджував, що питання його компетенції базуються на дискреційних повноваженнях, а тому суд не може зобов'язати його прийняти конкретне рішення з будь-якого із них.
Третьою особою надано письмові пояснення, що за позицією частково тотожні з відповідачем. Додатково вказано, що тотожний позов вже перебував на розгляді даного суду, а тому належить закрити провадження у даній справі.
Ухвалою судді від 09.02.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників справи, призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.02.2021 р. (а.с.59-61).
В судовому засіданні 25 лютого 2021 року відкладено розгляд справи до 10.03.2021 року (а.с.108).
10.03.2021 року о 11-00 відкладено розгляд справи до 14-00 10.03.2021 року для належного оформлення довіреності відповідача (а.с.173).
10.03.2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 29.03.2021 р. для надання часу позивачу додаткових доказів по справі (а.с.192-195).
29.03.2021 року розгляд справи відкладено в зв'язку з неякою сторін на 06.04.2021 р. (а.с.206-209).
06.04.2021 року розгляд справи відкладено на 22.04.2021 року в зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному (а.с.211).
22.04.2021 року розгляд справи відкладено на 12.05.2021 року в зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному (а.с.215).
12.05.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 18.05.2021 року (а.с.230-231).
18.05.2021 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення, складення рішення у повному обсязі відкладено на строк до 24 травня 2021 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Згідно до п.10) ч.1 ст.1 Закону №1105-XIV, одним із страхових випадків є за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.
Відповідно до п.1) ч.1 ст. 35 Закону №1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
У відповідності до ч.ч.1 та 2 ст.36 Закону №1105-XIV мтраховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Згідно ст.41 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;
3) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
У відповідності до ст.43 Закону №1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:
1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;
2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника:
1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;
2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;
3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;
4) довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;
5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.
Відповідно до статей 7, 36, 37, 39, 41 - 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, правлінням Фонду соціального страхування України затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат від 19 липня 2018 року №11 (далі за текстом - Порядок №11) дія якого, відповідно до п.1.1.1.1. поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання (далі - потерпілі) та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника.
Згідно розділу V Порядку №11, управління (відділення) Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім'ї та особам, які мають на це право, за умови подання пакету документів, в переліку якого є висновок МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання.
Згідно п.п.5.2.1 Порядку №11 право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені статтею 41 №1105-XIV.
У відповідності до п.п.5.2.2, 5.2.3., Порядку №11 право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , працював начальником дільниці №33 "Технологічний комплекс з дроблення, навантаження руди та очищення шахтних вод Державного Підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" Новокостянтинівська шахта (Кіровоградська обл., Маловисківський р-н, с.Олексіївка. Стаж роботи в цеху в умовах впливу шкідливих факторів 38 років 5 місяців (а.с.15-16).
Після погіршення самопочуття, неодноразово звертався до лікувальних закладів.
Вперше діагноз "Cr центрального відділу шлунку, ст. IV TSNxM1. Mts ураження печінки, кісток поперекового відділу хребта та тазу, клінічна група IV" йому поставлено в вересні 2017 року під час стаціонарного лікування в КЗ "Кіровоградський обласний онкодиспансер".
25 вересня 2017 року ОСОБА_3 було встановлено І групу інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААА №617078, виданою Онкологічною МСЕК, та в якій вказано, що ОСОБА_3 потребує постійної сторонньої допомоги (а.с.12). В даній довідці вказано, що причиною інвалідності є загальне захворювання.
Згідно документальних доказів, що знаходяться в матеріалах справи, у зв'язку з поширеністю процесу та важкістю стану хворого хіміо-променева терапія не проводилась, рекомендована симптоматична терапія (знеболення).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер вдома від наростаючої інтоксикації. Направлений на паталогоанатомічний розтин.
Паталогоанатомічне дослідження проведене 03.11.2017 року. Паталогоанатомічний диагноз - рак центрального відділу шлунку, метасатзи в печінку, підшлункову залозу, інтоксикація. Патгістологічний висновок №2573р-2591р: низькодиференційована аденокарцинома тіла шлунку з інфільтрацією цирозного шару з виразкою слизового шару (а.с.129).
Судом встановлено, що лікарсько-експертна комісія спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу - Державна установа "Інститут медичної радіології ім.С.П.Григор'єва Національної академії медичних наук України" 19 листопада 2018 року встановила той факт, що захворювання ОСОБА_3 є професійним захворюванням, та надала відповідний медичний висновок, відповідно до змісту якого вказала про вплив шкідливих виробничих факторів радіаційної природи - радону і дочірніх продуктів розпаду радону (ДПР), довгоіснуючі радіонукліди уранового ряду, зовнішнього гамма-випромінювання під час роботи померлого в таких шкідливих умовах праці, та встановила відповідність захворювання ОСОБА_3 . Інструктивно-методичному листу Центральної лікарсько-експертної комісії ДУ "Інститут медицини праці НАМН України" №20/1377 від 22.12.2010 року (додаток 1, розділ 4), в якому шлунок входить до переліку органів-мішенів для виникнення злоякісних новоутворень під впливом іонізуючого випромінювання, що відноситься до І групи канцерогенних виробничих факторів (а.с.14).
В ході розгляду справи встановлено, що комісією Управління Держпраці у Кіровоградській області 07 грудня 2018 року проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 , за результатами якого складено акт, відповідно до змісту якого комісія дійшла висновку, що професійне захворювання ОСОБА_3 виникло за таких обставин: тривалий термін роботи в шкідливих умовах праці із джерелом іонізуючого випромінювання, вплив шкідливих виробничих факторів радіаційної природи - радон і дочірні продукти розпаду радона, довго існуючі радіонукліди уранового ряду, зовнішнього гамма-випромінювання. Причиною захворювання є ефективна доза випромінення під час роботи, яка становить 260,528 мЗв/рік (а.с.15-16).
Судом встановлено, що дружина померлого - ОСОБА_2 (св-во про шлюб від 12.09.2017 року), звернулася в лютому 2019 року до ДЗ "Спеціалізована медико-санітарна частині №17 МОЗУ", який, в свою чергу, 17.05.2019 року направив до КЗ "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" з метою встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням відповідний пакет документів, передбачений Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року №606 (далі за текстом - Інструкція №606) (а.с.191, 201).
КЗ "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" листом від 04.07.2019 року №472 повідомив ДЗ "Спеціалізована медико-санітарна частині №17 МОЗУ" що встановити причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням немає можливості, оскільки за життя померлого захворювання не було встановлене як професійне.
ОСОБА_2 (дружина померлого) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження такої відмови.
Рішенням суду від 13.01.2020 року в провадженні справи №340/3084/19 позов задоволено: визнано протиправною відмову КЗ "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради", надану листом від 04.07.2019 року та зобов'язано повторно розглянути звернення. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 року рішення залишено без змін (а.с.39-46). Позиція судів базувалась на тому, що законодавством чітко передбачена встановлена форма прийняття рішення з порушеного питання, а тому повідомлення листом заявника є безпідставним.
При повторному розгляді документів, КЗ "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" видано належної форми довідку серії 10 ААА №001679 від 09.06.2020 року, відповідно до змісту якої, не встановлено причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 з його професійним захворюванням. Дана довідка є предметом даного розгляду (а.с.48).
ОСОБА_2 (дружина померлого) знову звернулася до суду з позовом. В даному разі вона оскаржила довідку 10 ААА №001679 від 09.06.2020 року.
Однак, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 року по справі №340/3669/20 відмовлено у відкритті провадження у справі через те, що, на думку суду, на час звернення позивача до суду з даним позовом, є рішення, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Таким рішенням суд визнав рішення суду від 13.01.2020 року в провадженні справи №340/3084/19, яким визнано протиправною відмову КЗ "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради", надану листом від 04.07.2019 року та зобов'язано повторно розглянути звернення (а.с.47).
Вказана ухвала набрала законної сили та унеможливила подальше звернення дружини померлого до суду.
Судом встановлено, що у ОСОБА_3 (померлого) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_1 , що відповідно до ст.41 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого має право за наявності підстав на одержання страхових виплат.
Враховуючи дані обставини, ОСОБА_2 звернулася з позовом, що розглядається в даному провадженні в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 10.10.2009 року серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно ч.1 та 2 ст.43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
У відповідності до ч.1, 5, 6 ст.56 КАС України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам, які відповідно до закону мають право здійснювати представництво в суді.
Суд звертає увагу третьої особи на той факт, що стороною у даній справі є неповнолітній ОСОБА_1 , право якого захищає законний представник - його мати - ОСОБА_2 , а тому посилання на те, що позивачем у даному провадженні є ОСОБА_2 є безпідставним.
Згідно абзацу 2 п.3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317 (далі за текстом - Положення про медико-соціальну експертизу №1317), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Судом встановлено, що через брак часу та різке погіршення самопочуття хворого до встановлення ОСОБА_3 інвалідності, розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання не проводилось, до спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології) з питанням про професійний характер захворювання, ОСОБА_2 (дружина) звернулася вже після смерті чоловіка. Тому передбачені абзацом 2 п.3 Положення про медико-соціальну експертизу №1317 за життя ОСОБА_3 документи до Онкологічну МСЕК подано не було.
Згідно абзацу 2 п.5. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317 (далі за текстом Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317) у разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.
Судом встановлено, що 25.09.2017 року ОСОБА_3 встановлена 1 група інвалідності заочно через його тяжкий стан.
Відповідно до абзацу 3 п.5. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317, встановлення інвалідності заочно не проводиться за п'ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена, зокрема, професійним захворюванням.
Згідно п.10 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 інвалідність, що настала внаслідок професійного захворювання, передбаченого переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. №1662, встановлюється у разі наявності акта розслідування хронічного професійного захворювання, складеного за формою згідно з додатком 15 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1112, та висновку спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, який має право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань.
Таким чином, для з'ясування причини інвалідності в ситуації з ОСОБА_3 треба було додатково провести розслідування та бути йому присутнім під час проходження огляду та засідання комісії.
Під час судового розгляду відповідач посилався на те, що Онкологічна МСЕК не досліджувала питання професійного захворювання та не встановила того, що хвороба ОСОБА_3 є наслідком дії чинників трудової діяльності, тобто що його хвороба є професійним захворюванням. Лише тільки з цих причин було відмовлено у встановленні причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням. При цьому відповідач посилався на Інструкцію про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 р. №606 (далі за текстом - Інструкція №606).
В першому абзаці розділу 1 "Загальні положення" Інструкції №606, вказано, що Законами України "Про охорону праці" (зі змінами), "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (на даний час - Закон №1105-XIV) передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.
Відповідно до абзацу 3 розділу 1 "Загальні положення" Інструкції №606, причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.
Згідно п.2.4. Інструкції №606 розгляд питання про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом проводять на підставі таких документів:
- направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання (отруєння), або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) або лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу (далі - ЛПЗ), суду чи прокуратури;
- свідоцтва про смерть або його копії;
- посмертного епікризу, завіреного адміністрацією ЛПЗ, в якому перебував на лікуванні, диспансерному нагляді померлий;
- оригіналу медичної карти амбулаторного хворого, з описом її змісту, зробленим ЛПЗ;
- копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічним дослідженням, затвердженої завідувачем патолого-анатомічного бюро, головним лікарем чи заступником головного лікаря з медичної частини або з поліклінічного розділу роботи, чи акта судово-медичного та судового гістологічного дослідження, затвердженого начальником обласного бюро (міського, районного відділення) судово-медичної експертизи (якщо вони були проведені);
- акта про нещасний випадок на виробництві, якщо був нещасний випадок;
- медико-експертної справи померлого (подається на підставі даних останньої довідки МСЕК про визначення інвалідності та/або відсотків втрати професійної працездатності, яку надають родичі померлого).
В судовому засіданні представник відповідача повідомила, що всі документи були подані у встановленому порядку. Однак, медико-експертна справа померлого не містила доказів встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням за життя, що, на її думку, не відповідало п.2.2 Інструкції №606. Тому додаткові документи, якими встановлено факт причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням після смерті ОСОБА_3 , а саме - медичний висновок лікарсько-експертна комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу - Державної установи "Інститут медичної радіології ім.С.П.Григор'єва Національної академії медичних наук України" від 19 листопада 2018 року про встановлення того факту, що захворювання ОСОБА_3 є професійним захворюванням, а також акт комісії Управління Держпраці у Кіровоградській області від 07 грудня 2018 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 не вплинули на прийняття оскаржуваного рішення (а.с.14-16).
Згідно 2.2. Інструкції №606 Для розгляду причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України "Про охорону праці".
Судом встановлено, що спір між сторонами з приводу того, що захворювання ОСОБА_3 , яке спричинило його смерть є професійним - відсутній. Єдиним аргументом МСЕК Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" є те, що цей факт був документально встановлений після смерті ОСОБА_3 .
Згідно п.1 та 3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Під час розгляду даної справи, судом встановлено та підтверджується документально, що ОСОБА_3 скаржився на самопочуття та звертався за медичною допомогою з травня 2017 року однак обстеження на предмет злоякісних утворень, а також іншої діагностики в лікувальних закладах в напрямку встановлення точного діагнозу йому призначено не було. Точний діагноз було встановлено лише в вересні 2017 року після поширеності патологічного процесу та важкістю стану хворого, який вже виключав можливість здійснення оперативного лікування та ефективність хіміопроменевої терапії (а.с.160).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 був у вкрай тяжкому стані та не взмозі займатися відповідними заходами з приводу доведення факту, що його захворювання є професійним як перед відповідними органами, так і в суді. З огляду на те, що стан ОСОБА_3 потребував постійної сторонньої допомоги, що підтверджується документально, ОСОБА_2 займалася доглядом за своїм чоловіком, що виключало і її можливість здійснити такі заходи.
Відповідачем не було враховано даних обставин.
Суд звертає увагу учасників провадження на те, що чинне законодавство передбачає об'єктивну можливість встановити відповідними компетентними органами та закладами на підставі відповідних документів та у встановленому порядку той факт, що захворювання особи, що спричинило смерть, є професійним захворюванням. Даний факт відповідачем не заперечувався.
В ході судового розгляду судом встановлено, що право малолітнього ОСОБА_1 , в інтересах якого виступає мати - ОСОБА_2 , на отримання виплати по втраті годувальника жоден із учасників справи не заперечував. Зважаючи лише на те, що визнано професійним захворювання ОСОБА_3 лише після його смерті, відповідач відмовився встановити причинний зв'язок смерті з таким професійним захворювання з формальних підстав, чим позбавив ОСОБА_1 доводити своє право на отримання відповідної сатисфакції. При цьому послався лише на п.2.2. Інструкції №606.
Суд вважає неможливим позбавити дитину наявного у неї права на отримання страхових виплат по втраті годувальника через професійне захворювання батька лише з тих підстав, що передчасна його (годувальника) смерть, в тому числі, і в зв'язку з несвоєчасним поставленням правильного діагнозу, не дала можливості пройти всі дослідження та оформити відповідні документи для цього за життя, а тому суд вважає що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Однак, суд вважає відсутніми правові підстави для зобов'язання відповідача встановити причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 з його професійним захворюванням оскільки такі дії є дискреційними повноваженнями комісії, а тому належить її зобов'язати повторно розглянути направлення та всі додані документи.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 382 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати висновок Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" про відсутність причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом оформлений довідкою про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, серія 10 ААА №001679 від 09.06.2020 року.
3. Зобов'язати Комунальний заклад "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" повторно розглянути питання про встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 з його професійним захворюванням з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова