31 травня 2021 року м. Київ № 320/9713/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України третя особа: Державне підприємство «Національні інформацйні системи» про визнання протиправним та скасування наказу
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Мінюст) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.07.2018 № 2461/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу Мінюсту від 26.07.2018 № 2461/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (далі - Наказ), яким не лише скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2018 № 40912306, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області ОСОБА_1, а також анульовано доступ державному реєстратору (позивачці) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивачка не погоджується із зазначеним Наказом відповідача та вважає, що його винесено з порушення норм ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952- IV, п. 9 і 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128. А саме, всупереч вимог вказаних норм права ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином про дату та місце розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України скарги ОСОБА_2 від 19.06.2018 по суті, задоволення якої стало підставою для прийняття оспорюваного Наказу відповідача. Крім того, ОСОБА_1 не отримувала копії скарги ОСОБА_2 від 19.06.2018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.06.2018 за №С-14251, що є порушенням вимог п. 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Внаслідок недотримання відповідачем вказаних приписів чинного законодавства було порушено право позивачки на участь у процесі прийняття рішення за результатами розгляду скарги, що у свою чергу є підставою для визнання протиправним та скасування такого Наказу. Також, позивачка зазначила про недотримання відповідачем меж дискредиційних повноважень при прийнятті оскаржуваного Наказу. На переконання позивачки застосування до неї, як державного реєстратора двох заходів стягнення одночасно (тобто, скасування рішення про державну реєстрацію та поряд з цим анулювання доступу до Реєстру) не відповідає принципам справедливості, індивідуальності, пропорційності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 відкрито провадження у справі № 320/9713/20 за вказаним позовом, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог - Державне підприємство «Національні інформацйні системи» (далі - ДП «НАІС»), а саму справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.
Представник Мінюсту подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, де просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача пояснив, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, що була зареєстрована Міністерством 19.06.2018 за № С-14251. Міністерством було надіслано позивачці письмове повідомлення про надходження скарги ОСОБА_2 від 19.06.2018 року, разом з копією зазначеної скарги. Таке письмове повідомлення містило інформацію про те, що відомості про дату, час та місце розгляду скарги Комісією будуть опубліковані на офіційному сайті Мін'юсту, в підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації». На офіційному сайті відповідача було розміщено оголошення про те, що 19.07.2018 відбудеться засідання Комісії, під час якого о 14 год. 00 хв. відбудеться розгляд скарги ОСОБА_3 від 19.06.2018 (а саме відповідне оголошення міститься за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-komisii-19-lipnya-2018-roku). Також Міністерством було направлено позивачці лист вих. № 6/С-14251/19К від 31.07.2018, що містив інформацію про результати розгляду скарги, разом з копією наказу від 26.07.2018 №2461/5. У зв'язку з наведеним представник відповідача посилався на безпідставність доводів позовачки щодо недотримання Міністерством вимог чинного законодавства під час розгляду скарги ОСОБА_2 .
Третя особа подала до суду пояснення щодо позовних вимог, у тексті яких зазначило, що 31.07.2018 на адресу ДП «НАІС» надійшов лист Міністерства юстиції України від 26.07.2018 № З/С-14251/19К разом з копією наказу Міністерства юстиції України від 26.07.2018 № 2461/5. У зв'язку з надходженням зазначеного наказу, ДП «НАІС», як технічним адміністратором Державного реєстру прав, анулювало позивачці доступ до Державного реєстру прав.
У свою чергу представник позивача подав до канцелярії суду відповідь на відзив, де наголосив на відсутності у відповідача належних та достовірних доказів повідомлення ОСОБА_1 про дату, місце і час розгляду скарги, а також докази надсилання копії такої скарги на відповідну адресу позивачки.
18.01.2021 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляд по суті.
У призначене судове засідання 16.02.2021 учасники справи не з'явились, явку своїх уповноважених представників не забезпечили. Поряд з цим, від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів, а від представника третьої особи - клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника ДП «НАІС».
З огляду на наведені обставини, судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
19.06.2018 ОСОБА_2 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою в порядку ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якій просила: провести перевірку правомірності проведених реєстраційних дій державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» ОСОБА_1; скасувати рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40912306 про державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1544163380000 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019), прийняте 03.05.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» ОСОБА_1.
26.07.2018 відповідачем прийнято наказ за № 2461/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким вирішено: 1) скаргу ОСОБА_2 від 19.06.2018 задовольнити повністю; 2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2018 № 40912306, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області ОСОБА_1, на підставі якого у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 25978376; 3) анулювати доступ державному реєстратору комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зокрема, виконання п. 3 цього Наказу було покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи»
Вказаний Наказ від 26.07.2018 № 2461/5 прийнято на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19.07.2018 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 19.06.2018, зареєстрованої Міністерством юстиції України 19.06.2018 за № С-14251.
Як стверджує позивачка у тексті свого позову копію оспорюваного Наказу вона від Мін'юсту не отримувала, та про існування такого дізналася випадково у 2020 році під час вирішення питання щодо свого подальшого працевлаштування. У свою чергу відповідач доказів фактичної відправки та/або вручення позивачці копії Наказу від 26.07.2018 № 2461/5 до суду не подав.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 №1127 (зі змінами та доповненнями).
Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Частиною другою ст. 37 цього Закону встановлено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав); 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ», «д» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Згідно ч. 9 та 10 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім того, рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Процедура розгляду скарги по суті визначена ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, якою затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128).
Пунктом 2 Порядку № 1128, в редакції, що діяла на час подання скарги та її розгляду, встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В пункті 12 цього ж Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.
Відповідно до п. 9 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Аналізуючи зміст наведеного норми Порядку № 1128 Верховний Суд (постанови Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 826/1632/17, від 18.04.2019 у справі 826/9791/17) під час перегляд у касаційному порядку подібних адміністративних спорів сформував наступну правову позицію: «Використання прислівника «обов'язково» свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника, суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) та заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
З огляду на це, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.
Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за №42/28172).
Способи повідомлення визначені у п. 10 Порядку № 1128, відповідно до якого суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Аналізуючи зміст п. 10 Порядку суд вважає, що зазначений Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб'єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.
Крім того, у силу припису п. 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
У контексті наведеної норми п. 11 Порядку №1128 суд дійшов висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяють належному виконанню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення спору.
Дослідивши зміст поданих представниками до матеріалів справи копій документів суд встановив, що Міністерством на адресу державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області ОСОБА_1 (а саме на адресу: АДРЕСА_2 ) був оформлений лист вих. 2/с-14251/19к від 10.07.2018. У тексті цього листа зазначено, що Міністерство у зв'язку зі скаргою ОСОБА_2 від 19.06.2018 (що зареєстрована в Міністерстві 19.06.2018 за №С-14251) направляє ОСОБА_1 копію такої скарги. Також в листі зазначено, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації буде опубліковано в підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» за посиланням з офіційного сайту Мін'юсту (https://minjust.gov.ua/).
Документальних доказів фактичної відправки поштою або кур'єром цього листа за наведеною у ньому адресою, а також документальні докази на підтвердження достовірності адреси адресата станом 10.07.2018 відповідач до суду не подав. Також відповідач не надав суду доказів відправки повідомлення та копії скарги позивачці за іншою адресою (зокрема, адресою місця проживання).
При цьому, позивачка в тексті свого позову стверджувала, що жодні повідомлення та копію скарги від відповідача не отримувала. Крім того, 16.05.2018 ОСОБА_1 була звільнена з посади державного реєстратора в КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області, а тому відповідно не могла бути обізнаною про обставину надходження кореспонденції на її ім'я за попереднім місцем роботи.
Проаналізувавши зміст тексту розміщеного на офіційному сайті Мін'юсту, за посиланням: https://minjust.gov.ua/ повідомлення суд дійшов висновку про неможливість встановити жодних ідентифікуючих відомостей, окрім таких як: про персону скаржника - ОСОБА_2 та короткої інформації про тип та адресу об'єкта нерухомого майна. У зв'язку з цим суд погоджується з доводами позивачки про те, що обставину розміщення відповідачем на своєму сайті оголошення про засідання комісії 19.07.2018 з приводу, зокрема розгляду скарги ОСОБА_2 від 19.06.2018, не можна також вважати належним способом повідомлення суб'єкта оскарження (позивачки), оскільки із вказаного оголошення неможливо встановити, з приводу чого подана зазначена скарга, які саме реєстраційні дії (рішення) та якого суб'єкта є предметом оскарження. Тобто, зазначеним вище вимогам оголошення відповідача не відповідає, а тому воно не може вважатися «належним» за ознакою змісту.
Таким чином, враховуючи наведене відповідачем на спростування доводів позовної заяви не було надано жодних доказів належного сповіщення позивачки про обставини подання та зміст скарги на рішення про державну реєстрацію, дату, час і місце розгляду такої скарги.
З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що скаржника, суб'єкта, дії якого оскаржуються або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.
З наданих відповідачем документів та з тексту позову вбачається, що позивачка не брала участі у розгляді скарги та не надавала жодних пояснень. Отже, не дотримано вимог закону про належне повідомлення про час та місце розгляду. У свою чергу позбавлення заінтересованої особи, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.
Наведена позиція суду у цій справі відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 12.12.2018 у справі № 826/8976/17, від 17.01.2019 у справі № 826/1632/17, від 18.04.2019 у справі № 826/9791/17.
Також, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд під час розгляду цього спору враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, зокрема Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
З урахуванням викладеного, відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу порушено норми Порядку № 1128, зокрема в частині обов'язкового надсилання суб'єкту оскарження копії скарги з додатками, повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги по суті, що призвело до порушення законодавчо визначених прав заінтересованої особи подати письмові пояснення по суті скарги та до не забезпечення об'єктивного розгляду скарги у сфері державної реєстрації.
Отже, суд дійшов висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 26.07.2018 № 2461/5 прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню.
При цьому, суд не вбачає необхідності в докладному аналізі інших доводів позовної заяви та відзиву, оскільки такі не впливають на загальний висновок у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 08.10.2020 № 0.0.1862145837.1, ОСОБА_1 під час звернення до суду з цим адміністративним позовом сплатило судовий збір у розмірі 840,80 грн. У зв'язку з цим суд вказує про присудження на користь позивачки відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26.07.2018 №2461/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.