30 квітня 2021 року № 320/8631/20
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г. розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.08.2020, оформлене протоколом №10445, про зменшення ОСОБА_1 загального проценту розрахунку пенсії від середнього заробітку з 84% до 60% та виплату пенсії з обмеженням її розміру; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 84% від суми усіх складових заробітку, зазначених у довідці Офісу Генерального прокурора №21-144зп від 20.07.2020, без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належної до сплати сумою пенсії з 01.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2010 року перебуває на обліку в Пенсійному фонді, отримує пенсію по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 в редакції Закону України №2663-ІІІ від 12.07.2001 у розмірі 84% від заробітної плати та має право на її перерахунок у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників прокуратури. Зазначив, що 31 травня 2012 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №505 "Про упорядкування структури та умови оплати праці працівників органів прокуратури", в яку в подальшому вносились зміни щодо підвищення посадових окладів та інших складових заробітної плати, зокрема, постановою №657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала чинності 06.09.2017 (опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" від 06.09.2017 №165), якою збільшені розміри посадових окладів та надбавки до посадових окладів за класні чини, внаслідок чого, як вважає позивач, виникли підстави для перерахунку її пенсії. У зв'язку з цим та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з письмовою заявою про перерахунок пенсії з більш високого заробітку відповідно до розрахунку, здійсненого на підставі довідки офісу Генерального прокурора від 20.07.2020 № 21-144зп про заробітну плату. Проте, за результатами розгляду вказаного звернення відповідачем перерахунок позивачу пенсії проведено не було.
Вважаючи, що рішення пенсійного органу щодо відмови у перерахунку йому пенсії є незаконним та таким, що грубо порушує його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Окрім того, позивач звернув увагу на те, що його право на пенсію у розмірі 84% від чинної заробітної плати за відповідною посадою встановлено постановою Ірпінського міського суду Київської області від 30.11.2016 у справі №367/7970/16-а, яка набрала законної сили, що звільняє його від обов'язку доказування відповідних обставин.
Позивач зазначає, що редакція статті 86 Закону України "Про прокуратуру", яка діє з 13.12.2019, є достатньою нормативною основою для здійснення перерахунку раніше призначених працівникам прокуратури пенсій. У свою чергу, реалізація права на перерахунок пенсій не може бути поставлена у залежність від розроблення та погодження органами виконавчої влади форми довідки про заробітну плату для непрацюючого пенсіонера. Позаяк, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, організація і діяльність прокуратури, визначається виключно Законами України. Натомість, частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" право на перерахунок пенсії пов'язує з єдиною підставою - підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Ухвалою Київського кружного адміністративного суду від 28.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому Головне управління Пенсійного фонду України Київської області, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив в якій останній зазначив, що доводи викладені у відзиві не спростовують позицію позивача викладену у позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач з 06.10.2010 року перебуває на обліку в Ірпінському відділі обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та одержує пенсію за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ та який діяв на час її призначення, у розмірі 84% від середнього заробітку, до якого включено всі види оплати праці, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Кількість повних років вислуги на пенсію складає 22 роки.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 30.11.2016 у справі №367/7970/16-а, яка набрала законної сили, зобов'язано Пенсійний фонд перерахувати позивачу пенсію у розмірі 84% від розміру його місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру.
Офісом Генерального прокурора, який є правонаступником Генеральної прокуратури України, було надано довідку №21-144зп від 20.07.2020 про розмір заробітної плати прокурора відділу Офісу станом на 26.03.2020.
Довідку разом із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії 27.07.2020 позивачем через Ірпінський відділ обслуговування громадян було подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Скориставшись сервісом порталу електронних послуг, розміщеному на офіційному сайті Пенсійного фонду України, з розпорядження щодо перерахунку пенсії №10445 встановлено, що за результатами розгляду заяви від 27.07.2020 було прийняте рішення від 11.08.2020 про здійснення перерахунку. При цьому фахівцями Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області невірно здійснено перерахунок раніше призначеної пенсії з 01.04.2020, тобто першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії звернення до пенсійного органу за перерахунком пенсії.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про відмову в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).
Згідно з частинами першою, другою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.
У подальшому, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв'язку з прийняттям вказаного Закону від 08.07.2011 №3668-VІ не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з частинами тринадцятою та вісімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції Закону від 08.07.2011 №3668-VІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Надалі, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VІІІ (далі - Закон №76-VІІІ) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України "Про прокуратуру" із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ) внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме: в частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ - максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, "Про прокуратуру".
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ до статті 50-1 вказаного Закону неодноразово вносились зміни.
У той же час, нова редакція статті 50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами (Законами №76-VІІІ та №213-VІІІ), з огляду на наступне.
Відповідно до частин другої, третьої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд наголошує, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 2006 року отримує пенсію згідно із Законом України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ із розрахунку 84% складових заробітної плати (вказане, окрім іншого, встановлено постановою Ірпінського міського суду Київської області від 30.11.2016 у справі №367/7970/16-а, яка набрала законної сили).
Як вже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, Законом №213-VІІІ внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії.
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У контексті викладеного слід зазначити, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України.
Тобто, безпідставним на переконання суду є застосування до правовідносин норм Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ в цій частині, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Натомість, позивачу пенсія призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, тобто, до набрання чинності Законом №1697-VІІ.
Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером по інвалідності і пенсія призначена до 01 січня 2016 року, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
Варто також наголосити на тому, що постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
У п. 54 вказаної постанови Верховний Суд звертає увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом від 14.10.2014 № 1697-VII покладено саме на відповідача, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.
Суд вважає, що неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Поряд з цим, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
У своєму рішенні від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Таким чином, позивач у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)2019 має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
У той же час, суд зазначає, що відповідно до положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Як вже встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу з відповідною заявою про перерахунок пенсії у липні 2020 року, тобто після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься в ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак, позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, з 13.12.2019 Закон №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Як уже встановлено судом з довідки офісу Генерального прокурора від 20.07.2020 № 21-144зп, яка видана позивачу відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 7-р(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", розмір заробітної плати за нормами чинними на 26.03.2020 року за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу становить всього 74061,76 грн. Доказів недійсності вказаної довідки відповідачем до матеріалів справи долучено не було.
Відтак, вказана довідка є належним та достатнім доказом розміру заробітної плати працівника прокуратури за аналогічною посадою та саме на підставі такої довідки має бути проведений перерахунок пенсії позивача.
Проте, відповідачем не здійснено перерахунку пенсії позивача, а відмовлено у такому перерахунку оскаржуваним рішенням.
Суд враховує, що підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ наразі відсутні, адже дана норма втратила чинність з 15.07.2015. Натомість, у спірних відносинах мають застосовуватись саме приписи частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII з урахуванням Рішення №7-р(ІІ)/2019.
При цьому суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.01.2019 у справі №820/2462/17, від 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15.05.2019 у справі №640/20317/16а, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з 13.12.2019.
При цьому, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11.12.2019 №1155, яка набула чинності 16.01.2020 та згідно з якою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України, суд до уваги не бере, оскільки позивач свої вимоги не обґрунтовує цією постановою. Більше того, пунктом 7 такої постанови установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". Тобто постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 не може бути застосована для перерахунку пенсії працівникам прокуратури.
Встановлений частиною 2 статті 19 Конституції Україні спеціально-дозвільний принцип діяльності органів державної влади покликаний забезпечити ефективне та прогнозоване функціонування всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки зобов'язує їх діяти виключно у визначених Конституцією та законами України межах і лише у закріплений ними спосіб.
Практичне застосування вказаного принципу є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов'язує державу та її органи правом, зобов'язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.
На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви позивача, документів пенсійної справи, довідки офісу Генерального прокурора №21-144зп від 20.07.2020 та у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, з розрахунку 84% від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру, а тому відмова відповідача у перерахунку позивачу пенсії є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
За приписами статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.08.2020, оформлене протоколом №10445, про зменшення ОСОБА_1 загального проценту розрахунку пенсії від середнього заробітку з 84% до 60% та виплату пенсії з обмеженням її розміру та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 84% від суми усіх складових заробітку, зазначених у довідці Офісу Генерального прокурора №21-144зп від 20.07.2020, без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належної до сплати сумою пенсії з 01.04.2020.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимим доказами правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем доведено та надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Під час звернення до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.08.2020, оформлене протоколом №10445, про зменшення ОСОБА_1 загального проценту розрахунку пенсії від середнього заробітку з 84% до 60% та виплату пенсії з обмеженням її розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 84% від суми усіх складових заробітку, зазначених у довідці Офісу Генерального прокурора №21-144зп від 20.07.2020, без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належної до сплати сумою пенсії з 01.04.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.