ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" червня 2021 р. справа № 300/942/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності в неперарахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок ТУ ДСА в Івано-Франківській області від 10.03.2020 №169 та від 14.01.2021 протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), 15.03.2021 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправною бездіяльності відповідача в неперерахуванні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок ТУ ДСА в Івано-Франківській області від 10.03.2020 №169 та від 14.01.2021 №9 та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 згідно довідки Територіального управління ДСА України в Івано-Франківській області №9 від 14.01.2021, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок ТУ ДСА в Івано-Франківській області від 10.03.2020 №169 та від 14.01.2021 №9, оскільки з 01.01.2020 змінилися складові суддівської винагороди, а тому, враховуючи рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 за №2-р/2020, виникли правові підстави для проведення вказаного перерахунку. Позивач наголошує, що з наступного дня після прийняття рішення Конституційним Судом України - 19.02.2020, у нього виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, а тому посилання відповідача на відсутність порядку виконання рішення Конституційного Суду України станом на момент прийняття такого рішення є неправомірними.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статтям 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.11-12).
Позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто 29.03.2021, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.18-19).
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 16.04.2021 (а.с. 24-29). Відповідач просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що 18.02.2020 Конституційним судом України прийнято рішення №2-р/2020, яким визнано неконституційними окремі положення розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), зокрема визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 25 вказаного вище розділу. Однак, Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 за №2-р/2020 не містить положень щодо порядку його виконання. Таким чином, з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402-VIII, відповідно до вказаної статті вирішується також питання перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, зокрема - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Таким чином, на думку відповідача, відсутні законні підстави для проведення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначені обставини, на думку представника відповідача, доводять правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Також відповідач вважає, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи те, що позивачу з 01.01.2020 проведено перерахунок довічного грошового утримання у зв'язку із зміною грошової винагороди, та те, що базовий розмір посадового окладу судді у 2021 році з порівнянням 2020 року залишився не змінним, а тому підстав для проведення перерахунків пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки від 14.01.2021 за №9, виданою Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області, немає.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 26.04.2021 (а.с.34-35). У даній відповіді на відзив зокрема зазначив, що після 19.02.2020 змінились розміри складових суддівської винагороди, позаяк повинна враховуватися суддівська винагорода працюючого судді, а не 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "про судоустрій і статус суддів" від 2010. Тому виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 07.07.2010 за №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
У зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідки Територіального управління ДСА України в Івано-Франківській області №169 від 10.03.2020 та №9 від 14.01.2021.
Відповідач відмовив позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі вказаної заяви та довідок з тих підстав, що оскільки Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 за №2-р/2020 не містить положень щодо порядку його виконання, то з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402-VIII, та відповідно до вказаної статті вирішується також питання перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, зокрема - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення конкретної дії чи події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Суд зазначає, що 16.06.2020 Верховним Судом прийнято рішення у зразковій справі №620/1116/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили 07.08.2020.
Зазначеним рішенням визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2020 про відмову в перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 25.02.2020; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_2, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 25.02.2020 за №03/36-740, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Пунктами 21 та 22 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Згідно частини 10 статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України, в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
На виконання зазначених вимог у постанові від 16.06.2020 за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20 Верховний Суд навів такі ознаки типової справи:
а) позивачі - мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання;
б) відповідачі - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
в) предмет спору - відмова відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України №2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Крім того, у вказаному рішенні Верховним Судом зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо позивачів, які заявили аналогічні позовні вимоги, по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 за №2-р/2020.
Згідно частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за №1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні положення визначено і частиною6 статті 13 Закону №1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, у відповідності до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.
При цьому, необхідно зважати на те, що пунктом 1 частини 5 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
У цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах забезпечується єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
За вказаних обставин, беручи до уваги склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20, а тому визнається судом типовою справою.
Як наслідок, при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи частини 5 статті 242, частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20.
Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 за №2-р/2020 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Тому з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.
При цьому, на переконання Верховного Суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20, суд дійшов висновку, що відмова в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді є протиправною.
Суд зазначає, що право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі поданої ним довідки, виникло з 19.02.2020, а саме з дати втрати чинності обмежень, встановлених пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.
Таким чином, суд дійшов переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідок Територіального управління ДСА України в Івано-Франківській області №169 від 10.03.2020 та №9 від 14.01.2021, які є ідентичними та зобов'язання відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Івано-Франківській області №9 від 14.01.2021, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 908,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання бездіяльності в неперерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок ТУ ДСА в Івано-Франківській області від 10.03.2020 №169 та від 14.01.2021 протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) в неперерахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок ТУ ДСА в Івано-Франківській області від 10.03.2020 №169 та від 14.01.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020, згідно довідки Територіального управління ДСА України в Івано-Франківській області №9 від 14.01.2021, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Микитюк Р.В.